Єдиний державний реєстр судових рішень Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/4917/26
Провадження № 2/650/4013/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі: головуючого судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 вересня 2022 року в загальному розмірі 141 948,14 грн та понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 20 вересня 2022 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. На підставі цих документів йому відкрито відновлювану кредитну лінію з максимальним лімітом до 200 000,00 грн та надано кредитну картку «Універсальна». За викладеними позивачем умовами строк кредитування становив 12 місяців із можливістю пролонгації, процентна ставка за користування кредитом 42 % річних.
За умовами заяви мінімальний обов`язковий платіж становив 5 % заборгованості, але не менше 100 грн щомісяця, а за наявності прострочення, починаючи з другого місяця, 10 %, але не менше 100 грн. Крім того, пунктом 1.5 та пунктом 2.1.1.2.12 договору передбачалося нарахування 60 % річних від простроченої суми на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Позивач стверджує, що заяву про приєднання відповідач підписав у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою одноразового пароля, використання якого погоджено в анкеті-опитувальнику від 20 квітня 2022 року. За твердженням банку, відповідачу видано платіжну картку, через яку він здійснював операції за рахунок кредитного ліміту, користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, банк визначив станом на 14 липня 2026 року заборгованість у розмірі 141 948,14 грн, а саме: 111 325,50 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 30 622,64 грн заборгованість за простроченими процентами. Штрафу, пені або комісії як самостійних складових заявленого до стягнення боргу позивач не зазначив.
У позові наведено умову, відповідно до якої на 180-й день прострочення погашення кредиту строк повернення його залишку вважається таким, що настав, а з 181-го дня можливе нарахування процентів на прострочену суму в порядку частини другої статті 625 ЦК України. Банк просив стягнути всю заявлену суму заборгованості та судовий збір.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, без проведення судового засідання з викликом учасників. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України за такого порядку розгляду фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.
Дослідивши зміст заявлених вимог, наведені обставини, умови кредитування та надані сторонами письмові матеріали в їх сукупності, суд виходить із такого.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів. За змістом статей 7680, 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а висновок щодо обставин спору має ґрунтуватися на оцінці сукупності доказів.
За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в погодженому розмірі та на погоджених умовах, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно зі статтями 525, 526, 530, 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для сторін, а зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від його виконання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За змістом статей 205, 207, 634, 638, 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір може укладатися шляхом приєднання до визначених кредитодавцем умов в електронній формі, зокрема шляхом прийняття електронної оферти та використання погодженого способу електронного підписання. Сам собою електронний спосіб укладення договору не позбавляє його юридичної сили.
Із викладених у позові відомостей про заяву від 20 вересня 2022 року, паспорт споживчого кредиту, анкету-опитувальник, відомості про видані платіжні картки, операції за рахунком і розрахунок заборгованості вбачається, що спірні правовідносини виникли з користування відповідачем відновлюваною кредитною лінією. Банком визначено залишок неповернутого основного боргу 111 325,50 грн. Заявлені банком матеріали щодо кредитування та проведених операцій дають підстави для висновку про існування грошового зобов`язання з повернення фактично використаних кредитних коштів.
Відповідно до частини першої статті 1049 та частини першої статті 1054 ЦК України обов`язок повернення фактично одержаної суми кредиту не залежить від того, чи є обґрунтованими всі додаткові нарахування кредитодавця. За відсутності належних відомостей про повне погашення основної суми боргу позовна вимога в частині стягнення 111 325,50 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Разом із тим вимога про стягнення 30 622,64 грн, названих у позові «простроченими відсотками», потребує окремої правової оцінки, оскільки кредитний договір передбачав два різні за правовою природою види процентних нарахувань: 42 % річних як плату за користування кредитом протягом погодженого строку кредитування та 60 % річних на прострочену суму як відповідальність відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до статті 1048 та статті 1056-1 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за надання коштів на умовах договору. Натомість проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Ці платежі мають різні правові підстави, а тому не можуть бути об`єднані в нерозмежовану суму без зазначення періоду, бази нарахування та застосованої процентної ставки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виходила з того, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти за правомірне користування кредитом припиняється після закінчення погодженого строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата додатково розмежувала правомірне користування коштами та прострочення грошового зобов`язання, наголосивши на необхідності оцінки правової природи процентів з огляду на зміст домовленості сторін.
Окремо слід врахувати імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У період дії воєнного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року саме за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем.
Оскільки спірний договір укладено 20 вересня 2022 року, відповідальність за прострочення у вигляді погоджених сторонами 60 % річних, якщо така включена до заявлених вимог, виникала б виключно в період воєнного стану. Такі проценти за своєю правовою природою є нарахуваннями за статтею 625 ЦК України, а отже, не можуть бути стягнуті за вказаний період. Водночас сам факт дії воєнного стану не звільняє позичальника від обов`язку повернути основну суму кредиту та не виключає стягнення належно нарахованих договірних процентів за правомірне користування коштами.
У заявленому до стягнення розмірі 30 622,64 грн проценти окреслені лише загальною сумою «прострочених відсотків». Заявлений склад цієї суми не дозволяє визначити, яка її частина становить плату за користування кредитом за ставкою 42 % річних, а яка нарахування 60 % річних за прострочення, з якого часу застосовувалася кожна ставка, коли настав 180-й день порушення графіка платежів та чи враховані внесені відповідачем кошти.
Наявність у договорі умови про 180-й день прострочення сама собою не встановлює дату настання цього дня в конкретному кредитному зобов`язанні. Для перевірки процентних нарахувань необхідні дані про дати порушення обов`язкових платежів, зміну залишку боргу, строки пролонгації та розмежування процентів до і після настання строку повного повернення кредиту. Належний розрахунок має давати можливість перевірити кожну із цих складових без припущень.
Суд не може замість позивача визначати новий період нарахування процентів або самостійно формувати невказаний у позові розподіл між платою за кредит і відповідальністю за його прострочення. За таких обставин вимога про стягнення 30 622,64 грн процентів у заявленому вигляді не є достатньо обґрунтованою та перевірюваною, а тому задоволенню не підлягає.
Отже, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення 111 325,50 грн основного боргу за кредитним договором б/н від 20 вересня 2022 року. У решті позовних вимог щодо стягнення 30 622,64 грн процентів необхідно відмовити.
Відповідно до статті 133 та частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач заявив до відшкодування 2 662,40 грн судового збору. Оскільки задоволенню підлягає 111 325,50 грн із заявлених 141 948,14 грн, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 088,04 грн, що відповідає частці задоволених вимог. Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлені.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 259, 263265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 625 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 вересня 2022 року в розмірі 111 325 (сто одинадцять тисяч триста двадцять п`ять) гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 30 622 (тридцяти тисяч шестисот двадцяти двох) гривень 64 копійок процентів відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) гривень 04 копійки.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. О. Сікора
Судове рішення № 141577578, Великоолександрівський районний суд Херсонської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 650/4917/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: