Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 462/8715/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2026 року м .Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мруць І. С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 380/14308/26 , частково задоволено його позов до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та зобов`язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» повторно розглянути запит В.Новицького №1/2026 від 25.06.2026 на отримання публічної інформації та надати ОСОБА_2 запитувану інформацію. Зазначає, що станом на 23 вересня 2026р судове рішення у справі №380/14308/26 не виконано. Позивач вважає, що бездіяльністю відповідача йому нанесена моральна шкода, яка, зокрема, полягає у моральних втратах як людині з особливими потребами, стражданнях, заподіяних йому внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми та настання інших негативних наслідків. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
15.10.2026 року від представника відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - Бекерської Олени Іванівни через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначає, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» заперечує позовні вимоги в повному обсязі, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі №380/14308/26 на цей час виконано ЛМКП «Львівтеплоенерго» в повному обсязі. Запитувану інформацію було надано Позивачу 14.10.2026.
Таким чином вважає, що на момент розгляду цієї справи порушене право позивача повністю відновлено, а саме судове рішення виконано. Будь-яке тривале прострочення чи злісне ухилення від виконання рішення суду з боку підприємства відсутнє. Вважає, що позивач не пояснює, які саме обставини зумовили визначення розміру відшкодування в сумі 10 000 грн., якими доказами підтверджується відповідна оцінка та чому ця сума є співмірною з характером і наслідками встановленого порушення. На думку відповідача, у позовній заяві відсутнє належне обґрунтування співвідношення між характером порушення, конкретними негативними наслідками для позивача та
заявленим розміром грошової компенсації. Визначення розміру відшкодування не може ґрунтуватися виключно на суб`єктивній грошовій оцінці позивача без наведення обставин, які дозволяли б суду перевірити її обґрунтованість.
16.10.2026 року від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому він просить долучити до матеріалів справи Позов ОСОБА_3 до ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО, направлений до Залізничного районного суду м.Львова 16.10.2026р. Окрім цього зазначає, що обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки. Вважає, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.
22.10.2026 року від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що, на його думку, долучаючи до участі у справі №462/8715/26 особу О.Бекерську, яка діє на підставі довіреності передоручення не завіреної нотаріально, суддя надає преференції відповідачу, порушує право на справедливий суд, порушує рівність учасників судового процесу та застосовує дискримінацію особи з особливими потребами, що в подальшому призведе до судової тяганини та можливого звернення до ЄСПЛ. Наголошує, що позивачі не повинні доводи вину відповідача у своїх душевних хвилюваннях внаслідок порушення свого права, як підставу для стягнення моральної шкоди, оскільки керуються презумпцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах, саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Доведення позивачем наявності в нього душевних страждань само по собі є неприпустимим з огляду на правову природу самого Конституційного права. Вважає, що належні докази негативного впливу дій ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО на стан здоров`я людини з особливими потребами ОСОБА_3 є в матеріалах справи (Довідка МСЕК, Виписка).
27.10.2026 року від представника відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - Бекерської Олени Іванівни через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вона зазначила, що довіреність на право представляти інтереси ЛМКП Львівтеплоенерго була видано Бекерській Олені Іванівні, 26.06.2025 року директором ЛМКП «Львівтеплоенерго» Одинцем Олександром Миколайовичем. Вказана довіреність є чинною, не відкликаною, відтак, вважає, що процесуальні дії вчинені на підставі цієї довіреності є правомірними та законними. Додатково повідомляє, що ОСОБА_4 , є штатним працівником ЛМКП «Львівтеплоенерго», на посаді юрисконсульта юридично-претензійного відділу на підтвердження чого надає довідку №170 від 10.09.2026 року. Також зазначає, що до відзиву на позовну заяву було долучено посадову інструкцію юрисконсульта Бекерської О.І., в якій зазначено право представляти інтереси підприємства в усіх судових установах, зокрема подавати відзиви на позовні заяви.
На думку представника відповідача, у матеріалах справи відсутні будь-які первинні медичні документи: виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативні висновки лікарів, направлення або офіційні рецепти, складені у період затримки відповіді на запит. Враховуючи наведене вважає вимоги ОСОБА_1 недоведеними належними та допустимими доказами відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
29.10.2026 року від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення щодо заперечень позивача. На його думку, позивачі не повинні доводи вину відповідача у своїх душевних хвилюваннях внаслідок порушення свого права, як підставу для стягнення моральної шкоди, оскільки керуються презумпцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах, саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Доведення позивачем наявності в нього душевних страждань само по собі є неприпустимим з огляду на правову природу самого Конституційного права, тому просить позовні вимоги задоволити в повному об`ємі.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі 380/14308/26, на яке посилається позивач, позов ОСОБА_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволено частково: зобов`язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» повторно розглянути запит ОСОБА_1 №1/2026 від 25.06.2026 на отримання публічної інформації та надати ОСОБА_1 запитувану інформацію, про яку він просить у вказаному запиті, а саме: Схему внутрішньо будинкових мереж системи теплопостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 ; у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовлено.
Цим рішенням суд встановив, що відповідач надав відповідь на запит позивача листом від 02.07.2026 №15-5693-07/26, у строк, встановлений частиною 1 статті 20 Закону №2939-VI, а саме 02.07.2026 об 11:02 на електронну пошту позивача, адреса якої є ідентичною тій, що зазначена у запиті на отримання публічної інформації №1/2026.
Суд зазначив, що, з огляду на те, що відповідач неналежно розглянув запит позивача про надання публічної інформації, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача від 25.06.2026 та надати йому запитувану інформацію, яку просить позивач у вказаному запиті, а саме: Схему внутрішньобудинкових мереж системи теплопостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі 380/14308/26 14 жовтня 2026 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» надало позивачу відповідь на його запит, згідно якої зазначено, що повний комплект проектної, виконавчої та технічної документації на будинок (зокрема, схеми внутрішньоквартирпого та внутрішньобудинкового розведення мереж) зберігається у балансоутримувача, управителя будинку або Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
Теплопостачальне підприємство не є власником, балансоутримувачем чи управителем будинку за адресою АДРЕСА_1 , а тому не є володільцем виконавчої документації на його внутрішні мережі будинку. (а.с. 25-27).
Отримання зазначеної відповіді позивачем не заперечується. Доказів оскарження позивачем повноти та змісту наданої відповіді у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, не передбачених цими актами, але таких, що за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.
Отже, положення частини першої статті 1167 ЦК України визначають загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром такого відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних та інших страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення та інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про звернення громадян" громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням, а також вина заподіювача, якщо її наявність є необхідною умовою відповідальності.
Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями або бездіяльністю вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з яких міркувань виходить, визначаючи її розмір, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Адекватне відшкодування шкоди, зокрема моральної, за порушення прав людини є одним із засобів ефективного юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданнях або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження є емоційними переживаннями людини, змістом яких можуть бути біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи неналежне поводження з нею з боку відповідних суб`єктів можуть викликати негативні емоції. Водночас не всі негативні емоції досягають рівня страждань або приниження, які становлять моральну шкоду. Оцінка такого рівня залежить від сукупності обставин справи, зокрема мотивів протиправної поведінки, її інтенсивності, тривалості, повторюваності, фізичних або психологічних наслідків, а в окремих випадках - віку та стану здоров`я потерпілого.
У своїй постанові від 07 липня 2023 року у справі № 215/6798/20 (провадження № 61-1807св23) Верховний Суд зазначив, що рішення окружного адміністративного суду не може бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є зокрема шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із того, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі 380/14308/26 вимога позивача про визнання протиправними дій Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», які полягають у не наданні відповіді на запит по суті щодо суспільно значимої інформації, з підстав порушення строку надання такої, визнана безпідставною, у її задоволенні суд відмовив.
Водночас судом встановлено, що відповідач на виконання зазначеного судового рішення повторно розглянув запит позивача та надав йому відповідь із відповідними документами. Факт отримання цієї відповіді позивачем не заперечується. Доказів того, що відповідач не виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо повторного розгляду запиту та надання відповіді, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність у нього інвалідності ІІ групи та придбання лікарських засобів.
Згідно долученої позивачем Довідки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.11.2021 року визнаний особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безстроково.
Разом із тим, довідка про встановлення позивачу інвалідності з 04.11.2021 року підтверджує відповідний стан його здоров`я, однак сама по собі не доводить наявності причинного зв`язку між таким станом здоров`я та протиправними діями відповідача.
Належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що дії підприємства під час повторного розгляду запиту спричинили погіршення стану його здоров`я, фізичні чи психічні страждання або інші втрати немайнового характеру позивач не надав, як і не надав інших належних і допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували характер, тривалість та інтенсивність заявлених ним моральних страждань, а також їх виникнення саме внаслідок дій відповідача.
Що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 лютого 2026 року у справі 461/6891/24 «Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц).»
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності необхідної сукупності умов цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди, зокрема факту її заподіяння та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими негативними наслідками, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю II групи та звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволені позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Данила Апостола, будинок 1.
Рішення суду складено 18 листопада 2026 року.
Суддя: /підпис/ І.С. Мруць
Судове рішення № 141577073, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 462/8715/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: