Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 16.11.2026
Справа № 334/10712/26
Провадження № 2-з/334/46/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Александрової А.С., представника позивача Мальченгко А.Л., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Доценко Н.М.
розглянувши заяву представника позивача Запорізької міської ради про забезпечення позову до подачи позовної заяви
ВСТАНОВИВ:
30 жовтня 2026 року представник Запорізької міської ради Мальченко А.Л. звернулася до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
У заяві заявник просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову (1 434 331,31 грн) на нерухоме майно, яке належить на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці кожному) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: будівлю автосервісного центру, літ. А-2, загальною площею 447,1 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в; ремонтний бокс, літ. Б з оглядовою ямою, загальною площею 132,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, заявник просить при винесенні судового рішення стягнути з відповідачів на користь Запорізької міської ради витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви представник Запорізької міської ради зазначає, що міська рада має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 та 2310100000:04:038:0108 за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів за період з 12.03.2022 по 31.12.2025) на загальну суму 1 434 331,31 грн (з яких до ОСОБА_2 716 371,65 грн, до ОСОБА_1 717 959,66 грн).
Заявник вказує, що 18.08.2026 відповідачам було направлено вимогу про повернення вказаних коштів у добровільному порядку, проте станом на день звернення до суду вимога не виконана. Ураховуючи, що предметом майбутнього спору є стягнення значної суми грошових коштів до місцевого бюджету, відповідачі мають реальну та нічим не обмежену можливість розпорядитися належним їм нерухомим майном (відчужити його на користь третіх осіб), що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судового рішення у разі задоволення позову. При цьому накладення арешту на нерухоме майно не позбавить відповідачів права володіння та користування ним у господарській діяльності, а лише тимчасово обмежить право розпорядження, що є більш м`яким та співмірним заходом, ніж арешт грошових коштів.
16 листопада 2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Доценко Наталії Миколаївни через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких вона просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Свої заперечення представник мотивує наступним: Заявником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі вчиняють дії, спрямовані на відчуження майна чи створення штучної неплатоспроможності, а посилання на практику інших справ за участю інших осіб є неприпустимим; Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2026, спірні об`єкти нерухомості вже перебувають під арештом, накладеним ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2023 у справі № 334/3617/23, а отже, повторний арешт є недоцільним; Відповідачі добросовісно сплачували земельний податок, а також повністю виконали попереднє судове рішення у справі № 334/3617/23 від 26.02.2025, сплативши у березні 2025 року по 287 069,17 грн кожен; Заявник не довів співмірність арешту одразу двох об`єктів нерухомості, не надав їх актуальної ринкової оцінки станом на 2026 рік, а накладення арешту порушить право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, заява надійшла в провадження судді Козловій Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Враховуючи, що закон не зобов`язує суд проводити судове засідання з викликом сторін при вирішенні питання про забезпечення позову. Проте, за клопотанням сторін, суд розглянув заяву у відкритому судовому засіданні за участю представника Запорізької міської ради та представника відповідача Фролова А.М., а також за наявними матеріалами з урахуванням поданих письмових заперечень.
У судовому засіданні обґрунтовуючи свої вимоги представник заявника доводив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 495115124 від 22.09.2026 за ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 , далі ОСОБА_2 , Відповідач 1) зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: 1/2 частини будівлі автосервісного центру, літ А-2, загальною площею 447,1кв.м. розташованої на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 та 2310100000:04:038:0108, за адресою: АДРЕСА_1 в з 04.04.2019 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1279, укладеного з ТОВ «Істок-2001», виданого 04.04.2019 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А; частини ремонтного боксу, літ. Б з оглядовою ямою, загальною площею 132кв.м., розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 та 2310100000:04:038:0108, за адресою: АДРЕСА_1 в з 04.04.2019 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Істок-2001», серія та номер: 1281, виданого 04.04.2019 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 495115396 від 22.09.2026 за ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Відповідач 2, код РНОКПП НОМЕР_2 ,) зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: частини будівлі автосервісного центру, літ А-2, загальною площею 447,1кв.м. розташованої на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 та 2310100000:04:038:0108, за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.05.2019, на підставі договору дарування частки об`єкта нерухомості, серія та номер: 1927, виданого 04.05.2019 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А.; частини ремонтного боксу, літ. Б з оглядовою ямою, загальною площею 132кв.м., розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 та 2310100000:04:038:0108, за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.05.2019, на підставі договору дарування частки об`єкта нерухомості, серія та номер: 1925, виданого 04.05.2019 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А.
Вказане вище нерухоме майно 1 та 2 знаходиться на земельних ділянках, які належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності, відповідно п. а) ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України а саме, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами: 2310100000:04:038:0117, площею 0,0221 га, з цільовим призначенням: 03.12 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування;- 2310100000:04:038:0108, площею 0,3196 га, з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до інформації з листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 29.04.2026 № 4390/01/01-07/5275 на земельні ділянки загальною площею 0,3417 га з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 (загальною площею 0,0221 га) та 2310100000:04:038:0108 (загальною площею 0,3196га) по АДРЕСА_1 в обліковується договір оренди землі від 07.06.2006 №040626100491 за ТОВ «Істок-2001» (код ЄДРПОУ 31686466) з додатковими угодами від 06.08.2008 № 040826101249, від 16.07.2009 № 040926101317, укладений строком до 07.06.2016 для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком.
При цьому, між Запорізькою міською радою та ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) за період 2022-2025 роки договори оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 та 2310100000:04:038:0108 не обліковувались.
Згідно інформації з листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради № 06.1-14/716 від 17.04.2026р.: ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за наявними в базі ІАС даними, за період 01.01.2023 року по 28.02.2026 року за кодом класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» до бюджету Запорізької міської територіальної громади в цілому сплачено:- в 2023 році 15 726,58 грн;- в 2024 році 13 808,71 грн;- в 2025 році 20 271,92 грн;- з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року 1 700,00 грн.
За період з 01.01.2023 по 31.12.2025 за кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» до бюджету Запорізької міської територіальної громади кошти не надходили.
За кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» до бюджету Запорізької міської територіальної громади 13.03.2025 року було сплачено 287 069,17грн. (призначення платежу: згідно рішення суду у справі №334/3617/23 від 26.02.2025)
ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) за наявними в базі ІАС даними, за період 01.01.2023 року по 28.02.2026 року за кодом класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» до бюджету Запорізької міської територіальної громади в цілому сплачено: в 2023 році 14 634,46 грн;- в 2024 році 15 486,96 грн;- в 2025 році 17 267,82 грн;- з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року 1 452,00 грн.
За період з 01.01.2023 по 31.12.2025 за кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» до бюджету Запорізької міської територіальної громади кошти не надходили. За кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» до бюджету Запорізької міської територіальної громади 10.03.2025 року було сплачено 287069,17грн. (призначення платежу: згідно рішення суду у справі №334/3617/23 від 26.02.2025)
Тобто, з моменту набуття права власності за період з 12.03.2022 по 31.12.2025 Відповідачі користувалися земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 без укладання договорів оренди земель та не повністю сплачували плату за користування вказаними ділянками.
Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачами земельних ділянок комунальної форми власності, з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0117 (загальною площею 0,0221га) та 2310100000:04:038:0108 (загальною площею 0,3196 га) за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів, за період з 12.03.2022 по 31.12.2025, що є порушенням вимог ст.206 Земельного кодексу України (далі ЗК України) щодо платності використання землі.
18.08.2026 Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради направив до Відповідачів вимогу про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна від 14.08.2026 № 01/02-11/1558 в розмірі 1434331,31грн.: до ОСОБА_2 в розмірі: 716 371,65 грн. (сімсот шістнадцять тисяч триста сімдесят одна грн. 65 коп.) до ОСОБА_1 : 717 959,66 грн. (сімсот сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн. 66 коп.)
На день подачі позову вимога Відповідачами не виконана.
Вказані обставини свідчать про те, що Відповідачі можуть розпорядитись своїм майном, зокрема, відчужити його на користь інших осіб.
Отже, пред`явлення Запорізькою міською радою до суду позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, без його забезпечення, дозволить Відповідачам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.
З огляду на всі зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить Відповідачам є вкрай необхідним, оскільки їх заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною.
Відповідачі в добровільному порядку, після направлення вимоги про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, сплачують заборгованість не в повному обсязі.
Тому, забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, буде справедливим та співмірним заявленим вимогам, сприятиме відновленню порушених прав Позивача та недопущення їх порушень в подальшому, а також відповідатиме принципам процесуальної доцільності.
В свою чергу, накладення арешту на грошові кошти Відповідачів у розмірі позовних вимог здатне суттєво погіршити їх майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, мінімально впливатиме на повсякденну роботу Відповідачів, не ускладнюючи їх господарську діяльність.
Отже, обраний вид забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить Відповідачам на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи вищенаведене, представник ЗМР просив суд вжити заходи забезпечення позову.
Представник ОСОБА_1 адвокат Доценко Н.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову зазначивши, що заявлені заходи забезпечення позову не обґрунтовані, оскільки заявником не доведено належними та достатніми доказами необхідність такого забезпечення.
Так, на думку представника ОСОБА_1 представником ЗМР не наведено жодного конкретного факту, який би свідчив про те, що ОСОБА_2 або ОСОБА_1 здійснюють підготовку до продажу чи іншого відчуження нерухомого майна; уклали попередні договори відчуження або вчинили дії, спрямовані на приховування активів; намагаються уникнути виконання судових рішень; здійснюють дії, спрямовані на штучне створення неплатоспроможності. А невиконання досудової вимоги також не є безумовним підтвердженням недобросовісної поведінки, оскільки особа має право заперечувати проти пред`явлених до неї вимог, їх правових підстав та розміру.
Також, представник зауважив суд, що нерухоме майно, стосовно якого заявлено клопотання про забезпечення позову, вже є обтяженим арештом, накладеним на підставі судового рішення.
Відповідно до інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2026 № 495115124 та № 495115396, на будівлю автосервісного центру літ. А-2 та ремонтний бокс літ. Б зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.
Підсумовуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 доводив, що відсутність конкретних доказів наміру відповідачів відчужити нерухоме майно з метою ухилення від виконання судового рішення; не обґрунтованість необхідності накладення нового арешту на майно, яке вже перебуває під судовим арештом із 2023 року; не доведеність недостатності існуючих обтяжень для запобігання заявленому ризику відчуження майна; не належне обґрунтування співмірності арешту двох об`єктів нерухомості із заявленими вимогами до кожного із відповідачів; не врахованість здійснення відповідачами платежів на виконання попередніх судових рішень; не доведеність індивідуальних обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку відповідачів, дають підстави суду відмовити у задоволенні заяви ЗМР про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Дослідивши матеріали заяви, додані до неї докази та оцінивши доводи письмових заперечень представника ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, пов`язаних з нерухомим майном, зокрема і щодо стягнення коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно. Оскільки нерухоме майно та земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), заява подана з дотриманням правил виключної підсудності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому суд повинен оцінити: розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Оцінюючи доводи сторін щодо наявності або відсутності ризику утруднення виконання майбутнього рішення суду, суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 11.12.2023 у справах № 922/3528/23 та № 904/1934/23, від 07.10.2024 у справі № 908/1291/24 (у спорі за аналогічним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування землею у м. Запоріжжі). У вказаних постановах Верховний Суд наголосив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, зокрема шляхом надання попередніх договорів продажу чи оголошень) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 про те, що заявник не довів факту підготовки відповідачів до продажу майна. Ціна майбутнього позову становить 1 434 331,31 грн, що є значною грошовою сумою (понад 716 тис. грн для кожного зі співвласників). Досудова вимога Запорізької міської ради від 14.08.2026 відповідачами не виконана, договори оренди землі не укладені, а добровільна сплата заборгованості не здійснюється. Крім того, обставина виконання відповідачами у березні 2025 року попереднього судового рішення у справі № 334/3617/23 не спростовує ризиків невиконання нового рішення на значно більшу суму, оскільки сам факт того, що стягнення коштів за попередній період відбувалося виключно в судовому порядку (справа № 334/3617/23), свідчить про відсутність у відповідачів наміру добровільно врегульовувати питання платності землекористування.
Окрему увагу суд приділяє доводу заперечень представника ОСОБА_1 про те, що спірні об`єкти нерухомого майна вже перебувають під арештом, накладеним ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2023 у справі № 334/3617/23 (записи про обтяження № 50281755 та № 50281824 від 16.05.2023), у зв`язку з чим повторний арешт нібито є зайвим та не створює додаткових гарантій.
Суд вважає вказаний аргумент неспроможним та таким, що спростовується матеріалами судової справи № 334/3617/23. Так, рішенням суду у справі № 334/3617/23 від 26.02.2025 позовні вимоги Запорізької міської ради було задоволено, а у березні 2025 року (10.03.2025 та 13.03.2025) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали вказане судове рішення, сплативши кожен по 287 069,17 грн. У подальшому, ухвалою суду від 25 червня 2025 року у справі № 334/3617/23, заходи забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , накладені ухвалою від 10.05.2023 року, були скасовані. Отже, правові підстави для існування попереднього арешту припинилися у зв`язку з його скасуванням судом, а збереження технічного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (через незвернення зацікавлених осіб до державного реєстратора із відповідною ухвалою суду) не створює жодних реальних правових гарантій для виконання нового судового рішення у цій справі, оскільки відповідачі мають можливість у будь-який момент зареєструвати припинення обтяження на підставі ухвали від 25.06.2025 року та вільно відчужити нерухомість.
Щодо доводів представника ОСОБА_1 про неспівмірність обраного заходу забезпечення позову та відсутність актуальної ринкової оцінки нерухомості станом на 2026 рік, суд зазначає таке.
У постановах Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 918/812/21 та від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23 сформовано правовий висновок про те, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане; при цьому у разі задоволення позову боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем грошовими коштами без застосування процедури звернення стягнення на арештоване майно. Крім того, у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначено, що саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи створять перешкоди його господарській діяльності.
Представник ОСОБА_1 , заперечуючи проти співмірності арешту, не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що ринкова вартість 1/2 частки у будівлі автосервісного центру (загальною площею 447,1 кв. м) та ремонтному боксі (загальною площею 132 кв. м) є настільки надмірною порівняно з ціною позову (717 959,66 грн до ОСОБА_1 та 716 371,65 грн до ОСОБА_2 ), щоб арешт одного з об`єктів повністю покривав вимоги до кожного співвласника. Натомість єдиними наявними в матеріалах справи даними про вартість цих об`єктів є договори купівлі-продажу та дарування від 2019 року, згідно з якими загальна вартість будівлі літ. А-2 становила 696 199,00 грн (вартість 1/2 частки 348 100,00 грн), а ремонтного боксу літ. Б 219 741,00 грн (вартість 1/2 частки 109 871,00 грн), що в сукупності навіть є меншим за розмір позовних вимог. До того ж, заявник просить накласти арешт на вказане нерухоме майно саме в межах ціни позову.
Суд також враховує, що накладення арешту на нерухоме майно не обмежує конституційне право відповідачів на володіння та користування своєю власністю (ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), не перешкоджає веденню господарської діяльності чи отриманню прибутку від використання приміщень автосервісного центру та ремонтного боксу, а лише тимчасово обмежує право відчуження (розпорядження) цим майном до вирішення спору по суті. На противагу цьому, накладення арешту на банківські рахунки відповідачів могло б заблокувати їхню поточну господарську діяльність.
Відтак, обраний заявником вид забезпечення позову є найбільш м`яким, адекватним та повністю відповідає принципу збалансованості інтересів сторін.
Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заявником є орган місцевого самоврядування Запорізька міська рада, яка діє в інтересах територіальної громади. Враховуючи, що арешт нерухомого майна не позбавляє відповідачів права користуватися ним, а доказів можливих збитків від тимчасової заборони відчуження майна суду не надано, підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Щодо вимоги заявника про стягнення з відповідачів витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат вирішується судом під час ухвалення судового рішення по суті спору за результатами розгляду справи, у зв`язку з чим на стадії вирішення питання про забезпечення позову до подання позовної заяви вимога про стягнення судового збору задоволенню не підлягає. Водночас позивач не позбавлений права заявити відповідну вимогу про відшкодування цих витрат під час подання позовної заяви та розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали.
Керуючись ст. ст. 30, 141, 149154, 258261, 353, 355 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву представника Запорізької міської ради Мальченко Анастасії Леонідівни про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.
Накласти арешт в межах ціни майбутнього позову (1 434 331,31 грн) на нерухоме майно, яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), а саме:
1.На будівлю автосервісного центру, літ. А-2, загальною площею 447,1 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в частині 1/2 частки, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 № 1279, та в частині 1/2 частки, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору дарування частки об`єкта нерухомості від 04.05.2019 № 1927, заборонивши відчуження та розпорядження зазначеним нерухомим майном (без обмеження права володіння та користування ним).
2.На ремонтний бокс, літ. Б з оглядовою ямою, загальною площею 132,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в частині 1/2 частки, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 № 1281, та в частині 1/2 частки, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору дарування частки об`єкта нерухомості від 04.05.2019 № 1925, заборонивши відчуження та розпорядження зазначеним нерухомим майном (без обмеження права володіння та користування ним).
Роз`яснити Запорізькій міській раді, що питання розподілу судових витрат (включаючи судовий збір за подання заяви про забезпечення позову) підлягає вирішенню судом при ухваленні рішення по суті спору в порядку ст. 141 ЦПК України.
Роз`яснити Запорізькій міській раді, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України позовна заява повинна бути подана до суду протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали. У разі неподання позовної заяви у встановлений строк заходи забезпечення позову скасовуються судом.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 157 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 листопада 2026 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.
Судове рішення № 141576900, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 334/10712/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: