Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №333/10520/26
Провадження №2/333/7100/26
РІШЕННЯ
Іменем України
18 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі за текстом ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 361262821 від 20.04.2020 у розмірі 13 596,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 361262821 на суму 5 250,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 5 250,00 грн. на його рахунок через банк провайдер.
28.11.2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до цього договору факторингу укладено додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №89 від 15.07.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 8 від 17.12.2021 року до вищевказаного договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
14.02.2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 15.02.2022 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 596,70 грн.
Як зазначає позивач, укладення договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.
При цьому, право вимоги за кредитним договором було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.
Також зазначає, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.
Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу. Витяги з реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги за кредитним договором до позивача.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Позивач посилається на те, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 13 596,70 грн., яка складається з: 5 250,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 346,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами, пов`язаними зі сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 14.10.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за клопотанням позивача витребувано додаткові докази по справі.
02.11.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвокатки Тисячник Р.Р. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Так, відповідач категорично заперечує проти укладення договору належним чином, адже матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що саме відповідач отримав та ввів зазначений код-ідентифікатор, а надано лише роздруківку тексту договору та розрахунку, які містять набраний текст про підписання ідентифікатором 3R7NZ8J5. Тому вважає, що позивачем не надано жодних доказів того, що саме відповідач отримав та вів зазначені коди/паролі для укладення договору, не надано роздруківки смс-повідомлень з кодом, що були надіслані на номер телефону відповідача, а також доказів успішного їх введення. Також сторона відповідача заперечує отримання кредитних коштів, адже матеріалами справи не доведено їх перерахування та отримання відповідачем, відсутні докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а довідки надані фінансовими компаніями не можуть слугувати доказами у справі, оскільки не є первинними банківськими документами, а тому вважають, що є не доведеним факт виникнення у відповідача боргових зобов`язань за спірним кредитним договором. Крім того, зазначають, що відповідно до усталеної практики після спливу строку кредитування припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки, та вважають, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача, а не до сторонніх осіб, оскільки з наданих позивачем витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним договором, ним надані лише витяги з додатків до договору факторингу з первісним кредитором без повних текстів реєстру боржників має місце прострочення кредитора. Щодо судових витрат на правничу допомогу, то сторона відповідача зазначає, що вказана справа не є справою значної складності, є шаблонною, а тому вважають, що розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем є завищеним та неспівмірним та підлягає зменшенню. З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3 750, 00 грн.
03.11.2026 року від представника позивача - Кукси К.О. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою укладення електронного договору відповідач зайшовши на сайт товариства виконавши певні дії залишив заявку на оформлення кредиту, яка була погоджена товариством та обмінявшись електронними повідомленнями з товариством останні уклали кредитний договір № 361262821 в електронній формі, який згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеному у письмовій формі та підтверджує виникнення зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. Підписавши вказаний договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора відповідач погодився з всіма його істотними умовами, отримав свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з ним на сайті товариства в особистому кабінеті. Позицію сторони відповідача щодо недоведеності укладеного кредитного договору представник позивача вважає неаргументованою та невмотивованою, а також зазначає, що кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» є оригіналом такого документа. Відповідачу на його банківський рахунок відповідно до умов укладеного договору були перераховані кредитні кошти на загальну суму 5250,00 грн., а добровільна сплата відповідачем сум на погашення кредиту тільки підтверджує отримання ним вказаних коштів та укладення кредитного договору. Також позивач зазначив, що відсотки за вказаним кредитним договором були нараховані вірно, а на підтвердження перерахунку грошових коштів на картковий рахунок відповідача були надані довідки кредитодавця в яких визначено, що кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції. Також пояснив, що заборгованість по відсоткам складається з: заборгованості про стягнення відсотків за користування кредиту в межах строку дії договору (відповідно до ст. 1048 ЦУК України) та заборгованості по відсоткам після спливу строку кредитування, тобто відсотки за неправомірне користування чужими коштами (відповідно до ст. 625 ЦК України) та у позивача наявні всі правові підстави для їх стягнення. Крім того, представник позивача вказує, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, оскільки Реєстри боржників можуть бути укладені в будь-який момент чинності договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з реєстрів. Заявлені повивачем витрати на правничу допомогу вважав співмірними із складністю справи, а роботу адвоката виконану належним чином, натомість витрати на правничу допомогу, яку просить стягнути з позивача сторона відповідача у сумі 3 750, 00 грн. вважав завищеною та просив зменшити. У зв`язку з вищевикладеним представник повивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
З огляду на викладене, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідач у встановлений строк подав відзив на позов, а позивач відповідь на відзив, встановлені процесуальні строки сплинули, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів, без проведення судового засідання.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, заперечення сторони відповідача, додаткові пояснення позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 20.04.2020 року звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання коштів в кредит у розмірі 5 250, 00 грн.; строк кредиту - 15 днів; договір оферти: № 361262821; дата укладення договору 20.04.2020. З поміж іншого відповідач зазначає свої персональні дані, дані паспорту, електронну адресу, адресу проживання та реєстрації та номер карти (НОМЕР_3).
20.04.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 361262821 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора: 3R7NZ8J5.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5250 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. або п.1.5 цього Договору. Кредит надається (Договір укладається) строком на 15 (п`ятнадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.
Пунктами 1.3, 1.4., 1.5 Договору передбачено, що на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,55 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,55 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору
Згідно з п.1.6.Догвоору позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору.
Факт перерахування кредитних коштів на виконання кредитного договору на картковий рахунок відповідача (НОМЕР_3) на суму 5250,00 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з якої вбачається, що Товариством було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції на платіжну картку отримувача ОСОБА_1 , 20.04.2020 року о 08:41:40 суму у розмірі 5 250,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору, невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, порядку укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг, порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також алгоритму дій та довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, встановлено, що: позичальник: ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 , Договір: № 361262821 від 20.04.2020, одноразовий ідентифікатор: 3R7NZ8J5, Дата відправлення: 20.04.2020 08:40:52, дата введення в систему: 20.04.2020 08:41:40, перерахування грошових коштів позичальнику 20.04.2020 08:41:53.
Крім того, як вбачається з відповіді АТ «ПриватБанк», наданої на запит суду, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) по якій було зарахування коштів на суму 5 250,00 грн. за період 20.04.2020 - 25.04.2020 від 20.04.2020 року; номер телефону НОМЕР_5 не був/не є фінансовим та не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Згідно з розрахунком заборгованості, виготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 15.07.2020 року, заборгованість за договором № 361262821 від 20.04.2020 складає 12 793, 45 грн., з яких: 5 250,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 543, 45 грн. - заборгованість по процентам.
Також судом встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 та в подальшому Додаткові угоди до нього, відповідно до яких ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило на користь «Таліон Плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №361262821.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором № 361262821 сума боргу складає: 13 596, 70 грн., з яких: 5 250,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8346, 70 грн. - заборгованість по процентам.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 89 від 15.07.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 12 793, 45 грн., з яких: 5 250,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 543, 45 грн. - заборгованість по процентам.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 361262821.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 8 від 17.12.2021 до договору факторингу №05/0820-01, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 596, 70 грн., з яких: 5 250,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8346, 70 грн. - заборгованість по процентам.
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до якого «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 361262821.
Згідно реєстру боржників прав вимоги № 2 від 15.02.2022 року за договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 596, 70 грн., з яких: 5 250,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8346, 70 грн. - заборгованість по процентам.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитом складає 13 596,70 грн., яка складається з: 5 250,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8346, 70 грн. - заборгованість по процентам.
В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Спірний договір № 361262821 від 20.04.2020 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав останньому грошові кошти (кредит) на обумовлених сторонами умовах.
Зі змісту та форм Договорів факторингу судом не встановлено обставин, які би свідчили про їх нікчемність. Доказів того, що вказані Договори визнані судом недійсними, матеріали справи не містять.
Отже, до ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до укладених договорів правомірно перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 361262821 від 20.04.2020.
Посилання сторони відповідача на відсутність належних доказів на підтвердження існування зобов`язання та укладення кредитного договору саме з відповідачем спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема електронним кредитним договором № 361262821 від 20.04.2020, який укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до власноручного підпису.
Доводи відповідача щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів також не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи містять докази про переказ та зарахування грошових коштів у розмірі 5 250,00 грн. на банківську картку, реквізити якої були зазначені самим відповідачем при укладенні кредитного договору, що свідчить про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань. Доказів на спростування вказаних фактів стороною відповідача суду не надано.
Натомість судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем. Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини щодо укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору № 361262821 від 20.04.2020 та належне виконання первісним кредитором свого зобов`язання, а саме надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов договору.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 250, 00 грн. необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови вказаного договору та не виконано взятих на себе зобов`язань, не повернуто отримані у кредит грошові кошти.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 8346, 70 грн. суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом раніше, на підставі пункту 1.2 Договору кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п.п. 95-108 щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Натомість, матеріали справи не містять доказів продовження строку дії укладеного договору (продовження дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 05.05.2020 року, відсутні докази сплати відповідачем нарахованих процентів в цей період..
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 06.05.2020 року по 24.07.2020 року, тобто поза межами строку кредитування.
Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 20.04.2020 до 05.05.2020 - в межах строку кредитування 15 днів, із розрахунку 1,70 процентів в день від суми кредиту відповідно до п. 1.4 договору, становить 1338, 75 грн., який й підлягає стягненню з відповідача.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму заборгованості у розмірі 6588,75 грн.
Відтак, нарахування відсотків за користування кредитом в період з 06.05.2020 року по 24.07.2020 року здійснене позивачем є неправомірним, а тому задоволенню не підлягає.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору - з 06.05.2020. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.
У відповіді на відзив представник позивача фактично ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства. Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не відсотки за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до норми ст. 625 ЦК України, тому посилання представника позивача у відповіді на відзив, що позивач у позові користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України не є підставою для стягнення відсотків з 06.05.2020.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої загальної суми 13596, 70 грн. задоволено вимоги на суму 6588, 75 грн., тобто на 48,46%, то з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1290 грн. 20 коп.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною четвертою ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії: Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери», додатковою угодою № 25770391772 від 19.06.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року, в якому зазначено детальний опис наданих послуг в даній справі та їх вартість, яка становить 7 000,00 грн., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
В свою чергу, відповідач просить суд стягнути з позивача на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 750,00 грн., на підтвердження чого суду надано: договір про надання правової допомоги від 23.10.2026 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Тисячник Р.Р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ордером на надання правничої допомоги, додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.10.20216 року, актом приймання-передачі від 09.11.2026 до договору про надання правової допомоги від 23.10.2026 року, в якому зазначені надані послуги та їх загальна вартість у сумі 3750,00 грн. та платіжна інструкція про сплату юридичних послуг ОСОБА_1 на користь ФОП Тисячник Р.Р. на суму 3750, 00 грн.
Розглянувши надані представниками сторін документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатами робіт, суд вважає такими понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог: позивач має право на компенсацію витрат у сумі 3392,20 грн. (7 000, 00 грн. х 48,46%), а відповідач - у сумі 1932,75 грн. (3750,00 грн. х 51,54%). Тому слід стягнути з відповідача на користь позивача різницю витрат про надання правничої допомоги в сумі 1459,45 грн. (3392,20-1932,75 грн.)
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 361262821 від 20.04.2020 у розмірі 6 588 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 75 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір у розмірі 1 290 (одна тисяча двісті дев`яносто) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1459 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 45 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 18.11.2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська
Судове рішення № 141576873, Комунарський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 333/10520/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: