Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/2582/25
Провадження №: 2/755/13899/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого - судді Коваленко І. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И В:
Процесуальний рух справи
03 лютого 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якій позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 43 490,85 грн, що складається з: основного боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 11 001,60 грн, основного боргу за послугу з постачання гарячої води в розмірі 13 985,09 грн (усього основного боргу - 24 986,69 грн), інфляційної складової боргу в розмірі 14 177,84 грн та 3% річних у розмірі 4 326,32 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
13 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява передана в провадження судді Коваленко І. В.
20 лютого 2025 року ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І. В., після отримання 19 лютого 2025 року офіційних відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів, відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яким роз`яснено їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.
11 березня 2025 року (вх. №13730) через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сперкач С. В. подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
17 березня 2025 року (вх. №14887) відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
18 березня 2025 року представник позивача Серенков Д. Ю. подав до суду письмові пояснення та уточнений помісячний розрахунок заборгованості (вх. № 15122), якими позивач на виконання вимог частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України самостійно зменшив межі позовних вимог, розпочавши нарахування з початкового нульового сальдо з 12 березня 2017 року. У зв`язку з цим сукупна ціна позову з урахуванням статті 625 Цивільного кодексу України зафіксована у розмірі 28 135,46 грн, з яких заборгованість за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води становить основного боргу - 16 179,37 грн, інфляційна складова боргу - 9 153,71 грн, 3% річних - 2 802,38 грн.
01 квітня 2025 року (вх. №18339) від позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання не проводилося та особи, які беруть участь у справі, не викликалися.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Доводи позовної заяви
В обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, підприємство з 1 липня 2014 року є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальною організацією) та виконавцем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності на території лівобережної частини міста Києва. Надання послуг до будинку АДРЕСА_2 , зокрема й до квартири АДРЕСА_3 , здійснюється позивачем на підставі відповідної ліцензії на право провадження господарської діяльності.
Позивач вказує, що відносини між теплопостачальною організацією та споживачами регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також відповідними Правилами надання послуг, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, від 21 серпня 2019 року № 830 та від 11 грудня 2019 року № 1182. Згідно з нормами закону та вказаних Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, на підставі платіжного документа, а розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць.
ТОВ «Євро-Реконструкція» зазначає, що 13 жовтня 2021 року на офіційному вебсайті товариства було опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення будь-яких дій, що свідчать про його бажання отримати послугу або факт її реального отримання. Позивач указує, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_4 (особовий рахунок № НОМЕР_3 ), у зв`язку з чим вони є споживачем послуг та належними відповідачами у справі. Позивач наголошує, що відповідачі несвоєчасно вносили плату за отримані послуги, внаслідок чого у межах уточнених позовних вимог за період з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2024 року утворилася заборгованість.
Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційну складову боргу та 3% річних. Позивач зазначає, що введені на території України карантинні обмеження та режим воєнного стану щодо заборони нарахування неустойки (штрафів, пені) не стосуються 3% річних та інфляційних втрат, які є особливою мірою відповідальності боржника та мають виключно компенсаційний характер, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду. Звернення з приводу неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило, а тому ТОВ «Євро-Реконструкція» просить суд стягнути з відповідачів сукупну суму заборгованості в розмірі 28 135,46 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 гривень.
Позивач також наголошує на безпідставності доводів відповідачів про їхнє тимчасове непроживання чи статус внутрішньо переміщених осіб (ВПЛ) у спірний період, оскільки жодних письмових заяв із документальним підтвердженням факту своєї відсутності або зміни кількості фактично проживаючих осіб у квартирі мешканці до моменту подання позову на адресу тепломережі не направляли.
Доводи відзиву відповідачів
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сперкач С. В. подав відзив на позовну заяву, у якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» з огляду на такі підстави. По-перше, відзив та заяву про застосування строків позовної давності подано у межах встановлених процесуальних строків. Копію позовної заяви вона отримала під розписку, а оскільки останній день надання відповіді припав на вихідний день, в силу вимог частини третьої статті 124 Цивільного процесуального кодексу України останнім днем строку став перший робочий день - понеділок, що свідчить про вчасність вчинення процесуальної дії.
По-друге, захист посилається на наявність преюдиціальних обставин, а саме на те, що раніше судові накази про стягнення заборгованості за цим особовим рахунком скасовувалися судом через надання тепломережею лише внутрішніх довідок бухгалтерського обліку замість прозорих розрахунків. Більше того, ОСОБА_1 є добросовісним споживачем, яка регулярно оплачує поточні рахунки, що підтверджується численними платіжними інструкціями Monobank та квитанціями ТОВ «ФК ГЕРЦ» за 2020-2025 роки з чітко зазначеним цільовим призначенням платежів за конкретні місяці. Окрім того, відповідач вважає безпідставним та протиправним нарахування інфляційних втрат та 3% річних під час дії форс-мажорних обставин (COVID-карантину та воєнного стану), посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року. Захист також указав, що другий відповідач - ОСОБА_2 є її вітчимом, тому покладення всього історичного боргу виключно на ОСОБА_1 порушує принципи справедливості.
Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності зазначає, що стягнення за межами трирічного строку є незаконним, а наголошуючи на незворотності дії законів у часі відповідно до статті 58 Конституції України, стверджує, що норми щодо зупинення чи продовження строків не мають зворотної сили.
Доводи письмових пояснень позивача
Від представника позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» - Серенкова Д. Ю. до суду надійшли письмові пояснення (відповідь на відзив та клопотання), у яких позивач надає такі заперечення проти аргументів відповідачів.
По-перше, позивач наголошує, що на підтвердження суми боргу суду надано деталізований помісячний розрахунок у формі бухгалтерських довідок, які містять відомості про діючі тарифи, обсяги спожитої теплової енергії та гарячої води, що повністю відповідає вимогам первинного обліку. На виконання вимог частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, у зв`язку із заявленим відповідачами клопотанням, позивачем додатково надано суду деталізований розрахунок суми заборгованості у межах строків, продовжених на підставі закону через карантин та воєнний стан.
По-друге, стосовно послуги з постачання теплової енергії, позивач роз`яснює, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 обладнаний загальнобудинковим засобом обліку. Нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_3 здійснюються на підставі фактичних показників цього вузла комерційного обліку пропорційно до опалювальної площі квартири відповідачів. В інші періоди нарахування проводилися виключно за фактичними показаннями справного загальнобудинкового приладу.
По-третє, стосовно послуги з постачання гарячої води, позивач зазначає, що вказаний житловий будинок загальнобудинковим лічильником гарячої води не обладнаний. Нарахування здійснювалися відповідно до діючих нормативів споживання та кількості зареєстрованих осіб, а за наявними відомостями картки особового рахунку № НОМЕР_3 автоматизованим програмним комплексом обліку проводилися відповідні балансові коригування та перерахунки.
По-четверте, щодо нарахувань за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ), позивач роз`яснює, що такі нарахування здійснюються щомісячно на підставі Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315. Обсяг теплової енергії на ФГВ визначається як відповідна частка від загального обсягу тепла будинку та розподіляється між усіма без винятку споживачами пропорційно до опалювальних площ їх приміщень, незалежно від наявності квартирних лічильників чи індивідуальних бойлерів, оскільки система є загальнобудинковою.
По-п`яте, позивач відхиляє аргументи відповідачів щодо розбіжностей в опалювальній площі квартири та неотримання рахунків. ТОВ «Євро-Реконструкція» вказує, що обов`язок повідомити виконавця про зміну власника, площі житла чи кількості проживаючих осіб у місячний строк покладено безпосередньо на споживача (пункт 29 Типового договору, Правила № 1182). Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанови від 29.09.2009 у справі № 37/405, від 24.01.2017 у справі № 922/2395/16, від 01.03.2017 у справі № 912/2173/16 та від 29.04.2020 у справі № 915/641/19), ненадання чи неотримання рахунку-квитанції не звільняє споживача від обов`язку оплати наданих послуг, оскільки цей обов`язок виникає в силу закону та факту споживання.
По-шосте, обґрунтовуючи заперечення проти заяви відповідачів про застосування позовної давності, ТОВ «Євро-Реконструкція» зазначає, що строк правового захисту її майнових прав не сплив. Позивач вказує, що на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки позовної давності (зокрема встановлені статтею 257 Цивільного кодексу України) були законодавчо продовжені на весь строк дії загальнонаціонального карантину, запровадженого з 12 березня 2020 року, який безперервно тривав до 30 червня 2023 року. Вказана норма закону носить прямий характер, що підтверджується постановами Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 та від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21. Кредитор має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до всіх боржників разом, так і до будь-кого з них окремо. Продовження строків під час карантину та воєнного стану є імперативною нормою права, яка діє автоматично і не потребує наявності додаткових обставин (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 620/72/21). Оскільки перебіг давності за платежами, починаючи з березня 2017 року, не закінчився на момент запровадження карантину 12.03.2020 року, строк позовної давності є законно продовженим, а тому позивач просить відхилити заперечення відповідачів та задовольнити позовні вимоги в межах уточненого розрахунку з 12 березня 2017 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах цивільної справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) є теплопостачальною організацією та виконавцем послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_2 на підставі відповідної ліцензії на право провадження господарської діяльності.
Відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва щодо зареєстрованих осіб, за адресою: АДРЕСА_5 , офіційно зареєстровано місце проживання відповідачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за вказаною адресою з 18.07.2013 року дотепер; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за вказаною адресою з 06.07.2020 року дотепер.
Відповідачі є споживачами наявних у вказаному житловому приміщенні комунальних послуг та належними відповідачами у справі.
13 жовтня 2021 року на офіційному вебсайті ТОВ «Євро-Реконструкція» було опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_3 вбачається, що з урахуванням самостійного обмеження позивачем періоду стягнення, борг за послуги за період з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2024 року визначено в розмірі основного боргу - 13 985,09 грн, а нараховані інфляційні втрати становлять 9 153,71 грн та 3% річних - 2 802,38 грн.
Разом з тим, з матеріалів справи та долученого відповідачами вичерпного пакета доказів судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснювала регулярні, послідовні та системні платежі за комунальні послуги безпосередньо на рахунки виконавця (код ЄДРПОУ 37739041), що підтверджується оригіналами первинних платіжних інструкцій АТ «Універсал Банк» (Monobank):
№ H9B5-K39A-7X8H-PBAV від 24.02.2025 на суму 1 700,00 грн (опалення за січень 2025 року);
№ 8781-E8P3-B3M4-4M7A від 24.02.2025 на суму 250,00 грн (гаряча вода за січень 2025 року);
№ 2KHX-P0E5-EE77-CBT2 від 24.02.2025 на суму 60,07 грн (абонентська плата за січень 2025 року);
№ 6417-MET7-3CB6-0X5P від 21.01.2025 на суму 1 600,00 грн (опалення за грудень 2024 року);
№ E70H-X3KK-EEKP-896T від 23.01.2025 на суму 250,00 грн (гаряча вода за грудень 2024 року);
№ 0X8E-9KNN-90C4-0962 від 23.12.2024 на суму 1 400,00 грн (опалення за листопад 2024 року);
№ PA59-7A49-K0OC-4E35 від 18.12.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за листопад 2024 року);
№ 78C0-HK0A-H34A-9EP5 від 18.12.2024 на суму 250,00 грн (гаряча вода за листопад 2024 року);
№ CHAM-T1EB-2832-CMOT від 18.11.2024 на суму 250,00 грн (гаряча вода за жовтень 2024 року);
№ XE00-5AX9-B65P-ERKM від 16.11.2024 на суму 600,00 грн (опалення за жовтень 2024 року);
№ 28P1-HAEC-03VC-71P3 від 16.11.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за жовтень 2024 року);
№ M99P-683K-417X-C3K9 від 18.10.2024 на суму 600,00 грн (опалення за вересень 2024 року);
№ M41T-6KAC-664T-1BP7 від 13.10.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за вересень 2024 року);
№ A9A8-65X2-66PT-8X73 від 14.10.2024 на суму 350,00 грн (гаряча вода за вересень 2024 року);
№ P971-P217-69TC-E2PA від 14.09.2024 на суму 300,00 грн (гаряча вода за серпень 2024 року);
№ HEKX-TK9B-96A5-XPB8 від 08.09.2024 на суму 1 000,00 грн (опалення за серпень 2024 року);
№ K7M8-T5BM-AHPM-8B6E від 08.09.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за серпень 2024 року);
№ TAT2-CM37-KC21-CXH4 від 20.10.2023 на суму 400,00 грн (гаряча вода за вересень 2023 року);
№ 917A-XXBT-9A64-383B від 30.09.2023 на суму 600,00 грн (опалення за серпень 2023 року);
№ 9XCH-9K37-HMRO-XHTE від 20.10.2023 на суму 182,20 грн (абонентська плата за вересень 2023 року);
№ EKTO-176K-8XE6-MP7T від 30.07.2023 на суму 450,00 грн (гаряча вода за червень 2023 року);
№ 7TMT-B68M-H8X1-0AHK від 09.07.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за червень 2024 року відповідно до нарахувань за травень 2024 року);
№ 975P-5PK6-BPEC-E491 від 17.06.2024 на суму 250,00 грн (гаряча вода за травень 2024 року);
№ PE5B-8TM4-3E9K-K206 від 16.06.2024 на суму 650,00 грн (опалення за травень 2024 року);
№ 1KT6-K4A0-72PX-K575 від 13.06.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за травень 2024 року);
№ 94P6-1X1X-6677-E85M від 15.08.2024 на суму 400,00 грн (гаряча вода за липень 2024 року);
№ P586-ABB6-XAX3-B165 від 15.08.2024 на суму 1 000,00 грн (опалення за липень 2024 року);
№ 9748-BMP4-0273-APH0 від 10.08.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за липень 2024 року);
№ 977C-TCAC-1K85-TX64 від 17.07.2024 на суму 300,00 грн (гаряча вода за червень 2024 року);
№ 019M-3E5M-92M7-CCEE від 17.07.2024 на суму 740,39 грн (опалення за червень 2024 року);
№ KHM1-TM77-55EP-THBT від 10.05.2024 на суму 400,00 грн (гаряча вода за квітень 2024 року);
№ 56PK-582A-38MH-5T8M від 09.05.2024 на суму 640,00 грн (опалення за квітень 2024 року);
№ 8H5E-2444-0POM-P201 від 09.05.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за квітень 2024 року);
№ XEA2-PKOC-1K5A-8A6X від 21.04.2024 на суму 349,50 грн (гаряча вода за березень 2024 року);
№ CP4H-H473-C241-3X42 від 21.04.2024 на суму 200,00 грн (опалення за березень 2024 року);
№ 33MH-HEMP-6MX7-HT8E від 21.04.2024 на суму 200,00 грн (опалення за березень 2024 року);
№ B878-TC31-1XH9-EX12 від 20.04.2024 на суму 500,00 грн (опалення за березень 2024 року);
№ 4HX1-1P5E-63X8-M9KH від 20.04.2024 на суму 53,95 грн (абонентська плата за березень 2024 року);
№ X76T-84BK-M328-4K57 від 20.03.2024 на суму 381,15 грн (гаряча вода за лютий 2024 року);
№ ATX2-MEM2-457M-21C3 від 27.03.2024 на суму 300,00 грн (опалення за лютий 2024 року);
№ X22M-CPC7-H842-X94P від 29.03.2024 на суму 500,00 грн (опалення за лютий 2024 року);
№ K8EP-OARH-XEEB-ETP3 від 18.02.2024 на суму 400,00 грн (гаряча вода за січень 2024 року);
№ 4HXE-1XXX-VP1B-5X1P від 28.11.2023 на суму 840,00 грн (опалення за жовтень 2023 року);
№ 9P2C-2CTK-B5CC-5BKN від 20.05.2023 на суму 1 000,00 грн (опалення за квітень 2023 року);
№ 3636-MP5P-PM65-T7P1 від 20.04.2023 на суму 200,00 грн (гаряча вода за березень 2023 року);
№ C52H-0A6E-9XM1-35K6 від 20.04.2023 на суму 46,44 грн (абонентська плата за березень 2023 року);
№ 4EKO-3T43-X90C-4T93 від 15.03.2023 на суму 250,00 грн (гаряча вода за лютий 2023 року);
№ 6M8M-X4PB-39KH-A9TP від 20.06.2023 на суму 580,00 грн (опалення за травень 2023 року);
№ 7MB8-MT71-A0B1-1536 від 15.01.2023 на суму 1 600,00 грн (опалення за грудень 2022 року);
№ 1438-K8EA-8M52-C3AC від 15.01.2023 на суму 300,00 грн (гаряча вода за грудень 2022 року);
№ PP1A-7E0E-8BNH-AB84 від 16.12.2022 на суму 1 500,00 грн (опалення за листопад 2022 року);
№ TNXH-KB3E-BC60-M76B від 16.11.2022 на суму 48,68 грн (абонентська плата за жовтень 2022 року);
№ A6EX-94K9-30TA-K7NT від 16.11.2022 на суму 300,00 грн (гаряча вода за жовтень 2022 року);
№ KT77-E28E-HMT2-E32H від 26.08.2022 на суму 100,00 грн (опалення за липень 2022 року);
№ 52TT-VH3C-8KKB-TT66 від 26.08.2022 на суму 48,68 грн (абонентська плата за липень 2022 року);
№ TMP4-A2ME-KX35-K305 від 17.06.2022 на суму 48,68 грн (абонентська плата за травень 2022 року);
№ 476X-XMT3-XE74-XP6H від 26.04.2022 на суму 48,68 грн (абонентська плата за березень 2022 року);
№ 2E1E-35TC-0C5P-KK9T від 19.10.2022 на суму 700,00 грн (опалення за вересень 2022 року);
№ TH7P-1KXP-563X-85M8 від 19.07.2021 на суму 300,00 грн (опалення за червень 2021 року);
№ 5487-47HM-K3T2-P874 від 27.09.2022 на суму 500,00 грн (опалення за серпень 2022 року);
№ 35PK-8EKB-VMTB-AAB7 від 17.06.2022 на суму 570,00 грн (опалення за травень 2022 року);
№ CM12-CCBC-CKX9-KMCE від 26.08.2022 на суму 222,16 грн (гаряча вода за липень 2022 року);
№ KX77-18A3-734E-TO8C від 17.06.2022 на суму 170,00 грн (гаряча вода за травень 2022 року);
№ 6EMT-87AE-XOHC-52XX від 25.07.2022 на суму 300,00 грн (опалення за червень 2022 року);
№ EX82-450K-1B27-1CH2 від 26.04.2022 на суму 200,00 грн (опалення за березень 2022 року);
№ AHPP-X347-4467-1T11 від 16.11.2022 на суму 1 000,00 грн (опалення за жовтень 2022 року);
№ M126-CB8K-ETM2-T048 від 26.04.2022 на суму 200,00 грн (гаряча вода за березень 2022 року);
№ K9C5-7A0C-7KXT-C9NE від 25.07.2022 на суму 200,00 грн (гаряча вода за червень 2022 року);
№ ТРМА-2999-РТ8М-2X5C від 28.05.2022 на суму 200,00 грн (гаряча вода за квітень 2022 року);
№ M60K-M4P5-XP36-C87X від 27.09.2022 на суму 500,00 грн (гаряча вода за серпень 2022 року);
№ E3AK-C604-B5EC-N9C7 від 19.10.2022 на суму 220,00 грн (гаряча вода за вересень 2022 року);
№ 41A2-B54H-3E8K-2P52 від 19.07.2021 на суму 17,46 грн (внесок за вузол комерційного обліку за червень 2021 року);
№ 26ЕН-0Е7К-62СЕ-27М5 від 15.02.2023 на суму 46,44 грн (абонентська плата за січень 2023 року);
№ K4KM-T531-A61K-PE11 від 30.07.2023 на суму 600,00 грн (опалення за червень 2023 року);
№ BABV-A8P6-E8C6-52P9 від 16.12.2022 на суму 48,68 грн (абонентська плата за листопад 2022 року);
№ 294B-69BE-X94P-6TET від 15.03.2023 на суму 1 600,00 грн (опалення за лютий 2023 року);
№ m2HLai від 25.08.2023 на суму 400,00 грн (гаряча вода за липень 2023 року);
№ 2bpKeB від 20.10.2023 на суму 650,00 грн (опалення за вересень 2023 року);
№ KmJRko від 20.05.2023 на суму 46,44 грн (абонентська плата за квітень 2023 року);
№ P8ME-6XB2-E73A-2T4H від 27.09.2022 на суму 48,68 грн (абонентська плата за серпень 2022 року).
Також долучено офіційні дублікати зведених квитанцій ТОВ «ФК ГЕРЦ» (komunalka.ua / giod.kiev.ua):
№ 108/906 від 20.10.2020 (за вересень 2020 року): гаряча вода - 443,00 грн, обслуговування вузла обліку - 17,46 грн;
№ 94/1086 від 09.03.2025 (за лютий 2022 року): опалення - 300,00 грн, гаряча вода - 200,00 грн, абонентська плата (ТЕ) - 48,68 грн;
№ 62/546 від 09.03.2025 (за вересень 2021 року): опалення - 650,00 грн, гаряча вода - 300,00 грн, внесок за вузол обліку - 17,48 грн;
№ 85/807 від 09.03.2025 (за жовтень 2021 року): опалення - 800,00 грн, гаряча вода - 103,46 грн, абонентська плата - 17,48 грн;
№ 38/434 від 09.03.2025 (за грудень 2021 року): опалення - 1 070,83 грн, гаряча вода - 100,00 грн, абонентська плата - 37,30 грн;
№ 1592/13838 від 09.03.2025 (за лютий 2021 року): опалення - 108,00 грн;
№ 66/564 від 09.03.2025 (за липень 2021 року): опалення - 500,00 грн, гаряча вода - 470,00 грн;
№ 75/763 від 09.03.2025 (за листопад 2021 року): опалення - 1 713,48 грн, гаряча вода - 100,00 грн, абонентська плата - 22,38 грн;
№ 121/1366 від 09.03.2025 (за січень 2022 року): опалення - 1 600,00 грн, гаряча вода - 350,00 грн, абонентська плата (ТЕ) - 48,68 грн;
№ 612/6099 від 09.03.2025 (за грудень 2020 року): опалення - 1 700,00 грн, гаряча вода - 500,00 грн, внесок за вузол обліку - 17,46 грн;
№ 43/362 від 20.09.2020 (за серпень 2020 року): опалення - 420,00 грн, гаряча вода - 450,00 грн;
№ 126/1017 від 18.08.2020 (за липень 2020 року): опалення - 200,78 грн;
№ 92/827 від 18.07.2020 (за червень 2020 року): гаряча вода - 405,00 грн, внесок за вузол обліку - 34,92 грн;
№ 121/1148 від 09.03.2025 (за березень 2021 року): опалення - 300,00 грн, внесок за вузол обліку - 17,46 грн;
№ 51/469 від 09.03.2025 (за серпень 2021 року): опалення - 1 050,00 грн, гаряча вода - 240,00 грн.
Додатково досліджено наявні в матеріалах справи рахунки на оплату за липень 2023 року та серпень 2023 року, які підтверджують відображення автоматизованою системою позивача зазначених вище поточних оплат.
У кожній із зазначених платіжних інструкцій відповідач чітко вказувала цільове призначення платежу - оплата за поточні місяці (конкретні розрахункові періоди), що повністю корелюється із виставленими інформаційними рахунками-квитанціями за особовим рахунком № НОМЕР_3 , де суми «сплачено» повністю збігаються з параметрами проведених платіжних операцій. Це свідчить про повне та добросовісне виконання відповідачами поточних зобов`язань, а не про визнання історичного боргу за попередні роки. Будь-яких доказів добровільного погашення заборгованості за попередні періоди відповідачі суду не надали.
Реальний факт надання послуг позивачем та готовність будинкових комунікацій підтверджується також технічною документацією та актами комерційного обліку будинку до роботи в опалювальні періоди 2017-2024 років, згідно з якими загальнобудинковий теплолічильник пройшов державну повірку та був допущений до обліку. Будь-яких доказів добровільного погашення заборгованості у межах обґрунтованих сукупних сум відповідачі суду не надали.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі її порушення.
Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Регулювання відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, здійснюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямований на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що включають, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або яка за згодою власника використовує об`єкт нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб, та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до переліку комунальних послуг належать послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку, визначеному законом. Одночасно, відповідно до пункту 5 частини другої вказаної статті, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором або законом.
Суд зазначає, що порядок надання, розподілу та оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання детально регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (що діяли у початкові періоди нарахування), а також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до вказаних Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Особливості комерційного обліку та розподілу обсягів послуг регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно зі статтею 10 цього Закону, розподіл між споживачами у будівлі обсягів спожитих комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.
Зокрема, вказаною Методикою № 315 визначено порядок нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ). Обсяг теплової енергії, витраченої на ФГВ, є обов`язковим для розподілу та оплати всіма без винятку власниками (користувачами) приміщень у багатоквартирному будинку, які підключені до централізованої системи, пропорційно до опалювальних площ їх приміщень, незалежно від наявності квартирних приладів обліку чи використання індивідуальних електричних водопідігрівачів (бойлерів), оскільки дані витрати спрямовані на загальне технічне підтримання внутрішньобудинкових мереж у робочому стані.
Суд відхиляє заперечення відповідачів щодо недоведеності надання послуг через відсутність підписаного письмового договору.
За змістом сталої та прецедентної практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, постанови від 21.03.2018 року у справі № 210/5796/16-ц та від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13), відсутність підписаного письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку повної оплати фактично спожитих послуг. Якщо споживач фактично користувався послугами або вони безперервно надавалися до його житлового приміщення, між постачальником та користувачем майна виникають фактичні договірні відносини за правилами публічного договору приєднання (статті 633, 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до чинного законодавства, ненадання чи відсутність паперового рахунку-квитанції також не звільняє відповідачів від обов`язку оплати наданих послуг, оскільки ОСОБА_1 на підставі вимог статті 322 Цивільного кодексу України (власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить) зобов`язана нести витрати на утримання свого майна та оплачувати спожиті ресурси щомісячно.
Щодо солідарного обов`язку боржників, позовної давності та аналізу наданих квитанцій
Розглянувши заяви відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності у відповідності до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, суд досліджував хронологію правовідносин та процесуальні межі позову та дійшов таких висновків.
Позовну заяву в цій справі пред`явлено позивачем 03 лютого 2025 року.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність у три роки.
Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом виключно за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
Оскільки зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг є щомісячними, на підставі вимог статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за кожним окремим щомісячним платежем починається з наступного дня після настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання - тобто з 21 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.
Змагальність судового процесу та обов`язок доказування, закріплені у статтях 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладають на відповідача, який просить застосувати наслідки спливу строків, обов`язок доведення факту закінчення цього строку на момент звернення позивача до суду. Позивач, у свою чергу, має право доводити обставини переривання, зупинення або продовження такого строку відповідно до норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, керуючись частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України, у своїх письмових поясненнях самостійно звузив межі позовних вимог, розпочавши нарахування з початкового нульового сальдо з 12 березня 2017 року.
Досліджуючи питання чинності строків позовної давності за вказаний період (з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2024 року), судом встановлено, що їх перебіг зазнав суттєвих змін на підставі імперативних норм спеціальних законодавчих актів.
По-перше, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено загальнонаціональний карантин, який безперервно тривав та був офіційно скасований лише 30 червня 2023 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, яким строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжено на строк дії загальнонаціонального карантину.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 травня 2022 року у справі № 926/1812/21 та від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, зазначене продовження строків позовної давності є імперативною нормою права прямої дії, яка застосовується автоматично з моменту введення карантинних обмежень на всій території України, без будь-яких додаткових вимог чи умов.
По-друге, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (внесеним Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року) встановлено, що в період 2 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на весь час його дії.
Сама норма про зупинення строків давності через воєнний стан діє в Україні безперервно, починаючи з 24 лютого 2022 року (з моменту набрання чинності Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який мав зворотну дію в часі до дати фактичного початку воєнних дій).
Закон № 3450-IX від 8 листопада 2023 року лише уточнив редакційні формулювання Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, не перериваючи чинності самого режиму зупинення строків.
Поєднуючи вказані законодавчі застереження, суд констатує, що станом на 12 березня 2020 року (момент введення загальнонаціонального карантину та автоматичного продовження строків) трирічний строк позовної давності за щомісячними нарахуваннями відповідачів, починаючи з 12 березня 2017 року, ще не закінчився.
Запровадження карантину зупинило сплив цих строків та продовжило їх дію до 30 червня 2023 року, а введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року (що наклалося на період карантину) додатково зупинило перебіг давності на весь час до теперішнього моменту.
Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину чи зупинення під час воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 620/72/21).
Таким чином, за нарахуваннями в межах уточнених позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» за період з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2024 року позовна давність позивачем формально не пропущена, а клопотання відповідачів у цій частині задоволенню не підлягають.
Водночас, визначаючи суб`єктні межі цивільно-правової відповідальності, суд зобов`язаний індивідуалізувати обов`язок кожного з відповідачів.
За змістом частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 541 Цивільного кодексу України, солідарна відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг покладається на всіх дієздатних осіб, які спільно проживають та/або зареєстровані у житлі споживача.
Цей правовий підхід погоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17, де зазначено, що факт проживання та/або реєстрації осіб у приміщенні зумовлює виникнення їхньої солідарної обов`язки перед постачальником послуг.
Відповідно до офіційних відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , лише з 06 липня 2020 року, тоді як відповідач ОСОБА_1 зареєстрована там з 18 липня 2013 року.
Жодних доказів фактичного проживання, вселення чи користування послугами ОСОБА_2 в період до 06 липня 2020 року позивачем суду не надано.
За таких обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, яка виникла в період з 12 березня 2017 року до 05 липня 2020 року, є безпідставними. У цій частині у позові до ОСОБА_2 належить відмовити, поклавши відповідальність за вказаний первісний період виключно на ОСОБА_1 в одноособовому порядку.
Принципове значення для встановлення реального розміру заборгованості має юридична оцінка наданих відповідачами первинних доказів.
Судом ретельно досліджено наданий відповідачем ОСОБА_1 ряд платіжних інструкцій АТ «Універсал Банк» (Monobank) та дублікатів зведених квитанцій ТОВ «ФК ГЕРЦ» (komunalka.ua) за період 2020-2025 років на загальну суму 49 514,47 грн.
Судом встановлено, що в кожній із зазначених платіжних інструкцій відповідач ОСОБА_1 чітко, послідовно та незмінно вказувала цільове призначення платежу - оплата за поточні місяці (конкретні розрахункові періоди, наприклад: опалення за січень 2024 року) із посиланням на особистий рахунок № НОМЕР_3 . Суми проведені відповідачем повністю корелюються з виставленими інформаційними рахунками-квитанціями, де параметри «сплачено» повністю збігаються з банківськими операціями.
Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, та згідно з правовою позицією Верховного Суду (зокрема, викладеної в постановах КЦС ЗС від 13 лютого 2019 року у справі № 204/7438/14-ц та від 199/8354/19), якщо боржник при проведенні платежу чітко вказав на призначення виплати (за який саме період або місяць здійснюється оплата), кредитор (виконавець послуг) зобов`язаний зарахувати кошти саме за цим зазначеним періодом. У кредитора відсутнє право самовільно, на власний розсуд, перерозподіляти такі кошти на покриття «історичного сальдо» або боргів минулих років.
Незважаючи на це, як вбачається з наданих позивачем Розрахунків заборгованості, автоматизований програмний комплекс обліку ТОВ «Євро-Реконструкція» всупереч вимогам статті 534 Цивільного кодексу України ігнорував вказані споживачем призначення платежів банківських квитанцій Monobank та автоматично скеровував поточні безготівкові надходження на 2017-2019 роки.
Внаслідок такої некоректної роботи внутрішнього програмного алгоритму теплопостачальної організації, у картці особового рахунку штучно створювалася видимість хронічної заборгованості за поточні періоди 2021-2022 років, на яку позивачем додатково здійснювалося протиправне нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи вказані обставини за правилами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що надані відповідачем ОСОБА_1 квитанції є беззаперечним доказом повного, належного та добросовісного виконання нею поточних зобов`язань з оплати послуг, починаючи з моменту реєстрації ОСОБА_2 (з 06 липня 2020 року).
Будь-якого нового основного боргу в період з липня 2020 року до листопада 2024 року відповідачі перед ТОВ «Євро-Реконструкція» не утворили, оскільки щомісячно в повному обсязі оплачували вартість спожитих послуг теплопостачання та функціонування внутрішньобудинкової системи (ФГВ).
Водночас суд окремо наголошує, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особливої ??дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Оскільки кошти вносилися відповідачами виключно за поточне споживання, без вказівки на визнання попередніх періодів та без формулювання «погашення боргу за минулі роки», такі дії через чинні роз`яснення Великої Палати Верховного Суду не переривають перебіг давності за історичним боргом 2017-2020 років.
Таким чином, суд доходить висновку, що заборгованість за поточний період спільного проживання відповідачів (з 06 липня 2020 року по 30 листопада 2024 року) є повністю відсутньою в силу її систематичної оплати через банківські установи.
Реальний, незнятий поточними оплатами основний борг сформувався виключно в першому періоді - з 12 березня 2017 року до 05 липня 2020 року, коли в квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_1 , яка є єдиним належним відповідачем за цими зобов`язаннями.
Зважаючи на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях чи некоректних алгоритмах автоматизованого програмного комплексу обліку позивача (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України), суд відхиляє надані позивачем розрахунки після липня 2020 року та здійснює самостійне обчислення суми обґрунтованої заборгованості за попередній час - до 05 липня 2020 року.
Щодо щомісячних платежів за первісний історичний період (зокрема з січня 2016 року до лютого 2017 року включно), суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідачів.
Трирічний строк позовної давності за цими платежами повністю сплив ще до 12 березня 2020 року.
Оскільки на підставі статті 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в годині, норми пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не можуть реанімувати строки давності, які припинили існування до моменту прийняття карантинних та воєнних законів.
Тому у стягненні боргу за період до 12 березня 2017 року належить відмовити через сплив позовної давності, що по суті було виконано самостійно позивачем при уточненні бухгалтерського балансу.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Аргументи сторони відповідача щодо того, що під час карантинних обмежень та воєнного стану існувала заборона нараховувати 3% річних та інфляційну складову боргу, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає помилковими.
Заборона нарахування неустойки та інших санкцій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 (зі змінами) поширюється виключно на території, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або які є тимчасово окупованими Російською Федерацією. Місто Київ до переліку таких територій у спірний період не включалося, а тому відповідні обмеження до відповідачів не застосовуються.
З аналізу положень законодавства України та сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, викладеної у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц та від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24) випливає, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних не є неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні статті 549 цього Кодексу. Вони є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, мають компенсаційний характер, входять до складу грошового зобов`язання і покликані відшкодувати майнові втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та компенсувати користування утримуваними коштами.
При цьому Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що суд не наділений повноваженнями зменшувати розмір інфляційних втрат або знижувати розмір процентів річних нижче законодавчо встановленого мінімуму у 3% річних на власний розсуд, оскільки їх розмір визначається об`єктивними економічними показниками та імперативною нормою закону. Водночас обов`язком суду є перевірка правильності визначення кредитором бази нарахування (наявності факту прострочення за кожним розрахунковим періодом) та коректності арифметичного обчислення.
Застосовуючи засади розумності, справедливості та добросовісності (стаття 3 Цивільного кодексу України) при оцінці доказів, наданих сторонами на підтвердження обсягу фактично наданих та спожитих послуг у період з 12 березня 2017 року до 05 липня 2020 року, суд відхиляє надмірно нараховану автоматизованим комплексом позивача суму боргу за гарячу воду та визначає її у розмірі, підтвердженому нормативними витратами на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ), що становить 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) гривень 00 копійок. Заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за цей самий період становить 13 985 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 09 копійок.
Таким чином, загальний обґрунтований та документально доведений розмір основного боргу, що утворився в період одноособової реєстрації ОСОБА_1 (з 12 березня 2017 року до 05 липня 2020 року), становить 15 405 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ять) гривень 09 копійок.
Оскільки суд установив факт повної та своєчасної оплати поточних нарахувань у період з 06 липня 2020 року до 30 листопада 2024 року відповідно до цільового призначення платежів (стаття 534 Цивільного кодексу України), прострочення грошового зобов`язання в цей період відсутнє. Відповідно, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суми поточного споживання після 06 липня 2020 року є протиправним і задоволенню не підлягає.
Єдиною законною базою для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є підтверджена судом сума простроченого основного боргу в розмірі 15 405,09 грн, що сформувалася до 05 липня 2020 року.
Здійснивши перевірку та перерахунок нарахувань за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України виключно на суму доведеного основного боргу (15 405,09 грн) за період прострочення з урахуванням офіційних індексів інфляції, встановлених Державною службою статистики України (наростаючим підсумком із урахуванням періодів дефляції), та без включення неправомірно перерозподілених позивачем поточних платежів 2020-2024 років, суд визначає до стягнення: - інфляційну складову боргу в розмірі 7 240 (сім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок; - три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних належить відмовити у зв`язку з їх нарахуванням на неіснуючу (погашену) заборгованість за 2020-2024 роки та безпідставним перерозподілом цільових платежів споживача.
Оскільки зазначені суми основного боргу та відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України повністю виникли внаслідок невиконання зобов`язань у період до 05 липня 2020 року, вони підлягають стягненню виключно з ОСОБА_1 в одноособовому порядку.
Підстави для покладення солідарного обов`язку на ОСОБА_2 , зареєстрованого у квартирі лише з 06 липня 2020 року, відсутні.
За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» підлягає частковому задоволенню на загальну суму 24 625 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 09 копійок (15 405,09 грн основного боргу + 7 240,00 грн інфляційних втрат + 1 980,00 грн 3% річних).
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з позовною заявою позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» визначив ціну позову у розмірі 43 490,85 грн та сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2025 року), що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з положеннями пункту 1 частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи або безпідставного звернення до суду.
Враховуючи, що подальший перерахунок позивачем ціни позову до 28 135,46 грн був зумовлений не безпідставністю первісних вимог чи відмовою від позову у розумінні статті 206 ЦПК України, а виключно поданням відповідачами заяв про застосування наслідків спливу позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України), база для визначення пропорції судового збору обчислюється виходячи із первісної ціни позову, з якої фактично сплачено судовий збір (43 490,85 грн).
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на суму 24 625,09 грн, що становить 56,62% від первісно заявленої ціни позову (24 625,09 / 43 490,85 х 100% = 56,62%), з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) гривень 45 копійок (3 028,00 х 56,62% = 1 714,45 грн).
В іншій частині понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору (1 313,55 грн) компенсація не присуджується і вони залишаються за позивачем.
Оскільки у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору на нього не покладаються.
На підставі викладеного, керуючись статтею 58 Конституції України, статтями 3, 11, 15, 16, 257, 261, 264, 267, 322, 525, 526, 534, 541, 543, 625, 629, 633, 634 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ: 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилася за період з 12 березня 2017 року до 05 липня 2020 року, в розмірі: основного боргу - 15 405 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ять) гривень 09 копійок; інфляційної складової боргу - 7 240 (сім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок; трьох відсотків річних від простроченої суми - 1 980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок; а всього на загальну суму - 24 625 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 09 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ: 37739041) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) гривень 45 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Повний текст рішення складений 17 листопада 2026 року.
Суддя: І. В. Коваленко
Судове рішення № 141576039, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 755/2582/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: