Рішення № 141575188, 17.11.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
201/5561/26
Номер документу
141575188
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 201/5561/26

2/0187/956/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю з Соборного районного суду м. Дніпра надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит № 7055476, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням. 24.09.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 р. Сума заборгованості Відповідача становить 63873,4 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 48168,4 грн., заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить - 4900 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 805 грн.

За наведеного позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 7055476 від 15.05.2024 року, в сумі: 63873,4 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн. та суми 8000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 Позовну заяву Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: доказу надсилання листом з описом вкладення відповідачу ОСОБА_1 , копій поданих до суду документів, за належною адресою.

12.08.2026 до суду надано заяву про усунення недоліків та доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу ОСОБА_1 , копій поданих до суду документів за вірною адресою.

Ухвалами судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше та витребувано докази у справі.

Витребувана інформація надійшла до суду 10.09.2026.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, яка 30.09.2026 повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

Водночас до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки розгляд справи проводиться у відсутності сторін по справі, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 15.05.2024 року позичальник ОСОБА_1 створив анкету-заяву на отримання кредиту № 7055476 тобто здійснив авторизацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».

15.05.2024 між сторонами укладено договір про споживчий кредит №7055476. Відповідно до укладеного договору сторони досягли згоди з наступних істотних умов: сума кредиту 10000,00 грн., строк кредиту: 360 днів з 15.05.2024, дата повернення кредиту: 10.05.2025, орієнтовна загальна вартість кредиту 50243,00 грн. Періодичність здійснення платежів, в перший період 30 днів, далі кожні 15 днів, згідно графіку платежів. Процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 357,70 відсотків річних. Процентна ставка протягом решти строку кредитування: 511,00 відсотків річних. Комісія за надання кредиту: 8,05% від суми кредиту, що складає 805,00 грн. (розділ 1 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (р.2 п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Договір підписано електронним підписом кредитодавця та електронним підписом одноразовим ідентифікатором споживача.

Додатком №1 до зазначеного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит 7055476 від 15.05.2024.

Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію позичальник ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 7055476 від 15.05.2024, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 451827, який було надіслано позичальнику 15.05.2024 о 10:45 на номер мобільного телефону, зазначений у договорі.

Факт перерахування коштів у сумі 10 000,00 грн від кредитодавця до позичальника підтверджено платіжним дорученням 131131469 від 15.05.2024.

Крім того на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «А-Банк» надано інформацію, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку, зазначену в договорі,, на яку 15.05.2024 зараховано кошти в сумі 10000,00 грн. До відповіді долучено виписку по рахунку за період з 15.05.2024 по 22.05.2024, яка підтверджує факт зарахування зазначених коштів. У такий спосіб факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 10000,00 грн підтверджений незалежним джерелом банком-емітентом платіжної картки, на яку перераховувався кредит.

Отже, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором виконало та надало кредит у загальній сумі 10000,00 грн, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача у погодженому сторонами розмірі. Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути отримані кошти, на умовах та у строки, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, виданим генеральним директором ТОВ «Мілоан» встановлено, що станом на 24.09.2024 боржник має загальну заборгованість 32093,40 грн.

Судом встановлено, що право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 7055476 від 15.05.2024 перейшло до позивача внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги.

Матеріали справи містять Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 за яким вбачається, що право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 7055476 від 15.05.2024 року перейшло від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК Кредит Капітал».

З копії Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 зазначено боржника ОСОБА_1 за порядковим номером 722 із заборгованістю в загальному розмірі 32093,40 грн.

Оплату за договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 здійснено позивачем платіжною інструкцією № 5898 від 24.09.2024 на суму 1 479 167,31 грн. Згідно з п. 6.2.3 договору відступлення права вимоги переходять до нового кредитора в дату здійснення оплати.

З огляду на те, що на день відступлення права вимоги за кредитним договором, строк дії кредитного договору не закінчився, новий кредитор ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» нарахувало відповідачу відсотки за період з 25.09.2024 по 09.05.2025 за стандартною відсотковою ставкою 511% річних, що складає 1,4% в день. Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.05.2025 становить 63873,4 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 48168,4 грн., заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить - 4900 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 805 грн.

Позивачем за ВИХ № 23927863/4353 від 02.03.2026 року направлено відповідачу претензію про негайне повернення суми заборгованості за договором у розмірі 63873,4 грн.

Щодо переходу права грошової вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Можливість відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит також прямо передбачена ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Стосовно відсутності згоди боржника на заміну кредитора суд зазначає, що згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд наголошує, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором. Відсутність доказів отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги може свідчити лише про прострочення кредитора або впливати на визначення розміру заборгованості у разі здійснення оплати первісному кредитору, проте не є підставою для відмови у задоволенні позову новому кредитору. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання на користь первісного кредитора після укладення договору про відступлення прав вимоги.

Враховуючи викладене, перехід права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК Кредит Капітал». відбувся на підставі закону та договору, оформлений належним правочином і підтверджений документально, що свідчить про наявність у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Із положень ч. 8 ст. 11 Закону слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Після відступлення права вимоги ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК Кредит Капітал», ні на рахунок попереднього кредитора.

Відповідачем належними доказами не спростовано існування заявленої позивачем заборгованості, не надано доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, або доказів повернення кредитних коштів та належного виконання зобов`язання у визначений договором строк.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не сплачені, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою кредиту у розмірі 10000 грн.

Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, заявлених до стягнення в сумі 48168,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленого у постанові від 07 вересня 2026 року, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 360 днів, а згідно з п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок кредиту за ставкою 357,70 відсотків річних у перший розрахунковий період та 511,00 відсотків річних протягом решти строку кредитування. Водночас у п. 1.5 договору сторони визначили, що нараховані згідно з п. 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 39 438,00 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника 50 243,00 грн.

В анкеті-заяві на кредит № 7055476 від 15.05.2024, що містить погоджені кредитодавцем умови кредитування, зазначено строк кредиту 30 днів з датою повернення кредиту 14.06.2024 та суму до повернення 50 243,00 грн, у тому числі комісію за надання кредиту в сумі 805,00 грн і проценти за користування кредитом у сумі 39 438,00 грн.

Натомість позивач заявив до стягнення проценти за користування кредитом у загальному розмірі 48 168,40 грн, з яких 16 388,40 грн нараховано первісним кредитором станом на 24.09.2024, а 31 780,00 грн позивачем за період з 25.09.2024 по 09.05.2025 за ставкою 1,4 % на день. Заявлена сума на 8 730,40 грн перевищує визначену в договорі та анкеті-заяві суму процентів за весь строк кредитування.

Отже, умови договору щодо розміру процентів за користування кредитом є нечіткими та двозначними, оскільки допускають щонайменше два варіанти їх розуміння: проценти за весь строк кредитування становлять визначену сторонами суму 39 438,00 грн або ж нараховуються за ставками, встановленими п. 1.5.2, 1.5.3 договору, без обмеження цією сумою. Застереження п. 1.5 договору про те, що наведені в ньому показники розраховано з припущення виконання позичальником Графіку платежів і вони не підлягають оновленню, цієї двозначності не усуває, оскільки суму процентів за весь строк кредитування визначено в договорі як конкретну грошову суму та повторено в анкеті-заяві, а строк кредиту, зазначений в анкеті-заяві (30 днів), не збігається зі строком кредитування, визначеним договором (360 днів).

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Тлумачачи наведені умови на користь споживача, суд виходить з того, що сторони погодили розмір процентів за користування кредитом за весь строк кредитування в сумі 39 438,00 грн, а загальну вартість кредиту в сумі 50 243,00 грн. Саме ці суми визначені в договорі та анкеті-заяві, і саме їх позичальник при укладенні договору сприймав як вартість отриманої фінансової послуги.

Відповідач не заявляв вимог про визнання умов договору несправедливими чи про зміну договору, а тому суд не надає оцінки справедливості умов договору щодо розміру процентів та не зменшує їх з мотивів непропорційності, а здійснює тлумачення умов договору, застосовуючи їх при вирішенні спору.

Договір укладено 15.05.2024, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит з урахуванням перехідних положень Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX становив 1,5 %. Визначена в п. 1.5 договору денна процентна ставка (1,12 %) цього обмеження не перевищує, а тому підстав для висновку про нікчемність умов договору щодо розміру процентів немає.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 39 438,00 грн. У стягненні процентів у розмірі 8 730,40 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 805,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 805,00 грн і нараховується за ставкою 8,05 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Цю комісію враховано в загальних витратах за кредитом і в розрахунку денної процентної ставки, наведеному в п. 1.5 договору, а також зазначено в анкеті-заяві.

За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідач вимог про визнання цієї умови договору недійсною чи несправедливою не заявляв, а відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), оспорюваність умови договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Підстав для висновку про нікчемність п. 1.5.1 договору суд не вбачає, оскільки закон прямо допускає включення такої комісії до загальних витрат за споживчим кредитом, а встановлене законом обмеження денної процентної ставки дотримано.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 805,00 грн.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4900,00 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з розрахунком заборгованості штраф (неустойка) нарахований за період з червня 2024 року по вересень 2024 року первісним кредитором, а його загальний розмір становить 4900,00 грн.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан в Україні є чинним.

Разом із тим, прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором виникло у червні 2024 року, тобто увесь період, за який нараховано штрафи, повністю охоплюється дією зазначеного мораторію. Відтак Відповідач як позичальник за кредитним договором звільнений від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення в силу прямої вказівки закону, а нараховані штрафи підлягали списанню Позивачем як кредитодавцем. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не скасовувалася та не зупинялася і не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору, ані щодо статусу позичальника, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від меж дії пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, пені та штрафів.

З огляду на викладене у стягненні неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4900,00 грн слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 50 243,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 39 438,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 805,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та належним чином документально підтверджені витрати на сплату судового збору у сумі пропорційно задоволеній частині позовних вимог 78,66 % (50 243,00 грн ? 100 / 63 873,40 грн), а саме у розмірі 2 094,25 грн (2 662,40 грн ? 50 243,00 грн / 63 873,40 грн).

Згідно з частинами першою третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для розподілу судових витрат визначається розмір витрат на правничу допомогу, що підтверджується, зокрема, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», акт про надання правничої допомоги № МД/19998 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг до нього, згідно з яким адвокатом надано усну консультацію (0,5 год), ознайомлено з матеріалами кредитної справи (2 год), погоджено правову позицію (0,5 год), складено позовну заяву (3,5 год) та подано її до суду.

Оцінюючи заявлені витрати за критеріями реальності та розумності, суд враховує, що справа є типовою для категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, участі представника позивача в судових засіданнях не потребувала, а обсяг наданих адвокатом послуг обмежився підготовкою та поданням позовної заяви. За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Аналогічний підхід до визначення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих адвокатських послуг та засад розумності і справедливості застосував Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 3 933,01 грн (5 000,00 грн ? 50 243,00 грн / 63 873,40 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 512, 513, 514, 516, 517, 526, 549, 610, 612, 626, 628, 637, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7055476 від 15.05.2024 у загальному розмірі 50 243 (п`ятдесят тисяч двісті сорок три) гривні 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 39 438,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 805,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 094 (дві тисячі дев`яносто чотири) гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 933 (три тисячі дев`ятсот тридцять три) гривні 01 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місце знаходження: код ЄДРПОУ 35234236; місце розташування: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, банківські реквізити: IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя О.А. Караул

Часті запитання

Який тип судового документу № 141575188 ?

Документ № 141575188 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141575188 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141575188 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141575188 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141575188, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141575188, Петриківський районний суд Дніпропетровської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141575188 відноситься до справи № 201/5561/26

Це рішення відноситься до справи № 201/5561/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141575185
Наступний документ : 141575190