Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 204/4712/26
Номер провадження2/205/5163/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія „Солвентіс» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4349833 (далі договір). Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 12 000 грн 00 коп. строком до 28.07.2021 включно зі сплатою процентів за користування кредитом у базовий період з 30.12.2020 по 29.01.2021 за ставкою 0,77 % на добу, а в спеціальний період з 30.01.2021 по 28.07.2021 за ставкою 3 % на добу.
Позивач зазначив, що відповідачка порушила умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів. У зв`язку з цим, за розрахунком позивача, станом на 31.10.2025 заборгованість становила 74 964 грн 00 коп., з яких 12 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 62 964 грн 00 коп. заборгованість за процентами.
Позивач також зазначив, що 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Кредит» укладено договір факторингу № 29/10-2025, за умовами якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Кредит» за плату права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія „Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, за умовами якого ТОВ «Секвоя Кредит» відступило позивачеві за плату права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020.
У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020 станом на 31.10.2025 у загальному розмірі 74 964 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн 00 коп.
Представник відповідачки адвокат Жилко Едуард Олегович у строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень представник відповідачки зазначив, що поданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути покладений в основу рішення суду в заявленому розмірі. На його думку, проценти та інші платежі, нараховані після 28.07.2021, підлягають виключенню з розрахунку, оскільки зі спливом погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося. На підтвердження цієї позиції представник відповідачки послався на умови договору, статті 1048, 1050, 1054 ЦК України та висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Представник відповідачки також зазначив, що проценти, нараховані в межах строку кредитування, підлягають перевірці судом щодо правомірності їх нарахування та співмірності із сумою кредиту, оскільки застосований позивачем порядок нарахування, на його думку, призвів до істотного збільшення майнового тягаря відповідачки. З огляду на викладене представник відповідачки просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача надіслав до суду заяву, в якій вказує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, надісланому на адресу суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11.08.2026 витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки із закінченням 5649 та руху коштів за відповідним рахунком за період з 30.12.2020 по 04.01.2021.
На виконання зазначеної ухвали АТ КБ «ПриватБанк» листом від 23.08.2026 надало відомості про власницю платіжної картки та виписку за рахунком за вказаний період. Відповідь банку та додану до неї виписку долучено до матеріалів справи.
Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 30.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4349833. Договір та графік платежів до нього відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS4349833.
Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 договору сума кредиту становить 12 000 грн 00 коп. Кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальниці. Згідно з пунктом 3.3 договору строк його дії встановлено з 30.12.2020 до кінцевої дати виконання договору 28.07.2021 включно.
Згідно з пунктом 1.7.2 договору за загальними умовами кредитування в базовий період з 30.12.2020 по 29.01.2021 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,77 % на добу, а в спеціальний період з 30.01.2021 по 28.07.2021 за ставкою 3 % на добу.
Відповідно до пункту 1.7.4 договору проценти нараховуються на основну суму кредиту за кожен день користування ним до кінцевої дати виконання договору включно за фіксованою ставкою, установленою для відповідного періоду. Цим самим пунктом передбачено право кредитодавця зменшити розмір нарахованих процентів.
Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору, передбачено внесення 29.01.2021 платежу в розмірі 14 771 грн 00 коп., з яких 11 999 грн 00 коп. основна сума кредиту та 2 772 грн 00 коп. проценти. На 28.07.2021 передбачено платіж у розмірі 6 грн 40 коп., з яких 1 грн 00 коп. залишок основної суми кредиту та 5 грн 40 коп. проценти. За умови внесення платежів у строки, визначені графіком, загальна сума процентів становить 2 777 грн 40 коп., а загальна сума платежів за договором 14 777 грн 40 коп.
З листа ТОВ «Фінансова компанія „Вей Фор Пей» від 09.12.2025 вбачається, що 30.12.2020 за дорученням ТОВ «Алекскредит» здійснено переказ у розмірі 12 000 грн 00 коп. на платіжну картку із закінченням 5649. На виконання ухвали суду від 11.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» листом від 23.08.2026 підтвердило, що зазначену картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , та надало виписку за рахунком.
У виписці за 30.12.2020 відображено суму переказу 12 000 грн 00 коп., комісію за операцію в розмірі 60 грн 00 коп. та зарахування на рахунок відповідачки 11 940 грн 00 коп.
Судом також встановлено, що 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025. За цим договором ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020.
Передання права вимоги оформлено актом до договору факторингу.
Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу № 29/10-2025 наступне відступлення права вимоги допускається після переходу цього права до фактора та повної сплати ним ціни придбання за відповідним реєстром. До наступного відступлення права вимоги ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило ТОВ «Алекскредит» 100 % ціни придбання за відповідним реєстром.
31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія „Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025.
Згідно з витягом із реєстру прав вимог до цього договору ТОВ «Секвоя Капітал» відступило позивачеві право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020. У витягу зазначено загальну суму заборгованості 74 964 грн 00 коп., з яких 12 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 62 964 грн 00 коп. заборгованість за процентами.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_1 , станом на 31.10.2025 року, за Договором про надання кредиту Договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020 року, виникла заборгованість на загальну суму 74 964 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 12 000 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками 62 964 грн. 00 коп.
У свою чергу представник відповідачки заперечує проти стягнення заборгованості в заявленому розмірі, посилаючись на нарахування процентів після спливу строку кредитування, а також на необхідність перевірки правомірності та співмірності процентів, нарахованих у межах цього строку.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020, право вимоги за яким позивач набув за договором факторингу. Заперечення відповідачки стосуються правомірності нарахування процентів після 28.07.2021, а також обґрунтованості та співмірності розміру процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Щодо наявності у позивача права вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.
Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника. Предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1083 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів факторингу, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі допускається, якщо це передбачено договором факторингу.
Судом встановлено, що за договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020. Передання цієї вимоги підтверджується актом до договору факторингу та відомостями відповідного реєстру прав вимог.
Пунктом 1.2 договору факторингу № 29/10-2025 передбачено право фактора на наступне відступлення вимоги після її переходу до фактора та сплати ним 100 % ціни придбання за відповідним реєстром. Як установлено судом, до наступного відступлення права вимоги ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило ТОВ «Алекскредит» ціну придбання за відповідним реєстром у повному обсязі.
Згідно з договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 та витягом із реєстру прав вимог до нього ТОВ «Секвоя Капітал» відступило ТОВ «Фінансова компанія „Солвентіс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020. У витягу зазначено суму відступленої вимоги в розмірі 74 964 грн 00 коп., з яких 12 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 62 964 грн 00 коп. заборгованість за процентами.
Оцінивши договори факторингу, акт та відомості реєстрів прав вимог у сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів послідовний перехід до нього права вимоги за спірним кредитним договором та є належним кредитором у цих правовідносинах. Розмір заборгованості, що підлягає стягненню, суд визначає за результатами перевірки розрахунку позивача з урахуванням умов кредитного договору та погодженого сторонами строку кредитування.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.
Згідно статей 205, 207 та 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі. Договір, укладений за згодою сторін за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
За змістом статей 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом прийняття пропозиції про його укладення та може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Підписаний у такий спосіб електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Як убачається з матеріалів справи, 30.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4349833.
У договорі та графіку платежів до нього зазначено, що відповідачка підписала їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS4349833. Сторони погодили суму кредиту, строк його повернення, розмір процентних ставок та порядок внесення платежів. За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір укладено з додержанням письмової форми.
Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 договору кредит у розмірі 12 000 грн 00 коп. надається шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальниці. З листа ТОВ «Фінансова компанія „Вей Фор Пей» від 09.12.2025 вбачається, що 30.12.2020 за дорученням ТОВ «Алекскредит» на платіжну картку із закінченням 5649 здійснено переказ у сумі 12 000 грн 00 коп.
На виконання ухвали суду від 11.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» листом від 23.08.2026 підтвердило, що зазначену картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , та надало виписку за рахунком.
У виписці відображено переказ від 30.12.2020 у сумі 12 000 грн 00 коп., комісію за операцію в розмірі 60 грн 00 коп. та суму зарахування після врахування цієї комісії 11 940 грн 00 коп.
Отже, різниця між сумою переказу та сумою зарахування відповідає комісії, окремо відображеній у банківській виписці.
Оцінивши кредитний договір, лист платіжної установи, відповідь банку та виписку за рахунком у сукупності, суд доходить висновку, що первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту в погодженому сторонами розмірі 12 000 грн 00 коп.
Відповідно до статей 526 та 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. За розрахунком позивача, станом на 31.10.2025 заборгованість за тілом кредиту становить 12 000 грн 00 коп. Доказів погашення основної суми кредиту матеріали справи не містять.
У зв`язку з викладеним суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає таке.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути 62 964 грн 00 коп. процентів за користування кредитом за договором № 4349833 від 30.12.2020. До цієї суми включено 11 484 грн 00 коп. за період з 30.12.2020 по 28.07.2021 та 51 480 грн 00 коп. за період з 29.07.2021 по 31.10.2025.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу цього строку кредитодавець має право вимагати повернення непогашеної суми кредиту та сплати процентів, нарахованих у межах строку кредитування. Наслідки прострочення грошового зобов`язання врегульовано частиною другою статті 625 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.3 договору кінцевою датою його виконання є 28.07.2021 включно. Пунктом 1.7.2 договору встановлено фіксовані процентні ставки в розмірі 0,77 % на добу в базовий період та 3 % на добу в спеціальний період. Згідно з пунктом 1.7.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються на основну суму кредиту до кінцевої дати виконання договору включно.
Отже, суд погоджується з доводом представника відповідачки про відсутність підстав для нарахування процентів за користування кредитом після 28.07.2021, оскідьки такі проценти нараховані поза межами дії строку кредитного договору.
Також суд вказує, що заявлені за період з 29.07.2021 по 31.10.2025 суму в розмірі 51 480 грн 00 коп. позивач визначив саме як проценти за користування кредитом. Вимоги про стягнення за цей період сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, позивач не заявляв. За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення 51 480 грн 00 коп. процентів слід відмовити.
Щодо доводу представника відповідачки про неспівмірність процентів, нарахованих у межах строку кредитування, суд зазначає, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, розумності та справедливості. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України розмір і порядок сплати процентів встановлюються договором.
У цій справі сторони погодили в пункті 1.7.2 договору фіксовані процентні ставки для базового та спеціального періодів кредитування, а в пункті 1.7.4 порядок їх застосування. Оцінюючи довід про неспівмірність, суд ураховує погоджені ставки, непогашену суму кредиту та фактичний період нарахування процентів у межах строку кредитування.
Саме по собі співвідношення заявлених процентів із сумою кредиту не свідчить про неправильність їх нарахування. Наведена у графіку сума процентів 2 777 грн 40 коп. розрахована за умови своєчасного внесення платежів. Зокрема, проценти за спеціальний період у розмірі 5 грн 40 коп. розраховано на плановий залишок основної суми кредиту в розмірі 1 грн 00 коп. після першого платежу.
Оскільки передбачений графіком платіж у рахунок погашення основної суми кредиту відповідачка не внесла, плановий залишок у розмірі 1 грн 00 коп. не є базою для визначення процентів за фактичним залишком заборгованості.
За розрахунком позивача за період з 30.12.2020 по 28.07.2021 включно до стягнення заявлено 11 484 грн 00 коп. процентів. З урахуванням погоджених сторонами умов нарахування процентів та встановленого судом факту непогашення основної суми кредиту суд доходить висновку, що вимога про стягнення процентів у цій частині підлягає задоволенню.
Таким чином, із заявлених 62 964 грн 00 коп. процентів стягненню підлягають 11 484 грн 00 коп., нараховані в межах строку кредитування. У стягненні решти процентів у розмірі 51 480 грн 00 коп. слід відмовити.
Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» слід стягнути в судовому порядку заборгованість за Договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020 року, станом на 31.10.2025 року, у загальному розмірі 23 484 грн. 00 коп., з яких: 12 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 484 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків за Договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020 року поза межами кредитного договору, відмовити.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. 00 коп. позивач надав суду: Договір про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.02.2026 року, укладений між ТОВ «Солвентіс» в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною, детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги на суму 6 000 грн. 00 коп. та додаткову угоду № 4349833 від 27.03.2026 року.
Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені у вказаному звіті про надання правової допомоги, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 7 (сім) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України.
У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 4,5 годин є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.
Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт, а також обставини часткового задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 834 грн. 05 коп. (23 484 грн. 00 коп. х 2 662 грн. 40 коп.: 74 964 грн. 00 коп. = 834 грн. 05 коп.).
На підставі викладеного і керуючись статтями 205, 207, 514, 526, 530, 625, 627, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078, 1083 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21, кв.1, код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про надання кредиту № 4349833 від 30.12.2020 року, станом на 31.10.2025 року, у загальному розмірі 23 484 грн. 00 коп., з яких: 12 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 484 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 29.07.2021 року по 31.10.2025 року у розмірі 51 480 грн. 00 коп. відмовити.
4. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21, кв.1, код ЄДРПОУ 43657029) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
4. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21, кв.1, код ЄДРПОУ 43657029) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 834 грн. 05 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мовчан Д.В.
Судове рішення № 141574967, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 03.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 204/4712/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: