Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 692/1489/26
Провадження № 2/692/1114/26
17.11.26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в с-щі Драбів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 25.06.2023 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №86361, підписання якого здійснювалося електронним підписом позичальника. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000,00 грн. Відповідач не виконував належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 23.12.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №86361 від 25.06.2023. Позивач вказав, що відповідно до договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, підтвердженою та становить 10350,00 грн., з яких:
-3000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;
-7350,00 грн. сума заборгованості за відсотками;
-0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.
Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив погашення існуючої заборгованості. Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. та судовий збір.
Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 25.09.2026 року.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзив на позов не подав.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.
Відповідно до копії індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №86361 від 25.06.2023 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Згідно п.1.1. товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки передбачені договором. Відповідно до п.7.11. договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором, а товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Законодавство передбачає можливість укладення електронного правочину шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, такий спосіб підписання є належним способом волевиявлення сторони електронного правочину.
Наданий суду договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Окрім того, до матеріалів справи додано довідку про укладення договору (ідентифікацію), відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований в ІТС ТОВ «ФК «Авіра груп».
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі та підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а позичальник належним чином виразив своє волевиявлення на укладення кредитного договору, підстав вважати, що зазначений правочин не був укладений або що він не створив для сторін відповідних цивільних прав та обов`язків, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.
23.12.2024 р. між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №23122024, відповідно до п.2.1. клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим договором. До договору факторингу додано витяг з реєстру боржників, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №86361 від 25.06.2023 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.
Щодо виконання договору кредиту в частині перерахування кредитних коштів відповідачу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1., 1.4. товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач кошти за кредитним договором отримав, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» відповідно до якого підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції A426893B183202CLY86361T930367, надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року, платник ТОВ ФК АВІРА ГРУП, код ЄДРПОУ 43174156, номер транзакції 38772-16484-21813 Дата / час здійснення переказу 25.06.2023 22:34, сума переказу, грн. 3000.00, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK, код авторизації 236532 Код RRN 317622690285 Призначення переказу Выдача кредита #86361.
Таким чином, судом встановлено, що первісним кредитодавцем виконані умови договору щодо надання суми кредиту, що підтверджується матеріалами справи, а отже заборгованість за тілом кредиту підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає, що згідно умов п.1.2. кредитного договору кредит надано строком на 14 днів, тобто до 08.07.2023 року. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Згідно п1.3. за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
П.4.3.3., 4.3.7. передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом. Продовження (пролонгація) строку погашення заборгованості за договором (строку виконання грошового зобов`язання)/строку кредитування/строку дії договору здійснюється без змін умов попередньо укладеного Договору.
Тобто сторони узгодили строк користування кредитом, нарахування процентів та можливість пролонгації строку кредитування.
Аналіз, наданої позивачем копії відомості про щоденні нарахування за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору, а саме по 27.08.2023, тобто понад визначений договором строк кредитування, а саме до 08.07.2023 року. Здійснення відповідачем оплати відсотків по кредиту 09.07.2023 року суд не вважає виконання п.4.3.3. договору щодо продовження строку надання кредиту, оскільки даний платіж здійснено не в останній день терміну повернення кредиту.
А тому суд вважає, що наданий позивачем розрахунок щодо заборгованості по вказаному договору, таким, що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере його до уваги як належний та допустимий доказ.
Оскільки заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2250,00 грн. сплачена відповідачем, а тому враховуючи дану обставину, заборгованість за процентами за користування позикою відсутня та стягненню не підлягає. Решту суми 150 грн., які були сплачені як відсотки після закінчення строку кредитування суд зараховує в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копії договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026 року з ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду №86361 від 29.06.2026 року, та Акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.06.2026 року,
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно сягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Позов задоволено на 27,53 %.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором позики №86361 від 25.06.2023 року у розмірі 2850 гривень 00 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати за судовий збір та професійну правничу допомогу у сумі 2384 гривень 75 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий
Судове рішення № 141574050, Драбівський районний суд Черкаської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 692/1489/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: