Постанова № 14157328, 29.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2010 року 14:46 № 2а-9889/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенко В.П. при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 4346,14 грн.,

за участю представників сторін:

від позивачаДонська К.Б., (дов. № 132 від 01.09.2010 р.),

від відповідачаОСОБА_2 (довіреність № б/н від 06.09.2010),

ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4346,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує застосовані до нього штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та нараховану пеню за несвоєчасне погашення податкового зобовязання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає перевірку такою, що проведена з порушенням порядку, встановленого законодавством, тобто без відповідної постанови слідчого, органу дізнання, рішення суду та без повідомлення відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки, а також заперечує проти отримання ним рішення податкового органу про застосування до нього штрафних санкцій.

Також, відповідач відзначив, що кіоск, який перевірявся податковим органом спільно орендується двома субєктами господарювання: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та діяльність в ньому здійснюється також двома окремими субєктами господарювання за різними видами діяльності, проте позивач при нарахуванні штрафних санкцій не прийняв цей факт до уваги та не відокремив готівкові кошти від реалізації продукції відповідача від коштів іншого субєкта господарювання. При цьому відповідач наполягає на тому, що в день перевірки торгівля у кіоску не здійснювалась, а тому порушення законодавства у сфері обігу готівки відсутні. Зокрема, пояснення до акту перевірки від ОСОБА_2 (продавець-касир) були написані під тиском перевіряючих інспекторів.

Крім того, відповідач заперечує проти наявності заборгованості зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, оскільки відповідач не є платником такого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 28 липня 2010 року.

Судове засідання 28 липня 2010 року відкладене на 25 серпня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 09 вересня 2010 року.

Судове засідання 09 вересня 2010 року не відбулось, оскільки суддя Катющенко В.П. перебував на лікарняному, у звязку з чим судове засідання було призначене на 20 жовтня 2010 року.

Судове засідання 20 жовтня 2010 року відкладене на 03 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 03 листопада 2010 року оголошувались перерви до 12 листопада 2010 року 29 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 29 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2009 року Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва (далі Позивач) на підставі направлення № 635/23-05 від 01 вересня 2009 року була проведена перевірка за дотриманням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) (далі Відповідач) порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у кіоску, що розташований у АДРЕСА_1, про що було складено акт від 03 вересня 2009 року (реєстраційний № 832/26/58/23/НОМЕР_2 від 08 вересня 2009 року за місцем державної реєстрації відповідача) (надалі акт), згідно висновків якого позивачем були встановлені порушення відповідачем п. 1, 2, 5, 9 ст. 3 Закону N265/95-ВР.

На підставі акту перевірки позивачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008312305 від 18 вересня 2009 року на суму 4345,00 грн. за порушення п.п.1, 5 ст. 3 Закону N265/95-ВР на підставі п.п. 1, 3 ст. 17 Закону N265/95-ВР.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

При цьому, статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 06 липня 1995 року (надалі Закон N265/95-ВР) визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, право на проведення яких передбачене ст. 16 цього Закону та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у відповідності до вимог якої встановлено обовязковість надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Отже, за умови проведення саме планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) виникає необхідність у надісланні письмового повідомлення позивачу.

Натомість податковим органом 03 вересня 2009 року була проведена перевірка проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, щодо якої Закони України «Про державну податкову службу в Україні»та N265/95-ВР не містять вказівок про обовязковість направлення таких повідомлень.

Крім того, судом відзначається, що пунктом 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок субєктів господарювання та взаємодії між структурними під проділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 №441, передбачене формування та затвердження податковими органами щомісячного плану проведення перевірок з контролю за здійсненням розрахункових операцій, які проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (пункт 2.7).

В матеріалах справи наявна копія плану-графіку перевірок, затвердженого начальником ДПІ у Соломянському районі міста Києва 25 серпня 2009 року, з якої вбачається, що у вересні 2009 року була запланована перевірка відповідача, а також відповідачем не заперечується факт наявності направлення у інспекторів.

Таким чином, оскільки перевірки з питань дотримання субєктами господарювання порядку розрахунків із споживачами проводяться посадовими особами податкового органу на підставі затвердженого плану та направлень на перевірку, то такі перевірки хоча і є плановими, однак повідомлення про проведення таких перевірок не надсилається, а також відсутня потреба в відповідній постанові слідчого, органу дізнання та рішенні суду.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає будь-яких порушень порядку перевірки, встановленого законодавством України, з боку податкового органу, у звязку з чим доводи відповідача не приймаються судом як необґрунтовані.

Щодо неотримання відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій, судом відзначається, що в матеріалах справи наявна копія повідомлення про вручення поштового відправлення з календарним штемпелем відділення поштового звязку, на якому адресатом 24 вересня 2009 року вчинено розпис про отримання зазначеного рішення. При цьому, судом не приймаються, як необґрунтовані та безпідставні, твердження відповідача стосовно обовязковості підтвердження позивачем відправлення в конверті саме рішення № 0008312305 від 18 вересня 2009 року шляхом надання опису вкладення в цінний лист, оскільки таких вимог щодо направлення рішення про застосування штрафних санкцій норми права не містять.

Так, згідно висновків акту позивачем були встановлені порушення відповідачем п. 1, 2, 5, 9 ст. 3 Закону N265/95-ВР. Як вбачається з п. 2.2.14 акту на момент перевірки у кіоску здійснювалась торгівля тютюновими виробами, продуктами харчування, прохолоджувальними напоями. На місці проведення розрахунків знаходилась сума готівкових коштів за реалізовані товари в розмірі 801,00 грн., яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій № 302 (заводський №ЕЕ 001275) та який на момент перевірки був зламаний. Книга обліку розрахункових операцій відсутня.

Зміст акту перевірки та розрахунок фінансових санкцій по акту перевірки свідчать, що податковим органом були застосовані штрафні санкції до відповідача за здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій в сумі 4005,00 грн. (801,00 х 5) та за не зберігання книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну в сумі 340,00 грн. (17,00 х 20)

Відповідно до викладеного в акті перевірки продавець-касир ОСОБА_2 зі змістом акту ознайомилась, однак відмовилась від зауважень до акту та від його підписання.

При цьому, продавець-касир ОСОБА_2 власноруч написала письмові пояснення до акту, відповідно до змісту яких на місці проведення розрахунків у кіоску фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходилась сума готівкових коштів в розмірі 801,00 грн., реєстратор розрахункових операцій зламаний та не працює.

Проте, в судовому засіданні ОСОБА_2 (продавець-касир) відзначила, що пояснення до акту перевірки були написані нею під тиском перевіряючих інспекторів.

З цього приводу судом відзначається, що, по-перше, ОСОБА_2 та відповідач зі скаргами на дії перевіряючих до податкового органу або до правоохоронних органів не звертались, по-друге, наявність тиску, про який зазначає ОСОБА_2, не перешкодила їй відмовитись від підписання акту, внаслідок чого суд дійшов висновку про доведення нею суду необєктивної, упередженої та неправдивої інформації щодо предмету доказування, і такі свідчення неможливо прийняти у якості належного доказу. Інших доказів позивачем не подано.

Також, судом відзначається, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовані Законом N265/95-ВР, а порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 (надалі Положення N 637).

Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 9 ст. 3 Закону N265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

-проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

-видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

-у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

-щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Судом встановлено, що кіоск, який розташований у АДРЕСА_1, орендується двома фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3).

ОСОБА_1 для здійснення розрахункових операцій при продажу товарів використовує реєстратор розрахункових операцій № 302 (заводський №ЕЕ 001275) та для його використання ним 08 липня 2009 року була зареєстрована книга обліку розрахунків розрахункових операцій №2658010671/1/1. А ОСОБА_4 проводить розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки і для відображення руху готівки застосовує книгу обліку доходів і витрат (копія у справі).

З огляду на викладені факти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у відповідності до вимог Закону N265/95-ВР та Положення N 637 повинні здійснювати розрахунки кожен за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у їх господарських відносинах, та оприбутковувати готівку в касі кожен окремо, ОСОБА_1 обліковує готівку в книзі обліку розрахункових операцій, а ОСОБА_4 у книзі обліку доходів і витрат, у звязку з чим готівкові кошти від реалізації товару, також, зберігаються окремо, в окремих касах.

Однак, викладені відповідачем обставини в процесі розгляду спору, що також підтверджується письмовими поясненнями продавця-касира до акту, свідчать про те, що готівкові кошти від реалізації товару двох підприємців у розмірі 801,00 грн. зберігались разом на місці проведення розрахунків.

Так, відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином оприбуткуванням готівки в касі відповідача, який проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) або з використанням розрахункової книжки (далі РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій саме на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК, що і підтверджує проведення процедури оприбуткування.

Отже, нормами права регламентовано виключний порядок надходження готівки до каси або видачі з неї, у звязку з чим не вбачається законних підстав для оприбутковування коштів в іншій спосіб або з порушенням встановленого порядку.

Тому судом не приймаються до уваги доводи відповідача, на які він посилається як на підставу для відмови в задоволенні позову щодо не відокремлення податковим органом готівкових коштів від реалізації продукції відповідача від коштів іншого субєкта господарювання, оскільки таке відокремлення готівки, тобто її оприбуткування у спосіб, передбачений законодавством, здійснює не податковий орган, а субєкт господарювання.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що податковий орган при перевірці відповідача правомірно взяв до уваги наявну на місці розрахунків суму готівкових коштів в розмір 801,00 грн. та нарахував на її розмір штрафні санкції, оскільки за умови зберігання двох кас разом в будь-якому випадку виявиться порушення встановленого законодавством порядку оприбуткування готівкових коштів, або ОСОБА_1, або ОСОБА_4, а враховуючи, що перевірка здійснювалась відносно ОСОБА_1, то і штраф податковим органом був нарахований саме йому.

Стосовно правомірності застосування позивачем штрафу за непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 801,00 грн., судом відзначається наступне.

У відповідності до приписів ст. 3 Закону N265/95-ВР відповідач зобовязаний у разі незастосування реєстратора розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

А статтею 5 Закону N265/95-ВР передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідач в судових засіданнях підтвердив, що на момент проведення перевірки реєстратор розрахункових операцій не працював, оскільки був зламаний.

Однак, як встановлено а акті перевірки, книга обліку розрахункових операцій на момент перевірки була відсутня.

Крім того, як вбачається з дослідженої судом КОРО відповідача, копія витягу з якої залучена до матеріалів справи, 08 липня 2009 року відповідач зареєстрував її для використання реєстратора розрахункових операцій № 302 (заводський №ЕЕ 001275), проте щоденно друкувати на ньому фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО почав з 04 вересня 2009 року, зокрема, до цієї дати будь-які відомості щодо руху готівкових коштів з використанням розрахункової книжки в книзі, також, відсутні.

Відтак викладене є підставою для висновку, що до 04 вересня 2009 року КОРО відповідачем взагалі не використовувалась, у звязку з чим, також, у суду не викликає сумніву достовірність факту, зафіксованого перевіряючими в акті стосовно відсутності книги обліку розрахункових операцій та її незберігання відповідачем.

Також, відповідач наполягає на тому, що в день перевірки торгівля у кіоску взагалі не здійснювалась, а тому порушення законодавства у сфері обігу готівки відсутні. Натомість, згідно запису у книзі обліку доходів і витрат ОСОБА_4 03 вересня 2009 року проводились розрахунки готівкою із споживачами, що свідчить про протилежне.

У звязку з чим суд вбачає викладення відповідачем суперечливих фактів поряд з іншими доказами у справі, що на думку суду є однією з підстав вважати про недостовірне їх викладення з метою уникнення від відповідальності, передбаченої законодавством України.

За таких обставин, позивач правомірно застосував до відповідача штраф на підставі п.п. 1, 3 ст. 17 Закону N265/95-ВР у розмірі 4345,00 грн.

Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1,14 грн., яка виникла внаслідок самостійного визначення ним суми податкового зобовязання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

21 вересня 2009 року до податкового органу був поданий звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі 23,00 грн. за серпень 2009 року, в якому особою, що його подає, зазначено Борисюк Антоніну Іванівну, проте ідентифікаційний код зазначено не її, а ОСОБА_1 (НОМЕР_2).

24 лютого 2010 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) до податкового органу була подана довідка про суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, які зменшують або збільшують податкові зобовязання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах, шляхом подання якої була зменшена сума зобовязання за серпень 2009 року на суму 23,00 грн., з підстав помилки в ідентифікаційному коді.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, після подання відповідачем 24 лютого 2010 року уточнюючого розрахунку, узгоджене податкове зобовязання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за серпень 2009 року склало 00,00 грн.

Однак з 01 жовтня 2009 року у звязку з несвоєчасним погашенням податкового зобовязання в розмірі 23,00 грн. задекларованого шляхом подання 21 вересня 2009 року звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства відповідачу на підставі приписів ст. 16 Закону № 2181-ІІІ була нарахована пеня в сумі 1,14 грн.

При цьому, строк нарахування пені податковим органом зупинено саме з 24 лютого 2010 року, тобто з моменту подання відповідачем довідки про суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, які зменшують або збільшують податкові зобовязання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181-III податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня, що обліковується за відповідачем в сумі 1,14 грн. не сплачена.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року N 509-XII завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно підпунктом 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4346,14 грн. та визнав їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в розмірі 4345, 00 грн. на користь держави на р/р № 31416541700010, одержувач ВДК у Сломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900; заборгованість в розмірі 1, 14 грн. на користь держави на р/р № 31218233700010, одержувач ВДК у Сломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16060100.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 06 грудня 2010 року.