Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВСТУПНА ЧАСТИНА
Єдиний унікальний номер судової справи №678/1544/26
Номер провадження №1-кп-678-171/26
УХВАЛА
про продовження строку тримання під вартою
17 листопада 2026 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів обвинувальний акт, який складений старшим слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області майором поліції ОСОБА_3 і затверджений 29 вересня 2026 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 14 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000001409, відносно:
1) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Москвитянівка Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого (розлученого), на утриманні 1 малолітня дитина, не працюючого, інвалідність відсутня, військовозобов`язаного, раніше не судимого, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України;
2) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Москвитянівка Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні 3 малолітніх дітей, не працюючого, інвалідність відсутня, військовозобов`язаного, раніше не судимого, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України;
3) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Хмельницький, зареєстрованого по АДРЕСА_4 , фактично проживаючого по АДРЕСА_5 ), українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, не працюючого, інвалідність відсутня, військовозобов`язаного, раніше не судимого, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
1) обвинувачений ОСОБА_5 ,
його захисник адвокат ОСОБА_8 ,
2) обвинувачений ОСОБА_6 ,
його захисник адвокат ОСОБА_9 ,
3) обвинувачений ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИВ:
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
І. СУТЬ ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЄТЬСЯ СУДОМ
1. 17 листопада 2026 року прокурором ОСОБА_4 до суду подано клопотання про продовження строку тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що на розгляді в суді перебуває обвинувальний акт відносно трьох осіб, в тому числі, ОСОБА_5 - про його обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, однак строк застосування обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на свідків та інших обвинувачених, тому й наявна необхідність у продовженні вказаного запобіжного заходу строком на 60 діб без визначення застави, адже завершити судовий розгляд до закінчення дії запобіжного заходу неможливо.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
2. 17 листопада 2026 року прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 підтримав, вважає, що наразі немає підстав для обрання йому більш м`якого запобіжного заходу і визначення йому розміру застави, адже ОСОБА_5 , на відміну від ОСОБА_7 , під час досудового розслідування не визнавав своєї вини.
3. 17 листопада 2026 року обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення судом клопотання прокурора й вказали, що зазначені прокурором у клопотанні про запобіжний захід ризики не підтверджуються доказами, яких прокурор не надав, водночас, наразі вже завершено досудове розслідування, обвинувачений повністю і беззаперечно визнав свою вину в суді, співпрацював зі слідством, бажає якнайшвидше завершити судовий процес у даній справі, він не має наміру переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків чи інших обвинувачених, має сталі соціальні зв`язки, тому й просять визначити йому більш м`який запобіжний захід і надати можливість сплатити розмір застави, що в повній мірі забезпечить дотримання покладених на нього процесуальних обов`язків, просять врахувати принцип рівності обвинувачених, адже обвинуваченому ОСОБА_7 слідчим суддею визначено розмір застави, який ним сплачено, й останній не перебуває під вартою.
4. 17 листопада 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 і його захисник адвокат ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_7 підтримали доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_8 й вважають, що суд має визначити обвинуваченому розмір застави.
ІІІ. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
5. Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
6. В силу ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1). Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2).
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1). Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2). За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3).
Глава 18 КПК України охоплює ст.ст. 176-213 КПК України.
В силу ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1). Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2).
Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3). Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4).
7. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа (підозрюваний / обвинувачений) вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний / обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді / суду вважати, що підозрюваний / обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
8. Європейський суд з прав людини у ряді рішень зазначив: суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії»); особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (справа «Летельє проти Франції»); тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії»), врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (справа «W проти Швейцарії»).
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. За змістом обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
24 березня 2026 року ОСОБА_5 було затримано.
26 березня 2026 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено на стадії досудового розслідування (по 20 листопада 2026 року включно).
V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
10. Суд вважає, що зміст заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дає підстави для висновку, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання, продовження підозрюваному / обвинуваченому найсуворішого запобіжного заходу, не зникли і не зменшились, продовжують існувати.
11. Так, 01 жовтня 2026 року до суду для розгляду надійшов обвинувальний акт.
08 жовтня 2026 року ухвалою суду призначено судовий розгляд.
28 жовтня 2026 року прокурор оголосив обвинувальний акт і судом було з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повністю і беззаперечно визнають свою вину, однак за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_7 і його захисника адвоката ОСОБА_10 визначено обсяг доказів і порядок їх дослідження дослідження усіх письмових доказів, допит свідків й обвинувачених.
12. Наразі, судом не досліджувались будь-які письмові докази (їх прокурор суду ще не надав), не допитувались свідки і обвинувачені, тобто, судовий процес перебуває на початковій стадії.
13. Отже, завершити судовий розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з об`єктивних причин неможливо.
14. Враховуючи те, що прокурор направив обвинувальний акт до суду для розгляду, тому сторона обвинувачення вважає, що саме ОСОБА_5 вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, які у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6 ст. 12 КК України є тяжкими і особливо тяжкими злочинами, зокрема:
санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна;
санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
15. За змістом обвинувального акта ОСОБА_5 є організатором організованої групи і її члени виконавці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні 18 кримінальних правопорушень (злочинів), пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин.
16. За цих обставин обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, дійсно:
1) може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), адже він усвідомлює тяжкість висунутого обвинувачення і те, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 12 років з конфіскацією майна та його реальне відбування;
2) може незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених з метою зміни ними показань на свою користь задля уникнення кримінальної відповідальності чи її пом`якшення (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
3) може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), адже вже вчиняв аналогічні злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, не працює та не навчається, визначив для себе незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів як єдине джерело доходу.
17. Наявність вищезазначених ризиків ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених у поданому клопотанні про запобіжний захід та доведених у судовому засіданні прокурором.
18. Особа обвинуваченого ОСОБА_5 , наявність у нього постійного місця проживання, однієї малолітньої дитини, те, що раніше не судимий, не є визначальними і не дають наразі підстав для обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Існування вказаних факторів не завадило протиправній поведінці обвинуваченого, адже за змістом обвинувального акта та клопотання прокурора про запобіжний захід ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні 18 кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, 24 березня 2026 року вони були затримані при перевезенні особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP масою 824,286 г, яку розфасували у 595 упакувань із поліетиленових пакетиків та клейкої стрічки.
За змістом обвинувального акта протиправна діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ОСОБА_5 здійснювалась у період з 03 листопада 2023 року по 24 березня 2026 року, ОСОБА_6 у період з 22 серпня 2025 року по 24 березня 2026 року, ОСОБА_7 у період з 03 листопада 2023 року по 24 березня 2026 року.
Тобто, судом при вирішені питання про запобіжний захід враховуються не лише відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , але й в сукупності всі інші обставини у кримінальному провадженні, такі як характер та підвищений ступінь суспільної небезпечності інкримінованих йому кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, їх тяжкість, фактичні обставини кримінального провадження, суворість можливого покарання, тощо.
У зв`язку із цим обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою, вказаний запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
19. Таким чином, в даній справі потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження йому найсуворішого запобіжного заходу є виправдною.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, адже у справі існують ознаки суспільного інтересу, який, зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
20. Повідомлені обвинуваченим ОСОБА_5 обставини щодо повного і беззаперечного визнання своєї вини і бажання якнайшвидше завершити судовий розгляд справи судом враховуються при плануванні судових засідань в найбільш короткі строки.
21. За змістом п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тобто, в силу п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України у суду наявне право не визначати розмір застави.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, розмір застави на підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
22. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є обґрунтованим і підлягає задоволенню, адже ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати й на даний час.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 30, 31, 110, 131-132, 176-178, 182-184, 196-199, 205, 331, 350, 369-372, 392-395 КПК України,
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - з 17 листопада 2026 року по 15 січня 2027 року включно.
На підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 не визначати.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141573053, Летичівський районний суд Хмельницької області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 678/1544/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: