Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/10816/26
Провадження № 3/552/2305/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Суддя Київського районного суду міста Полтави Пронін С.Г., розглянувши матеріал, який надійшов з Головного управління ДПС у Полтавській області відносно:
ОСОБА_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , керівника ТОВ «СЕРВІС ТЕХНОЛОДЖІ» ЄДРПОУ 43994177, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 9634 від 21.10.2026, керівник ТОВ «СЕРВІС ТЕХНОЛОДЖІ» ЄДРПОУ 43994177 ОСОБА_1 допустила порушення порядку ведення податкового обліку, чим порушила вимоги пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.44.1. п.44.3. п.44.6 ст.44, п.198.1 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 721096 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2021 року на 384913 грн., за жовтень 2025 року на 336183 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через свого захисника.
Захисник Ворона О.А. у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі. Також надала суду письмове клопотання, в якому зазначила, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не визнає, з протоколом не погоджується, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення нею зазначеного адміністративного правопорушення. При викладі у протоколі суті вчиненого адміністративного правопорушення, у ньому зазначено перелік норм податкового законодавства та їх наслідки, однак не зазначено які саме дії або бездіяльність, у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, були допущені саме ОСОБА_1 особисто, що призвели до порушення порядку ведення податкового обліку. Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СЕРВІС ТЕХНОЛОДЖІ» від 13.10.2026 № 15817/16-31-07-02-01/43994177, відображає лише узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, однак не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання. Зазначений документ лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він також не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. У разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці), платник податків згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України має право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення. Інших належних та достовірних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адмін. правопорушення ГУ ДПС у Полтавській області не надано, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи. Крім того, вказала, що адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не є триваючим, а строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП сплив. Просила закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення чи самостійно відшукувати докази вчинення адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, до складу зазначеного адміністративного правопорушення відноситься: відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до вимог Закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
В якості доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП до протоколу додано акт перевірки № 15817/16-31-07-02-01/43994177 від 13.10.2026, на підставі якого і було складено протокол.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, з наступних підстав.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до змісту п.86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.
Отже, акт документальної перевірки, незважаючи на його доказове значення, сам по собі не є беззаперечним підтвердженням вчинення конкретною посадовою особою адміністративного правопорушення. Такий документ відображає висновки контролюючого органу за результатами перевірки, однак не звільняє орган, уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, від обов`язку довести конкретні дії або бездіяльність особи, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Будь-яких інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ( ЄСПЛ ) від 14 лютого 2008 у справі « Кобець проти України » ( з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини » ( Avsar v. Turkey ), п. 282 ) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
З урахуванням викладеного, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При таких обставинах, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 163-1 ч. 1, 245, 247, 251, 283-284 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Полтави протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Суддя: С.Г. Пронін
Судове рішення № 141571756, Київський районний суд м. Полтави було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 552/10816/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: