Єдиний державний реєстр судових рішень 17.11.2026
Єдиний унікальний № 371/1067/26 провадження № 2-а/371/48/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Миронівка
ЄУН 371/1067/26
Провадження № 2-а/371/48/26
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови по справі по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 25 квітня 2026 року, приблизно о 18 годині 22 хвилині, інспектор Відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області Коваленко Іван Петрович зупинив його транспортний засіб марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вулиці Соборності в місті Миронівка та виніс відносно нього постанову серії ЕГА № 7087595 за частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Не погодившись із правомірністю дій поліцейського, він скористався своїм законним правом та зателефонував на лінію «102» з метою подання усної скарги на дії інспектора Коваленка І.П. Під час телефонної розмови він не викликав працівників поліції, не повідомляв про будь яку подію, що потребувала негайного поліцейського реагування, та не прохав направити наряд. Крім того, не повідомляв жодних завідомо неправдивих відомостей.
Зателефонувавши, він поїхав до місця свого проживання за адресою: місто Миронівка, вулиця Литвиненка, будинок під номером 14. Незабаром біля свого місця проживання зустрів інспектора Паніна Д.Г., який виніс відносно нього оскаржувану постанову серії ЕГА № 2018499 від 25 квітня 2026 року, кваліфікувавши дзвінок на лінію «102» як «завідомо неправдиве повідомлення».
Про існування постанови він дізнався після відкриття виконавчого провадження, яке було відкрито 02 червня 2026 року. Саме цього дня він отримав копію постанови, оскільки копія постанови йому не була вручена, в інший спосіб не надходила.
Категорично не погоджується з притягненням до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях відсутня суб`єктивна сторона правопорушення. Зателефонувавши на лінію «102» із законною метою для подачі усної скарги на дії поліцейського Коваленка І.П., він не мав наміру обманним шляхом спровокувати безпідставний виїзд поліції на неіснуючу подію. Не мав жодного умислу на вчинення цього правопорушення. Зміст дзвінка не містив жодних неправдивих відомостей, він повідомив про реальну ситуацію (щойно накладений штраф за статтею 121-3 КУпАП) та скористався правом на звернення до органів влади. Постанова не містить жодного доказу, який свідчив би про умисел.
Вважає, що його дії є реалізацією конституційного права на звернення і не можуть утворювати склад правопорушення за статтею 183 КУпАП. Сам факт дзвінка на лінію «102» не свідчить, що виклик був завідомо неправдивим.
Крім того, винесена постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, що встановлюють умисел. У постанові лише констатується «завідомо неправдиве повідомлення на спецлінію 102» та зазначено номер події Є01873 від 25 квітня 2026 року, але не розкрито, яке конкретно неправдиве повідомлення він вчинив, на якій підставі зроблено висновок про «завідомо» неправдивий характер дзвінка та яким доказом підтверджено наявність прямого умислу на вчинення правопорушення.
Відсутність у постанові опису конкретних обставин, які б підтверджували умисел, є самостійною та достатньою підставою для її скасування.
Постанову серії ЕГА № 2018499 винесено 25 квітня 2026 року, проте копію постанови вручено не було. Строк для оскарження ним було пропущено з поважних причин, оскільки постанову отримав лише 02 червня 2026 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 81156632 від 02 червня 2026 року, відкритим Миронівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання оскаржуваної постанови.
Просив поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2018499, прийняту 25 квітня 2026 року інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Паніним Д.Г. за статтею 183 КУпАП, якою до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути на його користь судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 16 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу в його електронний кабінет 17 червня 2026 року.
Копію позовної заяви з додатками відповідачу надіслано за адресою його місцезнаходження 18 червня 2026 року.
06 липня 2026 року до Миронівського районного суду Київської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого представник відповідача отримав позовну заяву з додатками 29 червня 2026 року.
На підставі статті 257 КАС України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
23 липня 2026 року позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
02 липня 2026 року представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.
За змістом відзиву, постановою серії ЕГА №2018499 від 25 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 гривень. Встановлений законом десятиденний строк на оскарження постанови сплив 05 травня 2026 року.
Позивач зазначає, що про існування постанови він нібито дізнався лише після відкриття виконавчого провадження 02 червня 2026 року. Однак такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки поліцейські відреагували на звернення та прибули за місцем розташування позивача у день повідомлення позивачем на спецлінію «102».
Зокрема, у розпорядженні відповідача наявний відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який зафіксував реагування працівників поліції на звернення позивача на спецлінію «102». Із зазначеного відеозапису вбачається, що після отримання повідомлення працівники поліції прибули до місця перебування позивача, безпосередньо спілкувалися з ним та розглянули питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.
Таким чином, позивач був обізнаний про складення та винесення постанови саме 25 квітня 2026 року, а тому його посилання на те, що про постанову він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими та спростовуються об бєктивними доказами.
Будь-яких належних та допустимих доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано. Відповідно до статей 122, 123 КУпАП процесуальні строки є обов бязковими для учасників справи. У разі звернення до суду після закінчення встановленого законом строку без поважних причин суд застосовує наслідки пропуску такого строку.
Оскільки позивач звернувся до суду після спливу встановленого законом десятиденного строку, будучи обізнаним про винесення постанови у день її прийняття, підстав для поновлення строку звернення до суду не існує.
Щодо обставин справи зазначив, що згідно оскаржуваної постанови 25 квітня 2026 року о 19 годині 36 хвилин на службовий планшет надійшло повідомлення за фактом адміністративного правопорушення від громадянина ОСОБА_1 . Зі слів заявника поліцейські незаконно склали протокол, так як заявник їхав на авто марки «Toyota Camry» на жовтому номерному знаку, оскільки він працює в таксі. Просив відреагувати.
Звернув увагу суду, що штраф за складеною постанова серії ЕНА №7087595 за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП, за керування транспортним засобом з номерним знаком, який не належить даному транспортному засобу, позивачем сплачено.
З урахуванням наведеного, матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 25 квітня 2026 року інспектор ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Панін Д.Г. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2018499, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та застосував стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
За змістом постанови, ОСОБА_1 25 квітня 2026 року здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції. Такі обставини підтверджуються даними постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2018499 від 25 квітня 2026 року (а.с. 10).
За мотивами позивача, 25 квітня 2026 року інспектор Відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області Коваленко І.П. зупинив керований ним транспортний засіб та виніс відносно нього постанову серії ЕГА № 7087595 за частиною першою статті 121-3 КУпАП. Не погоджуючись із правомірністю дій поліцейського, він скористався своїм законним правом та зателефонував на лінію «102». Метою дзвінка було подання усної скарги на дії інспектора Коваленка І.П., про будь яку подію, що потребувала негайного поліцейського реагування не повідомляв, не просив направити наряд.
Такі обставини підтверджуються даними постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7087595 від 25 квітня 2026 року (час складення 18 год 22 хв), за змістом якої ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 з номерним знаком, який не належить даному транспортному засобу (а.с. 11).
За мотивами відзиву та даними рапорту реєстрації ЄО за № 1873 від 25 квітня 2026 року зателефонувавши на спец лінію «102», ОСОБА_1 скаржився на працівників поліції щодо незаконного складення протоколу з тих підстав, що він керував автомобілем марки «Toyota Camry» на жовтому номерному знаку, оскільки працює в таксі, просив працівників поліції відреагувати.
Копію рапорту реєстрації ЄО № 1873 від 25 квітня 2026 року додано до відзиву (а.с. 30).
До відзиву на позовну заяву представником відповідача додано файл із відеозаписами. Відеозаписи досліджено при розгляді справи.
З відеозаписів слідує, що співробітники поліції о 19 год 49 хв прибули до місця проживання позивача, покликали його та повідомили, що прибули за його скаргою. Співробітник поліції пояснив, що за отриманою ним інформацією надійшла скарга на дії поліцейських. Позивач повідомив, що інспектор зупинив його транспортний засіб та склав відносно нього постанову за частиною першою статті 121-3 КУпАП, хоча не зупиняє інших водіїв. Він телефонував на спеціальну лінію «102» виключно з метою подання скарги на дії інспектора.
Позивач декілька разів задавав питання чому приїхав співробітник поліції та неодноразово наголошував, що працівників поліції не викликав.
Співробітник поліції повідомив, що позивач має право оскаржувати дії працівників поліції, проте його дзвінок розцінено як завідомо неправдивий виклик, він має скласти постанову про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 183 КУпАП. Декілька разів співробітник поліції задав позивачу запитання, чи буде він отримувати копію постанови. На цьому відео припиняється.
До позовної заяви додано постанову про відкриття виконавчого провадження № 81156632 від 02 червня 2026 року про примусове виконання постанови серії ЄГА № 2018499 від 25 квітня 2026 року про стягнення з боржника на користь держави штрафу у розмірі 6800,00 грн (а.с. 12-13).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
На підставі статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За частиною першою статті 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини другої статті 122 КАС України, суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено строки звернення до суду адміністративної юрисдикції, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були обєктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, повязані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Судом встановлено, що 25 квітня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.
25 квітня 2026 року інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Паніним Д.Г. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2018499. Постановою ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Той факт, що вказану постанову позивач отримав 02 червня 2026 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 81156632, відповідачем не спростовано. Докази вручення постанови у день її складення, чи іншою датою, чи ознайомлення позивача зі змістом прийнятого рішення у інший спосіб, суду не надані.
Вказані обставини є підставою для поновлення пропущеного позивачем строку звернення з адиміністративним позовом, оскільки строк на оскарження рішення інспектора пропущено з поважних причин.
Позивач вважає постанову незаконною з тих підстав, що правопорушення не вчиняв, у його діях відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Суд вважає доводи позивача такими, що заслуговують на увагу.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за наявності правопорушення, яке підтверджене належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Обов"язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.
Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
При винесенні оскаржуваної постанови відповідач мав дотриматися вимог закону і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості, оцінюючи всі обставини справи, правильно кваліфікувати дії водія.
Суд вважає, що працівник поліції не перевірив та не надав оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102».
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Працівником поліції не встановлено факт наявності у позивача прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено, що, звертаючись за скаргою на дії співробітника поліції, особа повідомляла неправдиву інформацію, викликала працівників поліцї і бажала їх даремного виїзду на місце виклику.
Крім того даними письмових доказів та відеозаписів події підтверджується той факт, що співробітник поліції знав мету повідомлення особи, при прибутті до місця проживання позивача підтвердив, що прибув за його скаргою.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, порушеної відносно позивача, в порушення вимог статті 245 КУпАП, інспектор не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин. З урахуванням положень статті 251 КУпАП, зібраних інспектором фактичних даних не було достатньо для встановлення наявності факту адміністративного правопорушення та винуватості позивача у його вчиненні.
Суд вважає, що дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, з охорони прав і свобод людини та надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов?язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.
У зверненні на спецлінію «102» позивач зазначив про те, що відносно нього незаконно склали протокол, тому просить відреагувати.
Зі звернення вбачається, що позивач вважав, що його права порушені інспектором поліції та розраховував на захист. Сподівання позивача на допомогу поліції у такій ситуації суд не можна розцінювати як правопорушення.
Дії позивача не були спрямовані на зрив нормальної роботи поліції, він не викликав співробітників поліції, повідомляв інформацію про порушення його прав, усвідомлюючи, що вона є правдивою, не бажав даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам звернення позивача на лінію «102».
При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без зясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.
У розумінні положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому стаття 7 КУпАП визначає, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З дослідженого судом відеозапису можна зробити висновки, що поліцейський фактично розгляд справи, як того вимагають норми КУпАП, не проводив. В порушення вимог статті 279 КУпАП ОСОБА_1 не було розяснено права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, що є порушенням права особи на захист у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того суд зазначає таке.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, пята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і пята статті 133, частини третя, шоста, восьма, девята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:
1) уповноважені на те посадові особи:
органів Національної поліції (частини третя і четверта статті 42-4) (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - девята статті 121, частина третя статті 121-3, частини пята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і пята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, частини перша і третя статті 161-1, статті 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164-164-8, 164-10, 164-15-164-18, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 172-10 і 172-19 (про правопорушення, вчинені поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану), 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1, 184-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до Національної поліції України), 185-185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24).
Тобто, законодавець передбачив можливість складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Статтею 258 КУпАП передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Так, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і пятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобовязана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 оспорював допущене порушення та заперечував факт завідомо неправдивого виклику поліції, поліцейський на виконання вимог частини п`ятої статті 258 КУпАП мав скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Проте поліцейським не вчинено дій зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його обєктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням субєкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17.
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, є недоведеним.
Враховуючи те, що за змістом частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв?язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а тому позов підлягає до задоволення.
Висновки за результатами розгляду
За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою вказаної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд дійшов висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі не були дотримані вимоги закону і під час цього не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та обєктивного зясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
На підставі статті 293 КУпАП, орган, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, має повноваження скасувати постанову і закрити справу.
Відповідно до статті 247 КУпАП, розпочате провадження по справі про адміністративне правопорушення може бути закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів вини у вигляді умислу чи необережності ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що оскаржувана постанова не може бути розцінена як така, що відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.
За умов відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, наявні підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення як передбачено пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України.
Нормами КАС України чітко визначено зміст резолютивної частини рішення суду, тому на підставі частини другої статті 9 КАС України, з метою найбільш повного та ефективного захисту прав позивача, оскаржувану ним постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Згідно вимог частини першої статті 192 КАС України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 73, 77, 79, 90, 121, 122, 139, 192, 242-246 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Поновити ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2018499, винесену 25 квітня 2026 року інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Паніним Давидом Германовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за статтею 183 КУпАП, закрити за відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 17 листопада 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: будинок під номером 15 по вулиці Володимирська міста Києва.
Суддя Л.О. Капшук
Судове рішення № 141571194, Миронівський районний суд Київської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 371/1067/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: