Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 369/65/26
Провадження № 2/369/62/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
судді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Дубицької М.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області Карманчук Людмили Володимирівни в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Уманської міської ради (ЄДРПОУ 26535796) матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 950 785,50 грн. та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 11 409, 43 грн., сплачений за пред`явлення позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю належно підтверджених підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Уманської міської ради.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що представництво прокурором інтересів держави в суді має виключний та субсидіарний характер, а тому прокурор не може підміняти компетентний орган, який наділений повноваженнями щодо самостійного захисту відповідних інтересів у судовому порядку. Посилаючись на положення статті 131-1 Конституції України, статті 56 ЦПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 та практику Верховного Суду, відповідач вказує на необхідність встановлення судом наявності виключного випадку, який зумовлював би здійснення прокурором представництва інтересів держави саме у цій справі. Зазначає, що повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави прокурором направлено 09 грудня 2025 року, а позовну заяву сформовано 30 грудня 2025 року, тобто після ухвалення зазначеного Рішення Конституційного Суду України. При цьому, враховуючи відстрочення втрати чинності відповідними положеннями Закону України «Про прокуратуру» до 01 січня 2027 року, відповідач наголошує на необхідності встановлення моменту виникнення правовідносин щодо прокурорського представництва та вирішення питання про поширення на них дії перехідних положень зазначеного рішення. На думку відповідача, прокурором не доведено наявності обставин, які б свідчили про виключну необхідність представництва інтересів держави в особі Уманської міської ради, оскільки остання є компетентним органом, наділеним повноваженнями щодо самостійного звернення до суду, а матеріали досудового листування не підтверджують об`єктивної неможливості здійснення нею такого захисту. Крім того, відповідач зазначає, що лист Уманської міської ради від 02 грудня 2025 року містить відомості про незвернення КП «Уманьводоканал» до суду та відсутність заперечень щодо звернення прокурора з позовом в інтересах цього підприємства, однак не містить відомостей про відмову самої міської ради від самостійного звернення до суду. Також відповідач звертає увагу на те, що під час досудового листування йшлося про завдання збитків КП «Уманьводоканал», натомість прокурором заявлено вимогу про стягнення коштів на користь Уманської міської ради. При цьому, як стверджує відповідач, прокурором не надано доказів бюджетного джерела відповідних платежів, відшкодування підприємству збитків за рахунок місцевого бюджету чи переходу до міської ради права майнової вимоги, у зв`язку із чим сам зміст державного інтересу потребує окремого доведення. З огляду на викладене відповідач просить суд до переходу до розгляду справи по суті перевірити наявність належних підстав та повноважень прокурора на представництво інтересів держави в особі Уманської міської ради та, у разі встановлення їх відсутності, залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Заступником керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області Карманчук Л.В. подано до суду письмові заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в яких прокурор просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача та їх спростування обставинами, викладеними у позовній заяві, і долученими до неї доказами.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 не скасовано конституційну функцію прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді, а лише визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з відсутністю вичерпного переліку виключних випадків здійснення такого представництва, що призводить до правової невизначеності. При цьому прокурор наголошує, що відповідні положення Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність з 01 січня 2027 року, а зазначене Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності відповідних положень закону та продовжують існувати після втрати ними чинності. Відтак, на думку прокурора, ухвалення зазначеного рішення не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави у справах, позови в яких подані після 03 грудня 2025 року. Прокурор зазначає, що Уманська міська рада є уповноваженим органом, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у спірних правовідносинах, однак останньою не вжито належних заходів, у тому числі в судовому порядку, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави. Так, до звернення до суду з позовом Уманською окружною прокуратурою на адресу Уманської міської ради направлено запити від 11 листопада 2025 року та 27 листопада 2025 року з повідомленням про виявлені порушення та з метою з`ясування повноти вжитих органом місцевого самоврядування заходів щодо їх усунення, зокрема шляхом звернення до суду, а також причин невжиття таких заходів. У відповідь на зазначені запити Уманська міська рада листом від 02 грудня 2025 року повідомила, що ОСОБА_1 у добровільному порядку не відшкодовано збитки, пов`язані з виплатою коштів ОСОБА_2 внаслідок його незаконного звільнення, а також повідомила про незвернення до суду з відповідним позовом та відсутність заперечень щодо такого звернення Уманською окружною прокуратурою. На переконання прокурора, наведене свідчить про обізнаність уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо порушення інтересів держави та невжиття ним протягом розумного строку заходів, спрямованих на захист порушених економічних інтересів територіальної громади. Щодо доводів відповідача про недостатність строку, наданого компетентному органу для самостійного звернення до суду, прокурор зазначає, що визначальним для встановлення підстав прокурорського представництва є не кількість днів, які минули з моменту направлення відповідних листів до подання позовної заяви, а поведінка уповноваженого органу, який, будучи обізнаним про порушення інтересів держави, не вжив заходів щодо їх захисту та не заперечував проти звернення прокурора до суду. При цьому прокурор наголошує, що під час підготовки матеріалів позовної заяви оцінювалася саме бездіяльність Уманської міської ради, а не наявність чи відсутність у неї можливості самостійно звернутися до суду. Таким чином, прокурор вважає, що вибуття з місцевого бюджету значної суми коштів та невжиття уповноваженим органом заходів щодо їх повернення в сукупності свідчать про наявність виключного випадку, який є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення щодо заперечень прокурора на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю належно підтверджених підстав для представництва прокурором інтересів держави.
В обґрунтування поданих пояснень відповідач зазначає, що наведені прокурором доводи фактично зводяться до нездійснення існуючим компетентним органом самостійного захисту інтересів держави в суді. При цьому прокурором не наведено обставин, які б свідчили про відсутність уповноваженого органу, наявність колізії повноважень чи іншого об`єктивно виключного випадку, що зумовлював би необхідність здійснення прокурорського представництва.
Відповідач наголошує, що відстрочення до 01 січня 2027 року втрати чинності окремими положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаними неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність у конкретній справі виключного випадку представництва прокурором інтересів держави відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України. Зазначає, що під час вирішення клопотання необхідно розмежовувати дії прокурора, спрямовані на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, та безпосереднє здійснення такого представництва. Сам по собі факт направлення прокурором інформаційних запитів до Уманської міської ради та КП «Уманьводоканал» до ухвалення зазначеного Рішення Конституційного Суду України, на думку відповідача, не свідчить про виникнення на той час правовідносин щодо представництва інтересів держави в суді. При цьому відповідач звертає увагу на те, що повідомлення про намір звернутися до суду в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», направлено прокурором 09 грудня 2025 року, а позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» 30 грудня 2025 року, тобто після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року. Водночас прокурором не обґрунтовано, коли саме та внаслідок вчинення яких юридично значимих дій виникли правовідносини щодо судового представництва, на які могло б поширюватися перехідне правило, встановлене зазначеним рішенням. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 500/5037/24 та від 30 липня 2026 року у справі № 914/2882/25, відповідач зазначає про необхідність індивідуальної оцінки обставин кожної справи, зокрема моменту виникнення правовідносин щодо представництва, тривалості бездіяльності компетентного органу та характеру порушеного державного інтересу. Щодо посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 відповідач зазначає, що відповідний правовий висновок сформовано до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року та за інших фактичних обставин, а тому його застосування потребує додаткової оцінки з урахуванням конституційного стандарту прокурорського представництва та обставин цієї справи. Також відповідач наголошує, що зазначена у листі Уманської міської ради від 02 грудня 2025 року відсутність заперечень щодо звернення прокуратури до суду не є тотожною зверненню уповноваженого органу до прокуратури з клопотанням про подання конкретного позову. При цьому під час досудового листування йшлося про невідшкодовані збитки КП «Уманьводоканал» та можливість звернення прокурора до суду в інтересах зазначеного підприємства, а не про стягнення 950 785,50 грн безпосередньо на користь Уманської міської ради. Відповідач звертає увагу й на невизначеність прокурором носія майнового інтересу, оскільки у запереченнях прокурор визначає належними уповноваженими органами як Уманську міську раду, так і КП «Уманьводоканал», тоді як позов заявлено в інтересах держави саме в особі Уманської міської ради. Крім того, відповідач вказує на відсутність належних доказів на підтвердження твердження прокурора про вибуття з місцевого бюджету коштів у розмірі 950 785,50 грн. Зазначає, що до поданих прокурором заперечень не долучено нових бюджетних чи бухгалтерських документів, які б підтверджували здійснення відповідних видатків за рахунок місцевого бюджету, компенсацію міською радою витрат комунального підприємства або перехід до неї права майнової вимоги. Водночас у поданій 01 жовтня 2026 року відповіді на відзив сам прокурор обґрунтовує заявлені вимоги заподіянням матеріальної шкоди комунальному підприємству. Окремо відповідач звертає увагу на посилання прокурора у запереченнях на порушення законодавства у сфері публічних закупівель, тоді як предметом розгляду цієї справи є регресна вимога, пов`язана з виплатою середнього заробітку внаслідок поновлення працівника на роботі. Зазначену обставину відповідач не вважає самостійною підставою для залишення позову без розгляду, однак, на його думку, вона додатково свідчить про необхідність ретельної перевірки обґрунтованості підстав прокурорського представництва саме у цій справі. З огляду на викладене відповідач просить надати оцінку моменту виникнення правовідносин щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, врахувати зміст листа Уманської міської ради від 02 грудня 2025 року та необхідність належного обґрунтування заявленого державного інтересу, задовольнити подане ним клопотання та, у разі встановлення відсутності належно підтверджених підстав і повноважень прокурора на представництво інтересів держави в особі Уманської міської ради, залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
У судовому засіданні учасники справи підтримали подані ними клопотання, письмові пояснення та заперечення, просили суд вирішити порушені процесуальні питання з урахуванням викладених у них доводів та обґрунтувань.
Суд, дослідивши клопотання та додані до нього докази, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, приходить до таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частиною третьою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Системне тлумачення наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що представництво прокурором інтересів держави в суді має субсидіарний характер, тобто прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду та не повинен підміняти компетентний орган, який може і бажає здійснювати захист відповідних інтересів. Водночас сама по собі наявність такого органу та законодавчо визначених повноважень щодо самостійного звернення до суду не виключає можливості представництва прокурором інтересів держави за наявності встановлених законом підстав.
Бездіяльність компетентного органу в контексті наведених положень законодавства полягає в тому, що відповідний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, був наділений повноваженнями щодо їх захисту, однак протягом розумного строку не вжив належних заходів, зокрема не звернувся до суду з відповідним позовом.
Неналежне здійснення захисту інтересів держави, своєю чергою, може виявлятися в активній поведінці уповноваженого органу, яка, однак, з огляду на зміст, характер та наслідки вжитих заходів не забезпечує ефективного захисту відповідних інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає такому органу можливість самостійно відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема шляхом перевірки виявлених прокурором обставин, вжиття заходів щодо усунення порушення, звернення до суду з відповідним позовом або надання аргументованого повідомлення прокурору про відсутність підстав для такого звернення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, може свідчити про бездіяльність такого органу.
При цьому розумність строку визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, значимості відповідного порушення, можливості настання невідворотних негативних наслідків у зв`язку з бездіяльністю компетентного органу, наявності об`єктивних причин, які перешкоджали самостійному зверненню такого органу до суду, та інших обставин, що мають значення для вирішення питання щодо наявності підстав представництва.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також виходила з того, що дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та незвернення компетентного органу до суду протягом розумного строку після отримання відповідного повідомлення можуть бути достатнім аргументом для підтвердження судом підстав представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав представництва. Водночас неможливість встановлення таких причин із відповіді компетентного органу або відсутність відповідної відповіді самі по собі не свідчать про необґрунтованість звернення прокурора до суду.
Подібні правові підходи щодо оцінки бездіяльності компетентного органу та підстав здійснення прокурорського представництва викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 629/4448/16-ц, від 14 серпня 2020 року у справі № 629/4628/16-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 942/1001/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 635/396/22 та від 21 червня 2023 року у справі № 387/141/22.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого незвернення органу місцевого самоврядування до суду з позовом, спрямованим на захист інтересів територіальної громади, незалежно від обґрунтованості наведених таким органом причин незвернення, за відповідних обставин може свідчити про неналежне виконання ним своїх повноважень та наявність підстав для здійснення прокурором представництва.
Разом із тим суд враховує, що наведені правові висновки Верховного Суду сформульовані до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, а тому підлягають застосуванню з урахуванням змісту зазначеного Рішення та встановленого ним порядку втрати чинності відповідними положеннями закону.
Щодо доводів відповідача про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення закріплено у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Системний аналіз положень розділу XII Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України за загальним правилом має пряму (перспективну) дію в часі та поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, проте продовжують існувати після цього.
Водночас Конституцією України передбачено право Конституційного Суду України безпосередньо у відповідному рішенні визначити інший момент втрати чинності положеннями закону, визнаними неконституційними. У такому разі правові наслідки ухвалення відповідного рішення мають визначатися з урахуванням установлених Конституційним Судом України особливостей його дії в часі.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тому, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. При цьому Конституційний Суд України визначив, що зазначені приписи втрачають чинність із 01 січня 2027 року.
У мотивувальній частині зазначеного Рішення Конституційний Суд України врахував, що в Україні у зв`язку зі збройною агресією проти України введено воєнний стан, та виходив із необхідності забезпечення можливості виконання державою свого обов`язку щодо захисту інтересів держави, для чого потребує належного врегулювання питання реалізації встановленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України функції прокуратури.
Саме з огляду на наведені обставини Конституційний Суд України реалізував передбачене частиною другою статті 152 Конституції України повноваження щодо відтермінування втрати чинності відповідними положеннями закону.
Таким чином, встановлення Конституційним Судом України конкретної дати втрати чинності положеннями закону є не формальним застереженням, а складовою визначеного ним правового механізму усунення виявленої неконституційності, спрямованого, зокрема, на забезпечення можливості належного захисту інтересів держави в умовах воєнного стану.
Суд виходить із необхідності врахування Рішення Конституційного Суду України в цілому, тобто як викладених у його мотивувальній частині юридичних позицій щодо виключного характеру представництва прокурором інтересів держави, так і положень його резолютивної частини щодо моменту втрати чинності відповідними приписами закону.
За таких обставин сам по собі факт визнання неконституційними окремих положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за одночасного відтермінування втрати ними чинності не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність у прокурора процесуальних повноважень у кожній справі, позов у якій пред`явлено після 03 грудня 2025 року.
Разом із тим збереження чинності відповідними положеннями закону до 01 січня 2027 року також не означає безумовної допустимості будь-якого звернення прокурора до суду та не звільняє останнього від обов`язку належно обґрунтувати наявність підстав представництва інтересів держави у конкретній справі. Такий підхід забезпечує врахування як конституційної вимоги щодо виключності прокурорського представництва, так і обов`язковості встановленого Конституційним Судом України порядку втрати чинності положеннями закону.
Як убачається з доводів учасників справи, у спірних правовідносинах прокуратурою ще до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 грудня 2025 року вживалися заходи, спрямовані на встановлення обставин заподіяння шкоди, з`ясування питання щодо її відшкодування та отримання інформації про вжиття уповноваженим органом заходів реагування.
Зокрема, прокуратурою направлялися звернення до Уманської міської ради від 11 листопада 2025 року та 27 листопада 2025 року, на які міською радою надано відповідь від 02 грудня 2025 року. Водночас повідомлення про намір звернутися до суду в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», направлено 09 грудня 2025 року, а позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» 30 грудня 2025 року.
Таким чином, для належної оцінки доводів відповідача необхідно встановити не лише хронологічну послідовність відповідних дій прокуратури, а й їх зміст, спрямованість, правову природу та значення для визначення моменту виникнення правовідносин щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідні обставини мають істотне значення для встановлення моменту обізнаності компетентного органу про можливе порушення інтересів держави, тривалості та характеру його поведінки, достатності вжитих заходів, а також об`єктивної необхідності звернення прокурора до суду.
Щодо доводів відповідача про те, що лист Уманської міської ради від 02 грудня 2025 року не містить прямого звернення до прокуратури з клопотанням про подання позову на користь міської ради, суд зазначає, що правове значення зазначеного листа має визначатися судом у сукупності з іншими матеріалами досудового листування, з урахуванням обставин, які передували його направленню, фактичної поведінки органу місцевого самоврядування та змісту інтересу, на захист якого спрямовано позов.
Суд також враховує, що наявність у міської ради повноважень щодо самостійного звернення до суду не спростовує доводів прокурора про можливе нездійснення нею захисту відповідних інтересів, оскільки можливість реалізації органом певного повноваження та фактичне здійснення ним такого повноваження є різними за своїм змістом обставинами.
Оскільки повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») повинен самостійно перевірити доводи учасників справи щодо наявності чи відсутності у відповідного органу повноважень здійснювати у спосіб, обраний прокурором, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів вибуття коштів у розмірі 950785,50 грн безпосередньо з місцевого бюджету, невизначеність носія майнового інтересу та відсутність доказів виникнення в Уманської міської ради права вимоги про стягнення відповідних коштів суд зазначає, що такі доводи потребують розмежування питань наявності процесуальних підстав представництва прокурором інтересів держави та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Належність позивачу матеріального права вимоги, наявність підстав для покладення на відповідача матеріальної відповідальності, джерело походження спірних коштів, характер правовідносин між Уманською міською радою та КП «Уманьводоканал», а також обґрунтованість стягнення відповідної суми саме на користь міської ради є обставинами, які значною мірою стосуються суті заявленого спору та потребують дослідження відповідних доказів.
Разом із тим зазначені обставини можуть мати значення і для перевірки визначеного прокурором змісту державного інтересу та необхідності його захисту, а тому не можуть бути залишені судом поза увагою при вирішенні питання щодо наявності підстав прокурорського представництва.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Залишення позову без розгляду є процесуальним наслідком, який унеможливлює подальший розгляд заявлених вимог у межах відповідного провадження, а тому застосування такого наслідку повинно ґрунтуватися на належно встановлених обставинах та вмотивованому висновку суду щодо існування передбачених процесуальним законом підстав.
З матеріалів справи та доводів учасників судового процесу вбачається, що прокурором наведено обґрунтування підстав звернення до суду в інтересах держави в особі Уманської міської ради, зокрема зазначено зміст стверджуваного порушення відповідних інтересів, визначено компетентний орган, наведено обставини його ймовірної бездіяльності та здійсненого прокуратурою досудового листування.
Відповідач, своєю чергою, заперечує достатність та належність такого обґрунтування, посилаючись на відсутність виключного випадку прокурорського представництва, зміст Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, обставини досудового листування та невизначеність заявленого до захисту державного інтересу.
Таким чином, доводи відповідача стосуються не відсутності у позовній заяві будь-якого обґрунтування підстав прокурорського представництва, а достатності, належності та переконливості наведених прокурором обставин і доказів, а також їх правової оцінки з урахуванням чинного нормативного регулювання.
При цьому суд враховує, що належне обґрунтування прокурором підстав представництва передбачає не лише формальне зазначення відповідних обставин у позовній заяві, а й можливість їх перевірки судом на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
На цей час справа перебуває на стадії підготовчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Положеннями статей 12, 13, 81, 83 та 197 ЦПК України передбачено здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін, обов`язок учасників справи доводити обставини, на які вони посилаються, порядок подання доказів та повноваження суду щодо вирішення питань, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду по суті.
Суд враховує, що на стадії підготовчого провадження учасники справи не позбавлені можливості у порядку та строки, визначені процесуальним законом, подавати додаткові докази, письмові пояснення та заперечення, які можуть мати значення як для вирішення спору по суті, так і для перевірки наявності підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави.
При цьому суд не позбавлений повноважень залишити позовну заяву без розгляду на стадії підготовчого провадження, що прямо передбачено частиною другою статті 200 ЦПК України, однак здійснення таких повноважень можливе за умови встановлення передбачених законом підстав для постановлення відповідної ухвали.
Саме перебування справи на стадії підготовчого провадження не виключає можливості вирішення заявленого відповідачем клопотання, проте за обставин цієї справи для формування остаточного висновку щодо підстав прокурорського представництва необхідним є додаткове з`ясування та оцінка юридично значимих обставин.
Зокрема, потребують з`ясування момент обізнаності Уманської міської ради про можливе порушення інтересів держави, зміст та характер вжитих нею заходів щодо їх захисту, достатність строку, протягом якого компетентний орган мав можливість самостійно відреагувати на відповідне порушення, обставини, які зумовили необхідність та нагальність звернення прокурора до суду, правове значення досудового листування, а також конкретний зміст заявленого до захисту державного інтересу.
Наведені обставини підлягають встановленню та оцінці судом з урахуванням усіх належним чином поданих доказів, доводів та заперечень учасників справи, з дотриманням положень статті 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Застосування передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків без належного встановлення та оцінки зазначених обставин створювало б ризик передчасного припинення розгляду справи без достатньої перевірки наведених прокурором підстав звернення до суду.
Водночас продовження підготовчого провадження не звільняє прокурора від обов`язку належно обґрунтувати та підтвердити наявність підстав представництва інтересів держави, які повинні були існувати на момент звернення до суду, а також не допускає створення таких підстав після пред`явлення позову.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що за наявного на цій стадії судового процесу обсягу встановлених обставин та доказів висновок про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Уманської міської ради, який унеможливлював би подальший розгляд справи, є передчасним.
При цьому відмова у задоволенні клопотання відповідача на зазначеній стадії судового процесу не є остаточним підтвердженням судом наявності підстав прокурорського представництва, не свідчить про наперед визначену оцінку доказів або обґрунтованість заявлених позовних вимог та не позбавляє суд можливості надати остаточну оцінку відповідним доводам учасників справи після встановлення необхідних обставин та дослідження доказів у встановленому процесуальним законом порядку.
За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду на цій стадії судового процесу задоволенню не підлягає як передчасне.
Керуючись статтями 8, 131-1, 152 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», статтями 10, 12, 13, 56, 81, 83, 89, 189, 197, 200, 257261, 353 ЦПК України, суд,
постановив:
у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя - Лапченко О.М.
Судове рішення № 141571160, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 369/65/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: