Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 157/269/25
Провадження №2/157/50/26
УХВАЛА
16 листопада 2026 рокумісто Камінь-КаширськийКамінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря судового засідання Зеленка В.С.,
представника позивача Федчика С.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,
встановив:
Релігійна організація «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування будівлею церкви та земельною ділянкою шляхом звільнення ОСОБА_2 будівлі церкви за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 0721410100:01:002:0893 площею 0,283 га.
Ухвалою судді від 28 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні до початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору. У клопотанні відповідач вказав, що в абзаці сьомому аркушу третього позовної заяви зазначено, що будівля церкви передана в безоплатне користування релігійній громаді на підставі договору ще від 20 лютого 1980 року, підписаного уповноваженим виконкому Камінь-Каширської районної ради народних депутатів і членами релігійної громади. В подальшому і по цей час на підставі договору від 26 лютого 1982 року перебуває в користуванні релігійної громади, яка лише з часом змінювала свій юридичний статус. Таким чином, позивач стверджує, що земельна ділянка і розташована на ній будівля храму передані Свято-Різдво-Богородичній громаді Української Православної Церкви, яка з часом змінювала свій юридичний статус і перебувають у її законному користуванні по цей час. Крім того, позивач надає докази того, що члени Свято-Різдво-Богородичної громади Української Православної Церкви одноголосно проголосували за зміну її канонічного підпорядкування і відповідно зміну назви громади. Саме ця громада, за твердженням адвоката Федчика С.В., є позивачем у цій справі. Починаючи зі стадії підготовчого провадження, відповідач неодноразово заявляв, що об`єкти, які є предметом спору, знаходяться у постійному, відкритому, спільному сумісному користуванні членів релігійної громади, а не фізичної особи ОСОБА_3 . Натомість, зловживаючи правом на подання позову, представник позивача умисно і свідомо, подав позов до фізичної особи, яка завідомо не може виконати вимоги про усунення перешкод у користуванні храмом, який за твердженням самого позивача з 20.02.1980 по цей час знаходиться в користуванні членів релігійної громади, з їх володіння не вибував, іншим фізичним або юридичним особам не передавався. Одночасно в абзаці першому аркушу четвертого позовної заяви позивач стверджує, що ОСОБА_4 створює перешкоди релігійній громаді у користуванні храмом. Водночас, у судовому засіданні представник позивача заявив, що відеозапис богослужінь у храмі йому передано вірянами, які ще ходять у церкву, тобто вірянами, яким відповідач чинить перешкоди. Відповідачу незрозуміло чи ці віряни є довірителями адвоката Федчика, чи є якісь конкретні віряни, які створили нову громаду і яким особисто відповідач має передати храм, вилучивши його у постійних користувачів. Ані до, ані після зміни конфесійного підпорядкування храм ніхто не захоплював і, як стверджує сам адвокат Федчик, він перебуває у користуванні тої самої релігійної громади, якій був переданий у 1980 році. У клопотанні відповідач стверджує, що об`єкти, які є предметом спору, знаходяться в постійному, безперервному, відкритому, спільному сумісному користуванні членів релігійної громади. На замовлення членів релігійної громади у храмі постійно проводяться богослужіння із залученням різних священнослужителів, включаючи і його. Зважаючи на викладене, відповідач стверджує про відсутність предмету спору між членами релігійної громади, яка з 1980 року по цей час є користувачем храму і ним особисто, як фізичною особою, яку ця громада залучає для проведення богослужінь. Крім того, відповідач стверджує, що подання позову за відсутності предмета спору, який має очевидно штучний характер, є недобросовісним зловживанням процесуальними правами і просить постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання відповідача підтримав.
Представник позивача ОСОБА_5 щодо клопотання заперечив. Пояснив, що за результатами загальних зборів релігійна організація змінили своє конфесійне підпорядкування та був призначений новий настоятель релігійної громади. Крім того, новому керівництву релігійної організації був переданий у користування храм, який перебуває під охороною держави як пам`ятка архітектури. На сьогодні ні настоятель, ні члени релігійної громади не мають доступу до храму й не можуть виконувати обов`язки за охоронним договором.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що клопотання безпідставне і до задоволення не підлягає.
Відповідно до статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Отже, закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Такий висновок, викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.
У поданому клопотанні відповідач цитує зміст позовної заяви та викладає її власне тлумачення, однак не зазначає обставин, з яких можна зробити висновок про відсутність матеріально-правових вимог позивача до відповідача чи відсутність невирішених питань щодо спірного нерухомого майна. Існування спору між сторонами стосовно будівлі храму й земельної ділянки, призначеної для його обслуговування, підтверджується й поясненнями представника позивача, який у судовому засіданні заперечив, що спір відсутній і підтримав позовні вимоги. Безпідставність і необґрунтованість позовних вимог, про що стверджує відповідач, може бути підставою для відмови у позові, однак не підставою для закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору.
З огляду на викладене суд вважає, що підстав для закриття провадження у справі немає.
Керуючись статтями 257, 260 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий Б.С. Гамула
Судове рішення № 141569473, Камінь-Каширський районний суд Волинської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 157/269/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: