Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 521/11259/26
Провадження № 2/947/7949/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2026 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Калініченко Л.В.
при секретарі Швидкій В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Сіті Колект»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулось до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №77659893 від 04.11.2021 року у розмірі 15311 гривень 75 копійок та судові витрати, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.
Вказана позовна заява сформована в системі «Електронний суд» та зареєстрована судом 01.07.2026 року.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09.07.2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Київського районного суду міста Одеси за територіальною юрсдикцією.
27.08.2026 року матеріали цивільної справи №521/11259/26 надійшли до Київського районного суду міста Одеси.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 28.08.2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.
У судове засідання, призначене на 13.11.2026 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві зазначив, що заявлені вимоги підтримує, розгляд справи просив суд провести за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач) у судове засідання призначене на 13.11.2026 року також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з довідки №ХІ-176185-ю/о від 06.07.2026 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підставі відсутності адресата за вказаною адресою.
Додатково суд зазначає, що з урахуванням подання позивачем позовної заяви до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд, позивачем на виконання приписів ч.1 ст. 177 ЦПК України були надані докази надсилання копії поданої до суду позовної заяви з додатками до неї засобами поштового зв`язку на адресу вищевказаного місця проживання відповідача (поштове відправлення №0505597683620).
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 12447,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 04.12.2021 року, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
У відповідності до договору, денна процентна ставка 1,99% на день, яка є фіксованою; знижена процентна ставка 0,995% на день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70% на день; пеня 2,70% на день; орієнтовна річна процентна ставка 2300%, орієнтовна загальна вартість кредиту 16162,43 грн.
Підписанням цього договору позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ( TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/ Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до п.12. договору, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Як вбачається договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Uumc8bttj2.
Також, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.
На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів на виконання умов договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, позивачем надано копію квитанції №e6187e6f-6540-4a81-8b95-fe6327bebd57 від 04.11.2021 року про перерахування 04.11.2021 року грошових коштів в розмірі 12447,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виникла заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, яка станом на 22.03.2023 року складає в загальному розмірі 15311,75 грн.
05.01.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу №031-050123, згідно умов якого, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
З витягу з реєстру прав вимоги №22/03/23, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу №031-050123 від 05.01.2023 року, складеного сторонами 22.03.2023 року, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» прийняло від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» право вимоги за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , заборгованість яка станом на день формування звіту становить у загальній сумі 15311,75 грн., яка в свою чергу складається з: заборгованості за основною сумою боргу 5358,78 грн.; заборгованість за відсотками 9952,97 грн.
17.12.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу №17/12/25-01, згідно умов якого, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та надає за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.
З реєстру боржників до договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» прийняло від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , заборгованість яка станом на день формування звіту становить у загальній сумі 15311,75 грн., яка в свою чергу складається з: заборгованості за основною сумою боргу 5358,78 грн.; заборгованість за відсотками 9952,97 грн.
Того ж дня, між сторонами підписано акт приймання-передачі документації за договором факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» прийняв документацію та реєстр боржників з інформаційно-телекомунікаційної системи до перелічених в додатку №4 до цього договору факторингу.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Щодо укладення договору в електронній формі суд також зазначає, що статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з якою пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Істотні умови електронного договору визначені Цивільним кодексом України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Частинами 3-8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції станом на момент договору передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу), суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 належним чином укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, відповідно до умов якого останньому надаються грошові кошти в розмірі 12447,00 грн., які виплачені останньому належним чином.
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не спростовувалось підписання і укладення вищевказаного договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року.
На підставі чого, суд вважає доведеним належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» взятих на себе зобов`язань за вказаним договором позики з надання відповідачу грошових коштів в сумі і на умовах визначених договором.
Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та отримання ним грошових коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 1 глави 71 ЦК України «Позика».
Також, судом встановлено, що позивачем належним чином набуто право вимоги за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .
У відповідності до наданого позивачем до позову реєстру боржників до договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року вбачається, що станом на час набуття позивачем права вимоги за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77659893 від 04.11.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості у відповідача за договором позики в загальному розмірі становить 15311,75 грн., яка в свою чергу складається з: заборгованості за основною сумою боргу 5358,78 грн.; заборгованість за відсотками 9952,97 грн.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню, стягненню з відповідача у зв`язку з невиконанням умов договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) за №77659893 від 04.11.2021 року, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» підлягає заборгованість у загальному розмірі 15311,75 грн.
Щодо відшкодування судових витрат.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
З урахуванням задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2662,40 грн.
Також, позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем надано:
- договір про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат, керуючись положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Цивільного кодексу України та іншими актами чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання здійснювати на користь клієнта професійну правничу допомогу, у тому числі представництво інтересів клієнта у судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами;
- заявка про надання правової допомоги №837, підписана сторонами 01.04.2026 року, якою останні погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатом товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вартість послуг яких складає в загальному розмірі 9000,00 грн.;
- витяг з акту про надання юридичної допомоги №837, підписаний сторонами 01.04.2026 року, яким останні погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатом товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вартість послуг яких складає в загальному розмірі 9000,00 грн.;
- копія платіжної інструкції №432 від 30.03.2026 року на суму 56540,00 грн., в якій в призначенні платежу зазначено «оплата правової допомоги згідно договору ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року, без ПДВ.
Судом приймається, що позивачем на підставі поданих доказів було отримано правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року, яка пов`язана з розглядом даної справи.
Під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.
Одночасно судом враховується, що відповідачем не надано жодних заперечень чи клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Приймаючи вищевикладене та встановлені обставини, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, приймаючи встановленість, що надана адвокатом правнича допомога пов`язана з даною справою, є підтвердженою, була необхідна для реалізації позивачем своїх прав та захисту інтересів, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, однак даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача, приймаючи ціну позову в сумі 27355,89 грн., враховуючи визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15311,75 грн. є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, яка розглядалась судом у порядку спрощеного провадження.
Таким чином, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, малозначність справи, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., в іншій частині вимогу позивача про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу по даній справі залишити без задоволення.
Щодо заяви позивача в частині відшкодування витрат пов`язаних з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу в загальному розмірі 381,74 грн., суд зазначає наступне.
Абзацом 2 частини 1 статті 177 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем дану позовну заяву було пред`явлено до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд, а вимоги заявлені до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , на якого у відповідності до положень ст. 14 ЦПК України не розповсюджується обов`язок реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок зі скерування копії поданої до суду позовної заяви з додатками до неї відповідачеві, з наданням відповідних доказів до позовної заяви.
Стороною позивача до позовної заяви на виконання положень ч.1 ст. 177 ЦПК України було дано накладну АТ «Укрпошта» про скерування 14.04.2026 року поштового відправлення та опис вкладення до цінного листа поштового відправлення за №№0505597683620, з яких вбачається, що представником позивача було скеровано на ім`я ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку копію поданої до суду позовної заяви з додатками до неї на 60 аркушах.
Позивачем надано до суду копію договору про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції №ДТ-СК-30102025, укладеного 30.10.2025 року між ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», за умовами якого виконавець зобов`язується, за дорученням (завданням) замовника надати останньому послуги/виконати роботи закупівлі матеріалів, підготовки документів для розсилки клієнтам замовника, включаючи упаковку листів в конверти, організацію поштової розсилки упакованих документів фізичним або юридичним особам, вказаним замовником в якості адресата (надалі - послуги/роботи), а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги/роботи і оплатити їх відповідно до умов цього договору.
Відповідно до додатку №3 до договору №ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, укладеного 28.01.2026 року, сторони погодили наступну вартість послуг/робіт за договором у випадку за необхідністю виконання робіт протягом 3-х робочих днів: вартість послуг/робіт без ПДВ за одиницю листів 381,74 грн.
З наданого до позову акту надання послуг №131 від 01.04.2026 року, укладеного між ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», послуги друку та відправці документів в загальній сумі складають 149166,67 грн.
Приймаючи вказані обставини, суд вважає підтвердженим належними доказами понесені позивачем витрати в сумі 381,74 грн. з підготовки, комплектування та направлення документів відповідачу, які є витратами пов`язаними зі зверненням позивача до суду з цим позовом, оскільки були необхідними для виконання процесуального обв`язку визначеного ч.1 ст. 177 ЦПК України, а відтак у відповідності до положень ч.3 ст. 133 ЦПК України належить до судових витрат та підлягають до відшкодування в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК України, разом з іншими судовими витратами.
За наслідком чого, приймаючи задоволення позовних вимог позивача, суд у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, вважає наявними підстави для стягнення з відповідача користь позивача у відшкодування понесення останнім судових витрат з підготовки, комплектування та направлення документів відповідачу, які в загальному розмірі становлять в сумі 381,74 грн.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, прим. 321) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, прим. 321; код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) за №77659893 від 04.11.2021 року в загальній сумі 15311 (п`ятнадцять тисяч триста одинадцять) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5358 (п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок, заборгованість за відсотками 9952 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 97 (дев`яносто сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, прим. 321; код ЄДРПОУ 43950742) у відшкодування судових витрат 7044 (сім тисяч сорок чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору - 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, витрат на правничу допомогу 4000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок та витрат з підготовки, комплектування та направлення документів відповідачу 381 (триста вісімдесят одна) гривня 74 (сімдесят чотири) копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко
Судове рішення № 141568230, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/11259/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: