Єдиний державний реєстр судових рішень ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ
м. Запоріжжя
Іменем України
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
16 листопада 2026 рокуСправа № 331/1809/26
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Губанова Р.О.,
секретар судового засідання Волотко М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст позову, рух справи.
4 березня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов зазначений цивільний позов.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 14.07.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 195476371, відповідно до умов якого відповідачці надано кредиту розмірі 14000,00 грн.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів первісний кредитор виконав, однак відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Позивач вказує, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося за договорами факторингу та в подальшому перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
Станом на момент звернення до суду, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 54880,66 грн, з яких 13998,38 грн - заборгованість за тілом кредиту та 40882,28 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Кольц Д.М.
Ухвалою судді від 23.04.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
За клопотанням сторони позивача з банківської установи витребувані докази.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження вважається отриманою відповідачкою відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 19.05.2026.
Відповідачка у строк встановлений судом, не надала відзиву на позов, а також не надіслала до суду будь-яких заяв чи клопотань.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями, проведеного на підставі рішення зборів суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 31.07.2026 № 19, наказу голови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05.08.2026 №9-ос про відрахування зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Кольц Д.М. 10.08.2026 у зв`язку з її призначенням на посаду судді Запорізького апеляційного суду згідно Указу Президента України від 30.07.2026 №643/2026, цивільна справа передана на розгляд судді Губанова Р.О.
Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просила справу розглянути без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.
У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
14.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 195476371 у формі електронного документа. Кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора шляхом оформлення відповідачкою заявки на отримання кредиту та підписання договору одноразовим ідентифікатором MNV4C34D. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору відповідач здійснювала вхід до особистого кабінету, використовуючи відповідні ідентифікаційні дані, та вчинила дії, необхідні для укладення електронного договору.
Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 14000 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до п. 1.2. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.
Згідно з п. 1.3. Договору Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 14000 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 02.08.2021 р.
Відповідно до п. 1.7. Договору Кредитна лінія надається строком на 19 (дев`ятнадцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 02.08.2021 р.. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Факт надання кредитних коштів підтверджується випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Водночас відповідачка належним чином своїх договірних зобов`язань не виконала, кредитні кошти у встановленому договором порядку та строки не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідачка частково вносила кошти на погашення заборгованості: 02.08.2021 у сумі 2 634,00 грн, 01.09.2021 у сумі 6 048,00 грн, 03.10.2021 у сумі 5 032,00.
З матеріалів справи також встановлено, що право грошової вимоги за кредитним договором № 195476371 неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу.
Так, 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Умовами цього договору передбачено відступлення фактору прав грошової вимоги клієнта до боржників за кредитними договорами, у тому числі прав вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. При цьому ТОВ «Таліон Плюс» було надано право розпоряджатися набутими правами вимоги, у тому числі відступати їх на користь третіх осіб.
На виконання зазначеного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 163 від 07.12.2021, до якого включено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 195476371.
Таким чином, з 07.12.2021 право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Факт передачі права вимоги підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги, актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
Надалі, 30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників за кредитними договорами, а останнє - прийняти такі права вимоги та здійснити відповідне фінансування.
На виконання цього договору ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 30.10.2023, до якого включено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 195476371.
Відтак, з 30.10.2023 право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Факт переходу права вимоги підтверджується витягом із відповідного Реєстру прав вимоги та платіжною інструкцією на підтвердження проведення фінансування за договором факторингу.
У подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно з умовами зазначеного договору перехід прав вимоги від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників.
На виконання договору факторингу № 11/07/25-Е сторонами підписано Реєстр боржників № Б/Н від 14.07.2025, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 195476371 на загальну суму 54880,66 грн.
Факт переходу прав вимоги підтверджується також актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е та платіжною інструкцією, яка підтверджує проведення фінансування за відповідною факторинговою операцією.
Щодо розміру заборгованості судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 195476371 від 14.07.2021, станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача становить 54880,66 грн, з яких 13998,38 грн - заборгованість за тілом кредиту та 40882,28 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.
Отже, між відповідачем та Позикодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачка не надала суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
Аналізуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13998,38 грн, суд виходить з того, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 14000,00 грн підтверджений матеріалами справи та випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Доказів повернення зазначеної суми кредиту в розмірі 13998,38 грн відповідачкою суду не надано, а тому вимога про стягнення основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 13998,38 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.
З доданих позивачем розрахунків заборгованості, складених первісними кредиторами, вбачається, що нарахування відсотків на загальну суму 40882,28 грн здійснювалося за період з 04.10.2021 по 28.01.2022.
Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих первісними кредиторами відсотків, виходячи з наступного.
В пункті 1.7. Договору сторони погодили строк кредитування, а саме 19 днів.
Як виходить з умов кредитного договору в п. 1.8. сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, складеними первісними кредиторами, ОСОБА_1 , у відповідності до п. 1.7. сплачувалися всі фактично нараховані проценти, в зв`язку з чим, строк кредитування продовжувався. Останній платіж, яким відповідачкою було оплачено фактично нараховані проценти здійснено 03.10.2021.
В п. п. 1.12.1 Кредитного договору, сторони погодили, що зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Отже, враховуючи, що останній день платежу, яким сплачено фактично нараховані відсотки, значиться 03.10.2021, то строк кредитування продовжено на 90 днів, тобто до 01.01.2022.
Відтак, проценти нараховані після 01.01.2022 є такими, що нараховані поза межами строку кредитування.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 - припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
Зазначене узгоджується із висновком Верхового Суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 110279633), що підлягає застосуванню у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Як встановлено судом, сторонами у договорі погоджено строк користування кредитом 19 днів та умови продовження строку кредитування не більше ніж 90 днів, в даному випадку до 01.01.2022.
Доказів того, що після 01.01.2022 сторонами було пролонговано вказаний договір, шляхом вчинення відповідачем дій, передбачених п. 1.8. Договору, матеріали справи не містять.
Враховуючи споживчий характер правовідносин, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав до стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, що визначений в п. п. 1.7., 1.8., 1.12.1 договору, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений в п. п. 1.7., 1.12.1 договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України.
Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проект договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.
Отже, виходячи з умов договору та додаткових угод до нього та тієї обставини, що доказів пролонгація кредиту у спосіб передбачений п. 1.8. Кредитного договору, після 01.01.2022 до матеріалів справи не додано, осатаній день нарахування процентів становить 01.01.2022.
За такого, суд зазначає, що нарахування відсотків у період з 01.01.2022 по 28.01.2022 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку, погодженого сторонами в кредитному договорі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 45865,78 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 13998,38 грн, сума заборгованості за процентами 31867,4 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 40067 від 25.02.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.
Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 45865,78 грн, що дорівнює 83,57 %.
Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 * 83,57 % = 2224,96 грн.
Представницею позивача у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. ч. 4 - 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги від 20.08.2025; додаткова Угода № 25770927269 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг доказів є невеликим, не потребував тривалого часу і не був складним для отримання представником і судом, а тому суд вважає, що за умови задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума витрат на правничу допомогу, що яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача була би зменшена до 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 83,57 % від згаданої суми витрат на професійну правничу допомогу, що дорівнює 2507,1 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в сумі 45865 (сорок п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн 78 коп.
В задоволенні решти позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму 2224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору та 2507 (дві тисячі п`ятсот сім) грн 1 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02090, місто Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ідентифікаційний код: 42986956;
- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Р.О. Губанов
Судове рішення № 141565706, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 331/1809/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: