Рішення № 141563701, 17.11.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
344/6409/26
Номер документу
141563701
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 344/6409/26

Провадження № 2/344/4639/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.В., Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просить : встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування зазначає, що 04.09.2011 він зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 від даного шлюбу у них народилося двоє дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2015 році вони відкрили візу в США і кожного разу їздили туди по візі до родичів на пару місяців, а дітей залишали з батьками позивача.

На 22.04.2022 позивач та відповідач мали квитки на повернення в Україну. Однак, дружина відмовилась повертатись назад в Україну з позивачем до дітей та залишилась в США, а саме за добу до вильоту з речами виїхала в невідомому напрямку. Для позивача це стало повною несподіванкою, адже в них були гарні відносини і вони будували плани на їхнє сімейне спільне життя разом з дітьми.

Таким чином, позивач один повернувся до дітей і з того часу один займається їх вихованням та матеріальним забезпеченням. Відповідач вже створила нову сім`ю та не піклується про дітей належним чином. Він повністю займається вихованням, матеріальних забезпеченням та розвитком дітей.

Після того, як відповідач залишилась проживати у США, вона відсторонилась від дітей та від материнських обов`язків.

Діти є зареєстрованими разом з позивачем.

З довідок КНП « ІФ ОДКЛ ІФ ОР» вбачається, що батько піклується про здоров`я дітей.

Разом з тим, позивач веде підприємницьку діяльність, має постійну роботу та не перебуває на обліку в наркотичному чи психіатричному закладах охорони здоров`я. У квартирі позивача дітям створені всі належні умови для проживання та розвитку дітей.

07.12.2023 шлюб між сторонами розірвано. Рішенням суду від 13.01.2026 визначено місце проживання дітей разом з батьком.

Однак, цього не достатньо для отримання відстрочки від військової служби. Саме рішення про встановлення факту самостійного виховання необхідно для оформлення відстрочки від військової служби. Адже у випадку призову, діти залишаються одні без батьківського догляду.

Колишня дружина не виховує дітей. В 2026 році відповідач відвідувала Україну та близько місяця перебувала в місці. Однак в цей час, вона лише двічі відвідала дітей за їх місцем проживання.

06.04.2026- ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження.

08.05.2026-ухвалою суду витребувано докази.

12.05.2026-на виконання ухвали суду пр. витребування доказів, надано інформацію.

03.06.2026- ухвалою суду закрито підготовче провадження.

29.09.2026- від представника третьої особи надійшли письмові пояснення. В обґрунтування таких, зокрема, зазначено, що 08.09.2026 працівниками Служби у справах дітей здійснено візит в сім`ю ОСОБА_5 , окрім дітей та батька, з ними проживають дідусь та бабуся. Стосунки у сім`ї дружні. В ході бесіди із ОСОБА_3 з`ясовано, що дитині відомо про позов, в основному батько забезпечує їх із сестричкою Мати інколи передає кошти на карту, коли хлопчик просить, також передає подарунки. Батько займається вихованням, мати телефонує кожного дня. 29.06.2026 з матір`ю дітей було проведено телефонну розмову. В ході, якої повідомлено, що мати з дітьми спілкується за допомогою відеозв`язку. Також, мати вказала, що пересилає кошти, влітку оплатила дітям табір в «Буковелі». Взимку 2026 року, приїжджала на новий рік, під час перебування в Україні впродовж чотирьох тижнів бачилась із дітьми. Вони разом проживали на орендованій квартирі на АДРЕСА_1 , проводили разом час.

08.10.2026- поновлено провадження в порядку ч.2 ст. 244 ЦПК України.

У вступному слові представник позивача адвокат Саварин С.С. позовні вимоги підтримала з підстав та мотивів, що викладені письмово.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористалася. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-які інші клопотання відповідач не подавав.

Представник третьої особи подала письмові пояснення. Розгляд справи просила проводити без її участі.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши думку дитини, суд дійшов наступного висновку :

Згідно із свідоцтвами про народження, батьками дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 4,5).

Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2026 у справі №344/8912/25, яке набрало законної сили 13.02.2026, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком та визнання його опікуном дітей задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком по АДРЕСА_2 ( а.с. 6-7).

Згідно із довідками КНП « ІФ ОДКЛ ІФ ОР» від 23.03.2026, батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 систематично супроводжує дітей на огляд до ЛОР-лікаря та присутній під час проведення планових медичних оглядів у вказаному закладі ( а.с. 8-9).

Відповідно до характеристик ліцею №11 Івано-Франківської міської ради від 24.03.2026, ОСОБА_3 навчається в ліцеї з першого класу та є учнем шостого класу, а ОСОБА_4 у ліцеї з 01.09.2024, закінчила перший клас та перейшла до другого класу. Характеристики позитивно характеризують дітей. Разом з тим, зазначено, що діти проживають з батьком та його батьками. Мати хлопчика з 2021 року перебуває за межами України. Батько та бабуся активно допомагають у навчанні, спілкують з класним керівником та вчителями, відвідують батьківські збори ( а.с. 10-11).

Згідно із довідкою Департаменту адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради №7567 від 09.05.2024 у кв. АДРЕСА_3 , зареєстровані : ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а.с. 12).

Відповідно до виписки з ЄДРЮО, ФОП та ГО, ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа підприємець з 11.01.2008, вид економічної діяльності : організування інших видів відпочинку та розваг, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів ( а.с. 13).

Згідно із довідкою про доходи ФОП ОСОБА_8 його заробітна плата з липня 2025 року по грудень 2025 року становила 282 000 грн. ( а.с. 14), з січня 2026 по лютий 2026 року 102 000 грн ( а.с. 15).

Відповідно до даних, Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 12.05.2026 за №19.5.1/34323-26, 18.11.2021 ОСОБА_9 виїхала за межі України, після чого 02.01.2026 в`їхала на територію України та 05.02.2026 виїхала ( а.с. 55).

Згідно із долучених письмових пояснень ОСОБА_2 представником Служби у справах дітей, що надано такій Службі, така повідомила, що перебуває на роботі у США. Як і раніше бере участь у вихованні дітей, їх розвитку та матеріальному забезпечені. Отримавши відпустку та документи з правом виїду та в`їзду у січні цього року на місяць приїхала до дітей та проживала разом з ними. Щомісячно надсилає кошти для дітей та купує необхідні речі, постійно спілкується через мобільний та відеозв`язок. На даний час очікує чергової відпустки для того щоб провести час з дітьми. Не заперечує, що колишній чоловік ОСОБА_10 також виконує свої батьківські обов`язки, через її перебування за кордоном на роботі, діти дійсно проживають з ним. Про розгляд справи їй відомо.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків із виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Верховний Суд уже зауважував, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (див.: постанови Верховного Суду: від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23).

Так, у даній спір стосується встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дітей : ОСОБА_11 та ОСОБА_12 без участі матері.

Позивач зазначав про те, що факт самостійного виховання та утримання ним дітей без участі матері є підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, позивач посилається, разом із іншим, на те, що вихованням та утриманням дитини він займається самостійно, місце проживання дітей разом з ним визначено за рішенням суду 13.01.2026.

Так, саме по собі бажання отримати відстрочку від призову під час мобілізації після встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей без участі матері не є підставою для відмови у позові. Однак, такі позовні вимоги слід довести.

Разом з тим, сам по собі факт проживання матері дітей за іншою в іншій країні, зокрема у зв`язку з роботою, не може бути підставою, для встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні, утриманні дітей.

Окрім, як встановлено мати спілкується з дітьми, зокрема перебувала в Україні близько місяця у 2026 році, згідно із судовим наказом, виданим 07.10.2026 Івано-Франківським міським судом 344/19079/26 за завою ОСОБА_1 , з неї стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з 01.10.2026 ( інформація із сайту « Судова влада», « Стан розгляду справ», Єдиного державного реєстру судових рішень).

Так, згідно із довідок із закладу охорони здоров`я батько супроводжує дітей до лікаря; згідно із характеристиками з місця навчання - батько разом з бабусею відвідують батьківські збори, цікавляться навчанням дітей. Однак, такі не свідчать про відсутність матері у житті дітей, ігнорування, ухилення її від процесу навчання дітей чи забезпечення здоров`я дітей, чи виключно одноосібне виховання та утримання ОСОБА_1 дітей.

Разом з тим, бере до уваги інформацію, що викладена у письмових поясненнях Служби у справах дітей, згідно із якою в ході бесіди із ОСОБА_3 з`ясовано, що дитині відомо про позов, в основному батько забезпечує його разом із сестричкою. Мати інколи передає кошти на карту, коли хлопчик просить, також передає подарунки. ОСОБА_11 казав, що вихованням займається батько, мати телефонує кожного дня.

Окреме проживання батьків, визначення місця проживання дитини з батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини. Крім того, договір, укладений між сторонами, не підтверджує здійснення самостійного виховання та утримання заявником дитини, а лише підтверджує дотримання ним цих обов`язків відповідно до закону, оскільки цим договором визначені права та обов`язки обох сторін. Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду: від 09 грудня 2025 року у справі № 307/4851/22, від 28 січня 2026 року у справі № 947/37166/23.

Отже, докази у справі у їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей : ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , або не бажає цього роботи. Саме доведення позивачем цього факту має вирішальне правове значення.

Встановлення факту перебування дітей на самостійному вихованні та утриманні позивача впливатиме на права та законні інтереси відповідачки, як матері дитини, оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як позбавлення батьківських прав та інше. Зібрані у справі докази у їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 725/9150/25 (провадження № 61-3419св26).

Саме по собі проживання матері дітей за кордоном не свідчить про її ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини ( схожі висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 07 травня 2026 року в справі № 743/1602/24, від 10 червня 2026 року у справі № 372/1217/25).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підставі наведеного, позов не підлягає до задоволення через недоведеність.

Разом з тим, так як у позові відмовити на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 282-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання дітей відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлений цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами розгляду апеляційної справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 ;

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ЄДРПОУ : 36498179, адреса : вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області.

Повне рішення 17.11.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141563701 ?

Документ № 141563701 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141563701 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141563701 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141563701 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141563701, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141563701, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141563701 відноситься до справи № 344/6409/26

Це рішення відноситься до справи № 344/6409/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141563700
Наступний документ : 141563702