Рішення № 141563645, 17.11.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
944/2418/26
Номер документу
141563645
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 944/2418/26

Провадження № 2/344/5802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі с/з: Петришин Р.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року в розмірі 12 734,18 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі «Позивач», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № №4205484 від 08.11.2019 року в розмірі 12 734,18 грн., яка складається з:

- прострочена заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками 7064,18 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 420,00 грн.;

- заборгованість по штрафах/пені становить 1750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено договір про споживчий кредит № 4205484 (індивідуальна частина) (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу у власність грошові кошти в сумі 3500,00 грн. строком на 15 днів із можливістю пролонгації, а Відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики), сплатити проценти та всі інші платежі, пов`язані з виконанням Договору. Комісія за видачу кредиту 420,00 грн. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору щодо повернення всієї суми кредиту та не сплатив відсотків за користування ним.

Враховуючи наведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 12 734,18 грн., яка складається з:

- прострочена заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками 7064,18 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 420,00 грн.;

- заборгованість по штрафах/пені становить 1750,00 грн.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05.05.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року в розмірі 12 734,18 грн.,- передано на розгляд за підсудністю Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області (місцезнаходження: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область).

Довідкою складеною секретарем судового засідання Яворівського районного суду Львівської області від 29.04.2026 року (а.с.6) зазначено, що додатки до справи №944/2418/26 знаходяться в електронному вигляді у електронному суді.

02.06.2026 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області прийнято до провадження цивільну справу №944/2418/26, провадження 2/344/5802/26 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене вище та беручи до уваги те, що матеріали цієї справи створені в електронній та частково в паперовій формі, суд вирішив здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі від 02.06.2026 року із позовною заявою, на зареєстровану адресу: АДРЕСА_1 , згідно трекінгу «Укрпошти» R067200177514 - (Вручено одержувачу), днем вручення якої відповідно до п.3 ч.6 ст. 272 ЦПК України є 25.06.2026 року.

10.06.2026 року через канцелярію Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву в якій зазначено, що він являється учасником бойових дій, ветераном війни та інвалідом війни 2 групи внаслідок поранення під час бойових дій, про що надає відповідні документи, крім того просив врахувати ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» посилаючись на те, що особи з інвалідністю внаслідок війни прирівнюються до військовослужбовців в питанні пільг від сплати відсотків, штрафів, пені та комісії за кредитами і зазначені нарахування підлягають списання.

11.06.2026 року через канцелярію Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву в якій додатково зазначено, що на дату оформлення кредитного договору він перебував на військовій службі в ЗСУ, та зазначив, що кредитний договір №4205464 від 08.11.2019 року він не підписував та кошти не отримував.

01.09.2026 року через канцелярію Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків позовної давності та просив закрити дану справу.

Правом на подання Відповіді на відзив представник ТОВ «Кредит-Капітал» не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.11.2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «МІЛОАН» Договір про споживчий кредит № 4205484 (індивідуальна частина), за яким ТОВ «МІЛОАН» надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 3 500,00 гривень.

Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем Договору про надання споживчого кредиту №4205484 є Анкета-заява на кредит №4205484 від 08.11.2019 року, що заповнена Відповідачем, яку підписано ОСОБА_1 одноразовим цифровим ідентифікатором Z42875.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 3500,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 15 днів з 08.11.2019 року.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 420,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом 1312,50 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Згідно п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.09.2026 року, витребувано у АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ:00032129, адреса: індекс 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12 Г) наступну інформацію:

- інформацію чи емітувалася банківська картка на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » в АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ:00032129).

- інформацію про надходження на рахунок банківської картки на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » коштів в розмірі 3 500,00 грн., в період з 08.11.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , у випадку, якщо картка емітувалася на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » в АТ «Ощадбанк».

06.10.2026 року у відповідь на ухвалу суду від АТ «Державний Ощадний Банк України» надійшов лист №46/12-11/134582/2026/БТ від 01.10.2026 року, у якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , також надано меморіальний ордер №5079587110 від 10.11.2019 року про зарахування на рахунок ОСОБА_2 суми в розмірі 3 500,00 грн.

Згідно копії платіжного доручення №3150248 від 08.11.2019 року ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_4 перераховано кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн. (призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 4205484).

Відтак доводи Відповідача про те, що ним не було отримано кредитних коштів спростовується меморіальним ордером №5079587110 від 10.11.2019 року про зарахування на рахунок ОСОБА_2 суми в розмірі 3 500,00 грн., наданим АТ «Державний Ощадний Банк України» на ухвалу суду та платіжним дорученням №3150248 від 08.11.2019 року про зарахування кредитних коштів в розмірі 3 500,00 грн. (призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 4205484).

Докази, які б спростовували факт отримання коштів Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Як зазначено в позовній заяві, Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до пункту 2.3.1. Позичальник має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним Договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії продовження кредиту: 3 дні - 4,00%, 7 днів-7,00%, 15 днів-13 %.

Зокрема, з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4205484 вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалося погашень за кредитним договором, зокрема:

- 23.11.2019 року сплата процентів по кредиту в розмірі 86,63 грн.;

- 23.11.2019 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 140,00 грн.;

- 26.11.2019 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 140,00 грн.;

- 26.11.2019 року сплата процентів по кредиту в розмірі 95,42 грн.;

- 29.11.2019 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 140,00 грн.;

- 29.11.2019 року сплата процентів по кредиту в розмірі 103,77 грн.;

Загалом сплачено: 705,82 грн.

За змістом позовної заяви, станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 12 734,18 грн., яка складається з:

- прострочена заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками 7064,18 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 420,00 грн.;

- заборгованість по штрафах/пені становить 1750,00 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до Відповідача за кредитним договором № 4205484.

З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №47-МЛ від 20.02.2024 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 4205484 від 08.11.2019 року на загальну суму заборгованості 12 734,18 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу, на підставі якого Позивач набув право вимоги до Відповідача, укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним, чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору № 4205484 від 08.11.2019 року.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору № 4205484 від 08.11.2019 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки договір № 4205484 від 08.11.2019 року укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 4205484 від 08.11.2019 року та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 3 500,00 грн.

Отже, як встановлено Судом, позикодавець, перерахувавши Відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору № 4205484 від 08.11.2019 року, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав, що підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Докази, які б спростовували вищевикладене, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки Відповідачу надано в кредит грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн. шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказану ним в договорі, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість за тілом кредиту згідно кредитного договору № 4205484 від 08.11.2019 року в розмірі 3 500,00 грн.

В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо суми процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Так, згідно умов договору №4205484 від 08.11.2019 року строк кредитування 15 днів із можливістю пролонгації. Процентна ставка стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4205484 вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалося погашень за кредитним договором, зокрема:

- 23.11.2019 року сплата процентів по кредиту в розмірі 86,63 грн.;

- 23.11.2019 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 140,00 грн.;

- 26.11.2019 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 140,00 грн.;

- 26.11.2019 року сплата процентів по кредиту в розмірі 95,42 грн.;

- 29.11.2019 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 140,00 грн.;

- 29.11.2019 року сплата процентів по кредиту в розмірі 103,77 грн.;

Загалом сплачено: 705,82 грн.

Разом з тим, як встановлено Судом, згідно довідки про проходження військової служби (трудової діяльності) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) проходив військову службу у період з 20.06.2014 року по 08.04.2016 року; 04.01.2017 року по 10.12.2023 року.

Згідно витягу із наказу №346 від 10.12.2023 року командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині), ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в редакції на час укладення та виконання договору визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору Відповідач ОСОБА_1 перебував на військовій службі, внаслідок чого на Відповідача, як військовослужбовця Збройних Сил України, за контрактом, який проходив військову службу у період з 20.06.2014 року по 08.04.2016 року та 04.01.2017 року по 10.12.2023 року, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору №4205484 від 08.11.2019 року на ОСОБА_1 поширювались пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», в тому числі в частині звільнення від сплати відсотків за кредитними договорами.

А тому, оскільки Позивачем нараховано проценти за період, за який Відповідача, як військовослужбовця ЗСУ, законом звільнено від їх сплати, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Позивача відсотків за кредитом в повному обсязі, в якому їх нараховано.

Крім того, Суд вважає за можливе на підставі вищенаведеної норми звільнити Відповідача, як військовослужбовця Збройних Сил України, який, виконуючи свій конституційний обов`язок, з 20.06.2014 року по 08.04.2016 року та 04.01.2017 року по 10.12.2023 року захищав незалежність та суверенітет Батьківщини, від сплати комісії за видачу кредиту у розмірі 420,00 грн., сплату якої передбачено кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року, оскільки це відповідатиме принципам справедливості та добросовісності, як одним із основоположних принципів цивільного судочинства.

Відтак, за висновком Суду, з ОСОБА_1 за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року підлягає стягненню лише сума тіла кредиту, яка отримана за кредитним договором, а сума, яку погашено Відповідачем в розмірі 705,82 грн. підлягає відмінусуванню від суми кредиту (3500,00 грн. - 705,82 грн. = 2 794,18 грн.).

Щодо стягнення штрафу/пені.

Відповідно до положень ст.ст. 549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 15 "Прикінцевих та перехідних положеннях" Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того в зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах дії карантину COVID-19 та воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану неустойку (пеню, штраф) за укладеним договором.

Таким чином, суд вважає, що у вимозі Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу/пені в сумі 1750.00 грн. за кредитним договором, слід відмовити.

Отже, враховуючи, що Відповідач не виконав належним чином зобов`язання за укладеним договором в частині погашення тіла кредиту, Суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року, яка складається з: 2 794,18 грн. - основний борг (тіло кредиту).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Докази, які б спростовували доводи Позивача та факт невиконання Відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року в частині сплати тіла кредиту в матеріалах справи відсутні.

В той же час, Відповідач покликався на пропуск Позивачем строку позовної давності за відповідний період, як підставу відмови в позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, суд зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «МІЛОАН» Договір про споживчий кредит № 4205484 (індивідуальна частина), за яким ТОВ «МІЛОАН» надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 3 500,00 гривень.

З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №47-МЛ від 20.02.2024 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 4205484 від 08.11.2019 року на загальну суму заборгованості 12 734,18 грн.

З даним цивільним позовом Позивач звернувся до суду 29.04.2026 року (що підтверджується відповідною реєстраційної відміткою на першій сторінці позовної заяви).

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії";».

Законом України від 08.11.2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», розділ "Прикінцеві та перехідні положення": пункт 19 викладено в редакції: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану";».

Цивільним кодексом України (в редакції до 28.08.2025 року) п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Законом України від 14.05.2025 року №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Пунк 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Законом України від 14.05.2025 року №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» набув чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

У зв`язку із вищенаведеним, доводи Відповідача про застосування строку позовної давності судом не приймаються, оскільки строки позовної давності були зупинені до 04.09.2025 року.

З даним цивільним позовом Позивач звернувся до суду 29.04.2026 року (що підтверджується відповідною реєстраційної відміткою на першій сторінці позовної заяви).

Таким чином, Позивач в межах строку позовної давності має право на стягнення заборгованості за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000,00 гривень долучено відповідні належні докази.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Окрім того, у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до посвідчення виданого Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради серії НОМЕР_6 від 07.12.2023 року, ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності як ветерану війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідача звільнено від сплати судового збору, а тому такі судові витрати з нього не стягуються.

Крім того згідно довідки про проходження військової служби (трудової діяльності) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) проходив військову службу у період з 20.06.2014 року по 08.04.2016 року; 04.01.2017 року по 10.12.2023 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_7 від 25.04.2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем Збройних Сил України, який під час несення служби отримав поранення під час виконання бойового завдання (довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва від 07.04.2022 року №1477)

Суд з великою повагою та пошаною відноситься до ОСОБА_1 та всіх військовослужбовців, які, з гідністю виконуючи свій конституційний обов`язок, захищають Батьківщину.

У зв`язку з цим Суд вважає, що проявом принципу справедливості та добросовісності буде звільнення Відповідача від витрат на правничу допомогу, які понесені Позивачем.

Такі витрати Суд, виходячи із принципу справедливості, який є одним із основоположних у цивільному судочинстві, залишить за Позивачем, вважаючи, що по відношенню до інваліда війни ОСОБА_1 це буде відповідати принципу справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

1. Позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року в розмірі 12 734,18 грн.,- задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №4205484 від 08.11.2019 року в розмірі 2 794,18 грн., яка складається з: 2 794,18 грн. основний борг (тіло кредиту).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141563645 ?

Документ № 141563645 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141563645 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141563645 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141563645 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141563645, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141563645, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141563645 відноситься до справи № 944/2418/26

Це рішення відноситься до справи № 944/2418/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141563643
Наступний документ : 141563647