Єдиний державний реєстр судових рішень Справа 688/2565/26
№ 2/688/1899/26
Рішення
Іменем України
(заочне)
11 листопада 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Березюка О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №3943493 від 04 квітня 2021 року у розмірі 20008 грн, що складається з 6100 грн - тіло кредиту, 13908 грн - відсотки, а також судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що 04 квітня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3943493, за умовами якого фінансова установа зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 6100 грн, а позичальник зобов`язаний повернути надані кошти кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі, визначені договором.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за умовами договору виконало та надало відповідачу кредитні кошти, однак в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданого йому кредиту.
01 грудня 2021 року було укладено договір №ФК 01-12/21, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3943493.
01 серпня 2025 року було укладено договір №01-08/25 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3943493.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача Сердійчук Я.Я. у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в позовній заяві просила проводити розгляд справи без участі представника, проти заочного розгляду та винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
01 червня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив докази направлення позову з додатками відповідачу.
18 червня 2026 року суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
24 червня 2026 року суд відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17 липня 2026 року, яке було відкладено 06 жовтня 2026 року та 02 листопада 2026 року через неявку відповідача.
02 листопада 2026 року сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 04 квітня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3943493. Договір підписаний електронним підписом позичальника А513039 04 квітня 2021 року о 11:51:47, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника, про що свідчить п. 10 договору - реквізити та підписи сторін.
Відповідно до п. 1.1-1.5 кредитного договору сторони погодили, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ITC товариства. На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 6100 грн, на строк 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90%, знижена процентна ставка - 1,425%.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору та надало відповідачу грошові кошти за договором в сумі 6100 грн, а останній їх отримав, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №22245 від 08 квітня 2026 року та довідкою ТОВ «Авентус Україна» №4368/26-Е від 09 квітня 2026 року.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2.1-4.2.4 договору, та в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.
Пунктами 4.2. кредитного договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.2.2. договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із способів: перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в особистому кабінетів Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Частково погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті зазначені в договорі. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.2.2. договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. 4.3. Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.
01 грудня 2021 року було укладено договір №ФК 01-12/21, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3943493.
01 серпня 2025 року було укладено договір №01-08/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3943493.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 6100 грн - тіло кредиту та 13908 грн - нараховані проценти, а всього - 20008 грн.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №3943493 від 04 квітня 2021 року, паспортом споживчого кредиту; копіями договору факторингу №ФК 01-12/21 від 01 грудня 2021 року, №01-08/25 від 01 серпня 2025 року з реєстрами боржників; розрахунками заборгованості за договором; довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №22245 від 08 квітня 2026 року, довідкою ТОВ «Авентус Україна» №4368/26-Е від 09 квітня 2026 року та іншими матеріалами справи.
Застосовані норми права.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінка суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
04 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №3943493 у електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію`у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Окрім цього, відповідач був вільний у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено ТОВ «Факторинг Партнерс» на законних підставах.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю суду надано не було.
З матеріалів справи також слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, графік платежів за кредитним договором, а тому вимога ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
За наведених обставин, позов підлягає до задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6100 грн та за процентами в розмірі 13908 грн, а всього 20008 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 13000 грн, на підтвердження понесення яких долучила до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №353 від 01 квітня 2026 року, витяг з Акта №33 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року.
Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024.
Згідно із заявкою про отримання правової допомоги від 01 квітня 2026 року, яка підписана сторонами, ТОВ «Факторинг Партнерс» погодили надання послуг, наданих АО «Лігал Ассістанс», в т.ч. - надання усної консультації, вартість якої складає 4000 грн; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та підготовка для подання до суду, вартість якої складає 9000 грн.
Однак при визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Як вбачається із витягу з акта №33 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року послуги, які надавалися адвокатом складаються, зокрема з складання позовної заяви, надання усної консультації.
Усна консультація з вивченням документів на суму 4000 грн охоплюється послугою складення позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням заперечень відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу становлять 5000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049,1054-1055 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3943493 від 04 квітня 2021 у розмірі 20008 (двадцять тисяч вісім) гривень 00 копійок, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 6100 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 13908 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 5000 гривень витрат на правничу допомогу та 2662,40 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, ЄДРПОУ 42640371);
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання в Україні: № НОМЕР_2 , видана 16 вересня 2022 року, орган видачі 6801, УНЗР №19850304-12993, РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя
Судове рішення № 141559888, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 688/2565/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: