Єдиний державний реєстр судових рішень
№ справи687/1302/26
№2/687/1015/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року селище Чемерівці Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Борсука В.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 20.10.2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем укладено кредитний договір № 9819809, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 6 000 грн.
29.11.2021 року первісний кредитодавець відступив право вимоги за вказаним договором ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 29/11-1.
10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором № 10-01/2023. Надалі, відповідно до додаткової угоди № 10/29 від 04.02.2025 та договору відступлення права вимоги № 10-09/26 від 10.09.2026, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № 9819809 становить 11 864,34 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 761 грн - заборгованість за процентами, 900 грн - комісія, 175,24 грн - інфляційні втрати та 28,10 грн - три проценти річних.
Крім того, 12.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір № 86505, за умовами якого позичальнику відкрито кредитну лінію з першим траншем у розмірі 20 000 грн, процентною ставкою 210 % річних та загальним строком кредитування 547 днів.
28.01.2025 року на підставі договору факторингу № 28012025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за вказаним кредитним договором.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за кредитним договором № 86505 становить 57 314,37 грн, з яких: 19 558,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 756,30 грн - заборгованість за процентами та 2 000 грн - комісія.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами та перехід до нього права вимоги, позивач просить стягнути загальну заборгованість у розмірі 69 178,71 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
19.10.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 20.10.2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9819809, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 6 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Кредитний договір підписано особисто позичальником.
Відповідно до пункту 1.3 договору сума кредиту становить 6 000 грн.
Згідно з пунктом 1.4 договору кредит надається строком на 15 днів, із терміном повернення 04.11.2021 року.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що протягом перших 15 днів користування кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом. Крім того, за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити 900 грн процентів у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику.
Відповідно до пункту 1.6 договору у разі неповернення кредиту та несплати процентів у повному обсязі у встановлений строк передбачено автоматичне продовження строку користування кредитними коштами на 13 днів, після чого проценти за користування кредитом сплачуються за ставкою 4,95 % за кожен день такого продовженого строку.
Пунктом 1.7 договору передбачено можливість продовження строку кредитування на 15 днів за умови повного погашення нарахованих процентів та непогашення або часткового погашення основної суми кредиту.
Видача кредитних коштів у розмірі 6 000 грн підтверджується касовим чеком від 20.10.2021 року, виданим ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС».
29.11.2021 року первісний кредитодавець відступив право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 29/11-1.
10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023. Надалі, відповідно до додаткової угоди № 10/29 від 04.02.2025 року та договору відступлення права вимоги № 10-09/26 від 10.09.2026 року, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № 9819809 становить 11 864,34 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 761 грн - заборгованість за процентами, 900 грн - комісія, 175,24 грн - інфляційні втрати та 28,10 грн - три проценти річних.
Крім того, 12.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 86505, відповідно до умов якого відповідачу відкрито кредитну лінію з лімітом кредитування 75 556 грн.
Згідно з пунктом 2.2.2 індивідуальної частини договору перший транш у розмірі 20 000 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору, з яких 18 000 грн перераховуються на рахунок (картку) позичальника, а 2 000 грн спрямовуються на погашення комісії за надання першого траншу.
Відповідно до пункту 2.3 договору проценти за користування першим траншем нараховуються за ставкою 210 % річних.
Пунктом 2.5 договору передбачено комісію за надання першого траншу в розмірі 2 000 грн, яка нараховується одноразово в день укладення договору.
Згідно з пунктом 2.6.1 договору строк кредитування за першим траншем становить 547 днів, а періодичність сплати кредиту, процентів та комісії - один раз на місяць відповідно до графіка платежів.
Видача кредитних коштів за договором підтверджується випискою з рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, відповідно до якої 12.10.2021 року на рахунок відповідача зараховано 18 000 грн.
28.01.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 28012025, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором про споживчий кредит № 86505 від 12.10.2021 року, укладеним із ОСОБА_1 .
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 57 314,37 грн, з яких: 19 558,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 756,30 грн - заборгованість за процентами та 2 000 грн - комісія.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 86505 від 12.10.2021 року суд зазначає:
Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.2.2 індивідуальної частини договору перший транш кредиту становив 20 000 грн, з яких 18 000 грн підлягали перерахуванню на рахунок (картку) позичальника, а 2 000 грн - спрямуванню на погашення комісії за надання першого траншу.
Випискою з рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, підтверджується зарахування 12.10.2021 року на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 18 000 грн.
Згідно з пунктом 2.3 договору проценти за користування першим траншем нараховуються за ставкою 210 % річних, а строк кредитування за першим траншем відповідно до пункту 2.6.1 договору становить 547 днів.
За розрахунком позивача, заборгованість за процентами становить 35 756,30 грн. При цьому зазначена сума розрахована виходячи із суми першого траншу 20 000 грн.
Разом із тим судом встановлено, що безпосередньо відповідачу на банківський рахунок перераховано 18 000 грн, тоді як 2 000 грн були спрямовані кредитодавцем на погашення комісії за надання першого траншу. Отже, фактично відповідач отримала у своє розпорядження 18 000 грн.
Оскільки відповідач платежів за договором не здійснювала, підстав для зменшення заборгованості внаслідок часткового погашення кредиту немає.
Водночас нарахування процентів за користування кредитом на суму 2 000 грн, яка була утримана кредитодавцем як комісія за надання першого траншу, за відсутності належного обґрунтування правомірності включення цієї суми до фактично наданого кредиту суд вважає необґрунтованим.
Таким чином, розмір процентів підлягає перерахунку пропорційно фактично перерахованій відповідачу сумі кредиту, а саме:
35 756,30 грн : 20 000 грн ? 18 000 грн = 32 180,67 грн.
Отже, заборгованість за процентами за кредитним договором № 86505 від 12.10.2021 року становить 32 180,67 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення комісій за кредитними договорами суд зазначає:
За договором про споживчий кредит № 86505 від 12.10.2021 року пунктом 2.5 передбачено сплату комісії за надання першого траншу в розмірі 2 000 грн, яка була утримана кредитодавцем із суми кредиту та спрямована на погашення відповідної комісії.
Крім того, за кредитним договором № 9819809 від 20.10.2021 року позивач заявляє до стягнення 900 грн, які в розрахунку заборгованості зазначені як комісія. Водночас пунктом 1.5 цього договору зазначена сума визначена як проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику.
Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить із того, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов`язаний сплачувати лише ті платежі, які передбачені законом та договором і відповідають своїй правовій природі. При цьому плата за дії кредитодавця, які не становлять самостійної послуги для споживача, не може покладатися на позичальника як додаткова комісія.
Саме по собі включення до договору умови про сплату комісії або іншого додаткового платежу не свідчить про надання позичальнику окремої послуги та не є достатньою підставою для стягнення такого платежу.
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачу окремих додаткових послуг, за які передбачено сплату зазначених платежів, а тому вимоги позивача про стягнення 2 000 грн комісії за надання першого траншу за договором № 86505 та 900 грн додаткових процентів за договором № 9819809 задоволенню не підлягають.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 28,10 грн та інфляційних втрат у розмірі 175,24 грн за договором № 9819809 від 20.10.2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Оскільки заявлені позивачем 3 % річних та інфляційні втрати є складовими відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, вимоги про їх стягнення за період дії воєнного стану не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, у задоволенні вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Таким чином, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено факт укладення відповідачем кредитних договорів, отримання нею кредитних коштів, а також перехід до позивача права вимоги за вказаними зобов`язаннями.
Водночас розмір заборгованості, визначений позивачем, не в повному обсязі підтверджений належними та допустимими доказами.
За договором про споживчий кредит № 86505 від 12.10.2021 року суд вважає доведеними вимоги про стягнення 18000 грн заборгованості за тілом кредиту та 32180,67 грн процентів за користування кредитними коштами, а всього - 50180,67 грн.
За кредитним договором № 9819809 від 20.10.2021 року суд вважає доведеними вимоги про стягнення 6000 грн заборгованості за тілом кредиту та 4761 грн процентів за користування кредитом, а всього - 10761 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за двома кредитними договорами, становить 60941,67 грн.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, а саме: у стягненні 1558,07 грн заборгованості за тілом кредиту та 3575,63 грн процентів за договором № 86505, 2000 грн комісії за цим договором, 900 грн додаткових процентів за договором № 9819809, а також 175,24 грн інфляційних втрат і 28,10 грн трьох процентів річних.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Ціна позову становить 69178,71 грн, а задоволено позовних вимог на суму 60941,67 грн, що становить 88,09 % (60 941,67?100:69178,71).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2345,31 грн (2662,40?88,09:100).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До таких витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини третьої цієї статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, заявку про надання юридичної допомоги від 01.09.2026 року та витяг з акта № 44 про надання юридичної допомоги від 30.09.2026 року, відповідно до яких вартість наданої правничої допомоги становить 16 000 грн.
Дослідивши зазначені документи, суд встановив, що вони підтверджують договірні відносини щодо надання правничої допомоги, погоджену сторонами її вартість та обсяг наданих послуг.
Разом із тим погоджений сторонами розмір гонорару та наявність доказів його понесення самі по собі не є безумовною підставою для покладення на іншу сторону обов`язку з відшкодування всієї заявленої суми.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, їхній зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також поведінку сторін і значення справи для них.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) звернула увагу на те, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати їх реальність, необхідність та розумність. При цьому, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд може з власної ініціативи не присуджувати стороні всі витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково, якщо з огляду на обставини справи такі витрати є необґрунтованими чи непропорційними предмету спору.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, суд враховує категорію та складність справи, характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та не вимагала значного обсягу правничої роботи.
Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитними договорами. Спірні правовідносини не є складними та належать до поширеної категорії цивільних справ. Розгляд справи не потребував проведення експертиз, допиту свідків чи вчинення інших складних процесуальних дій.
Крім того, суд враховує обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, відображений у поданих позивачем документах, та співвідношення заявленої суми витрат із характером спору, складністю справи й обсягом наданих послуг.
За таких обставин суд вважає, що покладення на відповідача обов`язку з відшкодування всієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідатиме критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України. Розумним та співмірним розміром таких витрат, який підлягає врахуванню при їх розподілі, суд вважає 3 000 грн.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено на 88,09 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 2 642,70 грн (3 000 грн ? 88,09 : 100).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість:
за кредитним договором № 9819809 від 20.10.2021 року в розмірі 10 761 (десять тисяч сімсот шістдесят одна) грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 761 грн - заборгованість за процентами;
за договором про споживчий кредит № 86505 від 12.10.2021 року в розмірі 50 180 (п`ятдесят тисяч сто вісімдесят) грн 67 коп., з яких: 18 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 180 грн 67 коп. - заборгованість за процентами.
Усього стягнути заборгованість за кредитними договорами в розмірі 60 941 (шістдесят тисяч дев`ятсот сорок одна) грн 67 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 345 (дві тисячі триста сорок п`ять) грн 31 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6 офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, e-mail: office@factoringp.in.ua.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Суддя Борсук В.О.
Судове рішення № 141559866, Чемеровецький районний суд Хмельницької області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 687/1302/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: