Єдиний державний реєстр судових рішень Провадження № 2/679/1302/2026
Справа № 688/3673/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Базарника Б.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції сторін
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТОМ «ІДЕЯ БАНК» було укладено кредитний договір № R01.22005.009370135. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
16.12.2025 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «ІДЕЯ БАНК» на ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.
Вказує, що кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором складає 78 190,54 грн., з яких: заборгованість за основним боргом складає 36 817 грн., заборгованість за відсотками 41 373,54 грн., заборгованість за комісіями 0 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 78 190,54 грн. та судові витрати.
28.09.2026 представниця відповідачки Світлична Н.В. подала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що 25.01.2022 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.22005.009370135, строком на 36 місяців.
Відповідно до графіку щомісячних платежі загальна вартість кредиту становить 62 039,08 грн., з яких: 36 817,00 грн. сума кредиту за договором та 25 222,08 грн. проценти за користування кредитом. Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок боргу відповідно до якого станом на 07.07.2023 заборгованість за основним боргом становить 36 817,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченим відсотками становить 41 373,54 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченим комісіями становить 0,00 грн.; загальна заборгованість складає 78 190,54 грн. Вважає, що даний розрахунок не узгоджується з графіком платежів, який передбачає 25 222,08 грн. процентів за весь строк кредитування та значно перевищує загальну вартість кредиту, яка згідно графіка становить 62 039,08 грн., що спростовує правильність наданого розрахунку заборгованості. Розрахунок не містить даних, які давали б змогу перевірити правову підставу та порядок виникнення відповідної заборгованості, а є лише відображенням кінцевої суми заборгованості визначеної первісним кредитором. Зазначає, що наданий розрахунок боргу за кредитом за кредитним договором не є документом первинного бухгалтерського обліку господарських операцій, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Вказує, що 22.09.2026 первісним кредитором АТ «ІДЕЯ БАНК» надано відповідачці виписку по рахунку за кредитним договором № R01.22005.009370135 за період з 25.01.2022 по 22.09.2026 з якої вбачається, що станом на 20.09.2025 заборгованість за кредитним договором №R01.22005.009370135 погашена в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунку НОМЕР_1 по кредитному договору № R01.22005.009370135.2 від 03.06.2022.
Також зазначає, що ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» обґрунтовує набуття права вимоги до відповідачки договором факторингу № 1 від 16.12.2025, укладеним з АТ «ІДЕЯ БАНК». За пунктом 3.1 договору загальна сума фінансування становить 13 820 120,00 грн., з яких 300 000,00 грн. зараховуються як сплачений гарантійний внесок. Позивач надав платіжну інструкцію № 510 від 19.12.2025 на суму 13 520 120,00 грн. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати гарантійного внеску, тому повну оплату за договором, на її думку, не підтверджено.
Крім того, заперечує належність витягу з реєстру боржників № 1 (лот № 3) як доказу переходу права вимоги, оскільки його сформував позивач і він не містить підписів фактора та клієнта. Зазначає, що за актом приймання-передачі № 1 (лот № 3) фактор прийняв права вимоги щодо 1 977 боржників, тоді як у витягу відповідачку зазначено за порядковим номером 1 979. На її думку, ця розбіжність ставить під сумнів включення права вимоги за кредитним договором № R01.22005.009370135 до лота № 3 та його перехід до позивача.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу посилається на те, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вважає, що такі послуги адвоката, як вивченням документів та підготовка позовної заяви 6 000 грн. є очевидно завищеними, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу, є типовими та були не складними.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця відповідачки просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.08.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Нетішинського міського суду Хмельницької області.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.09.2026 представниця відповідачки подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
28.09.2026 представниця відповідачки подала до суду відзив на позовну заяву.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом) суд відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу за наявними у ній матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
25.01.2022 ОСОБА_1 підписала з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» кредитний договір № R01.22005.009370135 (далі кредитний договір), паспорт споживчого кредиту, графік щомісячних платежів та заявку анкету.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 36 817 грн., а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентами та іншими платежами (за наявності таких), згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що Позичальник укладенням цього Договору дає доручення Банку, а Банк за дорученням позичальника, надає кредит у день підписання даного Договору шляхом переказу коштів у сумі 36 817 грн. з позичкового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ідея банк», МФО 336310 Призначення платежу «Погашення кредитної заборгованості договір № Z64/22005.005514937 від 23.07.2019. Строк кредитування та дії Договору становить 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку Позичальника для зарахування за призначенням. Банк має право відмовитися від надання Позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Про відмову від надання Позичальникові кредиту Банк повідомляє Позичальника про це письмово у спосіб, визначений п. 5.6 цього договору, не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли Банку стало відомо про обставини, які явно свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит своєчасно не буде повернений, а також додатково засобами телефонного зв`язку (за наявності таких у Позичальника).
Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою: - від початку кредитування до завершення перших 2 місяців кредитування (надалі - пільговий період) - 0,001 % річних від неповернутої суми кредиту; - у строки за межами пільгового періоду кредитування - 39,9 % річних від неповернутої суми кредиту.
Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору, комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку сплачуються згідно з діючими Тарифами Банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО та розміщені на веб-сайті Банку https://ideabank.ua. Протягом строку дії Договору тарифи та комісії за кредитом залишаються незмінними, а за супровідними послугами Банку можуть бути змінені. У випадку необхідності внесення змін до умов Тарифів за супровідними послугами Банк не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запропонованої дати початку дії змін вносить пропозицію про зміну їх умов із зазначенням дати такої зміни шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному вебсайті Банку в мережі Інтернет за адресою www.ideabank.ua та одним із наступних способів: - на сайті СДО ІО - у місцях надання послуг Банку. Розміщення пропозиції змін на веб-сайті Банку та одним із вищевказаних способів є належним виконанням Банком обов`язку щодо додержання форми та порядку повідомлення Клієнта про зміни до Тарифів.
Розділом 2 кредитного договору визначено порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків.
Зі змісту паспорта споживчого кредиту вбачається, що сума/ліміт кредиту становить 36 817 грн.; строк кредитування 36 місяців; мета отримання кредиту поточні потреби; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом (переказ кредитних коштів на вказаний позичальником рахунок). Процентна ставка, відсотків річних 39.9 %; тип процентної ставки фіксована. Загальні витрати за кредитом 25 222.10 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк 25 222.10 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних 40.65 %.
16.12.2025 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС» укладено договір факторингу № 1. Відповідно до умов якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Загальна сума фінансування Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги становить 13 820120 грн. та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру Боржників № 1, Реєстру Боржників № 2. При цьому Сторони погодили, що Сума гарантійного внеску в розмірі 300 000 грн., сплачена Фактором на рахунок Клієнта на підставі Договору про участь в торгах від 02 жовтня 2025 року, зараховується до суми фінансування, у зв`язку з чим загальна сума фінансування згідно Договору, що підлягає перерахуванню на рахунок Клієнта становить 13 520 120 грн.
Відповідно до витягу з реєстру Боржників № 1 (Лот № 3) від 16.12.2025 позивач набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором № R01.22005.009370135 від 25.01.2025 на суму 78 190,54 грн.
Оплату за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією № 510 від 19.12.2025.
З наданої позивачем виписки від 16.12.2025 вбачається, що 25.01.2022 ОСОБА_1 видано кредит згідно кредитного договору № R01.22005.009370135 у розмірі 36 817 грн. Також вбачається, що 25.01.2022 відбулося погашення кредиту № Z64/22005.005514937 від 23.07.2019 у розмірі 36 817 грн.
Згідно з довідкою розрахунком заборгованості за кредитним договором № R01.22005.009370135 від 25.01.2025 загальна заборгованість становить 78 190,54 грн., з яких: заборгованість за основним боргом складає 36 817 грн., заборгованість за відсотками 41 373,54 грн.
Позивач 03.06.2026 надіслав до відповідачки досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.
Із виписки наданої представницею відповідачки вбачається, що з 10.08.2022 до 20.01.2025 за кредитним договором від 25.01.2022 № R01.22005.009370135 існує прострочка основного боргу. Також з виписки вбачається, що 20.09.2025 відбулося списання кредитної заборгованості по договору R01.22005.0093701352 від 03.06.2022.
IV. Норми права та мотиви суду
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Щодо переходу права вимоги за договором факторингу суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір факторингу від 16.12.2025 № 1 підписано АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСЕЛІУМ ФІНАНС» із використанням кваліфікованих електронних підписів. За умовами цього договору права вимоги відступаються по реєстру боржників № 1 (лот № 3) та по реєстру боржників № 2 (лот № 7).
Суд ураховує, що 1977 це загальна кількість боржників, зазначена в акті приймання-передачі Реєстру боржників № 1 (лот № 3), а 1979 порядковий номер запису у витягу з цього реєстру, за яким зазначено відповідачку та кредитний договір № R01.22005.009370135. Відомості про 2 691 боржника стосуються Реєстру боржників № 2 (лот № 7). Саме по собі перевищення порядкового номера запису над загальною кількістю боржників без відомостей про порядок нумерації записів не спростовує даних витягу про включення відповідачки до Реєстру боржників № 1 (лот № 3).
Оцінивши витяг з Реєстру боржників № 1 (лот № 3) у сукупності з актами приймання-передачі реєстрів, суд дійшов висновку, що перевищення порядкового номера запису 1979 над зазначеною в акті загальною кількістю боржників (1 977) саме по собі не спростовує відомостей витягу. Оскільки витяг дає змогу ідентифікувати відповідачку та укладений із нею кредитний договір № R01.22005.009370135, суд визнає його належним доказом включення до цього реєстру права вимоги за зазначеним договором.
У пункті 3.1 договору факторингу від 16.12.2025 № 1 сторони зазначили, що фактор сплатив АТ «ІДЕЯ БАНК» гарантійний внесок у розмірі 300 000,00 грн. на підставі договору про участь у торгах від 2 жовтня 2025 року, та погодили зарахування цієї суми до загальної суми фінансування. За таких обставин відсутність окремого платіжного документа щодо гарантійного внеску сама по собі не спростовує зафіксованого обома сторонами факту його сплати.
З огляду на вищевказані норми, на підставі дослідженого судом договору факторингу та доказів передання права вимоги суд встановив, що позивач набув прав кредитора за кредитним договором, укладеним з відповідачкою, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Отже, позивач має право вимагати виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором в межах набутих прав.
Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено кредитний договір, за умовами яких було надано кредитні кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити у строки і в порядку, визначені договором.
Первісний кредитор належним чином виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачці кредитні кошти. Натомість відповідачка своїх зобов`язань повністю не виконала.
Разом із тим, проаналізувавши матеріали справи, доводи представниці відповідачки та оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов таких висновків.
За кредитним договором від 25.01.2022 АТ «ІДЕЯ БАНК» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 36 817,00 грн. строком на 36 місяців для погашення заборгованості за договором від 23.07.2019 № Z64/22005.005514937.
На підтвердження заборгованості позивачем надано довідку - розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.22005.009370135 від 26.01.2022, станом на 07.07.2023 за підписом директора Департаменту кредитного адміністрування АТ «Ідея банк» Романа КУНІЦЬКОГО. У даному розрахунку боргу зазначено номер договору та вказано суми заборгованості за основним боргом та за нарахованими та несплаченими відсотками. Іншої інформації у розрахунку не зазначено.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 зазначено, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.11.2023 у справі № 204/5103/21 вказано, що "суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань".
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 51 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України", первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру;
5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення;
6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Згідно з пунктами 61,62 цього Положення, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Із виписки, наданої представницею відповідачки, вбачається, що в період з 10.08.2022 до 20.01.2025 за кредитним договором від 25.01.2022 № R01.22005.009370135 обліковувалася прострочена заборгованість за основним боргом. Запис від 20.09.2025 про списання кредитної заборгованості стосується договору від 03.06.2022 № R01.22005.0093701352. Тому цей запис не підтверджує погашення заборгованості за кредитним договором від 25.01.2022 № R01.22005.009370135. Відомостей про платежі, якими відповідачка повністю погасила основний борг за цим договором, виписка не містить. Інших доказів повного погашення основного боргу суду не надано.
Так, на підтвердження розміру заборгованості за процентами позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості станом на 07.07.2023, яка містить лише підсумкову суму нарахованих процентів. Водночас зазначений документ не містить деталізованого розрахунку, зокрема відомостей про конкретні періоди нарахування процентів, застосовану процентну ставку, розмір залишку основного боргу, на який здійснювалися відповідні нарахування, а також інформації про здійснені позичальником платежі та порядок їх зарахування в рахунок погашення заборгованості.
При цьому надана позивачем виписка від 16.12.2025 та виписка, подана представницею відповідачки, також не містять достатніх відомостей, які б давали можливість встановити порядок формування заявленої заборгованості за процентами, перевірити правильність їх нарахування та відповідність умовам укладеного між сторонами кредитного договору.
Оцінивши зазначені документи в сукупності та взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що наведена у довідці-розрахунку заборгованості станом на 07.07.2023 підсумкова сума процентів без відповідних вихідних даних не дає можливості перевірити обґрунтованість здійснених нарахувань. Зокрема, за наявними у справі доказами неможливо достовірно встановити, за які саме періоди нараховано проценти, на яку суму основного боргу вони нараховувалися, яку процентну ставку було застосовано та чи враховано при їх обчисленні здійснені позичальником платежі.
Відсутність зазначених відомостей унеможливлює перевірку правильності визначеного позивачем розміру заборгованості за процентами, а також самостійне встановлення судом суми процентів, яка підлягає стягненню з відповідачки.
За таких обставин суд вважає, що надані позивачем докази у своїй сукупності не є достатніми для підтвердження заявленого до стягнення розміру заборгованості за процентами, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру заборгованості за процентами, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідачка у відзиві підтвердила, що отримала кредит за кредитним договором.
Також отримання грошових коштів для погашення кредиту № Z64/22005.005514937 від 23.07.2019 у розмірі 36 817 грн. підтверджується випискою від 16.12.2025.
Доводи представниці відповідачки про повне погашення кредиту не знайшов підтвердження. Банківська виписка надана представницею відповідачки, містить відомості про прострочення основного боргу за спірним договором. Запис про списання заборгованості не підтверджує виконання зобов`язання за договором від 25.01.2022. Інших доказів погашення основного боргу за цим договором суду не надано.
Оцінивши умови кредитного договору, пояснення сторін та інших матеріалів справи в сукупності, суд дійшов висновку, що непогашений основний борг за кредитним договором від 25.01.2022 становить 36 817 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі основної заборгованості в розмірі 36 817 грн., у стягненні суми процентів в розмірі 41 373,54 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем не підтверджено нарахування процентів за кредитним договором, наявності у позичальника боргу за процентами у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як передбачено частиною першою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивач у прохальній частині позовної заяви заявив витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги. Їх розмір підтверджується договором про надання правничої допомоги від 06.01.2026 № 06/01/2026, актом наданих послуг № 1 від 12.01.2026.
Представниця відповідачки у відзиві заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та не підтвердженням належними доказами.
У відзиві на позовну заяву, представниця відповідачки заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме: обмежити відшкодування сумою 500 грн., посилаючись на розумність і співмірність витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вивчивши клопотання представниці відповідачки, зміст підготовленої позовної заяви та обсяг опрацьованих документів, суд враховує, що справа не є складною, її доказову основу становлять кредитний договір, документи про надання коштів і розрахунок заборгованості. Заявлені послуги охоплюють аналіз цих документів та підготовку позову, а розгляд справи здійснюється без проведення судових засідань. З урахуванням сукупності зазначених обставин та ціни позову суд визнає заявлену вартість послуг надмірною щодо обсягу й складності виконаної роботи. Тому, суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, з 6 000 грн. до 4 000 грн.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.
Оскільки із заявлених позовних вимог у розмірі 78 190, 54 грн. задоволено вимоги на суму 36 817 грн., що становить 47,09 % (36 817 : 78 190,54 х 100), з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 883,45 грн. (4 000 х 36 817 : 78 190,54) та судовий збір у розмірі 1 253,62 грн. (2 662,40 х 36 817 : 78 190,54), а всього 3 137,07 грн. судових витрат.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 та 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 25.01.2022 № R01.22005.009370135 у розмірі 36 817 (тридцять шість тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 883,45 грн. та судовий збір у розмірі 1 253,62 грн., а всього - 3 137 (три тисячі сто тридцять сім) гривень 07 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.11.2026.
Сторони у справі:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ- ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження: вул. Академіка Лазаренка Є, будинок 4, кабінет 4, м. Львів, 79026.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Базарник Б.І.
Судове рішення № 141557691, Нетішинський міський суд Хмельницької області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 688/3673/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: