Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №766/3785/26
Пров. №2/766/9022/26
09 листопада 2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Хайдарової І.О.,
секретар судового засідання Валігурський Б.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
в режимі відеоконференції:
представника відповідача Державної Казначейської Служби України Хатункіної А.С.,
представника відповідача Одеського міжрегіонального управління юстиції України Попилястого А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України (ЄДРПОУ 45862901, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 46/1), Державної Казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача.
До суду 20.03.2026 року через Електронний Суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якій позивач просить:
- стягнути з ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України за рахунок держави на його користь матеріальну шкоду (ущерб) в розмiрi не стягнутого у примусовому порядку з АТ "Таврiйська будівельна компанiя"(код ЕДРПОУ 32702078) на його користь середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685,06 грн. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., понесених витрат по сплаті судового збору 2270,00 грн. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів;
- стягнути з ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України за рахунок держави на його користь матеріальну шкоду (ущерб) в розмiрi матеріальної компенсацiї майнових втрат за період з 03 липня 2020р по день фактичного розрахунку за кожен день до повного фактичного розрахунку на пiдставi даних Національного банку України про середньозважени ставки за кредитами в рiчному обчисленнi;
- стягнути з ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України за рахунок держави на його користь матеріальну шкоду (ущерб) в розмiрi 432 365 грн 91коп. не стягнутих у примусовому порядку з АТ "Таврiйська будівельна компанiя" (код ЕДРПОУ 32702078 ) на його користь, з яких: середнiй заробiток за час затримки остаточного розрахунку при звiльненнi за період з 08.06.2021р по19.06.2024р в сумi 352 365грн 91коп., вiдшкодування моральної шкоди;
- стягнути з ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України за рахунок держави на його користь матеріальну шкоду (ущерб) в розмiрi не стягнутої у примусовому порядку з АТ "Таврiйська будівельна компанiя"(код ЕДРПОУ 32702078 ) на його користь суми середньоденних заробитних плат ( 395 грн 77кoп/день ) починаючи з 20.06.2024р по день фактичного розрахунку за час затримки остаточного розрахунку при звiльненнi з урахованнем податкiв, зборiв та обов`язкових платежів без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів;
- стягнути з ВПВР УЗПВР у Миколаївськіми, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України за рахунок держави на його користь матеріальну шкоду (ущерб) в розмiрi не стягнутої у примусовому порядку з АТ "Таврiйська будівельна компанiя" (код ЕДРПОУ 32702078 ) на його користь матеріальної компенсацiї майнових втрат за період з 08.06.2021р по 19.06.2024р та починаючи з 20.06.2024р за кожен день до повного фактичного розрахунку на пiдставi данних Національного банку України про середньозважени ставки за кредитами в рiчному обчисленнi;
- стягнути з ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України за рахунок держави на його користь 7 500 ( ciм тисяч п`ятсот) евро моральної шкоди у перерахунку на національну валюту по курсу НБУ на день виплати без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
В обґрунтування позову вказав, що з 17 січня 2022 року на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходився наказ виданий 11 січня 2022 року Господарським судом Херсонської області № 923/1804/14 про стягнення з АТ «Таврійська будівельна компанія» на його користь: середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 107685.06грн без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів; витрат на правничу допомогу в розмірі 5000.00грн, виконавче провадження № 68167880, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 44731026. З дати відкриття виконавчого провадження №68167880 на його банківський рахунок надійшло лише два платежі 23 лютого 2022 року у розмірі 17953,42 грн та 05 липня 2024 року у розмірі 718,15грн. 04.12.2025р старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС м Херсон ПМУЮ МЮ (м Одеса) Скворцовою Л.Ю. відкрито виконавче провадження N76703605 з виконання наказу Господарського суду Одеської області вiд 18.11.2024р (справа N923/1804/14 (916/3106/24)) про стягнення з АТ Таврiйська будівельна компанiя на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумi 432 365грн 91коп. з яких: середнiй заробiток за час затримки остаточного розрахунку при звiльненнi за період з 08.06.2021р по 19.06.2024р в сумi 352 365грн 91коп., вiдшкодування моральної шкоди в сумi 80000 грн. 21.01.2025р державним виконавцем винесена постанова про передачу ВП № 76703605 до ВПВР УЗПВР ПМУЮ МЮ (Одеса). 27.01.2025р головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР ПМУЮ МЮ (м Одеса) Попилястим А.Б. ВП №76703605 прийнято до примусового виконання. З 27.01.2025 року по 26.02.2025 р. вказане виконавче провадження перебувало на примусовому виконанні як окреме, однак, жодних дій направлених на його виконання державним виконавцем не вчинялось.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 грудня 2024 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) визнана неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021року та зобов`язано державного виконавця здійснити примусові заходи по виконанню рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 вересня 2025 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) визнано неправомірними дії державного виконавця Попилястого А.Б., скасовано повідомлення про повернення виданих судом наказів від 17.01.2025 року на виконання додаткового рішення Господарського суду Одеської області по справі №923/1804/14 (916/3106/24), зобов`язано державного виконавця усунути порушення, поновити порушене право заявника, а саме прийняти до виконання видані додаткові рішення Господарського суду Одеської області по справі №923/1804/14 (916/3106/24) та провести виконавчі дії згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінено п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 року викладено його в новій редакції, а саме визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Попилястого А.Б., змінено мотивувальну частину ухвали.
11.12.2025р державним виконавцем Попилястим А.Б. відкриті виконавчі провадження ВП №79713385, ВП 79713513 по наказам від 17.01.2025р. на виконання додаткового рішення Господарського суду Одеської області по справі №923/1804/14 (916/3106/24). 12.12.2025р державним виконавцем Попилястим А.Б. відкриті виконавчі провадження ВП №79713385 та ВП № 79713513 приєднані до зведеного виконавчого провадження №44731026.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2026 року визнано дії державного виконавця ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Попилястого А.Б. противоправною бездiяльнiстю, зобов`язано державного виконавця ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Попилястого А.Б. усунути виявлені порушення, а саме: вчинити виконавчі дії щодо виявленого автотранспорту, а також спецтехніки, що належить на правах власності АТ Таврiйська будiвельня компанiя.
Вказує, що оскільки рішення суду досі невиконане, рішеннями судів встановлено бездіяльність державного виконавця, боржником у зазначених судових справах є АТ Таврiйська будівельна компанія, яка не є державним підприємством, на яке не розповсюджується ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, вважає, що уся відповідальність за невиконання рiшень суду має бути покладена на державу.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
14.04.2026 року через Електронний суд представником Державної Казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Вказав, що предметом позову є той факт, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 68167880, яке перебуває в зведеному провадженнi ВП №44731026 та на час звернення до суду Відповідачем не завершене, довготривала бездіяльність державного виконавця позбавила можливості Позивача реалізувати своє право на стягнення заборгованості з АТ «Таврійська будівельна компанія», а також дії державного виконавця визнані Господарським судом Одеської області протиправними. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов`язаннями несе власник відповідного майна». Чіткий, повний та обґрунтований розрахунок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди в сумі 1 17 001,09 грн. позивачем не надано. Звертав увагу Суду на те, що Позивачем не надано доказів спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, не встановлено в чому вона полягає, не доведено причинних зв`язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України, що позбавляє його права на відшкодування шкоди. Позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивачем не було вказано, яке саме його право порушено Державною казначейською службою України. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
21.04.2026 року через Електронний суд представником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що державним виконавцем вчинено всі передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії, направлені на примусове виконання судового рішення. Державним виконавцем Попилястим А.Б., не завдавалось позивачу ніякої моральної шкоди під час виконання виконавчих проваджень 68167880 та № 76703605. Жодних не правомірних дій, рішень, проблем з боку державного виконавця Попилястого А.Б., не вчинено. Відсутня сама вина державного виконавця Попилястого А.Б., та як наслідок відсутній зв`язок між виною названої особи та нанесеною цією особою моральної шкоди.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 24.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, забезпечено участь позивача в режимі відеоконференції поза приміщення суду з використанням власних засобів зв`язку.
14.04.2026 року через Електронний суд представником Державної Казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову.
21.04.2026 року через Електронний суд представником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
15.05.2026 року позивачем через Електронний суд подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
15.05.2026 року позивачем через Електронний суд подано заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, просив розпочати розгляд справи по суті одразу після закриття підготовчого провадження в одному судовому засіданні.
15.05.2026 року позивачем через Електронний суд подано клопотання про винесення окремої ухвали.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.05.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
22.06.2026 року позивачем через Електронний суд подано клопотання про долучення доказів.
30.06.2026 року позивачем через Електронний суд подано клопотання про визнання неподаними представниками ВПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України Попилястим А.Б. та Державної Казначейської служби України Хатункиної А.С. письмових заяв (клопотання, заперечення), з огляду на неналежність довіреностей.
30.06.2026 року позивачем через Електронний суд подано клопотання про винесення окремої ухвали, яке за своїм змістом ідентичне раніше поданому аналогічному клопотанню 15.05.2026 року.
07.07.2026 року через Електронний суд представником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України подано клопотання про долучення доказів.
07.07.2026 року через Електронний суд представником Державної Казначейської служби України подано клопотання про долучення доказів.
10.07.2026 року позивачем через Електронний суд подано клопотання про вiдсторонення вiд участі у розглядi справи представникiв ВПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України Попилястого А.Б. та Державної Казначейської служби України Хатункіної А.С.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.10.2026 року клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали визнано зловживанням процесуальними правами та залишено без розгляду; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вiдсторонення вiд участі у розглядi справи представникiв відповідачів відмовлено; на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України здійснено перевірку наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позову.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ « Таврійська будівельна компанія» про стягнення з юридичної особи, що перебуває у процедурі банкрутства, на користь колишнього працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні № 923/1804/14 (923/1051/21), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року, стягнуто з АТ«Таврійська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 грн 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 грн 00 коп.
11 січня 2022 року на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2021 року, Господарським судом Херсонської області виданий наказ № 923/1804/14 про стягнення АТ«Таврійська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 грн 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 грн 00 коп.
17 січня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренком М.Ю. відкрито виконавче провадження №68167880 з примусового виконання наказу № 923/1804/14 виданого 11 січня 2022 року Господарським судом Херсонської області про стягнення АТ «Таврійська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 грн 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 грн 00 коп.
З дати відкриття виконавчого провадження на банківський рахунок ОСОБА_1 по вказаному виконавчому провадженню надійшло два платежі: 23 лютого 2022 року на суму 17 953, 42грн. та 05 липня 2024 року 718,15 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від області від 17 грудня 2024 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) визнана неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021року та зобов`язано державного виконавця здійснити примусові заходи по виконанню рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року.
Визначаючи неправомірними дії державного виконавця господарський суд виходив з того, що державним виконавцем перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, що не в повній мірі відповідає вимогам норм вказаного законодавства; лише 13 грудня 2024 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника, що є значним порушенням строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Суд вважав, що невжиття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всіх належних, ефективних та своєчасних заходів, передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», свідчать про неповноту дій державного виконавця.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від області від 02 вересня 2025 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) визнано неправомірними дiї державного виконавця Попилястого А.Б.; скасовано повідомлення про повернення виданих Господарським судом Одеської області наказів від 17.01.2025р. на виконання додаткового рішення Господарського суду Одеської області по справі № 923/1804/14 (916/3106/24); зобов`язано державного виконавця Попилястого А.Б. усунути порушення, поновити порушене право заявника, а саме: прийняти до виконання видані Господарським судом Одеської області накази від 17.01.2025р. на виконання додаткового рішення Господарського суду Одеської області по справі № 923/1804/14 (916/3106/24) та провести виконавчі дії згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 у справі №923/1804/14(916/3106/24) задоволено частково, змінено пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 у справі №923/1804/14(916/3106/24), викладено його в наступній редакції: Визнати неправомірними дiї та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Попилястого А.Б.»; змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 у справі №923/1804/14(916/3106/24) з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові; в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 у справі №923/1804/14(916/3106/24) залишено без змін.
Вказаною постановою встановлено бездіяльність державного виконавця щодо накладення арешту та подальшого накладення стягнення на належні боржникові корпоративні права; встановлено порушення з боку державного виконавця щодо невжиття зазначених вище заходів, що фактично свідчить про бездіяльність виконавця, яка призводить до того, що судове рішення не виконується.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 від 20.06.2026 року вбачається, що в межах виконання виконавчого провадження на рахунок ОСОБА_1 надійшло два платежі: 23 лютого 2022 року на суму 17 953, 42грн. та 05 липня 2024 року 718,15 грн.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів ДКС України.
При цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом посилався на те, що судовими рішеннями встановлено фактично бездіяльність державного виконавця при вчиненні виконавчих дій з примусового виконання рішень Господарських судів, яке і надалі продовжує бути не виконаним, а тому він має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі суми боргу за виконавчим листом з компенсацією (індексацією) майнових втрат на підставі даних Національного Банку України середньозваженої ставки за кредитами в річному обчисленні; матеріальну шкоду в розмірі не стягнутих у примусовому порядку середнього заробітку, середньоденних заробітних плат, матеріальної компенсації майнових втрат, моральної шкоди у перерахунку на національну валюту по курсу НБУ на день виплати без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18).
Отже, врахувавши вищенаведені норми матеріального права, висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що розмір збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь, а тому ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Вимога про відшкодування компенсації (індексації) майнових втрат на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні також не підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Можливість застосування такого підходу наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі№ 761/9584/15-ц, для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні, за яким можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень, у яких державна виконавча служба виступає суб`єктом примусового стягнення коштів за виконавчими документами, а не роботодавцем, який прострочив обов`язок з виплати розрахунку при звільненні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов`язок компенсувати державною виконавчою службою стягувачу майнові втрати внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні законодавством не передбачений.
У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню.
Щодо моральної шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 7500 євро позивач пов`язував з неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішень Господарського суду, які набрали законної сили, неправомірна бездіяльність державного виконавця негативно впливає на його моральний стан, враховуючи, що він є одиноким, не працюючим пенсіонером, маючим 3 групу інвалідності з дитинства, потребуючий санаторно-курортного лікування, зміни ендопротеза, отримуючий низький дохід у вигляді пенсії по втраті годувальника та соціальних виплат. З огляду на довготривалість невиконання судових рішень, не отримання за виконавчими провадженні належних йому сум, це у сукупності негативно впливає на його моральний стан.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Оскільки судовим рішенням встановлена бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судових рішень про стягнення коштів, тому суд дійшов висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21), серед іншого, вказала, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Крім того, як було встановлено судом в ході розгляду справи, Господарським судом Одеської області 29.09.2026р. у справі № 923/1804/14(916/346/26) було знову задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця та визнано протиправною бездiяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Попилястого Анатолія Богдановича по невчиненню по ВП № 81616917 всіх виконавчих дій з примусового виконання рішень передбачених ст. 10 ЗУ Про виконавче провадження, що свідчить про повторність та тривале невиконання рішення суду.
Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення про стягнення з АТ «Таврійська будівельна компанія» на його користь грошових коштів та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20000 грн.
Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеним вище судовим рішенням про визнання бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби порушене право позивача фактично було відновлено. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Керуючись ст. 16, 1166 ЦК України, ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України (ЄДРПОУ 45862901, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 46/1), Державної Казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) завдану моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління юстиції України, ЄДРПОУ 45862901, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 46/1,
Державна Казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.
Рішення в повному обсязі складено 17.11.2026 року.
СуддяІ. О. Хайдарова
Судове рішення № 141557150, Херсонський міський суд Херсонської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 766/3785/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: