Рішення № 141556893, 17.11.2026, Валківський районний суд Харківської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
615/2694/26
Номер документу
141556893
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 615/2694/26

Провадження № 2/615/1191/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2694/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

13 жовтня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 32651 від 01 грудня 2018 року у розмірі 24 794,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 32651, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 500,00 грн строком на 26 днів, тобто до 27 грудня 2018 року, зі сплатою 730 % річних, що становить 2 % на добу.

Позивач зазначає, що кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн були перераховані на банківську картку відповідача, однак останній зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кошти, проценти та штраф не сплатив, унаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість у загальному розмірі 24 794,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500,00 грн; заборгованості за процентами у розмірі 1 890,00 грн; заборгованості за штрафом у розмірі 19 404,00 грн.

11 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ЗК-11032020, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ЗК-11032020 від 11 березня 2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 32651 (надалі кредитний договір) (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 500 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 26 днів, тобто до 27-12-2018.

Строк дії договору 26 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (проценти) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Кредитний договір та графік розрахунків підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3402.

Згідно з листом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-261102/39990-БТ від 03 листопада 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . До листа додано виписку за рахунком № НОМЕР_3 за період з 01 грудня 2018 року по 06 грудня 2018 року.

Згідно з випискою за картковим рахунком, відкритим для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 , 01 грудня 2018 року на картковий рахунок здійснено переказ у сумі 3 500,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 визначена позивачем у загальному розмірі 24 794,00 грн, з яких: 3 500,00 грн основна сума боргу, 1 890,00 грн проценти за користування кредитом, 19 404,00 грн штраф (а.с. 11 зворот 16).

З указаного розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися на суму кредиту у розмірі 3 500,00 грн за визначеною кредитним договором ставкою 2 % на добу, що становить 70,00 грн за кожний день користування кредитними коштами. За період з 01 грудня 2018 року по 27 грудня 2018 року включно, тобто протягом 27 календарних днів, позивачем нараховано проценти у розмірі 1 890,00 грн. З 28 грудня 2018 року нарахування процентів припинено.

Крім того, у розрахунку відображено нарахування пені за прострочення повернення кредиту починаючи з 28 грудня 2018 року. У графіку розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору, передбачено нарахування пені у розмірі 5 % за кожний день прострочення. Від суми кредиту 3 500,00 грн зазначена ставка становить 175,00 грн за день прострочення. Розрахунок заборгованості містить щоденні записи про прострочення до 16 січня 2020 року, а заявлена позивачем сума штрафу становить 19 404,00 грн.

При цьому у графах розрахунку, що відображають здійснені платежі, зазначено 0,00 грн, тобто згідно з наданим позивачем розрахунком відповідачем платежі на погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалися.

11 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ЗК-11032020 (а.с. 17-21).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення прав вимоги, на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 1.2 договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор замінює Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними Договорами.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ЗК-11032020 від 11 березня 2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року у загальному розмірі 24 794,00 грн, з яких: 3 500,00 грн основна сума боргу, 1 890,00 грн проценти за користування кредитом, 19 404,00 грн заборгованість зі штрафу та пені (а.с. 21 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 32651 від 01 грудня 2018 року містить істотні умови, характерні для цього виду договорів, а саме: суму кредиту, строк кредитування, порядок надання коштів, розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту та сплати платежів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з відомостями Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на банківський рахунок відповідача здійснено перерахування кредитних коштів у розмірі 3 500,00 грн.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та відповідачем кредитного договору № 32651 від 01 грудня 2018 року та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3 500,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 визначена позивачем у розмірі 24 794,00 грн, з яких: 3 500,00 грн основна сума боргу, 1 890,00 грн проценти за користування кредитом, 19 404,00 грн штраф.

З указаного розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися на суму кредиту у розмірі 3 500,00 грн за визначеною кредитним договором ставкою 2 % на добу, що становить 70,00 грн за кожний день користування кредитними коштами.

За період з 01 грудня 2018 року по 27 грудня 2018 року включно, тобто протягом 27 календарних днів, позивачем нараховано проценти у розмірі 1 890,00 грн.

При цьому кредитним договором установлено строк кредитування тривалістю 26 днів, за який у графіку розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору, визначено проценти у розмірі 1 820,00 грн. З 28 грудня 2018 року нарахування процентів позивачем припинено.

Отже, позивачем безпідставно нараховано проценти за 27 календарних днів у розмірі 1 890,00 грн, тоді як відповідно до умов кредитного договору за встановлений сторонами строк кредитування тривалістю 26 днів підлягають нарахуванню проценти у розмірі 1 820,00 грн (3 500,00 грн ? 2 % ? 26 днів).

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем основної суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500,00 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 1 820,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 19 404,00 грн.

Водночас відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору та наданого позивачем розрахунку заборгованості зазначена сума є саме пенею.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, за період з 28 грудня 2018 року по 15 січня 2020 року нараховано пеню за ставкою 5 % на добу у розмірі 88 949,00 грн. Водночас 16 січня 2020 року розмір пені зменшено до 19 404,00 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Водночас відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 32651 від 01 грудня 2018 року укладено строком на 26 днів, тобто на строк до одного місяця.

Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування», зокрема встановлені ч. 2 ст. 21 цього Закону обмеження щодо розміру пені та сукупної суми неустойки, не поширюються на правовідносини сторін за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору нарахування пені обмежено 100 календарними днями, тоді як згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості пеня нараховувалася за період, що перевищує 100 календарних днів прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи, що відповідно до п. 4.3 кредитного договору пеня нараховується у розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше 100 календарних днів, розмір пені за період з 28 грудня 2018 року по 06 квітня 2019 року включно становить 17 500,00 грн (3 500,00 грн ? 5 % ? 100 днів).

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 367/7401/14 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (1), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (2). Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні кредитного договору, монополістичного положення контрагента (банківської установи) на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 501/2862/15-ц.

У контексті обставин даної справи суд враховує, що заборгованість за тілом кредиту становить 3 500,00 грн, тоді як позивачем нараховано пеню у розмірі 88 949,00 грн, з яких до стягнення заявлено 19 404,00 грн, що більш ніж у п`ять разів перевищує суму основного боргу.

Стягнення пені в заявленому позивачем розмірі не відповідатиме принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а тому суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити її розмір до 1 000,00 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 32651 від 01 грудня 2018 року у розмірі 6 320,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 500,00 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 1 820,00 грн; заборгованість за пенею у розмірі 1 000,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією від 09 жовтня 2026 року (а.с. 10).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 678,65 грн (6 320,00 грн / 24 794,00 грн ? 2 662,40 грн).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 25 зворот); ордер від 02 липня 2025 року про надання адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правничої допомоги за договором № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 27); детальний опис наданих послуг до акта № 3273 від 09 жовтня 2026 року, у якому зазначено перелік наданих послуг щодо боржника ОСОБА_1 та загальний час, витрачений на їх надання (а.с. 26 зворот); акт № 3273 наданих послуг від 09 жовтня 2026 року, відповідно до якого вартість послуг за договором № 0107 від 01 липня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 32651 становить 8 000,00 грн (а.с. 26).

Відповідно до детального опису наданих послуг до акта № 3273 від 09 жовтня 2026 року, Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду від імені клієнта 1 послуга. Загальна тривалість надання послуг становить 6 годин 30 хвилин, додатково зазначено подання однієї заяви до суду. Загальна вартість наданої правничої допомоги відповідно до акта № 3273 від 09 жовтня 2026 року становить 8 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а підготовлена позовна заява за своїм змістом та структурою є типовою для цієї категорії справ. Значна частина викладених у ній положень стосується загального правового регулювання кредитних правовідносин, а долучені документи переважно складаються з матеріалів кредитної справи, сформованих первісним кредитодавцем.

При цьому наведений у детальному описі час, витрачений на надання послуг, зокрема 2 години на ознайомлення з матеріалами кредитної справи та 3 години 30 хвилин на складення позовної заяви, сам по собі не є визначальним для встановлення розміру витрат, які підлягають покладенню на відповідача.

Суд також враховує, що п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року передбачено фіксовану вартість правничої допомоги за одну кредитну справу у розмірі 8 000,00 грн.

Водночас погоджений між адвокатським об`єднанням та позивачем фіксований розмір винагороди не є безумовною підставою для покладення всієї зазначеної суми на іншу сторону спору.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати не лише умови договору, укладеного між клієнтом та адвокатським об`єднанням, а й складність справи, характер та обсяг фактично виконаних робіт, їх необхідність, розумність заявленого розміру витрат і співмірність із ціною позову.

Зважаючи на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також положення частини третьої статті 141 ЦПК України, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, складності справи та обсягу фактично наданих адвокатом послуг.

За таких обставин, оцінюючи обґрунтованість та пропорційність заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розумним та обґрунтованим розміром таких витрат, який підлягає покладенню на відповідача, є 5 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 274,50 грн (6 320,00 грн / 24 794,00 грн ? 5 000,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 32651 від 01 грудня 2018 року у розмірі 6 320 (шість тисяч триста двадцять) грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп; заборгованість за процентами 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 00 коп; заборгованість за пенею 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн 65 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 50 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх; код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 17 листопада 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов

Часті запитання

Який тип судового документу № 141556893 ?

Документ № 141556893 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141556893 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141556893 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141556893 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141556893, Валківський районний суд Харківської області

Судове рішення № 141556893, Валківський районний суд Харківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141556893 відноситься до справи № 615/2694/26

Це рішення відноситься до справи № 615/2694/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141556891
Наступний документ : 141556894