Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №: 398/1867/26провадження №: 2/398/2646/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"17" листопада 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі :
головуючої судді Голосеніної Т.В.
з участю секретаря судових засідань Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 137577956 від 31.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 31.10.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №137577956, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису) YQSR-9537, надісланим кредитодавцем на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник (відповідач) зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та у Правилах надання грошових коштів у позику. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту та загальна сума кредиту становить 14950 грн. Відповідач кредитні кошти отримав на платіжну карту, зазначену у договорі, але свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 137577956 від 31.10.2023 до відповідача ОСОБА_1
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 137577956 від 31.10.2023 до відповідача ОСОБА_1
15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 137577956 від 31.10.2023.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №137577956 від 31.10.2023 у сумі 75109,92 грн. та судові витрати.
Ухвалою від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у спрощеному провадженні, витребувано в АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо руху коштів по рахунку відповідача.
26.05.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 75 109,92 грн., з яких: - 14 950,00 грн. заборгованість за кредитом; - 60 159,92 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідач погоджується з розміром заборгованості по кредиту у сумі 14 950,00 грн. Проте, відповідач не погоджується з періодом нарахування та розміром нарахованих та пред`явлених до стягнення процентів за кредитом. При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, строк кредитування становив 30 днів та, в подальшому, був продовжений шляхом збільшення розміру позики, але також на 30 днів у кожному випадку. Кінцевий строк кредитування становив 28.12.2023 (30 днів з дати отримання останньої суми у розмірі 3 450,00 грн.). Крім того, додатково, саме 30тиденний строк кредитування та його закінчення 28.12.2023, підтверджується листами, які ТОВ «Манівео» надсилав на електронну пошту відповідача 26.12.2023 та 28.12.2023 (роздруківка листів та скріншоти з поштової скриньки відповідача додаються). Нарахування позивачем процентів за користування кредитом після закінчення строку надання кредиту (з 29.12.2023 по 31.07.2025) є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства, судовій практиці. З наданого позивачем Порядку дій споживача в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (стор. 2) чітко вбачається, що з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «Moneyveo» клієнти можуть обрати суму кредиту від 100 до 22 000 гривень з терміном лише від 1 до 30 днів. Згідно з заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 31.10.2023 відповідач здійснила волевиявлення отримати кредит у розмірі 7000 гривень, обравши строк кредитування лише 30 днів. Як зазначалося вище, в розрахунку заборгованості первинного кредитора - ТОВ «Манівео», незважаючи про охоплення ним періоду після 28.12.2023, чітко вказано, що строк кредитування становив 30 днів. Натомість в самому договорі кредитної лінії обумовлено те, що кінцева дата повернення кредиту 30.11.2028, а 30 днів це дисконтний період користування кредитом. І в цьому ж розділі зазначається, що рекомендована дата повернення кредиту дорівнює даті закінчення дисконтного періоду (п. 7.1 договору). На переконання відповідача, такі умови кредитних договорів, з огляду на встановлений порядок укладання договору, є завуальованими, двозначними умовами, які дозволили нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеного при оформленні заявки на кредит строку кредитування. Оформлюючи заявку на отримання кредиту, а також укладаючи договір відповідач чітко обрала строк кредитування 30 днів, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, наданими первісним кредитором ТОВ «Манівео». Надані документи, вчинені сторонами дії чітко свідчили про те, що остаточний строк кредитування (строк повернення кредиту) становив до 28.12.2023. Відповідно до ч. 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживача. В даному випадку, спірна заборгованість за відсотками в межах правовідносин виникла внаслідок недобросовісних дій первинного кредитора та запропонування відповідачу неповної інформації про продукцію, в подальшому їхнє нарахування спочатку за однією ставкою та в межах одного строку, а згодом за іншою та упродовж збільшеного періоду, істотно ускладнило для пересічного споживача розуміння реальних умов користування кредитом. Очевидно, що зміст кредитного договору є перенавантаженим спеціальною інформацією, фінансовими формулами тощо, а це об`єктивно позбавило відповідача можливості належним чином оцінити фінансові наслідки зміни відсоткових ставок. У таких умовах відповідач лишився незахищеним від потенційних зловживань з боку кредитора, який має інформаційну та професійну перевагу. З огляду на це, на думку відповідача, обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися за однією ставкою та в межах одного строку. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов`язання для споживача, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування. При стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими при укладанні кредитного договору умовами, а не завуальованими, неясними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Враховуючи вищезазначене, обґрунтованим періодом нарахування відсотків за спірним кредитом є з 31.10.2023 по 28.12.2023. Згідно доданого до позовної заяви виконаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 31.10.2023 по 28.12.2023 нараховано відсотків за користування кредитом на загальну суму 9 132,42 грн., відповідачем сплачено 1 987,00 грн. відсотків, отже, з огляду на вищевикладене, обґрунтованою є заборгованість по відсотках у розмірі 9 132,42 1 987,00 = 7 145,42 грн., а не 60 159,92 грн., як вважає позивач. Таким чином, обґрунтованою є вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 950,00 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 7 145,42 грн., необґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53 014,50 грн. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. Таким чином, у випадку визнання обгрунтованим періоду нарахування після 28.12.2023, враховуючи встановлене законом поетапне зменшення розміру денної процентної ставки, вважаю за необхідне її застосувати до спірних правовідносин даної справи, оскільки позивачем в період після 28.12.2023 застосовується єдина ставка відсотків за користування кредитом, що дорівнює 2,98 %. Позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. відповідач заперечує щодо обґрунтованості та доведеності обсягу наданих послуг та його вартості з підстав, які будуть наведені додатково у відповідній заяві.
Просить у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом на суму 53 014,50 грн. відмовити, у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. відмовити, розподіл судових витрат здійснити пропорційно задоволених вимог.
28.05.2026 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №137577956 від 31.10.2023 року у розмірі 67 088,33 грн., яка складається з наступного: 14950,00 грн. - заборгованість по кредиту; 52 128,33 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Того ж дня представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що відповідно до п. 14.1. Кредитного договору № 137577956 від 31.10.2023 невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Відповідно до п. 8.3.1. за період від дати видачі Кредиту до 30.11.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 240,90 (двісті сорок цілих дев`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,66 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка). Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 7 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 4 (строк нарахування)* 0,66 (процентна ставка)/100 = 46,20 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 4 днів) 184,80/4= 46,20 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 31.10.2023 - 04.11.2023 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі (додаток 7 до позовної заяви) Додатковою угодою від 04.11.2023 Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 3 000 грн 00 коп. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 2 (строк нарахування)* 0,66 (процентна ставка)/100 =132,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 2 днів) 132,00/2= 66,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 05.11.2023-06.11.2023 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Додатковою угодою від 06.11.2023 Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 1 500 грн 00 коп. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 11 500,00 грн. (сума виданого кредиту)* 22 (строк нарахування)* 0,66 (процентна ставка)/100 =1 669,80 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 22 днів) 1 669,80 /22= 75,90 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 07.11.2023 - 28.11.2023 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Додатковою угодою від 28.11.2023 Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 3 450,00 грн 00 коп. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 14 950,00 грн. (сума виданого кредиту)* 2 (строк нарахування)* 0,66 (процентна ставка)/100 =1 669,80 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 22 днів) 1 669,80 /2= 98,67 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 29.11.2023 - 30.11.2023 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 28.11.2023 Відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 1 987,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками. Слід зазначити, що часткова сплата Відповідачем заборгованості доводить його освідомленість щодо укладення договору та існування заборгованості за ним. Відповідно до п. 8.3.2. у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.11.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 605,52 (шістсот п`ять цілих п`ятдесят дві сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,66 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка). Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 14 950,00 грн. (сума виданого кредиту)* 28 (строк нарахування)* 1,66 (процентна ставка)/100 = 6 948,48 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 10днів) 6 948,48/28 = 248,16 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 01.12.2023 - 28.12.2023 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Відповідно до п. 8.4. після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Таким чином, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» нарахування відсотків здійснюються наступним чином: Однак, слід зазначити, що відповідно до п. 17 Розділу IV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав законної сили 24.12.2023 року, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» нарахування відсотків здійснюються наступним чином: 14 950,00 грн. (сума виданого кредиту)* 115 (строк нарахування)* 2,50 (процентна ставка)/100 = 42 981,25 (сума нарахованих відсотків за користування протягом перших 120 днів після 24.12.2023 ) 42 981,25 /115= 373,75 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 29.12.2023 - 21.04.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 14 950,00 грн. (сума виданого кредиту)* 4 (строк нарахування)* 1,50 (процентна ставка)/100 = 897,00 (сума нарахованих відсотків за користування протягом наступних 27 днів ) 897,00 /4=224,25 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 22.04.2024 - 25.04.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 184,80 (сума відсотків за період 23.11.2023 - 30.11.2023)+ 132,00 (сума відсотків за період 01.12.2023 - 04.12.2023)+ 1 312,00 (сума відсотків за період 05.12.2023 - 20.12.2023) +1 669,80 (сума відсотків за період 29.11.2023 - 30.11.2023) + 6 948,48 (сума відсотків за період 01.12.2023 - 28.12.2023 ) +42 981,25 (сума відсотків за період 29.12.2023 - 21.04.2024) + 897,00 (сума відсотків за період 22.04.2024 - 25.04.2024)- 1 987,00 (часткова сплата 28.11.2023) = 52 138,33 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Отже, у зв`язку з порушенням Відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, утворилась загальна заборгованість у сумі: 67 088,33 грн, яка складається з: 14 950,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 52 138,33 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Слід зазначити, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву НЕ оспорюється факт укладання кредитного договору № 137577956 від 31.10.2023. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.12.4. Кредитного договору). Відповідно до позиції Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом». Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).
Пунктом 7.4.2. передбачено, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 30.11.2028 (пункт 7.3.). Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. (пункт 11.1). Більше того, відповідно до п. 10.3.3. Кредитного договору, заходи досудового врегулювання спорів не є обов`язковими перед поданням позову до суду, а їх непроведення не позбавляє Кредитодавця права звернутися до суду. Таким чином, Позивач не зобов`язаний був попередньо застосовувати досудові заходи врегулювання і мав право безпосередньо подати позов до суду. Таким чином, невиконання обов`язків зі сплати основної суми кредиту та процентів є істотним порушенням умов договору. З огляду на це, Позивач цілком правомірно скористався своїм правом і звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу, що відповідає як умовам договору, так і нормам цивільного законодавства України. Стосовно завищеної суми витрат на правничу допомогу представник позивача зазначає, що на підствердження зазначеного надано всі необхідні підтверджуючі документи.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №137577956 від 31.10.2023 року у розмірі 67 088,33 грн., яка складається з наступного: 14950,00 грн. - заборгованість по кредиту; 52 128,33 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. покласти на Відповідача.
10.06.2026 року відповідачем до суду подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання відповідач зазначила, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову. Вважає, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, наявності великого обсягу аналогічних судових справ за участі конкретного представника, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
10.06.2026 року представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу. Обґрунтовуючи заперечення представник позивача зазначив, що позивач не обґрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Представник позивача Сахарова О.І. у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до поданої заяви просить справу розглянути без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 31.10.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 137577956, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 19900 грн. строком до 30.11.2028 року, що не заперечувалось відповідачем.
Кредитний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом верифікації позичальника у системі BankID НБУ з використанням позичальником одноразового ідентифікатора «YQSR».
Відповідно до платіжного доручення від 31.10.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача №4731-21ХХ-ХХХХ-5860 грошові кошти в сумі 7000,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором № 137577956 від 31.10.2023 року.
Судом також встановлено, що відповідачем було вчинені дії, щодо збільшення кредитного ліміту 04.11.2023 року на суму 3000 грн., 06.11.2023 року на суму 1500 грн., 28.11.2023 року на суму 3450 грн.
Зазначений факт також підтверджується платіжними дорученнями від 04.11.2023 року, від 06.11.2023 року, від 28.11.2023 року.
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується довідкою АТ КБ «Приваьбанк» від 09.05.2026 року з випискою про рух коштів за платіжною карткою, відповідно до Якого зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та на зазначений рахунок 31.10.2023 року зараховано 7000 грн., 04.11.2023 року 3000 грн., 06.11.2023 року 1500 грн., 28.11.2023 року 3450 грн.
Також, під час розгляду справи було встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.
Згідно з п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно з п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2021, а в подальшому додатковими угодами від 31.12.2021 №27, 31.12.2022 №31, 31.12.2023 року №32 сторони продовжили строк дії договору відповідно до 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024 року.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги.
15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е.
Відповідно до Реєстру боржників та Акту прийому передачі Реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 137577956 від 31.10.2023 у сумі 75109,92 грн, з яких: 14950,00 грн прострочене тіло; 60159,92 грн прострочені відсотки.
Правовідносини за кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у якому предмет договору не визначено належним чином. Кредит наданий відповідачу після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Суд зазначає, що передати можливо лише дійсне право вимоги, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними. Посилання на договір факторингу, укладений у 2018 році, тоді як кредитний договір був укладений у 2023 році, тобто після відступлення прав вимоги, є безпідставними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, у законодавстві України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі N 906/1174/18 (провадження N 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотною умовою договору факторингу згідно зі статтею 1078 ЦК України (предметом договору факторингу) може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З цього слідує, що майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише щодо зобов`язання, визначеного певним договором.
На думку суду, договір № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, не містить істотних умов договору факторингу (предмету договору факторингу), а саме перехід до ТОВ «Таліон плюс» права вимоги за кредитним договором № 137577956 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 від 31.10.2023 року.
Тому, в силу ст.638 ЦК України договір № 28/1118-01 від 28.11.2018 року стосовно права вимоги за кредитним договором № 137577956 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 від 31.10.2023, не є укладеним.
Відповідно, до ТОВ «Таліон плюс» право вимоги за кредитним договором № 137577956, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 від 31.10.22023, не перейшло.
Відповідно, не перейшло це право і до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловлений в постанові від 15 вересня 2022 року в справі №910/12525/20.
Зокрема, вказано, що договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.
В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.
Крім того, суд зазначає, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, як і за іншими договорами факторингу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 вказано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому суд вважає, що у зв`язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 133, 137, 141, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.
Представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 21.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Т.В. Голосеніна
Судове рішення № 141556647, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 398/1867/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: