Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 583/5312/26
2-а/583/62/26
У Х В А Л А
"17" листопада 2026 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Сидоренка Р.В.,
при секретарі судового засідання Вербі Н.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Школяр Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора сектору поліцейської діяльності №2 Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції Григоренка Ігоря Олександровича, Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа Відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
19.10.2026 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 17.09.2026 року серії ЕНА №7898632, провадження у справі закрити, стягнути на користь позивача понесені судові витрати. Також позивач просив поновити строк на оскарження постанови.
В обґрунтуванні зазначив про те, що постанова винесена 17.09.2026 р. Користуючись правом, передбаченим ст. 288 КУпАП, він невідкладно звернувся зі скаргою до вищестоящого органу ГУНП в Полтавській області. Обласне керівництво листом від 22.09.2026 р. перенаправило його звернення до СПД №2 Полтавського РУП. Жодної відповіді чи рішення по суті скарги від СПД №2 на його адресу не надходило. Оскільки намагався вирішити спір у досудовому порядку та очікував на розгляд скарги, строк звернення до суду пропущено поважних причин.
Заявою від 27.10.2026 р. позивач долучив додаткові докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Так, позивачем було долучено відповідь ГУНП в Полтавській області в електронній формі за вихідним № 235713- 2026 від 24.09.2026 року, підписану заступником начальника Миколою Загорульком за змістом якої звернення було офіційно скероване для організації проведення перевірки та прийняття рішення до Відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (колишній Диканський район), оскільки подія відбулася на території їх обслуговування. Із змісту відповіді встановлено, що звернення стосувалось події, що мала місце 17.09.2026 р. поблизу смт Диканька, Полтавського р-ну.
Разом із тим, судом було досліджено зміст звернення позивача 17.09.2026 р. на гарячу лінію Національної Поліції України. Зміст скарги полягає у безпідставній зупинці водія у зазначені дату та час. заявник обурений протиправними діями працівників поліції, зупиняти серед дороги не мають права. Вимагав провести службову перевірку та притягнути до відповідальності за незнання та не дотримання законів.
Ухвалою від 20.10.2026 відкрито провадження у справі, питання стосовно строків звернення з позовом не вирішувалось.
27.10.2026 на адресу суду від представника відповідача Головного управління національної поліції в Полтавській області Школяр Д.В. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки причини на яві посилається позивач як на підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Зокрема, у постанові серії ЕНА № 7898632 від 17.09.2026 зазначено підпис ОСОБА_1 про отримання примірника постанови. На відеозапису DSJ_1000086_ABC000_20260917_122101 на 01:22 хв. чітко зафіксований факт підписування та отримування ОСОБА_1 примірника постанови серії ЕНА № 7898632 від 17.09.2026. Отже, 17.09.2026 року позивачу було відомо, що відносно нього винесена постанова серії ЕНА № 7898632 від 17.09.2026 та отримано ним примірник даної постанови. Згідно ст. 289 КУпАП останнім днем звернення до суду припадає на 27.09.2026. Позивач звернувся до суду лише 20.10.2026, відтак позивачем пропущено термін на подання позовної заяви більше ніш на 23 дні.
Доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є абсолютно безпідставними. Позивач посилається на своє звернення від 17.09.2026 року на «Гарячу лінію» (Call-центр) Національної поліції України (0-800 50-02-02). Проте у цьому зверненні він порушував виключно питання проведення службової перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції. Жодних вимог або намірів щодо оскарження чи скасування самої постанови серії ЕНА № 7898632 від 17.09.2026 року у зверненні на «Гарячу лінію» не зазначено. Звернення до інших органів чи інстанцій із заявами, які за своїм змістом не є скаргою на скасування акта індивідуальної дії, не перериває перебіг строку судового оскарження та не є поважною причиною для його поновлення.
Позивач в судовому засіданні зазначив про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, адже він обрав спосіб оскарження до вищого керівництва поліції на що до зазначеної дати не отримав відповіді по суті.
Інспектор до суду не з`явився, надійшли відомості про його звільнення зі служби.
Представник ГУНП в Сумській області підтримала подане нею клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивач особисто поставив свій підпис у оскаржуваній постанові, скарга до вищого керівництва поліції не стосувалась безпосередньо винесеної постанови, будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідачем 27.10.2026 р. була долучена копія оскаржуваної постанови у п. 9 якої мається підпис позивача про те, що він її отримав особисто. Примірник даної постанови також витребуваний з ВДВС Охтирського МРУЮ.
З позовом ОСОБА_1 звернувся 28 жовтня 2026 року, тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого ст. 286 КАС України.
Суд, надаючи правову оцінку поважності причин пропуску строку звернення із цим позовом, виходив із такого.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.
У пункті 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.
Екстраполюючи викладене на спірні правовідносини, суд вказує на те, що позивач в межах 10-денного строку до суду не звертався.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що він у встановлений законодавством строк скористався правом подати скаргу в порядку відомчого контролю тому це є підставою для його поновлення.
У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Доцільно зауважити про те, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово надавав оцінку поважності причин пропуску строку звернення позивачами до суду, встановленого статтею 288 КУпАП, в обґрунтування поновлення якого останні вказували на досудове врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою на постанову про адміністративне правопорушення до відповідного органу.
Зокрема, така позиція Верховного Суду щодо вказаного питання, викладена у постановах від 05 березня 2020 року у справі № 127/7446/19 та від 07 грудня 2020 року у справі № 522/14986/19 від 26 січня 2021 року у справі № 757/48987/18-а, від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.
Так, у вищенаведених постановах касаційним судом зазначено, що вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
При цьому звернення особи до відповідного органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення є альтернативним способом захисту своїх прав.
Суд, беручи до уваги наведений вище підхід Верховного Суду, констатує про те, що звернення позивача 17.09.2026 із заявою з приводу проведення службової перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції (проте не оскарження самої постанови) не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду із позовом про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Означені обставини носили суб`єктивний характер, оскільки пов`язані з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не мають відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.
Крім цього, що звернення до вищестоящого органу, а не до суду, є альтернативним способом захисту його прав.
Не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що подання скарги до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово надавав оцінку поважності причин пропуску строку звернення позивачами до суду, встановленого статтею 288 КУпАП, в обґрунтування поновлення якого останні вказували на досудове врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою на постанову про адміністративне правопорушення до відповідного органу.
Зокрема, як вже наголошувалося вище, така позиція Верховного Суду щодо вказаного питання, викладена у постановах від 05 березня 2020 року у справі № 127/7446/19 та від 07 грудня 2020 року у справі № 522/14986/19 від 26 січня 2021 року у справі № 757/48987/18-а, від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.
Підстав для неврахування висновків, сформованих у наведених постановах, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлені судом факти наявності підпису позивача у оскаржуваній постанові про отримання її копії та відхилення вищезазначених доводів судом повністю спростовують доводи позивача про поважність пропуску строку за звернення до суду із позовом, тому суд визнає їх неповажними.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху також і з цих підстав та надати позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подачі до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням підтверджуючих доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора сектору поліцейської діяльності №2 Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції Григоренка Ігоря Олександровича, Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа Відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення залишити без руху.
Запропонувати позивачу в десятиденний строк з дня вручення позивачу ухвали про залишення позову без руху усунути вказані недоліки, про що повідомити і роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовна заява буде залишена без розгляду.
Справу слуханням відкласти до 01.12.2026 р. 08:15 год.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко
Судове рішення № 141555593, Охтирський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 583/5312/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: