Рішення № 141553493, 26.10.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Дата ухвалення
26.10.2026
Номер справи
645/6319/24
Номер документу
141553493
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 645/6319/24

Провадження № 2/645/54/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Ульяніч І.В., при секретарі Циганок В.М., учасники справи: представник позивача Гулієва С.А., відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (не з`явились), треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( не з`явились),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інна Іванівна, ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування від 14.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Браженко І.І. та зареєстрованого за №795, на підставі якого ОСОБА_1 здійснив дарування майна, а саме кв. АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 не дійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.11.2007 року між ВАТ Банк «Роздрібний Необмежений Сервіс», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 6 строком на 180 місяців, із загальним лімітом кредитування до 400 000,00 доларів США. На виконання умов зазначеної кредитної угоди між сторонами було укладено чотири договори про надання траншів: № S021.0000241.6 від 28.11.2007 року на суму 82 000,00 доларів США, № S021.0000242.6 від 28.11.2007 року на суму 51 000,00 доларів США, № S021.0000442.6 від 13.12.2007 року на суму 105 000,00 доларів США та № S021.0000550.6 від 20.12.2007 року на суму 68 000,00 доларів США, зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою 28.11.2007 року було укладено договори поруки № 6-G-1 з ОСОБА_5 та № 6-G-2 з ОСОБА_6 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 року у справі № 645/8236/14-ц із ОСОБА_1 та поручителів було стягнуто заборгованість за зазначеними кредитними договорами. На виконання вказаного рішення 31.08.2016 року відкрито відповідні виконавчі провадження. 24.10.2019 року між ПАТ Банк «Траст» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким останньому передано права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки. Надалі, 08.11.2019 року, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» відступило відповідні права вимоги ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2020 року у справі № 645/8236/14-ц замінено стягувача у виконавчих провадженнях із ПАТ Банк «Траст» на його правонаступника ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Позивач зазначає, що у лютому 2024 року під час примусового виконання судового рішення йому стало відомо, що 14.05.2015 року ОСОБА_1 , від імені якого діяла його донька ОСОБА_4 , уклав договір дарування квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Браженко І.І. та зареєстрований у реєстрі за № 795. Позивач вважає, що зазначений договір дарування було укладено після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника та ухилення від виконання судового рішення, що свідчить про його фіктивність і вчинення на шкоду кредитору. Посилаючись на положення статей 3, 13, 203, 215, 234 ЦК України та відповідні правові висновки Верховного Суду, позивач вважає оспорюваний правочин таким, що порушує права кредитора та підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Немишлянського (Фрунзенського) районного суду м.Харкова від 01.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з чим призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 01.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інформація про рух справи відображена в ухвалі суду про закриття підготовчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача Гулієва С.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила суду про обставини викладені у позовній заяві, проти постановлення по справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачами протягом встановленого судом строку відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від приватного нотаріуса ХМНО Браженко І.І. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що відповідачі повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином, про причини неявки суду не повідомили, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.11.2007 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитна угода №6, відповідно до умов якої сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами (угодами) в межах цієї Угоди не повинен перевищувати 400 000,00 доларів США (п.1.2 Угоди).

28.11.2007 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 6-G-1, відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають із кредитної угоди № 6 від 28.11.2007 року та укладених на її підставі договорів. Договором передбачено солідарну відповідальність поручителя та позичальника за повернення кредитних коштів, сплату процентів, пені, штрафних санкцій та відшкодування можливих збитків у повному обсязі.

Крім того, 28.11.2007 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 6-G-2, відповідно до умов якого остання зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають із кредитної угоди № 6 від 28.11.2007 року та укладених на її підставі договорів. Договором передбачено солідарну відповідальність поручителя та позичальника за повернення кредитних коштів, сплату процентів, пені, штрафних санкцій та відшкодування можливих збитків у повному обсязі.

Заочним Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.03.2015 року було стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ Банк "Траст". Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.06.2015 року зазначене заочне рішення суду було скасовано, а справу призначено до розгляду.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.12.2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заборгованість у розмірі 8 649 120 ( вісім мільйонів шістсот сорок дев`ять тисяч сто двадцять) грн.92 коп., яка складається із заборгованості за Кредитним договором-1( Договором про надання траншу № S021.0000241.6 від 28.11.2007 року) у розмірі 648 220,00 грн., за Кредитним договором-2 (Договором про надання траншу №S021.0000242.6 від 28.11.2007 року) у розмірі 2 212 891,30 грн., за Кредитним договором-3 (Договором про надання траншу №S021.0000442.6 від 13.12.2007 року) у розмірі 5 223 456, 24 грн., та за Кредитним договором-4 (Договором про надання траншу №S021.0000550.6 від 20.12.2007 року) у розмірі 564 553,38 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заборгованість у розмірі 8 649 120 ( вісім мільйонів шістсот сорок дев`ять тисяч сто двадцять) грн.92 коп., яка складається із заборгованості за Кредитним договором-1( Договором про надання траншу № S021.0000241.6 від 28.11.2007 року) у розмірі 648 220,00 грн., за Кредитним договором-2 (Договором про надання траншу №S021.0000242.6 від 28.11.2007 року) у розмірі 2 212 891,30 грн., за Кредитним договором-3 (Договором про надання траншу №S021.0000442.6 від 13.12.2007 року) у розмірі 5 223 456, 24 грн., та за Кредитним договором-4 (Договором про надання траншу №S021.0000550.6 від 20.12.2007 року) у розмірі 564 553,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі по 1521,00 грн. з кожного.

Рішення суду набрало законної сили 11.01.2016 року.

24.10.2019 року між ПАТ Банк «Траст» та ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» укладено Договір №БТ-ПВ-10/19 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Банк «Траст» відступив, а Новий кредитор ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» набув права вимоги до позичальників, поручителів та інших зобов`язаних осіб за кредитними договорами, договорами поруки та договорами забезпечення, зазначеними в додатку № 1 до договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №БТ-ПВ-10/19 від 24.10.2019 року, до нового кредитора ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитною угодою № 6 від 28.11.2007 року, з максимальним лімітом кредитування 400 000 доларів США, а також за укладеними на її виконання договорами про надання траншів та додатками до них. Одночасно було відступлено права вимоги за договорами забезпечення виконання кредитних зобов`язань, а саме: іпотечним договором № 6-М-3 від 19.12.2008 року, договором поруки № 6-G-1 від 28.11.2007 року, укладеним із ОСОБА_5 , та договором поруки № 6-G-2 від 28.11.2007 року, укладеним із ОСОБА_6 .

У подальшому, 08.11.2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладено Договір №08/11/19ВП про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» відступив, а Новий кредитор ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набув права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними в Додатку № 1 до договору, у повному обсязі, включаючи право вимагати повернення кредитної заборгованості, сплати процентів, штрафних санкцій, а також виконання зобов`язань за договорами забезпечення.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 08/11/19ВП від 08.11.2019 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право вимоги за кредитною угодою № 6 від 28.11.2007 року до ОСОБА_1 , а також права вимоги за договорами поруки № 6-G-1 від 28.11.2007 року, укладеним із ОСОБА_5 , та № 6-G-2 від 28.11.2007 року, укладеним із ОСОБА_6 .

Ухвалою Фрунзенського районного суд ум.Харкова від 11.02.2020 року замінено сторону виконавчого провадження, стягувача, у виконавчих провадженнях за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі № 645/8236/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 заборгованості, з ПАТ Банк «Траст» на ТОВ «ФК «Прайм Альянс».

Ухвала набрала законної сили 27.02.2020 року.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області перебувають виконавчі провадження: № 52079096 щодо ОСОБА_1 №52105354 щодо ОСОБА_5 та №52104450 щодо ОСОБА_6 , на підставі виконавчих листів Фрунзенського районного суд ум.Харкова №645/8236/14-ц.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.08.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г., між виробничо-комерційною фірмою товариством з обмеженою відповідальністю «УкрІнвестСтрой» та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Як убачється із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №37515428 від 14.05.2015 року, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: реєстровий №3050, виданий 31.08.2001, видавник: приватний нотаріус ХМНО Ємельянова І.Г., на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки ОСББ «Вікторія» за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Відповідно до Договору дарування квартири від 14.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Браженко І.І., ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , передав безоплатно у власність ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Квартиру сторони оцінили у 50000 грн. /а.с.37-38/

Відповідно до повідомлення Біляївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в архіві відділу актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.

Матеріали справи не містять актового запису про народження ОСОБА_1 , з якого б вбачалось, що відповідач ОСОБА_2 є його батьком. Але суд, з досліджених в судовому засіданні доказів, приходить до висновку, про родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копіями договорів наданими нотаріусом, в порядку витребування доказів, які нотаріус отримав при укладені спірного договору, а саме Договором купівлі-продажу квартири від 31.08.2001 року та Договором дарування від 14.05.2015 року, копією паспорта відповідача ОСОБА_2 (а.с.115,116, 138).

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишити поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживанням правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покладений не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам ( фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно - правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент ( контрагенти), з яким ( якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору ( ринкова/неринкова), наявність/ відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури ( черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно, висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 ( провадження № 12-60гс21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), зазначено, що згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц ( провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватноправовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23).

Договір дарування від 14.05.2015 року використовувався учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу, стягнутого судовим рішенням, що набрало законної сили. ОСОБА_1 , проти якого ухвалено рішення про стягнення коштів, який уклав договір дарування, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на його майно.

Отже, договір дарування, який укладений з метою уникнути виконання кредитного договору та зобов`язання зі сплати боргу на підставі рішення суду, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи право якої порушено, тобто кредитора.

У постанові Верхового Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 року у справі № 922/2878/17 зазначено, що « цивільно- правовий договір ( в тому числі й договір купівлі - продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Аналогічний висновок викладено і у постанові від 12.04.2023 року у справі № 754/18852/21.

Отже на час укладення договору дарування від 14.05.2015 року відповідач ОСОБА_1 був боржником на підставі судового рішення (заочного) про стягнення з нього грошових коштів від 18.03.2015 року, яке в подальшому було скасоване за заявою представника відповідача, переглянуто та знову постановлено рішення суду 02.12.2015 року тому, відчужуючи нерухоме майно, на яке могло б бути звернено стягнення, відповідач повинен був усвідомлювати, що внаслідок таких дій ухиляється від сплати боргу.

Оскільки договір дарування укладений боржником ОСОБА_1 , у період настання у нього зобов`язання із погашенням заборгованості перед кредитором, за відсутності погашення таких вимог, такий договір має ознаки фіктивності та укладений з ціллю уникнення звернення стягнення на майно.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) та Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 908/3468/13, звернув увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження такого (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 750/11492/19 (провадження № 61-4044св21), вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. ( п.п. 72,73 постанови Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Позивач оспорює правочин з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 в такий спосіб ухиляються від погашення заборгованості за кредитною угодою та Договорами поруки, у тому числі у примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1 ст.15, ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі у спосіб визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі № 716/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту юридичної особи чи документу як приватно- правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав і обов`язків.

За положеннями ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 ЦК України - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

За таких обставин, наявність у відповідача ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, яке набуте без достатніх підстав, з метою уникнення боргових зобов`язань ОСОБА_1 , в будь-якому випадку ставить під сумнів право власності законного власника цього майна.

На підставі вище викладеного суд приходить до переконання, що дії відповідачів були недобросовісні та направленні на уникнення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 .. А отже звернення з даним позовом є ефективним захистом порушення прав позивача та їх відновлення, що полягають в подальшому, у можливості звернення стягнення на майно боржника у відповідності до вимог діючого законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі « Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі « Дорони проти Ірланді: Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» ( рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнято, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року, визначено право на справедливий суд, згідно якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У судовому засіданні було встановлено, що, укладаючи 14 травня 2015 року оспорюваний договір дарування відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про існування у нього зобов`язань щодо повернення грошових коштів банку, правонаступником якого є ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Такі дії ОСОБА_1 не можна визнати добросовісними у розумінні пункту 6 частини першої та третьої статті 3 ЦПК України. З огляду на те, що укладення оспорюваного договору дарування між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 є способом ухилення від виконання рішення суду, оскільки нерухомість, яка належала ОСОБА_1 та на яку могло бути накладено стягнення в рамках виконавчого провадження, була відчужена іншій особі, дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання договору дарування недійсними.

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За викладених обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.6 ст. 259, ст.ст. 265, 268, 273 ЦПК України,

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інна Іванівна, ОСОБА_4 - задовільнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення Договір дарування від 14 травня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І.І. та зареєстрованого за №795, на підставі якого ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , здійснив дарування майна, що належить йому на праві власності, а саме квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» судовий збір у розмірі по 1514 грн. 00 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте Немишлянським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», код ЄДРПОУ 41677971, адреса для листування: 04112, м.Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, буд.8;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інна Іванівна, адреса: 61007, м.Харків, вул.Миру,22.

Повний текст рішення складено 16.11.2026 року.

Головуючий суддя: І.В.Ульяніч

Часті запитання

Який тип судового документу № 141553493 ?

Документ № 141553493 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141553493 ?

Дата ухвалення - 26.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141553493 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141553493, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Судове рішення № 141553493, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141553493 відноситься до справи № 645/6319/24

Це рішення відноситься до справи № 645/6319/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141526706
Наступний документ : 141553494