Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 349/1345/26
Провадження № 2/349/950/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 листопада 2026 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі судді Могили Р.Г.
за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( далі - ТОВ «ФК «Ейс» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 595,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» ( далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») в електронній формі договір про надання коштів у кредит № 791084123 та отримав кредит у розмірі 17 000,00 грн, на строк 30 днів, зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 0,43 % в день від суми кредиту.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору виконало повністю, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі 17 000,00 грн, шляхом зарахування коштів на належний йому картковий рахунок.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №64 від 04 лютого 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги за кредитним договором № 791084123 від 24 жовтня 2019 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором №791084123 боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1
25 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір фактрингу № 25/09/23-02, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором № 791084123, боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1 .
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25/09/23-02 від 25 вересня 2023 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 57 095,00 грн.
Однак, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 48 595,00 грн, з яких: 17 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 31 595,00 грн заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не подав відзиву на позовну заяву.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового засідання з викликом сторін. Також цією ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» документів, що становлять банківську таємницю.
29 вересня 2026 року на виконання ухвали суду з АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані документи.
У судове засідання представник позивача Сахарова О.І. не з`явилася, просила розглянути справу за її відсутності, про що зазначила в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Романків І.М. у судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач позов визнає частково, зокрема, не заперечує щодо отримання ним кредитних коштів в розмірі 17 000,00 грн та стягнення з нього вказаної суми.
Також відповідач частково визнає заборгованість за відсотками в розмірі 2 193,00 грн, які нараховані в межах строку кредитування на підставі п.1.1.- п.1.4 та п.1.6 Договору.
Просив суд зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката до 2 000,00 грн, оскільки заявлена сума не є співмірною з наданим об`ємом адвокатських послуг, та стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, представник відповідача адвокат Романків І.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій уточнив, що відповідач визнає позовну вимогу про стягнення відсотків в розмірі 1 998,00 грн, оскільки 26 листопада 2019 року ним було погашено заборгованість за відсотками в розмірі 195,00 грн.
У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи
24 жовтня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №791084123 ( далі - Договір ), який підписано позичальником електронним підписом ( а.с. 41-42).
Згідно з умовами договору розмір кредиту 17 000,00 грн, кредит надано на строк - 30 днів ( п.1.1., п. 1.3. Договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,43% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору ( п. 1.4. Договору).
У випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту (п. 4.2. Договору).
Зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору (п.4.3. Договору).
Відповідно до п.4.4. Договору проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України .
24 жовтня 2019 року кредитні кошти в розмірі 17 000,00 грн були перераховані на належну ОСОБА_1 платіжну карту НОМЕР_1 , що підтверджується випискою про рух коштів, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали судді про витребування доказів (а.с.94-95).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 було сплачено кошти в розмірі 195,00 грн , які зараховано як сплату відсотків за кредитом ( а.с. 31-32 ).
Перехід до позивача ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги за договором № 791084123 від 24 жовтня 2019 року, боржником в якому виступає відповідач по справі ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
- договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року, які укладені між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ « Таліон Плюс», протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №46 від 04 лютого 2020 року, витягом з реєстру прав вимоги ( а.с. 7, 8, 63-66, 68 звор.);
- договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, який укладений між ТОВ « Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», реєстром прав вимоги №3 від 29 січня 2021 року (а.с. 13-15,18-19);
- договором факторингу № 25/09/23-02 від 25 вересня 2023 року, який укладений між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», актом прийому-передачі реєстру боржників до цього договору, витягом з реєстру боржників від 25 вересня 2023 року (а.с. 21-24, 25 звор, 27-28).
Згідно виписки з особового рахунку за договором № 791084123 від 24 жовтня 2019 року, який проведений позивачем, заборгованість ОСОБА_1 станом на 15 червня 2026 року становила 57 095,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 000,00 грн, заборгованість за відсотками 31 595,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 8 500,00 грн ( а.с. 34 ).
Однак, позивач просив стягнути з відповідача 17 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 31 595,00 грн заборгованості за відсотками, всього 48 595,00 грн.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов кредитного договору та стягнення заборгованості.
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням 24 жовтня 2019 року кредитного договору №791084123 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора, а також наявності з його сторони невиконаних зобов`язань за цим договором.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже відповідно до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року,
№ 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, № 25/09/23-02 від 25 вересня 2023 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 791084123 від 24 жовтня 2019 року.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, окрім того представник відповідача визнав позовні вимоги в цій частині, тому наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 000,00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року, справа №444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року, справа №202/4494/16-ц, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Позивач просив стягнути заборгованість за відсотками в сумі 31 595,00 грн, нарахованими за період з 24 жовтня 2019 року до 29 січня 2021 року, керуючись п. 4.2.,4.3. Договору, згідно якиху випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.
Однак суд зазначає, що згідно умов договору кредит надано на строк - 30 днів (п. 1.2. Договору), а денна процентна ставка - 0,43 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору ( п.1.4.Договору).
Отже нараховані відсотки за межами строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.
Суд враховує, що в п.4.4. Договору сторони погодили, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення відсотків поза межами строку кредитування, однак такої позовної вимоги ним не заявлялося.
Отже відсотки, які нараховані в межах строку кредитування становлять 2 193,00 грн ( 17 000,00 грн х 0,43% = 73,10 грн х 30 днів).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 31) встановлено, що ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість за відсотками в розмірі 195,00 грн, тому розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 998,00 грн ( 2 193,00 грн 195,00 грн).
Таким чином загальний розмір заборгованості за договором №791084123 від 24 жовтня 2019 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 18 998,00 грн, з яких: основний борг 17 000,00 грн, відсотки за користування кредитом - 1 998,00 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 56204 від 25 серпня 2026 року (а.с. 77).
Оскільки позовні вимоги задоволено на 39,09 % ( 18 998,00 грн х 100% : 48 595,00 грн ), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 040,73 грн судового збору ( 2 662,40 грн х 39,09 % ).
Водночас судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду №25770064975 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01, акт прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» від 25 червня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правничої допомоги адвоката становить 7 000,00 грн ( а.с. 35-36, 37,38 ).
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, заперечення сторони відповідача щодо такого розміру витрат, керуючись критерієм розумності розміру судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу адвоката до суми 5 000,00 грн.
Окрім того, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 954,50 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 5 000,00 грн х 39,09 % .
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №791084123 від 24 жовтня 2019 року в розмірі 18 998,00 гривень, з яких: 17 000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 1 998,00 гривень заборгованості за відсотками.
У задоволенні іншої частини відсотків відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в розмірі 2 995,23 гривень, з яких: 1 040,73 гривень судового збору та 1 954,50 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13 м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2026 року.
Суддя Р.Г. Могила
Судове рішення № 141550514, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 349/1345/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: