Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/21226/21
Провадження № 2/344/143/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Бабій О.М.,
секретарів Волощук Є.Ю., Семенюка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка 29 грудня 2021 року звернулась в суд із наведеним позовом, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.05.2012 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. шомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 грудня 2011 року.
З часу присудження аліментів відповідач тривалий час умисно не виконував рішення суду та не сплачував аліменти. В червні 2021 року відповідач сплатив заборгованість в сумі 86 355 грн. Згідно розрахунку зі сплати аліментів, який надано ВДВС, вказана сума заборгованості по аліментах нарахована за період з січня 2018 року по червень 2021 року. Але, відповідач не сплати пеню за несвоєчасну сплату аліментів.
Період за який обчислюється заборгованість становить з 01.01.2018 року по 01.06.2021 року, сума заборгованості 86 355,16 грн., отже розмір пені становить 1 058 712 грн. 30 коп., але з врахуванням того, що максимальний розмір пені не може перевищувати 100% заборгованості, то позивачка просить стягнути 86 355 грн. 16 коп. пені.
З 01.12.2021 року ОСОБА_4 сплачує мінімальний розмір аліментів на дитину, потреби дитини зросли, позивачка втратила роботу та немає доходу, а відповідач може працювати та сплачувати аліменти в більшому розмірі, а саме, в сумі 3500 грн. на місяць.
3 грудня 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 03 лютого 2022 року.
27 січня 2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вимогу про збільшення розміру аліментів визнає частково в розмірі 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а позовну вимогу про стягнення пені не визнає взагалі, оскільки відповідач з 2015 року брав участь в АТО та згідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він звільнений від сплати пені за невиконання своїх зобов`язань, в тому числі, перед фізичними особами.
03 лютого 2022 року відповідач подав заяву про відкладення судового засідання для мирного врегулювання спору.
Судове засідання було відкладено на 16 березня 2022 року.
24 лютого 2022 року Указом Президента України в Україні введено воєнний стан.
06 березня 2022 року відповідача мобілізовано до складу ЗСУ.
11 березня 2022 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі.
16 березня 2022 року провадження у справі було зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Періодично судом здійснювались заходи щодо отримання інформації про проходження військової служби відповідачем, направлялись запити до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини.
02 лютого 2026 року на адресу суду надійшла відповідь командира ВЧ НОМЕР_1 із якої вбачається, що відповідача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я (т. 1 а.с.96).
03 лютого 2026 року провадження у справі було поновлено.
24 березня 2026 року представник відповідача надав додаткові пояснення в яких зазначив, що підстав для задоволення вимоги про збільшення аліментів немає, оскільки на даний час донька є повнолітньою, ІНФОРМАЦІЯ_3 їй виповнилось 18 років. Крім того, на підставі рішення суду від 08 серпня 2025 року з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини від частки його доходів на час навчання доньки та не більше до досягнення нею 23 років. Оскільки відповідач перебував у статусі військовослужбовця протягом всього строку нарахування пені, то немає підстав для стягнення з нього пені.
11 травня 2026 року представник позивачки надав додаткові пояснення в яких зазначив, що просить зменшити позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів, оскільки дочка вже повнолітня та відповідач сплачує аліменти на її утримання на час навчання.
Що стосується стягнення пені, то позивачка підтримує свої позовні вимоги та вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити пеню згідно ст. 196 СК України, оскільки він свідомо ухилявся від сплати аліментів. В матеріалах справи міститься розрахунок зі сплати аліментів в якому чітко зазначено,, що заборгованість по аліментах утворилась за період з січня 2018 року по червень 2021 року та становить 86 355 грн. 16 коп. і ця заборгованість виникла до оголошення на території України правового режиму воєнного стану.
26 серпня 2026 року представник відповідача знову подав додаткові пояснення в яких зазначив, що предметом позову є стягнення пені з січня 2018 року по червень 2021 року згідно розрахунку надано ВДВС у якому зазначено, що з моменту відкриття виконавчого провадження сукупний розмір заборгованості вже становив 49 324 грн. 16 коп.
На виконання ухвали Суду від 11.06.2026 листом ІФВДВС № 110309 від 24 червня 2026 року надано відповідний розрахунок. З розрахунку ІФВДВС чітко вбачається, що на момент відкриття виконавчого провадження сукупний розмір заборгованості вже становив 49 324 грн. 16 коп., за січень 2018 відсутня сума аліментів, яка підлягає стягненню. Відсутні підстави для врахування вищезазначеної суми заборгованості (49 324 грн. 16 коп.) як бази для нарахування неустойки, оскільки нарахування цієї суми виходить за межі періоду (січень 2018 року червень 2021 року), за який у позові заявлено до стягнення неустойку, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про періоди, за які така заборгованість утворилася, а також щодо природи такої заборгованості (аліменти, неустойка).
Отже, сума пені за несвоєчасну сплату аліментів, що нарахована та заявлена до стягнення Позивачкою за період з 01.01.2018 по 01.06.2021, ніяк не може дорівнювати сумі 86 355,16 грн., оскільки перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів за цей період (43 018,00 грн.), що суперечить нормі абз. 1 ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України та усталеній правовій позиції Верховного Суду. З урахуванням розрахунку ІФВДВС, який буд одержаний на стадії розгляду справи по суті, Відповідач вважає за доцільне надати Суду свій контррозрахунок пені за період з 01.02.2018 по 01.06.2021 згідно з яким її розмір становить 39 617,11 грн.
28 серпня 2026 року представник позивача надав додаткові пояснення в яких зазначив, що згідно довідки розрахунку № 3481 від 15.02.2018 року вбачається, що заборгованість у сумі 49 324 грн. 16 коп. станом на січень 2018 року утворилась через несплату аліментів відповідачем у період з вересня 2013 року по грудень 2017 року включно. У прохальній частині позову відсутнє посилання на період за який позивач просить стягнути пеню, а зазначено виключно розмір пені, а саме, 100% від суми заборгованості по аліментах у розмірі 86 355 грн. 16 коп., тому посилання відповідача на те, що позивач не має права на стягнення пені за заборгованість по аліментах, що утворилася до січня 2018 року є безпідставними.
28 вересня 2026 року представник відповідача подав заперечення на пояснення представника позивача в яких зазначив, що разом з додатковими пояснення представником позивачки було надано нові докази, які не були додані до позовної заяви та які не можуть бути прийняті судом.
Щодо період за який позивачки просить стягнути пеню, то в прохальній частині справді посилання на такий період відсутні, але саме в позовній частині такий період зазначено з січня 2018 року по червень 2021 року, отже позивачка у додаткових поясненнях фактично змінює предмет позову, що недопустимо на цій стадії процесу.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та в додаткових поясненнях. Просив стягнути пеню за несплату аліментів в сумі 86 355 грн. 16 коп. за весь період несплати аліментів, починаючи з 2013 року і до 01.06.2021 року.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач звільнений від сплати пені за невиконання своїх зобов`язань, в тому числі перед фізичним особами на підставі ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того. Позивачкою невірно нараховано розмір пені за період який нею заявлено в позові, а саме з 01 січня 2018 року по 01 червня 201 року.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_5 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.12.2012 року вирішено стягувати із ОСОБА_2 аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 06.12.2011 року.
02 липня 2012 року видано виконавчий лист (т. 1 а.с.7-8).
На даний час донька ОСОБА_6 є повнолітньою з 26.06.2025 року, тому немає підстав для збільшення розміру аліментів.
Крім того, представник позивачки зменшив позовні вимоги в цій частині та таку вимогу не підтримує, а просить тільки про стягнення пені.
Рішенням суду від 08 серпня 2025 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (одна четверта) частки його доходів (заробітку), починаючи стягнення з 25 червня 2025 року до звершення ОСОБА_7 навчання та не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Також до позовної заяви позивачкою додано копію довідки розрахунку зі сплати аліментів за період з лютого 2018 року по червень 2021 року. Довідка видана станом на 01.10.2021 року. Сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.10.2021 року становить 2 997 грн. (а.с.11).
Також в позовній заяві позивачка зазначала, що період за який обчислюється заборгованість становить з 01.01.2018 року по 01.06.2021 року та становить 1226 днів, розмір заборгованості становить 86 355 грн.
А в прохальній частині позову зазначила, що просить стягнути пеню в розмірі 86 355 грн. 16 коп.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, суд вважає, що позивачка виклала свої вимоги та визначила предмет спору саме в позовній заяві, а не в додаткових пояснення, які були надані вже в 2026 році, коли суд розпочав розгляд справи по суті.
Жодних заяв про зміну підстав чи предмету спору позивачка не подавала, тому суд розглядає вимоги позивачки про стягнення пені за несплату аліментів за період з 01.01.2018 року по 01.06.2021 року в розмірі 86 355 грн. 16 коп.
Позивачкою до позовної заяви надано тільки одну довідку розрахунок зі сплати аліментів за період з 01.02.2018 року по 01.10.2021 року.
Тому судом, для встановлення розміру заборгованості зі сплати аліментів та періоду несплати аліментів витребувано довідки про розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження та копії матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається із довідки розрахунку, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження, з грудня 2011 року відповідач допускав несплату аліментів, взагалі не сплачував аліменти або сплачував їх частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Згідно довідки розрахунку від 15.02.2018 року № 3481 розмір заборгованості станом на 31.01.2018 року становила 49 324 грн. 16 коп.
Згідно розрахунку станом на 01.06.2021 року розмір заборгованості станом на 01.06.2021 року становила 85 157 грн. 66 коп.
Якщо рахувати заборгованість за період з 01.01.2018 року по 01.06.2021 року, який зазначений в позовній заяві та навіть в додаткових поясненнях позивачки за 11 травня 2026 року, то вона становить 40 240 грн. 50 коп.
Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Відповідач по справі рішення суду про стягнення аліментів не виконував. Згідно розрахунку зі сплати аліментів розмір заборгованості по сплаті аліментів за період із 01.01.2018 по 01.01.2021 становить 40 240 грн. 50 коп.
В червні 2021 року відповідач погасив всю заборгованість, включаючи заборгованість до 01.01.2018 року, в сумі 86 355 грн. 55 коп.
Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за вказаний нею період.
Обчислюючи розмір неустойки (пені), суд виходить із розміру заборгованості по аліментам, який визначений державним виконавцем у розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачем.
Так, загальний розмір заборгованості з 01 січня 2018 року по 01 червня 2021 становить 40 240 грн. 50 коп.
Позивачем, в додаткових поясненнях від 28 серпня 2026 року здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів відповідно до якого загальна сума пені за прострочення аліментів становить 87 757 грн. 35 коп.
Такий розрахунок є невірним, оскільки до нього включено заборгованість за періоди про які позивачка не просила в позовній заяві.
Представником відповідача надано свій розрахунок в додаткових поясненнях, згідно яких розмір пені повинен становити 39 617 грн. 11 коп., який також проведено невірно.
Враховуючи роз`яснення Верховного Суду розмір пені за період з 01.01.2018 року по 01.06.20211 року становить 241 335,46 грн.
Часткові сплати у 2021 році на суму 2 990 грн. були спрямовані виконавцем на погашення заборгованості, що утворилася до 01.01.2018 року, тому нарахування за січень-квітень 2021 року залишалися непогашеними до червня 2021 року.
Однак, враховуючи обмеження, встановлені ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України (не більше 100 відсотків заборгованості), з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі 40 240 грн. 50 коп.
Що стосується твердження представника відповідача про те, що на відповідача поширюються гарантії ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то такі твердження є необґрунтованими, оскільки в даному випадку пеня стягується на підставі ст.. 196 СК України, крім того, пеня нарахована до 01 червня 2021 року, а режим воєнного стану введено в Україні 24 лютого 2022 року, а відповідача мобілізовано в березні 2022 року.
З урахуванням наведеного, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивачки.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Вирішуючи питання розподілу витрат по оплаті судового збору суд враховує, що позивачка звільнена від його сплати, а тому з відповідача слід стягнути 1331.20 гривень судового збору в дохід держави.
На підставі ст. 180, 181,184, 187,194, 196 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресо: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за несплату аліментів за період із 01.01.2018 по 01.06.2021 року в сумі 40 240 грн. 50 коп.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1331.20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення оголошено 17 листопада 2026 року.
Судове рішення № 141550221, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 344/21226/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: