Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 308/15256/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Крегул М.М.,
за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним позовом, який мотивовано тим, що 04.05.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9754759 у формі електронного документа із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 83968.
Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та 04.05.2024 року перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн. шляхом їх зарахування через ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.
25.11.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9754759 від 04.05.2024 року.
Позивач зазначає, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, кредитні кошти та проценти за користування кредитом не повернув, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 28 976,98 грн., яка складається з: 8 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20 776,98 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
22.12.2025 року представник відповідача - адвокат Жупан А.Ю. подав відзив на позовну заяву, та 28.07.2026 року додаткові пояснення, в яких зазначає, що проценти нараховано поза межами строку кредитування, а саме до 01.10.2025 року, тоді як строк кредитування спливає 29.04.2025 року. Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1% відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому п.п. 1.7.1, 1.7.2 договору в частині денної процентної ставки 1,5% є нікчемними, проценти мали б нараховуватися за обліковою ставкою НБУ. Розмір процентів є непропорційним сумі кредиту і підлягає зменшенню. Комісія за надання кредиту у розмірі 800,00 грн. є нікчемною, штрафні санкції нараховано всупереч п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Стверджує, що позивач не довів укладення кредитного договору, належність відповідачу одноразового ідентифікатора 83968 та цілісність електронного договору, не надав первинних документів, які підтверджують перерахування коштів відповідачу. Щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважає такий завищеним.
У свою чергу позивачем подано відповідь на відзив в якій просив зменшити розмір позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 320,00 грн., яка складається з 8 200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 15 120,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, розрахованими за період з 20.05.2024 року по 25.11.2024 року (189 днів) за ставкою 1% на день від суми кредиту (8 000,00 грн. ? 1% ? 189 днів). Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн..
Поряд з цим, 27.01.2026 року та 29.07.2026 року від представників позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких заперечили проти доводів відповідача, зазначивши, що кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Факт перерахування 8 000,00 грн. підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» та додатком до неї. Нарахування процентів здійснювалося лише в межах строку кредитування, штрафні санкції до стягнення не заявляються. У свою чергу відповідач не надав власного розрахунку та доказів повернення кредиту.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, при цьому, в прохальній частині позовної заяви просить суд розгляд проводити за відсутності позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Жупан А.Ю. в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, однак від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що 04.05.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9754759 у формі електронного документа.
Відповідно до п. 2.2, 2.4-2.6 договору він укладений у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», а саме після ідентифікації та верифікації відповідача на сайті кредитодавця йому було надано для ознайомлення паспорт споживчого кредиту, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 64698, після чого кредитодавець сформував оферту, а відповідач акцептував її шляхом введення одноразового ідентифікатора 83968.
Як вбачається з розділу 8 договору та довідки про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор 83968 було відправлено 04.05.2024 року о 19:28:01 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний відповідачем, та введено 04.05.2024 року о 19:28:20. Договір містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. У договорі зазначені ідентифікаційні дані відповідача - РНОКПП НОМЕР_2 , дані ID-картки, адреса реєстрації, реквізити платіжної картки НОМЕР_3 , на яку перераховувався кредит.
Відповідно до ч. 1 ст. 207, ч. 2 ст. 639 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронних документах, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічні висновки щодо укладення договорів із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором наведені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Доводи відповідача, викладені у додаткових поясненнях від 28.07.2026 року, про недоведеність укладення договору суд відхиляє, оскільки як зазначає сам відповідач у відзиві, що 04.05.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9754759 і що відповідач отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн.. У додаткових поясненнях від 22.01.2026 року відповідач посилається на внесення ним коштів на виконання умов договору у розмірі 1 160,00 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Наступна зміна позиції відповідача - заперечення самого факту укладення договору та отримання кредиту не підкріплена жодними доказами і суперечить його ж попереднім заявам.
Окрім цього, відповідач не стверджує і не надав доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 йому не належить, що ідентифікатор він не отримував чи не вводив, що його персональними даними скористалася інша особа, що він звертався із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій або оспорював договір у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, доки його недійсність не встановлена законом або судом.
Щодо, посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23, щодо необхідності доказування цілісності та незмінюваності електронного кредитного договору, не змінює висновку суду. У цій справі відповідач не заперечує зміст договору, у своїх заявах сам викладає його істотні умови щодо укладення 04.05.2024 року, сума кредиту 8 000,00 грн., ставка 1,47%, строк кредитування з 04.05.2024 по 29.04.2025, частково виконував договір, а умови договору, відображені у договорі, паспорті споживчого кредиту, графіку платежів, довідці про ідентифікацію, реєстрі переказів ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» та розрахунку заборгованості, є узгодженими між собою. Клопотань про призначення експертизи, витребування електронного оригіналу договору чи проведення його огляду відповідач не заявляв.
Відповідно до п. 2.8 договору кредитодавець зобов`язався перерахувати 8 000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 .
Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 18.12.2024 року вих. №1106/12 та додатком до неї, через платіжний сервіс «Platon» на сайті TREBA.CREDIT проведено транзакцію №41484-01044-14863 від 04.05.2024 року о 19:28 (19:28:25) на суму 8 000,00 грн.. У реєстрі транзакцій під №803 зазначено ПІБ клієнта - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , номер кредитного договору 00-9754759, дату договору 2024-05-04, банк-емітент RAIFFEISEN BANK AVAL, маску картки НОМЕР_3 та код авторизації 470313.
Таким чином, інформація про клієнта, номер і дату договору, суму та реквізити картки у довідці оператора платіжних послуг повністю збігається з даними кредитного договору, а час транзакції безпосередньо слідує за моментом підписання договору. Відсутність у довідці прямої вказівки на належність картки відповідачу не спростовує цього висновку, оскільки картку на отримання кредиту зазначено у договорі, підписаному відповідачем, а відповідач, який має безперешкодний доступ до інформації про власні рахунки, не надав жодних доказів того, що така картка йому не належить або що кошти на неї не надходили. Крім того, сам відповідач у відзиві визнає, що отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн..
Поряд з цим, на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «Райффайзен Банк» надано суду повідомлення в якому зазначено, що Банківська картка НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а також надано історію по картковому рахунку з 04.05.2024 року по 09.05.2024 року, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є реальним, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. З огляду на викладене суд вважає доведеним факт надання кредитодавцем та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн..
25.11.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, за умовами якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників. Відповідно до реєстру боржників від 25.11.2024 року до договору факторингу, фактору передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9754759 від 04.05.2024 року із зазначенням залишку заборгованості за тілом кредиту 8 200,00 грн. та за відсотками 20 776,98 грн.. Оплата за відступлення права вимоги підтверджується платіжною інструкцією від 03.12.2024 року №17 на суму 1 532 950,83 грн.. Пунктом 4.2.5 кредитного договору передбачено право кредитодавця відступити право вимоги за договором без згоди позичальника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516, ст. 1077 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідач чинності договору факторингу та переходу права вимоги не заперечує. Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним позивачем у справі.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору ліміт кредитної лінії складає 8 000,00 грн., строк кредитування 360 календарних днів, дата остаточного повернення кредиту 29.04.2025 року. Стандартна процентна ставка становить 1,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена 0,5% протягом перших 15 днів за умови сплати процентів у встановлений строк (п. 1.5.1-1.5.3). Згідно з п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту, що становить 800,00 грн.. Відповідно до п. 3.3 проценти нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Із розрахунку заборгованості та виписки за договором вбачається, що відповідач у період з 17.05.2024 року по 19.05.2024 року здійснив платежі на загальну суму 1 197,00 грн., а саме 560,00 грн., 600,00 грн. та 37,00 грн., які враховані кредитодавцем. Станом на 05.06.2024 року заборгованість була перенесена до простроченої, а станом на 25.11.2024 року, дату відступлення права вимоги, залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією склав 8 200,00 грн..
Із виписки з особового рахунку за період 25.11.2024 - 01.10.2025 вбачається, що станом на 01.10.2025 року сальдо заборгованості (8 200,00 грн. та 20 776,98 грн.) не змінилось порівняно з реєстром боржників від 25.11.2024 року, тобто нарахувань після відступлення права вимоги не здійснювалося. Позивач у позові також прямо вказав, що він жодних нарахувань за кредитним договором не здійснював.
Доводи відповідача про те, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, а саме до 01.10.2025 року, не відповідають матеріалам справи. Дата 01.10.2025 року є датою, станом на яку складено виписку з рахунку із зазначенням сальдо, а не датою, до якої нараховувалися проценти. Проценти нараховувалися первісним кредитором лише до 25.11.2024 року, тобто в межах строку кредитування. У зменшених позовних вимогах проценти розраховані за період з 20.05.2024 по 25.11.2024 року, який також повністю знаходиться в межах строку дії кредитної лінії. Решта доводів відзиву щодо періодів нарахування, дати укладення договору, суми кредиту й ставки та кредитодавця не відповідають обставинам цієї справи, а тому судом до уваги не беруться.
Строк кредитування закінчився 29.04.2025 року, а позов подано до суду після цієї дати, тому вся сума кредиту є такою, що підлягає поверненню, а право вимоги - таким, що настало.
Щодо перевищення максимального розміру денної процентної ставки та нікчемність п. 1.7.1, 1.7.2 договору, позивачем, враховуючи обмеження, встановлене ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», самостійно зменшено позовні вимоги та розраховано проценти за ставкою 1% на день, тобто у розмірі, який не перевищує визначеної законом межі, і значно меншому за договірну ставку 1,47%. Додатково суд враховує, що проценти розраховані від суми кредиту 8 000,00 грн., а не від суми заборгованості 8 200,00 грн., та за період, що не включає перші дні користування кредитом, з 04.05.2024 року по 19.05.2024 року, проценти за які були сплачені відповідачем. Посилання відповідача на облікову ставку НБУ є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір процентів визначається за обліковою ставкою лише у разі, якщо договором він не встановлений, тоді як у даному договорі розмір процентів сторонами погоджено.
Доводи про непропорційність та необхідність зменшення нарахованих процентів суд також відхиляє, оскільки заявлені до стягнення проценти є не неустойкою чи відповідальністю за прострочення, а платою за користування кредитом, яка нарахована в межах строку кредитування та за ставкою, що не перевищує встановленого законом максимуму. Позивач відмовився від вимог про стягнення штрафів та частини процентів. Відповідач, погодивши умови договору, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію про процентну ставку, загальну вартість кредиту і реальну річну процентну ставку, та підтвердивши це електронним підписом, не довів існування обставин, які б свідчили про істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на його шкоду у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Із заявою про визнання відповідних умов договору недійсними чи несправедливими, у тому числі зустрічним позовом, відповідач не звертався, а також не скористався правом відмови від договору протягом 14 днів.
Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає, що її розмір 800,00 грн. і порядок сплати погоджені сторонами у п. 1.6 та 3.4 договору, відображені у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, а також враховані в розрахунку загальної вартості кредиту та денної процентної ставки, як це передбачено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач був повідомлений про цю комісію до укладення договору та підписав паспорт споживчого кредиту. Доказів того, що ця умова обмежує права відповідача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», або визнана у встановленому порядку несправедливою, суду не надано. З огляду на це підстав вважати нікчемною умову п. 1.6 договору суд не вбачає.
Посилання відповідача на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки позивач вимог про стягнення штрафних санкцій не заявляє, а проценти за користування кредитом не є неустойкою.
Розмір заборгованості підтверджено сукупністю доказів: кредитним договором із графіком платежів, інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», детальним розрахунком заборгованості, підписаним та скріпленим печаткою первісного кредитора, реєстром боржників до договору факторингу та випискою з особового рахунку. Відповідач, який заперечує розмір заборгованості, власного контррозрахунку не надав, доказів сплати коштів у більшому розмірі, ніж враховано кредитодавцем (1 197,00 грн.), не подав.
Таким чином, станом на 25.11.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором №00-9754759 від 04.05.2024 року, з урахуванням зменшення позовних вимог, становить 23 320,00 грн., з яких: 8 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту (з урахуванням комісії); 15 120,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ст. 526, 527, 530, 599, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник, який не виконав зобов`язання у встановлений строк, вважається таким, що прострочив, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. Доказів повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі відповідачем не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті. Суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 цієї статті - співмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, значенням справи для сторони, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25770809788 від 11.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг із розрахунком вартості послуг: вивчення матеріалів справи (2 год) - 1 000,00 грн.; складання позовної заяви (2 год) - 5 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту (1 год) - 500,00 грн.; підготовка клопотань (1 год) - 500,00 грн., всього 7 000,00 грн..
Відповідач заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу, однак обмежився загальним твердженням про те, що вони є завищеними, не навівши конкретних доводів щодо неспівмірності витрат та не надавши доказів на їх підтвердження. З урахуванням предмета спору, обсягу виконаної адвокатом роботи (позовна заява, адвокатський запит, клопотання про витребування доказів, участь у справі шляхом подання додаткових пояснень), а також того, що відповідач своїми запереченнями зумовив необхідність надання позивачем додаткових пояснень, суд вважає заявлений розмір витрат у 7 000,00 грн. обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та таким, що підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 204, 207, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 629, 639, 1046, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 49, 76-82, 89, 133, 137, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором №00-9754759 від 04.05.2024 року у розмірі 23 320,00 грн. (двадцять три тисячі триста двадцять гривень 00 копійок), з яких: 8 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15 120,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення вигототовлено 13.11.2026 року .
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул
Судове рішення № 141550170, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/15256/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: