Рішення № 141549964, 17.11.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
215/2339/26
Номер документу
141549964
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 215/2339/26

2/214/4581/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу №215/2339/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (зареєстровано судом 30.03.2026), в якій просить суд: стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 про надання споживчого кредиту у загальному розмірі 21 252,98 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 949,98 грн., заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 13 385,25 грн., заборгованості за відсотками нарахованими ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 27 календарних днів 1 606,50 грн.; штрафних санкцій 311,25 грн.; стягнути з відповідача 2 662,40 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 01.12.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір №5150285 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у національній валюті України на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач, своєю чергою, зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 6 000,00 грн., а згідно з п.1.3 договору строк кредитування визначено тривалістю 360 днів з 01.12.2024 до 26.11.2025, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Згідно з п.2.1 договору надання кредитних коштів передбачено у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок фізичної особи з використанням реквізитів електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , зазначеного відповідачем під час оформлення кредиту. На підтвердження виконання первісним кредитором своїх договірних зобов`язань позивач посилається на довідку платіжного провайдера ТзОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якої кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн. були успішно перераховані на зазначений електронний платіжний засіб. При цьому позивач наголошує, що переказ кредитних коштів здійснювався із залученням платіжного провайдера ТзОВ «ПЕЙТЕК» на підставі договору №03012024-1 про організацію переказу коштів від 03.01.2024, укладеного між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ПЕЙТЕК», яке надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків та має відповідні дозвільні документи Національного банку України.

Окремо у позовній заяві позивач обґрунтовує правомірність укладення договору №5150285 в електронній формі, зазначаючи, що його укладення відбувалося із використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства через веб-сайт або мобільний застосунок «Credit7» відповідно до передбаченого товариством алгоритму реєстрації, ідентифікації клієнта, погодження умов кредитування та підписання електронного договору. За твердженням позивача, під час оформлення кредиту відповідач ОСОБА_1 пройшла передбачені інформаційною системою процедури реєстрації та ідентифікації, ознайомилася з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту та текстом кредитного договору, після чого підтвердила свою згоду з його умовами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «94343».

Посилаючись на положення ст.ст.205, 207, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», позивач стверджує, що укладений між сторонами електронний кредитний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, оскільки його підписання здійснено у спосіб, передбачений чинним законодавством України, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, представник позивача зазначає, що примірник укладеного електронного договору та паспорт споживчого кредиту були направлені відповідачу ОСОБА_1 до її особистого кабінету та/або на зазначену нею адресу електронної пошти, що забезпечувало можливість ознайомлення зі змістом документів, їх завантаження та збереження. Таким чином, на переконання представника позивача, між сторонами виникли договірні правовідносини з надання споживчого кредиту, первісним кредитором належним чином виконано обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, натомість відповідач повинна була виконати взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідно до погоджених умов договору.

У зв`язку з цим позивач вважає, що у відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок з належного виконання умов кредитного договору, а наявність невиконаних грошових зобов`язань є підставою для судового захисту порушеного права кредитора.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року позовну заяву направлено до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаною з перебуванням справи на розгляді суду, відзив на позовну заяву не подала.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 01.12.2024 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №5150285 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачці грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., а остання зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Відповідно до п.1.3 договору строк кредитування становить 360 календарних днів, періодичність платежів визначена кожні 30 днів, а конкретні дати та розміри платежів встановлюються графіком платежів, який є невід`ємним додатком до договору.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено застосування стандартної процентної ставки у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом.

Водночас п.1.4.2 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки за умови виконання позичальником визначених договором вимог програми лояльності.

За змістом п.1.3.1 договору строк кредитування, а також термін повернення кредиту можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін шляхом укладення додаткового договору (угоди) до основного договору.

Пунктом 1.3.2 договору визначено право клієнта ініціювати укладення додаткового договору (угоди) щодо продовження строку кредитування та/або строку повернення кредиту шляхом подання відповідного звернення до товариства в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналіз наведених положень кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 у їх системному взаємозв`язку свідчить про те, що сторонами погоджено фіксований характер процентної ставки, визначено базу та період її застосування, а також встановлено залежність розміру процентних нарахувань від фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_2 , її персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 виконало належним чином, здійснивши через платіжну інфраструктуру ТзОВ «ПЕЙТЕК» 01.12.2024 перерахування коштів на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 у сумі 6 000,00 грн., картка № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 000df13b-8f19-4f3e-b9bc-70471c9b05ab; номер транзакції в системі ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 51502851733068266; Session ID 028386376873; сайт торгівця - https://credit7.ua; код авторизації 297134; банк-еквайр - АТ «ПУМБ»; дата і час створення - 2024-12-01 о 17:51:08; дата і час прийняття в роботу - 2024-12-01 о 17:51:08; дата і час виконання - 2024-12-01 о 17:51:09; призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5355280036448502, що підтверджується інформаційною довідкою ТзОВ «ПЕЙТЕК» від 03.11.2025 за №20251103-128 (а.с.16).

За інформацією, наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 24 квітня 2026 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком дійсно було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . На вказану картку банком підтверджено, що 01.12.2024 було зараховано кошти в сумі 6 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Судовим розглядом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 належним чином не виконувала.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 30.10.2025 вбачається, що на виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 здійснила три платежі на загальну суму 9 243,88 грн., з яких 50,02 грн. зараховано на погашення основної суми кредиту, 6 505,11 грн. - на погашення процентів за користування кредитом,

2 688,75 грн. - на погашення штрафних санкцій.

Відповідно до зазначеного розрахунку позивач визначив загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 у сумі 21 252,98 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 949,98 грн., процентів, нарахованих первісним кредитором, у розмірі 13 385,25 грн., процентів, нарахованих ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 27 календарних днів, у розмірі 1 606,50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 311,25 грн. (а.с.7479).

Разом з тим, надаючи оцінку поданому позивачем розрахунку заборгованості, суд вважає за необхідне перевірити правомірність включення до нього штрафних санкцій, а також дотримання первісним кредитором встановленого законодавством порядку зарахування коштів, сплачених відповідачем ОСОБА_1 у рахунок виконання кредитних зобов`язань, оскільки зазначені обставини безпосередньо впливають на визначення фактичного розміру заборгованості за кредитним договором.

Так, із наданого розрахунку вбачається, що значна частина коштів, фактично сплачених відповідачем ОСОБА_1 на виконання кредитного зобов`язання, була зарахована ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у рахунок погашення штрафних санкцій, внаслідок чого основна сума кредитної заборгованості, за відображеними позивачем відомостями, зменшилася лише на 50,02 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування та зарахування зазначених сум штрафних санкцій, суд враховує таке.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.18.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведена норма має імперативний характер та передбачає звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, а також обов`язок кредитодавця списати нараховані за таке прострочення неустойку та інші передбачені договором платежі.

При цьому встановлене законом звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання не припиняє самого грошового зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати належних процентів за користування ними, однак виключає можливість покладення на позичальника обов`язку зі сплати штрафу, пені та інших платежів, що мають характер відповідальності за відповідне порушення.

Судом встановлено, що кредитний договір №5150285 укладено 01.12.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, а платежі відповідача ОСОБА_1 , відображені у розрахунку заборгованості, здійснювалися протягом періоду дії зазначеного договору.

За таких обставин нарахування відповідачу ОСОБА_1 штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором суперечить положенням п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому відповідні суми не підлягають стягненню та повинні бути виключені з розрахунку заборгованості.

Крім того, вирішуючи питання щодо правильності зарахування коштів, сплачених відповідачем у рахунок виконання кредитних зобов`язань, суд бере до уваги положення ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено спеціальну черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит.

Так, відповідно до ч.1 зазначеної статті у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі така сума спрямовується у першу чергу на погашення простроченої до повернення суми кредиту та прострочених процентів за користування кредитом, у другу чергу - на погашення суми кредиту та процентів за користування кредитом, і лише у третю чергу - на погашення неустойки та інших платежів відповідно до договору про споживчий кредит.

Таким чином, законодавцем встановлено обов`язковий для кредитодавця порядок розподілу коштів, сплачених споживачем у рахунок виконання кредитного зобов`язання, відповідно до якого погашення неустойки та інших платежів допускається лише після задоволення вимог попередніх черг.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з визначеним ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розміром заборгованості за кредитним договором у частині включення до її складу штрафних санкцій у розмірі 311,25 грн., а також із порядком зарахування первісним кредитором коштів у загальному розмірі 2 688,75 грн. на погашення штрафних санкцій, оскільки таке зарахування суперечить положенням п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та не відповідає встановленій ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» черговості погашення вимог.

Водночас виключення штрафних санкцій із розрахунку заборгованості не означає автоматичного зарахування всієї суми коштів, раніше спрямованої на їх погашення, виключно на погашення основної суми кредиту.

При визначенні фактичного розміру виконаного відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання суд враховує наявність та розмір заборгованості за основною сумою кредиту і процентами за користування кредитом на кожну дату здійснення платежу, дотримуючись черговості, встановленої ст.19 Закону України «Про споживче кредитування».

Перевіряючи правильність визначення позивачем розміру заборгованості, судом встановлено, що відповідно до наданого розрахунку відповідачем ОСОБА_1 здійснено три платежі, а саме: 09.01.2025 - у розмірі 3 800,00 грн., 08.02.2025 - у розмірі

1 785,01 грн. та 18.03.2025 - у розмірі 3 658,87 грн., а всього на загальну суму 9 243,88 грн.

Із деталізованого розрахунку позивача вбачається, що з платежу від 09.01.2025 у розмірі 3 800,00 грн. первісним кредитором 50,00 грн. зараховано на погашення основної суми кредиту, 2 400,00 грн. - на погашення процентів за користування кредитом та 1 350,00 грн. - на погашення штрафних санкцій. Із платежу від 08.02.2025 у розмірі 1 785,01 грн. 0,01 грн. зараховано на погашення основної суми кредиту, а 1 785,00 грн. - на погашення процентів за користування кредитом. Із платежу від 19.03.2025 у розмірі 3 658,87 грн. 0,01 грн. зараховано на погашення основної суми кредиту, 2 320,11 грн. - на погашення процентів за користування кредитом та 1 338,75 грн. - на погашення штрафних санкцій.

Отже, загалом із внесених відповідачем ОСОБА_1 9 243,88 грн., ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було зараховано 50,02 грн. на погашення основної суми кредиту,

6 505,11 грн. - на погашення процентів за користування кредитом та 2 688,75 грн. - на погашення штрафних санкцій.

При цьому з наданого первісним кредитором ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунку вбачається, що станом на 09.01.2025 заборгованість за нарахованими процентами становила 2 399,50 грн., тоді як відповідачем цього дня здійснено платіж у розмірі 3 800,00 грн.

Отже, за умови відсутності на зазначену дату непогашеної простроченої суми основного боргу, яка відповідно до ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягала б погашенню перед процентами, після погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 399,50 грн. залишок сплачених коштів становив 1 400,50 грн. та підлягав зарахуванню відповідно до черговості, передбаченої зазначеною нормою.

Разом з тим, встановлена судом неправомірність нарахування штрафних санкцій та їх включення до розрахунку заборгованості зумовлює необхідність перевірки не лише правильності визначення залишку основної суми кредиту, а й обґрунтованості нарахованих процентів за користування кредитом.

Так, відповідно до умов кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 та додатка №1 до нього - Таблиці обчислення вартості кредиту, позичальнику надано кредит у розмірі

6 000,00 грн., при цьому повернення основної суми кредиту передбачалося в останній день строку кредитування - 25.11.2025, а протягом строку дії договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалася здійснювати щомісячну сплату процентів за користування кредитом.

Зокрема, графіком платежів передбачено внесення платежів у такі дати: 30.12.2024, 29.01.2025, 28.02.2025, 30.03.2025, 29.04.2025, 29.05.2025, 28.06.2025, 28.07.2025, 27.08.2025, 26.09.2025, 26.10.2025 та 25.11.2025. При цьому за графіком платежів на 30.12.2024 передбачено сплату процентів у розмірі 1 710,00 грн., на наступні дати - по 1 800,00 грн., а на останню дату, 25.11.2025 - повернення основної суми кредиту в розмірі 6 000,00 грн. та сплату процентів у розмірі 1 800,00 грн.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не здійснила передбачений графіком платіж 30.12.2024, а перше погашення кредитної заборгованості провела лише 09.01.2025 у розмірі 3 800,00 грн. При цьому станом на 09.01.2025 первісним кредитором було обліковано заборгованість за процентами в розмірі

2 399,50 грн., а також 01.01.2025 нараховано 1 350,00 грн. пені у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань у передбачений графіком строк.

Однак, як зазначено вище, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану не допускається в силу прямої вказівки п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому зазначена сума не могла бути включена до розрахунку заборгованості та зарахована в рахунок її погашення.

За таких обставин суд вважає, що для визначення фактичного розміру заборгованості за кредитним договором необхідно встановити, яка частина кожного внесеного відповідачем ОСОБА_1 платежу відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягала спрямуванню на погашення простроченої суми кредиту та процентів, а яка - на погашення інших складових кредитного зобов`язання.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до умов кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок заборгованості за основною сумою кредиту.

Отже, зміна розміру основного боргу внаслідок здійснення позичальником платежів безпосередньо впливає на розмір процентів, які підлягають нарахуванню за відповідний період.

Таким чином, у разі встановлення неправильного розподілу первісним кредитором коштів, сплачених відповідачем, визначення розміру процентів за користування кредитом виключно на підставі наданого позивачем розрахунку є необґрунтованим, оскільки такий розрахунок має враховувати фактичний залишок основної суми кредиту після кожного платежу, визначений із дотриманням встановленої законом черговості погашення вимог.

Отже, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає визначенню на підставі перерахунку, проведеного із врахуванням фактичного залишку основної суми кредиту за відповідні періоди, а не лише на підставі розрахунку первісного кредитора ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», який не враховує встановлених судом обставин щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій та необхідності дотримання передбаченої законом черговості зарахування платежів відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок основної суми кредитної заборгованості за ставкою 1% за кожен день користування кредитом.

Відтак, з урахуванням встановленої ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» черговості погашення вимог, за умови відсутності непогашеної простроченої суми основного боргу попередньої черги, із платежу відповідача від 09.01.2025 у розмірі

3 800,00 грн. 1 400,50 грн. підлягали зарахуванню на погашення основної суми кредиту, а решта коштів у розмірі 2 399,50 грн. підлягали зарахуванню на погашення нарахованих процентів за користування кредитом. Таким чином, після здійснення відповідачем ОСОБА_1 платежу 09.01.2025 фактичний залишок основної суми кредитної заборгованості становив 4 599,50 грн. (6 000,00 грн. 1 400,50 грн.).

Оскільки відповідно до умов кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 проценти нараховуються на фактичний залишок основної суми кредиту за ставкою 1% за кожен день користування кредитом, починаючи з 09.01.2025 їх розмір підлягав визначенню виходячи із залишку основного боргу в сумі 4 599,50 грн., а не первісної суми кредиту.

За період з 09.01.2025 до 07.02.2025 включно, тобто за 30 календарних днів, сума процентів за користування кредитом становить 1 379,85 грн. (4 599,50 грн. ? 1% ? 30 днів).

Надалі, 08.02.2025 відповідачем ОСОБА_1 здійснено черговий платіж у розмірі 1 785,01 грн. З урахуванням визначеної законом черговості погашення вимог та за умови відсутності інших непогашених вимог попередньої черги, із зазначеного платежу 1 379,85 грн. підлягали зарахуванню на погашення процентів за користування кредитом, а решта коштів у розмірі 405,16 грн. - на погашення основної суми кредиту.

Відтак, після здійснення платежу 08.02.2025 залишок основної суми кредитної заборгованості становив 4 194,34 грн. (4 599,50 грн. 405,16 грн.).

Надалі, 19.03.2025 відповідачем ОСОБА_1 здійснено черговий платіж у розмірі 3 658,87 грн. З урахуванням установленого судом залишку основної суми кредитної заборгованості в розмірі 4 194,34 грн. та передбаченої кредитним договором процентної ставки 1% за кожен день користування кредитом, за період з 09.02.2025 до 18.03.2025 включно, що становить 38 календарних днів, сума процентів становить 1 593,85 грн.

Таким чином, із платежу відповідача від 19.03.2025 сума 1 593,85 грн. підлягала зарахуванню на погашення процентів за користування кредитом, а решта коштів у розмірі 2 065,02 грн. - на погашення основної суми кредиту.

Відтак, після здійснення платежу 19.03.2025 залишок основної суми кредитної заборгованості становив 2 129,32 грн.

Враховуючи, що відповідно до умов кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1% за кожен день користування кредитом виходячи з фактичного залишку основної суми заборгованості, за період з 20.03.2025 до 30.10.2025 включно на залишок основної суми кредиту в розмірі 2 129,32 грн. підлягали нарахуванню проценти в розмірі 4 790,97 грн. (2 129,32 грн. ? 1% ? 225 календарних днів).

При цьому суд бере до уваги, що поданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути покладений в основу рішення без відповідного коригування, оскільки під час його складення первісним кредитором не було належним чином враховано встановлену законом черговість зарахування платежів відповідача та неправомірність спрямування частини сплачених коштів на погашення штрафних санкцій.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунку заборгованості з урахуванням фактично здійснених відповідачем ОСОБА_1 платежів, встановленої законом черговості їх зарахування та умов кредитного договору №5150285 від 01.12.2024 щодо нарахування процентів на фактичний залишок основної суми кредиту, суд доходить висновку, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 2 129,32 грн., а заборгованості за процентами за користування кредитом за період до 30.10.2025 складає 10 164,17 грн.

30.10.2025 згідно умов договору факторингу №30/10/2025, ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги за кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 на користь ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», а відповідно ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») становить у загальному розмірі 21 252,98 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 949,98 грн., заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 13 385,25 грн., заборгованості за відсотками нарахованими ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 27 календарних днів 1 606,50 грн.; штрафних санкцій 311,25 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу, де вимоги до ОСОБА_1 включені за порядковим №175 (а.с.23-24).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує з приписів ст.ст.514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як первісний кредитор свої зобов`язання за договором перед відповідачем ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність звернення останнього до суду.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за період з 31.10.2025 протягом 27 календарних днів у розмірі 1 606,50 грн., суд зазначає таке.

Оскільки судом встановлено, що станом на 30.10.2025 фактичний залишок основної суми кредитної заборгованості після врахування здійснених відповідачем платежів становив 2 129,32 грн., проценти за користування кредитом за наступний період підлягали нарахуванню саме на зазначену суму, а не на визначений позивачем залишок основного боргу в розмірі 5 949,98 грн.

Враховуючи передбачену кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 процентну ставку в розмірі 1% за кожен день користування кредитом, за 27 календарних днів розмір процентів становить 574,92 грн. (2 129,32 грн. ? 1% ? 27 днів).

Підсумовуючи вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов`язань, істотність їх порушення, здійснивши коригування розрахунку заборгованості відповідача, суд дійшов висновку про доведеність вимог в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №5150285 від 01.12.2024 в частині нарахованої заборгованості за тілом кредиту 2 129,32 грн., заборгованості по процентам нарахованих первісним кредитором 10 164,17 грн., відсотків, нарахованих ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 574,92 грн., що загалом складає 12 868,41 грн.

Приходячи до такого висновку, суд вважає за доречне зауважити, що обираючи варіант поведінки, позичальник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими, а його поведінка повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірновиникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний позичальник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 1 612,09 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору та 6 055,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору №10/12-2024 від 10.12.2024, пропорційно частині задоволених вимог (60,55%).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість договором про надання споживчого кредиту №5150285 від 01.12.2024, у загальному розмірі 12 868,41 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 2 129,32 грн., заборгованості по процентам нарахованих первісним кредитором 10 164,17 грн., відсотків, нарахованих ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 574,92 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 1 612,09 грн. судового збору та 6 055,00 грн. витрат на правничу допомогу, пропорційно частині задоволених вимог.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи:

м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Рішення у справі складено та підписано без проголошення 17 листопада 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141549964 ?

Документ № 141549964 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141549964 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141549964 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141549964 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141549964, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Судове рішення № 141549964, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141549964 відноситься до справи № 215/2339/26

Це рішення відноситься до справи № 215/2339/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141541917
Наступний документ : 141585260