Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 515/1659/26
Провадження № 2/515/2482/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем`янової О.А.,
за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності по праву успадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 вересня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ковпака О.В. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій просила визнати за нею право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, який залишився після смерті батька ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на належне йому майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю згідно запису в Погосподарській книзі №5 по с. Приморське облікової карти об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 р.р. Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
За заявою позивачки приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. заведено спадкову справу №106/2014 від 15.05.2014 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
У спадковій справі знаходяться заява позивачки про прийняття спадщини за законом, а також заяви інших спадкоємців: дружини спадкодавця ОСОБА_3 , доньки спадкодавця ОСОБА_4 , сина спадкодавця ОСОБА_5 , про відмову від прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монатсирліу О.П. від 05 червня 2026 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після покійного батька через відсутність державної реєстрації його права власності на це майно.
14 грудня 2021 року позивачка отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2500 га., на якій розташований спадковий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що у неї відсутня можливість у позасудовому порядку зареєструвати своє право на спадкове майно-житловий будинок, єдиним підтвердженням того, що спадковий будинок належав на праві приватної власності її покійному батькові є відомості з Погосподарської книги, позивачка просила визнати за нею право власності на спадковий житловий будинок, який вона має право успадкувати як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 .
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.
08 вересня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначення її до розгляду у порядку загального позовного провадження та витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. засвідчену копію спадкової справи №106/2014 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
Представник позивача, адвокат Ковпак О.В. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Просив долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про одруження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Представник відповідача Лиманської сільської ради, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, рішення ухвалити на розсуд суду.
У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років в с.Приморське Татарбунарського району Одеської області помер ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис №73 та 18 лютого 2014 року видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
За життя ОСОБА_2 мав у приватній власності житловий будинок АДРЕСА_1 (номер об`єкта погосподарського обліку 0372-1), що підтверджується Випискою з Погосподарської книги №5 по селу Приморське на 2011-2015 роки (а.с.19).
На замовлення позивачки ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» 30 квітня 2026 року виготовило Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу ( з господарськими будівлями та спорудами) АДРЕСА_1 (а.с.13-16).
14 грудня 2021 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. видав позивачці Свідоцтво про право на спадщину за законом на мано, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №906666, виданий 19.01.2010 року відділом Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011053500154. Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,2500 га., в тому числі за земельними угіддями гектарів: рілля - 0,1722 га., під житловою забудовою одно- та двохповерховою - 0,0778 га., кадастровий номер 5125083900:02:001:0079; категорія земель - землі житлової та громадської забудови) (а.с.11).
Видачу вказаного свідоцтва зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним Витягом № 290130002 від 14.12.2021 року (а.с.12).
Довідкою №65, виданою ТОВ «Татарбунарське БТІ та РОН» 30 квітня 2026 року, підтверджується, що згідно архівних даних БТІ станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) АДРЕСА_1 не зареєстровано. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с.17).
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №492364723 від 02.09.2026 року, державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутня (а.с.18).
05 червня 2026 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. виніс Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який, за твердженням спадкоємця, належав на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_2 , з причини відсутності правовстановлюючого документу (не наданий спадкоємцем), що міг би підтвердити право власності та належності майна спадкодавцеві. Відповідно до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав, право власності спадкодавця на зазначений житловий будинок, не зареєстровано у цьому реєстрі (а.с.23).
Приватним нотаріусом під час звернення ОСОБА_1 із вищевказаною заявою встановлено, що у його провадженні знаходиться спадкова справа №106/2014 до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У спадковій справі знаходяться: заява ОСОБА_8 - доньки спадкодавця про прийняття спадщини за законом №283 від 15.05.2014 року; заява ОСОБА_3 - дружини спадкодавця про відмову від спадщини №281 від 15.05.2014 року; заява ОСОБА_4 - доньки спадкодавця про відмову від спадщини №282 від 15.05.2014 року; заява ОСОБА_5 - сина спадкодавця про відмову від спадщини №315 від 27.05.2014 року. Відповідно до відомостей зі Спадкового реєстру та матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 заповітів не складав.
З матеріалів Спадкової справи №106/2014, наданих приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. на виконання ухвали суду від 08 вересня 2026 року, вбачається, що 15 травня 2014 року до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. звернулася ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37).
15 травня 2014 року приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. зареєстрував Спадкову справу №106/2014 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за номером у спадковому реєстрі 56077358, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 37375983 від 15.05.2014 року (а.с.43).
Спадкодавець перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , 1953 року народження, зареєстрованому 09 листопада 1969 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, актовий запис №14, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 09 листопада 1969 року (а.с.79).
Спадкодавець ОСОБА_2 мав двох доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 28 жовтня 1975 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, актовий запис №35) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане 31 травня 1980 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, актовий запис №7) (а.с.80,81).
Донька спадкодавця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується відміткою про сімейний стан у її паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданому 26 листопада 1997 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.45).
На день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього, у зазначеному житловому будинку на день його смерті зареєстровані: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; дочка - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Довідкою №354, виданою 29 квітня 2026 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (а.с.40).
Зі Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 26 жовтня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_13 » (а.с.46).
15 травня 2014 року дружина покійного ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , його донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 подали приватному нотаріусу Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. заяви, якими відмовилися від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 на користь доньки померлого ОСОБА_9 (а.с.35,36,38).
25 липня 2015 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_15 », про що відділом державної реєстрації актів цивільного реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис №86 та 25 липня 2015 року видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 (а.с.50).
05 червня 2026 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме:
- земельну ділянку площею 3,6199 гектарів, що розташована на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №079742, виданий 15.04.2002 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області;
- земельну ділянку площею 0,3100 гектарів, що розташована на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №079742, виданий 15.04.2002 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області;
- земельну ділянку площею 0,0593 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №906665, виданий 19.01.2010 року Відділом Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області (а.с.53).
05 червня 2026 року позивачка отримала від приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. свідоцтва про право на спадщину за законом за вищевказані спадкові земельні ділянки:
- площею 3,6199 га., в тому числі за земельним угіддями гектарів: рілля - 3,6199 га., кадастровий номер земельної ділянки 5125083900:01:001:0881; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення;
- площею 0,3100 га., в тому числі за земельними угіддями гектарів: багаторічні насадження - 0,3100 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125083900:01:001:0882; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення;
- площею 0,0593 га., в тому чи за земельними угіддями гектарів: рілля - 0,0593 га., кадастровий номер земельної ділянки 5125083900:2:001:00, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (а.с.55,56,57).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.
За даними технічного паспорту житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 збудовані у 1970,1972,1975 роках.
Відносно приватних житлових будинків, що побудовані до 05 серпня 1992 року, не передбачалася процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"). Згідно з п. 16 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), до правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, відносять свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів, а вказана Інструкція передбачала реєстрацію будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Отже, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом ч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п.4 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (далі-Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.
За змістом 4.18 Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Відповідно до п.п. 4.17 п.4 Глави 10 Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду справи
Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що донька померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - позивачка по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на майно, яке належало її батькові за життя. Вчасно звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вона оформила свої спадкові права на чотири земельні ділянки, які залишилися після смерті батька, на які той за життя оформив право власності та отримала відповідні Свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, у зв`язку з відмовою нотаріуса, була позбавлена можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєструвати на себе спадковий житловий будинок з будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Належність спадкового житлового будинку батькові позивачки підтверджується Випискою з Погосподарської книги, у якій зазначено, що ОСОБА_2 належить вказаний житловий будинок на праві приватної власності.
Відсутність реєстрації права власності на житловий будинок позбавляє права ОСОБА_1 отримати у нотаріуса відповідне Свідоцтво про право на спадщину за законом та внести відомості про право власності на своє ім`я до Державних реєстрів.
Інші спадкоємці до майна ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 , його донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 відмовилися від спадщини на користь позивачки, про що подали нотаріусу відповідні заяви.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,
191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 352, 354- 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності по праву успадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рнокпп НОМЕР_8 ) право власності за законом на житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рнокпп НОМЕР_8 ) адреса проживання: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Лиманська сільська рада (код ЄДРПОУ 04379404, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Лиман, вул. Героїв України, буд. 47-а).
Суддя О.А.Дем`янова
Судове рішення № 141547638, Татарбунарський районний суд Одеської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 515/1659/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: