Рішення № 141546336, 17.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
320/65078/25
Номер документу
141546336
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року Київ Справа № 320/65078/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомКременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Полтавської обласної державної адміністрації, 2) Державної екологічної інспекції Центрального округудоДержавного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»третя особа проДепартамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи, позиція учасників справи.

Прокурор звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9 а, м. Київ, 01601, код ЄРДПОУ: 44768034) щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ЛЗМЗ «Гора Пивиха», площею 248,3 га, розташованого на території Піщанської, Градизької ОТГ Кременчуцького району Полтавської області в кварталах 14, 15, 16 Градизького лісництва ДП «Ліси України» та закріплення їх в натурі (на місцевості), внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру, зобов`язавши Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9 а, м. Київ, 01601 код ЄРДПОУ: 44768034) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ЛЗМЗ «Гора Пивиха», площею 248,3 га, розташованого на території Піщанської, Градизької ОТГ Кременчуцького району Полтавської області в кварталах 14, 15, 16 Градизького лісництва ДП «Ліси України» та закріплення їх в натурі (на місцевості), внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що прокуратурою, при виконанні повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлені порушення вимог законодавства про природно-заповідний фонд у діяльності Державного лісогосподарського підприємства «Ліси України» щодо незабезпечення охорони та збереження Ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха», розташованого в межах Кременчуцького району Полтавської області. Так, відповідачем не проведено передбачені ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 47 Закону України «Про землеустрій» роботи із винесення меж ЛЗМЗ «Гора Пивиха», на території кварталів 14, 15, 16 Градизького лісництва площею 248,3 га, та встановлення їх в натурі (на місцевості), а саме замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням.

Також, позивачем наголошено на тому, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства та охоронного зобов`язання на даний час на межі ЛЗМЗ «Гора Пивиха» не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена, тому існує небезпека використання землі та природних ресурсів на території Заказника з порушенням природоохоронного законодавства.

При цьому, вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зважаючи на те, що питання належного функціонування об`єктів природно-заповідного фонду відповідає інтересам держави, а отримана прокурором під час листування інформація свідчила про наявність ознак порушення природоохоронного законодавства, то позивач вважає, що наявні підстави для його звернення до суду із цим позовом.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.01.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.01.2026 до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Державної екологічної інспекції Центрального округу, відповідно до якого останній позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

19.01.2026 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим адміністративним позовом, оскільки прокурором не надано доказів та не наведено жодних обставин, які перешкоджають Полтавській обласній державній адміністрації та Державній екологічній інспекції Центрального округу, звернутись до суду з позовом на захист порушеного права. Крім того вказує, що посилання прокурора на охоронне зобов`язання, що видане іншому землекористувачу ДП «Кременчуцьке лісове господарство» є неправомірним, оскільки вищезазначеними нормативними актами не передбачено автоматичне правонаступництво охоронного зобов`язання у випадку зміни землекористувача. Відповідно до листа Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 07.01.2026 № 6004-12/1413-03 законодавством не передбачено можливості розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду для частини цих територій, або лише для частини їх межі. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як землекористувач не може бути замовником проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення як документації загальнодержавного та регіонального рівнів. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та просить урахувати його позицію під час розгляду справи.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначив, що вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки вони не спростовують обставин та аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням другої сесії двадцять другого скликання Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.1994 «Про затвердження додаткового переліку заповідних територій та об`єктів області» затверджено перелік заповідних територій та об`єктів згідно з додатками.

Додаток № 2 до вказаного рішення від 27.10.1994 містить перелік заказників місцевого значення, до якого включено ландшафтний заказник місцевого значення «Гора Пивиха» площею 285 га та вказано, що він передається під охорону Кременчуцькому держлісгоспу.

Наказом Кременчуцького держлісгоспу від 11.04.2005 № 44 «Про перейменування Кременчуцького державного лісогосподарського підприємства і затвердження в новій редакції Статуту» на підставі наказу Державного Комітету лісового господарства України від 08.02.2005 року № 129, Кременчуцьке державне лісогосподарське підприємство перейменовано в ДП «Кременчуцьке лісове господарство».

Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області від 27.10.2009 № 66 затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Гора Пивиха» (далі по тексту - Положення).

Пунктом 1.1 Положення визначено, що ландшафтний заказник місцевого значення «Гора Пивиха» оголошено рішенням Полтавської обласної ради від 27.10.1994 та змінено межі за рахунок розширення рішенням Полтавської обласної ради від 28.08.2009.

Відповідно до п. 1.2 Положення Заказник займає площу 310,2 га.

Згідно з п. 1.3 Положення Заказник розташований в межах Глобинського та Кременчуцького районів, в кварталах 14 (без виділу 6 та вилученої дороги площею 0,7 га), 15, 16 Градизького лісництва ДП «Кременчуцьке лісове господарство» та лісових насаджень Градизької селищної ради Глобинського району.

Відповідно до п. 1.6 Положення Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України. Територія Заказника не вилучається із землекористування постійного землекористувача, на землях якого він розташований, а саме: ДП «Кременчуцьке лісове господарство» - 248,3 га та Градизької селищної ради 61,9 га.

Землекористувач та землевласник земельних ділянок, у межах яких розташований Заказник, в своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та цим Положенням і несе відповідальність за належний стан території Заказника та додержання встановленого режиму (п. 1.6.1 Положення).

Межі Заказника виносяться в натуру (на місцевості) з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків та інших знаків затвердженого зразка (п. 1.7 Положення).

Відповідно до Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області за № 53 від 10.11.2009, Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство» в особі директора Свириденка Валентина Леонідовича, взяло на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного (організованого) ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» у межах кварталів 14 (без виділу 6 та вилученої дороги площею 0,7 га), 15, 16 градизького лісництва, загальною площею 248,3 га.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 919 «Про припинення Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», припинено Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00992680, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034. Також визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство».

Відповідно до пп. 1.4.67. п. 1.4. статті 1 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.12.2023 № 608, підприємство є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 919 «Про припинення Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення».

Таким чином, правонаступником всього майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992680) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034).

Відповідно до листа Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 21.10.2024 № 360/28.4-2024, землевпорядна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) на об`єкти природно-заповідного фонду, а саме: ландшафтний заказник місцевого значення «Гора Пивиха», ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Широка», ботанічний заказник місцевого значення «Довгораківський», гідрологічний заказник місцевого значення «Біловагівський», заповідне урочище місцевого значення «Келебердянське», регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі Плавні» та ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Нижньопсільський» не розроблялась.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації від 16.10.2025 № 3126/04.3-21, до Департаменту не надходили на розгляд та погодження проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів геологічної пам`ятки природи місцевого значення «Виходи гранодіоритів», гідрологічного заказника місцевого значення «Біловагівський», ботанічного заказника місцевого значення «Довгораківський», ландшафтних заказників місцевого значення «Гора Пивиха» та «Балка Широка».

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.10.2025 № 10-16-0.63-4480/2-25 слідує, що землевпорядна (технічна) документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж об`єктів природо-заповідного фонду ландшафтний заказник місцевого значення «Гора Пивиха», ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Широка», ботанічний заказник місцевого значення «Довгораківський», гідрологічний заказник місцевого значення «Біловагівський», геологічна пам`ятка природи місцевого значення «Виходи гранодіоритів», у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель не обліковується.

Листом від 29.10.2025 № 3237/04.3-21 Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації повідомив, що станом на 01.12.2024 документи на фінансування заходів з розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж в натурі зазначених об`єктів природно-заповідного фонду у 2025 році до Департаменту не надходили, у зв`язку з чим не проводилися роботи по розробці проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Довгораківський», гідрологічного заказника місцевого значення «Біловагівський», ландшафтних заказників місцевого значення «Гора Пивиха» та «Балка Широка».

Листом від 24.11.2025 № 06-08/6186 Державна екологічна інспекція Центрального округу повідомила Кременчуцьку окружну прокуратуру, що станом на 24 листопада 2025 року Інспекція не зверталася до суду із позовом щодо встановлення меж в натурі ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха», ботанічного заказника місцевого значення «Довгораківський», ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Широка», гідрологічного заказника «Біловагівський». Для того, щоб інтереси держави не залишилися не захищеними, просила Кременчуцьку окружну прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Листом від 21.11.2025 № 17697/1/01-52 Полтавська обласна військова адміністрація повідомила Кременчуцьку окружну прокуратуру, що не заперечує щодо захисту інтересів держави в суді органами прокуратури в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вважаючи протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ЛЗМЗ «Гора Пивиха», площею 248,3 га, розташованого на території Піщанської, Градизької ОТГ Кременчуцького району Полтавської області в кварталах 14, 15, 16 Градизького лісництва ДП «Ліси України» та закріплення їх в натурі (на місцевості), Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу звернулася до суду з даним позовом задля захисту інтересів держави.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 ЗК України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно приписів ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти-природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно зі ст. 43 ЗК України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За приписами ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.

Оголошення пам`яток природи, відповідно до ст. 27 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

У відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Так, ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Відповідно до абз. 11, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

В п. «г» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи..

Згідно норм ч. 3 ст. 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

Частиною 6 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонду України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до п. 1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі Порядок ведення Державного земельного кадастру) цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком (п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру).

За приписами п. 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них); відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про: - державний кордон, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах), території територіальних громад; - обмеження у використанні земель; - меліоративні мережі, складові частини меліоративних мереж; - земельні ділянки (їх частини).

Крім того, пунктом 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено відомості про земельні ділянки, які вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив`язки; дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з підпунктами 7 і 9 пункту 22 цього Порядку; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з пунктами 21-23 цього Порядку; цільове призначення (категорія земель, вид цільового призначення земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку.

Відповідно до п. 102 Порядку ведення Державного земельного кадастру, до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі, зокрема, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Стосовно права прокурора звернутися до суду в інтересах держави у межах даних правовідносин.

Питання забезпечення здійснення повноважень з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні та передачі функцій від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України урегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні».

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, зокрема про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; звертається до суду із позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Так, повноваження територіальних органів Центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища передано обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Таким органом на території Полтавської області є Полтавська обласна державна адміністрація.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє наразі.

Тобто, з 24.02.2022 в Україні введено особливий правовий режим, що передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій» № 68/2022 від 24.02.2022 утворено Полтавську обласну військову адміністрацію.

Також пунктом 1 указаного наказу передбачено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Статтею 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» визначено, що військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва «військово-цивільна адміністрація», що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тобто, уповноваженим державним органом у спірних правовідносинах є Полтавська обласна державна адміністрація, яка має повноваження звертатися до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Крім того, до структури Полтавської обласної державної адміністрації входить Департамент екології та природних ресурсів, основним завданням якого згідно з положенням, затвердженим розпорядженням обласної державної адміністрації від 19.12.2016 № 595, є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Таким чином, уповноваженими державою органами у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція Центрального округу, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду та Полтавська обласна державна адміністрація, яка є державним органом управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 3 ст. 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Так, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Згідно з ч. 3 ст. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що КАС вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що Кременчуцькою окружною прокуратурою подається вказаний позов в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», було встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у не винесенні меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» та не закріпленні його меж в натурі (на місцевості).

Про виявлені прокуратурою порушення законодавства в частині не встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» відповідні суб`єкти владних повноважень належним чином повідомлені: листом від 14.11.2025 № 52-16730Вих-25 на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу та листом від 14.11.2025 № 52-16727Вих-25 на адресу Полтавської обласної військової адміністрації.

Проте, належних заходів спрямованих на захист інтересів держави ні Полтавською обласною військовою адміністрацією, ні Державною екологічною інспекцією Центрального округу не вжито.

Так, листом від 24.11.2025 № 06-08/6186 Державна екологічна інспекція Центрального округу повідомила Кременчуцьку окружну прокуратуру, що станом на 24 листопада 2025 року Інспекція не зверталася до суду із позовом щодо встановлення меж в натурі ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха», ботанічного заказника місцевого значення «Довгораківський», ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Широка», гідрологічного заказника «Біловагівський». Для того, щоб інтереси держави не залишилися не захищеними, просила Кременчуцьку окружну прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

В свою чергу, листом від 21.11.2025 № 17697/1/01-52 Полтавська обласна військова адміністрація повідомила Кременчуцьку окружну прокуратуру, що не заперечує щодо захисту інтересів держави в суді органами прокуратури в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З викладеного слідує, що порушені державні інтереси є незахищеними та свідчить про бездіяльність з боку зазначених органів державної влади, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

З огляду на наведене, суд вважає, що, за даних обставин, у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу, у зв`язку із здійсненням останніми захисту інтересів держави неналежним чином.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025 у справі за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп».

Визнав неконституційними окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» (в частині представництва прокурором інтересів держави через «нездійснення» захисту уповноваженим органом), проте відстрочив втрату ними чинності до 01.01.2027. Визнав конституційними приписи абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру».

Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Також суд наголошує на правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 11.11.2025 у справі № 580/9300/23, відповідно до якої зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав, визначених ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII, для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави та про наявність підстав для залишення його позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС.

Подібна правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в аналогічних правовідносинах висловлена у постановах Верховного Суду від 26.11.2025 у справі № 600/2736/25-а, від 14.07.2026 у справі № 240/28702/25.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.07.2026 у справі № 380/5945/25 наголосив, що інтерес держави у таких правовідносинах полягає у забезпеченні екологічної безпеки територіальної громади, а тривале існування порушення вимог природоохоронного законодавства свідчить про необхідність належного та своєчасного реагування з боку уповноважених органів. За відсутності такого реагування прокурор, виконуючи субсидіарну роль, має право звернутися до суду з метою забезпечення захисту відповідного інтересу держави.

Зважаючи на вищевикладене, не знайшли свого підтвердження мотиви, наведені представником відповідача у відзиві, стосовно відсутності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в даній справі.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Суд наголошує на тому, що питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язане із підготовкою та затвердженням проектів землеустрою.

Відтак, винесенню меж певного об`єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проекту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні (саме такими є землі природно-заповідного фонду) проводиться в обов`язковому порядку.

Отже, суд висновує, що на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як правонаступника ДП «Кременчуцьке лісове господарство» покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» загальною площею 310,2 га та закріплення їх в натурі (на місцевості), а саме замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням.

Проте, як свідчать матеріали справи, такі межі не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена, тому існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням. Відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливить збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, у зв`язку з чим, на переконання суду, наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).

Відтак, з метою забезпечення дотримання режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесенням меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» закріплення їх в натурі (на місцевості та зобов`язати відповідача забезпечити проведення робіт із винесенням меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» закріплення їх в натурі (на місцевості).

Крім того, відсутність встановлених меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» створює загрозу цілісності пам`ятки природи та може призвести до пошкодження, знищення цінного об`єкту природно-заповідного фонду та порушення порядку його відновлення.

Тож, з наведеного слідує, що для забезпечення режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду, власники або користувачі такого об`єкту зобов`язані вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, вжити заходів для визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природно-заповідного фонду, установлення охоронних зон, укладення та виконання охоронного зобов`язання.

Суд вважає, що, за даних обставин, землекористувач допустив протиправну бездіяльність з вказаного питання, а саме протягом тривалого часу не вживає заходів щодо винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» та закріплення їх в натурі (на місцевості), що створює загрозу подальшого існування об`єкта природно-заповідного фонду у своєму автентичному стані.

Більше того, усі доводи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», наведені у відзиві на позовну заяву, ґрунтуються на власному тлумаченні норм Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про землеустрій» та фактично зводяться до довільної інтерпретації їх норм, що саме по собі не спростовує доводів прокурора.

Враховуючи правовий аналіз наведених вище норм, суд доходить висновку, що саме на відповідача, як на правонаступника, покладено обов`язок із вчинення дій по організації розробки проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» у спірному випадку, визначення та закріплення на місцевості її меж, внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

При цьому, суд враховує, що з огляду на оформлені охоронні зобов`язання по ландшафтному заказнику місцевого значення «Гора Пивиха» наразі відповідач, як правонаступник, несе повну відповідальність за дотримання режиму природно-заповідного фонду. Забезпечення цього неможливе без чіткого визначення меж об`єкта, що охороняється, у спосіб, передбачений законом, тобто через розробку проекту за ст. 47 Закону України «Про землеустрій».

З огляду на викладене вище, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Встановлення меж територій природно-заповідного фонду є одним з обов`язкових за законом заходів із землеустрою, який забезпечує закріплення на місцевості меж цих територій з метою їх раціонального використання та охорони.

Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, висловленою в постановах від 29.11.2024 у справі № 260/1681/23 та від 28.08.2025 у справі № 600/3379/23-а.

Суд звертає увагу, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Суд вважає наявним обов`язок відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечити проведення робіт з виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» (у межах визначених і погоджених кварталів та виділів), внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки саме він є користувачем даного об`єкту природно-заповідного фонду як правонаступник підприємств, яким раніше цей об`єкт був переданий за охоронним зобов`язанням.

Таким чином, суд звертає увагу, що відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» та закріплення їх в натурі (на місцевості), у тому числі, але не обмежуючись шляхом надання до суду рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон.

Надані відповідачем інформаційні довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку самі по собі не є достатнім доказом виконання робіт із винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» та закріплення їх у натурі (на місцевості). Зазначені документи лише містять відомості про сформовані земельні ділянки та зареєстровані щодо них речові права, однак не дають можливості достовірно встановити, чи дійсно частина території ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» увійшла до складу таких земельних ділянок, у яких саме межах та на підставі яких землевпорядних документів це було здійснено.

При цьому предметом позовних вимог є не встановлення факту формування земельних ділянок або наявності зареєстрованих речових прав на них, а зобов`язання відповідача забезпечити проведення конкретних землевпорядних робіт, а саме винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» та їх закріплення в натурі (на місцевості). Відтак належним доказом проведення таких робіт та їх результатів має бути відповідна документація із землеустрою, зокрема проект землеустрою, розроблений з метою встановлення (відновлення) меж відповідної території, з графічними матеріалами та відомостями, які дають змогу ідентифікувати її межі й місце розташування.

Отже, посилання відповідача на те, що частина території ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» нібито вже охоплена сформованими земельними ділянками, не спростовує заявлених позовних вимог, оскільки не підтверджує ані факту проведення робіт із винесення меж зазначеної території, ані їх закріплення в натурі. За відсутності відповідної документації із землеустрою суд позбавлений можливості встановити, чи були фактично виконані роботи, про які йдеться у позовній заяві, та чи забезпечено належне визначення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» на місцевості.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на лист Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 07.01.2026 № 6004-12/1413-03, оскільки відповідач фактично ототожнює дві різні за своїм змістом процедури: розроблення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та безпосереднє винесення вже визначених меж такої території в натуру (на місцевості) із закріпленням їх відповідними межовими знаками.

Так, у зазначеному листі Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України висловило позицію щодо неможливості розроблення проєктів землеустрою для частини території природно-заповідного фонду або лише для частини її меж. Однак позовна вимога у цій справі не стосується розроблення окремого проєкту землеустрою для частини ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха», оскільки позивач просить зобов`язати відповідача забезпечити проведення робіт із винесення меж уже існуючого об`єкта природно-заповідного фонду та закріплення цих меж у натурі (на місцевості).

У вказаному листі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України не міститься висновку про неможливість або відсутність правових підстав для винесення в натуру меж уже створеного об`єкта природно-заповідного фонду. Навпаки, у ньому підтверджується необхідність встановлення таких меж у натурі відповідно до законодавства та проєктів створення відповідних територій. Тому відповідач, посилаючись на зазначений лист, фактично надає йому зміст, якого він не містить, та використовує висновок щодо розроблення документації із землеустрою як підставу для ухилення від виконання робіт із фактичного встановлення меж заказника місцевого значення «Гора Пивиха».

Таким чином, відсутність законодавчої можливості розроблення окремого проєкту землеустрою для частини території природно-заповідного фонду не означає відсутності обов`язку або правової можливості забезпечити винесення в натуру меж уже створеного об`єкта природно-заповідного фонду на підставі наявних документів про його створення. Отже, наведені відповідачем доводи не спростовують обґрунтованості позовної вимоги та не можуть бути підставою для відмови в її задоволенні.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що лист Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 07.01.2026 № 6004-12/1413-03 не є нормативно-правовим актом, не встановлює обов`язкових для суду правил поведінки та не може слугувати самостійною правовою підставою для відмови у задоволенні позову. Натомість обов`язок встановлення меж територій природно-заповідного фонду в натурі прямо передбачений ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а тому посилання відповідача на цей лист не спростовує необхідності виконання відповідних робіт.

Посилання відповідача на те, що замовником проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду виступає Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації, а також на передбачене для цього фінансування з обласного бюджету, не спростовують доводів позовної заяви та не свідчать про відсутність у Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відповідних обов`язків як землекористувача.

Відповідач ототожнює питання визначення замовника документації із землеустрою та джерела фінансування її розроблення з питанням забезпечення проведення робіт із винесення меж уже існуючого об`єкта природно-заповідного фонду в натуру (на місцевості) та їх закріплення відповідними межовими знаками. Водночас визначення Департаменту відповідальним виконавцем заходів із розроблення проектів землеустрою жодним чином не означає автоматичного покладення на нього всіх обов`язків щодо забезпечення охорони відповідних територій та не звільняє землекористувача від обов`язків, прямо передбачених законом.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

Отже, наведена норма прямо визначає землекористувачів одним із суб`єктів, за рахунок яких мають здійснюватися витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників. Оскільки ландшафтний заказник місцевого значення «Гора Пивиха» розташований на земельні ділянці, якою користується відповідач, він не може посилатися виключно на передбачене обласним бюджетом фінансування природоохоронних заходів як на обставину, що звільняє його від установлених законом обов`язків землекористувача.

Також відповідач посилається на те, що у листом Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації від 29.10.2025 № 3237/04.3-21 дано доручення територіальним громадам, підприємствам, установам, організаціям у віданні яких перебувають території (об`єкти) природно-заповідного фонду, забезпечити у термін до 31.12.2026 розробку проектів землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення. Відповідач вказує, що філія «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України», котра виконує покладені функції на підприємство функцій у межах Полтавської області, згаданого доручення не отримувала. Крім того, якщо таке доручення існує, його строк виконання до 31.12.2026, а тому позов є передчасним.

З цього приводу суд зазначає, що правовою підставою виникнення обов`язків відповідача щодо забезпечення охорони території ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» є не доручення начальника Полтавської обласної військової адміністрації, а безпосередньо приписи законодавства України. Обов`язки відповідача, як землекористувача, виникають безпосередньо із закону та не ставляться в залежність від отримання ним окремих доручень органів державної влади. Саме по собі встановлення органом виконавчої влади строку для виконання певних організаційних заходів не означає, що до його закінчення землекористувач звільняється від виконання інших обов`язків, установлених спеціальним законодавством щодо забезпечення охорони територій природно-заповідного фонду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання внесення відомостей до Державного земельного кадастру, суд зауважує, що законодавець чітко визначив обов`язковість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти кадастру, зокрема про межі земельних ділянок, а також установив вичерпні правові підстави та документацію, на підставі якої такі відомості підлягають внесенню.

Отже, для забезпечення повноти та достовірності відомостей Державного земельного кадастру недостатньо лише фізично встановити межові знаки на місцевості. Необхідним є також оформлення відповідної документації із землеустрою та внесення на її підставі відомостей про встановлені (відновлені) межі до Державного земельного кадастру у встановленому законом порядку. Саме внесення таких відомостей забезпечує належне відображення меж земельної ділянки в офіційній державній кадастровій системі та їх юридичну визначеність як характеристик відповідного об`єкта земельних відносин.

Суд погоджується з позивачем у тому, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача вжити заходів щодо проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Саме ці дії перебувають у сфері його обов`язку і є необхідними для подальшого внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Водночас задовольняючи вимоги в частині зобов`язання внесення відомостей до Державного земельного кадастру суд відзначає, що запропоноване прокурором формулювання, через недосконалість юридичної техніки допускає неоднозначну інтерпретацію відповідного зобов`язання , може спричинити складнощі виконання рішення, а тому суд вважає за необхідне, не змінюючи при цьому суть, викласти їх у власній редакції.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха», площею 248,3 га, розташованого на території Піщанської, Градизької ОТГ Кременчуцького району Полтавської області в кварталах 14, 15, 16 Градизького лісництва ДП «Ліси України» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» забезпечити проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха», площею 248,3 га, розташованого на території Піщанської, Градизької ОТГ Кременчуцького району Полтавської області в кварталах 14, 15, 16 Градизького лісництва ДП «Ліси України» та закріплення їх в натурі (на місцевості), а також вчинити дії, необхідні для внесення відомостей про встановлені межі до Державного земельного кадастру.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

прокурор: Кременчуцька окружна прокуратура (ідентифікаційний код юридичної особи: 0291006023, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Кременчук, проспект Свободи, 4-а);

позивач 1: Полтавська обласна державна адміністрація (ідентифікаційний код юридичної особи: 00022591, місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 45);

позивач 2: Державна екологічна інспекція Центрального округу (ідентифікаційний код юридичної особи: 42149108, місцезнаходження: 36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6);

відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а);

третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи: 38719424, місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1).

Суддя Сас Є.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141546336 ?

Документ № 141546336 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141546336 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141546336 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141546336 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141546336, Київський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141546336, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141546336 відноситься до справи № 320/65078/25

Це рішення відноситься до справи № 320/65078/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141546330
Наступний документ : 141590493