Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Київ справа №320/25467/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (далі - позивач, ТОВ «Виробнича фабрика «Сімі») з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2025 № UA100320/2025/000030/2 (далі - Рішення про коригування);
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000229 (далі - Картка відмови).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В якості підстав звернення до суду позивач вказує, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 23.12.2024 № FME-1/2024, укладеного з компанією FLEX MIDDLE EAST FZE (Об`єднані Арабські Емірати), він ввіз на митну територію України поліефірну плівку для друку та пакування і визначив її митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). На думку позивача, для підтвердження митної вартості він подав митному органу всі необхідні документи, а на вимогу відповідача додатково надав банківські платіжні документи про оплату товару, калькуляцію та прайс-лист виробника, сертифікат аналізу, а також пояснення щодо мови поданих документів та транспортних документів, проте відповідач ці документи та пояснення не врахував.
Позивач вважає, що відповідач не зазначив конкретних обставин, які викликали сумнів у достовірності заявленої митної вартості, причин неможливості їх перевірки на підставі поданих документів та не обґрунтував, надання яких документів може усунути такі сумніви, тобто Рішення про коригування не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України). Картку відмови позивач вважає протиправною з тих самих підстав.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач вказує, що за митною декларацією від 21.03.2025 № 25UA100320009887U2 автоматизованою системою управління ризиками сформовано форми митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», а під час перевірки поданих документів встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усіх числових значень складових митної вартості товарів, а саме:
1) документів, що підтверджують здійснення передоплати за товар, до митного оформлення не подавалось, а подане згодом платіжне доручення від 10.01.2025 № 2 містить посилання лише на контракт та дату невідомого інвойсу, тому його неможливо ідентифікувати як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару;
2) не подано переклад митної декларації країни відправлення від 13.01.2025 № 303-10749859-25, інвойсу від 09.01.2025 № 516211250550 та сертифіката про походження від 23.01.2025 № 24400893, а прайс-лист виробника та сертифікат аналізу подано без перекладу, що, на думку відповідача, суперечить статті 254 МК України;
3) висновок експертної організації № 3-3/353 має консультаційний характер та не містить обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини;
4) прайс-лист від 23.12.2024 адресований виключно позивачу, має індивідуалізований характер і не може підтверджувати рівень звичайної ціни товару на ринку;
5) заявку на транспортно-експедиційне обслуговування до митного органу не подано, що унеможливлює документальне підтвердження вартості транспортних послуг.
Оскільки декларант листом від 25.03.2025 № 2 повідомив про відсутність інших документів, а метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не можна було застосувати через відсутність відповідних даних, митну вартість товару скориговано за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України. За основу відповідачем взято митну вартість товару «БОПЕТ-поліефірна плівка (з поліетилентерефталату) завтовшки 10 мікрон: тип F-UPF-010.0-XX-B-1020» виробника FLEX MIDDLE EAST FZE, оформленого за митною декларацією від 29.07.2024 № 24UA807200011448U2. Водночас, наприкінці відзиву відповідач зазначає, що коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до статті 64 МК України.
Крім того, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 804/46595/18, від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15 та від 04.08.2021 у справі № 520/3421/19, в яких, на думку відповідача, зазначено, що обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта, а також на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 826/16734/18 щодо митної декларації країни відправлення, поданої без перекладу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між компанією FLEX MIDDLE EAST FZE (Об`єднані Арабські Емірати; продавець) та ТОВ «Виробнича фабрика «Сімі» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 23.12.2024 № FME-1/2024 (далі - Контракт).
Відповідно до пункту 3.1 Контракту постачання товару здійснюється на умовах CIF Констанца, Румунія відповідно до міжнародних правил Інкотермс у редакції 2010 року, якщо інше не обумовлено в проформах-інвойсах до Контракту.
Згідно з пунктом 2.3 Контракту ціна товару включає вартість пакування, тари, маркування, навантаження на транспортний засіб, митного оформлення, транспортування товару до пункту, зазначеного в проформах-інвойсах.
Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що платежі за Контрактом здійснюються в доларах США шляхом банківського переказу покупцем на рахунок постачальника 100 % загальної суми інвойсу до моменту відвантаження, якщо інше не обумовлено в проформах-інвойсах та інвойсах до Контракту.
На виконання Контракту продавцем виставлено проформу-інвойс від 23.12.2024 на поліефірну плівку для друку та пакування на загальну суму 32 595,73 долара США, а згодом - рахунок-фактуру (інвойс) від 09.01.2025 № 516211250550 на 19 812 кг такого товару за ціною 1,67 долара США за кілограм на загальну суму 33 086,04 долара США. У проформі-інвойсі та інвойсі визначено умови поставки - CIF порт Констанца та умови оплати - 20 % передоплати та 80 % оплати перед відправленням товару.
Позивачем сплачено продавцю 6 519,15 долара США згідно з платіжним дорученням від 30.12.2024 № 17 та 26 566,89 долара США згідно з платіжним дорученням від 10.01.2025 № 2. У призначенні платежу обох платіжних доручень зазначено Контракт, а також проформу-інвойс від 23.12.2024 (у платіжному дорученні № 17) та інвойс від 09.01.2025 (у платіжному дорученні № 2).
21.03.2025 о 09:04 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який діяв в інтересах позивача на підставі договору про надання послуг з декларування товарів від 05.08.2020 № 121, до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці подано митну декларацію № 25UA100320009887U2 (далі - МД), в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 34 340,94 долара США, з яких 33 086,04 долара США - ціна товару за інвойсом, а 1 254,90 долара США - витрати на транспортування.
Для підтвердження заявленої митної вартості разом з МД декларантом подано, зокрема: пакувальний лист від 09.01.2025 № 510211250467-001; рахунок-фактуру (інвойс) від 09.01.2025 № 516211250550; автотранспортну накладну від 19.03.2025 № 19000; супровідний документ Т1 від 19.03.2025 № 25ROCT1900T19897L6; сертифікат про походження товару від 23.01.2025 № 24400893; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.03.2025 № 9; довідку про вартість перевезення від 20.03.2025 № 68; прайс-лист виробника б/н від 23.12.2024; Контракт; договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2020 № 121; договір про перевезення від 25.02.2025 № 2702/25; коносамент від 16.01.2025 № 248935446; опис товару б/н від 19.03.2025; копію митної декларації країни відправлення від 13.01.2025 № 303-10749859-25.
24.03.2025 декларантом додатково подано висновок ДП «Держзовнішінформ» від 24.03.2025 № 3-3/353 щодо рівня цін на товар.
Відповідно до прайс-листа виробника від 23.12.2024 ціна поліефірної плівки для друку та пакування артикулу F-PAP-011.0-XX-B на умовах CIF Констанца становить 1,67 долара США за кілограм, умови оплати - 20 % авансу та 80 % перед відправленням.
За результатами застосування автоматизованої системи управління ризиками за МД сформовано форми митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
25.03.2025 відповідач повідомив декларанта, що подані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, а саме: відповідно до пункту 4.1 Контракту та інвойсу від 09.01.2025 № 516211250550 передбачено 20 % передоплати та 80 % оплати перед відправленням, а документи на передоплату декларантом не надавались; не надано перекладу митної декларації країни відправлення від 13.01.2025 № 303-10749859-25, інвойсу від 09.01.2025 № 516211250550 та сертифіката про походження від 23.01.2025 № 24400893; експертний висновок № 3-3/353 має консультаційний характер та не містить обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини. Цим же повідомленням декларанту запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) транспортні документи за маршрутом транспортування;
2) якщо рахунок сплачено - банківські, платіжні документи;
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
5) за бажанням декларанта - інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Листом від 25.03.2025 № 1 декларант надав відповідачу платіжні доручення від 30.12.2024 № 17 та від 10.01.2025 № 2, які, як він зазначив, підтверджують 100 % передоплату перед відправленням товару, а також калькуляцію виробника до інвойсу, прайс-лист на асортимент продукції виробника, сертифікат аналізу виробника від 09.01.2025 та лист позивача від 19.03.2025 щодо використання товару для власних виробничих потреб. У цьому ж листі декларант пояснив, що інвойс та сертифікат про походження подано англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, і в них зазначено вичерпну інформацію щодо назви, ціни та країни походження товару; що рахунок, довідку та договір на перевезення товару від порту Констанца до місця призначення подано разом з МД; що бухгалтерськими документами, які підтверджують оплату товару, є платіжні документи; що опис товару, прайс-лист виробника та пакувальний лист подано разом з МД.
Листом від 25.03.2025 № 2 декларант повідомив відповідача, що всі наявні додаткові документи надано листом від 25.03.2025 № 1, інших документів надаватися не буде, та просив припинити перебіг 10-денного строку, встановленого частиною 3 статті 53 МК України.
Того ж дня відповідачем прийнято Рішення про коригування, яким митну вартість товару визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України на рівні 2,0226 долара США за кілограм, тобто в загальному розмірі 40 071,75 долара США.
У графі 33 Рішення про коригування зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) пунктом 4.1 Контракту та інвойсом від 09.01.2025 № 516211250550 передбачено 20 % передоплати та 80 % оплати перед відправленням, а документи на передоплату декларантом не надавались;
2) не надано переклад митної декларації країни відправлення від 13.01.2025 № 303-10749859-25, інвойсу від 09.01.2025 № 516211250550 та сертифіката про походження від 23.01.2025 № 24400893, а прайс на продукцію виробника та сертифікат аналізу, подані на запит митного органу, надано без перекладу відповідно до статті 254 МК України;
3) експертний висновок № 3-3/353 носить консультаційний характер та не містить обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини, тому не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості;
4) прайс-лист від 23.12.2024 адресований виключно ТОВ «Виробнича фабрика «Сімі» та не розповсюджується на інших суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, а тому, з урахуванням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, задекларовані ціни не можуть вважатися дійсною вартістю товару.
Також у графі 33 Рішення про коригування зазначено, що метод за ціною договору щодо ідентичних товарів застосувати неможливо через відсутність даних вартості операції з ідентичними товарами, а джерелом інформації для коригування є митна декларація від 29.07.2024 № 24UA807200011448U2, за якою оформлено подібний товар «БОПЕТ-поліефірна плівка (з поліетилентерефталату) завтовшки 10 мікрон: тип F-UPF-010.0-XX-B-1020» виробника FLEX MIDDLE EAST FZE торговельної марки FLEXPET, ввезений на умовах поставки CIF.
Згідно з графою 26 Рішення про коригування оцінюваним товаром є плівка з поліетилентерефталату завтовшки 11 мкм в рулонах шириною 600 мм, довжиною 12 000 м, арт. F-PAP-011.0-XX-B, вагою нетто 19 812 кг, торговельної марки FLEXPET виробника FLEX MIDDLE EAST FZE.
Того ж дня відповідачем оформлено Картку відмови, в якій зазначено, що у митному оформленні відмовлено у зв`язку з прийняттям Рішення про коригування, а для митного оформлення необхідно подати митну декларацію з урахуванням цього рішення.
Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 26.03.2025 № 25UA100320010737U1.
Не погоджуючись з Рішенням про коригування та Карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
З огляду на це, норми МК України наводяться судом у редакції, чинній станом на 21.03.2025.
Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частини 6 цієї статті декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з частинами 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктами 1, 2 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 1-4 частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до частини 1 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частинами 4, 5 статті 60 МК України визначено, що ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Згідно з частиною 1 статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
З наведених вище норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, а якщо він не може аргументовано довести цю обставину, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
При цьому, право митного органу витребувати додаткові документи виникає лише у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вже зазначалось, підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості відповідач у графі 33 Рішення про коригування визначив чотири обставини (неподання документів на передоплату, відсутність перекладу окремих документів, консультаційний характер експертного висновку та адресність прайс-листа), правомірність посилання на кожну з яких підлягає перевірці.
Водночас, доводи про неможливість ідентифікувати платіжне доручення від 10.01.2025 № 2 з оцінюваним товаром та про неподання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування у Рішенні про коригування не наводились і вперше заявлені відповідачем у відзиві. Оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55 МК України обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, має міститися саме в рішенні про коригування, такі доводи не можуть підтверджувати правомірність Рішення про коригування. Разом з тим, суд надає оцінку і цим доводам.
Щодо оплати товару, суд зазначає таке.
Пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, віднесено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Умова про оплату товару шляхом 20 % передоплати та 80 % оплати перед відправленням товару визначена у проформі-інвойсі від 23.12.2024, прайс-листі виробника від 23.12.2024 та інвойсі від 09.01.2025 № 516211250550, на що посилається і сам відповідач у Рішенні про коригування.
На вимогу відповідача декларант подав платіжні доручення від 30.12.2024 № 17 на суму 6 519,15 долара США та від 10.01.2025 № 2 на суму 26 566,89 долара США, загальна сума яких (33 086,04 долара США) збігається із загальною вартістю товару за інвойсом від 09.01.2025 № 516211250550. Сума за платіжним дорученням від 30.12.2024 № 17 становить 20 % суми проформи-інвойсу від 23.12.2024 (32 595,73 долара США), тобто відповідає погодженій сторонами Контракту умові про передоплату.
При цьому, у Рішенні про коригування відповідач зазначив ці платіжні доручення серед документів, наданих декларантом на його запит, однак жодних недоліків у них не навів, а розбіжностей між платіжними дорученнями та іншими поданими документами щодо суми, валюти чи отримувача платежу не встановив.
Отже, зазначене у Рішенні про коригування твердження про неподання документів на передоплату товару спростовується матеріалами справи.
Що стосується наведеного у відзиві доводу про те, що платіжне доручення від 10.01.2025 № 2 містить реквізити лише Контракту та дату невідомого інвойсу, то зазначена у ньому дата інвойсу (09.01.2025) збігається з датою інвойсу № 516211250550, а сума обох платежів - із загальною вартістю товару за цим інвойсом.
Посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 суд оцінює критично, оскільки відповідач не зазначив, яким чином відсутність у платіжному дорученні реквізитів інвойсу вплинула на числове значення митної вартості товару, за умови що сума платежів повністю збігається з вартістю товару за інвойсом.
Стосовно перекладу документів суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 254 МК України документи можуть подаватися митному органу іноземною мовою міжнародного спілкування, а переклад документів, складених іншою мовою, митний орган може вимагати лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Як вже зазначалось, у листі від 25.03.2025 № 1 декларант пояснив, що інвойс та сертифікат про походження подано англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування. Цих пояснень відповідач у Рішенні про коригування не спростував, не стверджував, що зазначені документи складено іншою мовою, та не зазначив, які саме відомості, необхідні для перевірки митної вартості, у них залишились для нього незрозумілими.
До того ж, сертифікат про походження товару не належить до документів, визначених частинами 2 і 3 статті 53 МК України, оскільки підтверджує країну походження товару, а не його вартість. Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, передбаченим пунктом 7 частини 3 статті 53 МК України, і відповідач також не зазначив, якою мовою її складено та які дані з неї необхідні для перевірки відомостей, зазначених у МД.
Прайс на продукцію виробника та сертифікат аналізу декларант подав як додаткові документи на запит відповідача, при цьому відповідач не зазначив, якою мовою їх складено та які дані, що містяться в них, є необхідними для перевірки числового значення митної вартості.
З огляду на це, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 826/16734/18 суд оцінює критично, оскільки у даному випадку відповідач не встановив, що відсутність перекладу будь-якого з поданих документів перешкодила йому перевірити числові значення складових митної вартості товару.
Що стосується висновку експертної організації № 3-3/353, то висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, віднесено пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України до додаткових документів, а у даному випадку такий висновок декларант подав за власною ініціативою відповідно до частини 6 цієї статті.
Консультаційний характер такого висновку чи відсутність у ньому обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини не свідчать про розбіжності в документах, визначених частиною 2 статті 53 МК України, а МК України не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у такому висновку вартості сировини. Крім того, у графі 33 Рішення про коригування реквізити цього висновку наведено суперечливо: його іменовано і висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 21.03.2025, і висновком ДП «Держзовнішінформ» від 24.03.2025, і висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 25.03.2025, тоді як у графі 18 цього ж рішення зазначено висновок ДП «Держзовнішінформ» від 24.03.2025 № 3-3/353.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо прайс-листа від 23.12.2024, суд виходить з такого.
Прайс-лист не належить до документів, які згідно з частиною 2 статті 53 МК України підтверджують митну вартість товарів, а прейскуранти (прайс-листи) виробника товару віднесено частиною 3 цієї статті до додаткових документів, що можуть бути витребувані митним органом.
Ні МК України, ні інші нормативно-правові акти не містять вимоги про те, що прайс-лист має бути адресований необмеженому колу осіб. Відповідач не зазначив, якою нормою встановлено таку вимогу, та не вказав на розбіжності між прайс-листом та іншими поданими документами. Навпаки, зазначена у прайс-листі від 23.12.2024 ціна товару артикулу F-PAP-011.0-XX-B (1,67 долара США за кілограм), умови поставки та умови оплати збігаються з відповідними умовами інвойсу від 09.01.2025 № 516211250550.
Посилаючись на статтю VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, відповідач стверджує, що задекларовані ціни не можуть вважатися дійсною вартістю товару, оскільки встановлені саме для позивача. Водночас, умови, за яких метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, визначено частиною 1 статті 58 МК України, а відповідач не стверджує ні про обмеження прав покупця щодо використання товару, ні про наявність умов чи застережень, які унеможливлюють визначення вартості товару, ні про пов`язаність продавця і покупця.
Отже, зазначена відповідачем обставина не є розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо витрат на транспортування, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Контракту товар поставлено на умовах CIF Констанца, тобто витрати на його перевезення до порту Констанца включено до ціни товару. Витрати на транспортування товару від порту Констанца до місця ввезення на митну територію України відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України підлягають включенню до митної вартості, що декларантом і зроблено - такі витрати заявлено у розмірі 1 254,90 долара США.
Для підтвердження цих витрат декларант разом з МД подав автотранспортну накладну від 19.03.2025 № 19000, супровідний документ Т1 від 19.03.2025, договір про перевезення від 25.02.2025 № 2702/25, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.03.2025 № 9 та довідку про вартість перевезення від 20.03.2025 № 68.
У Рішенні про коригування відповідач жодних недоліків цих документів не зазначив. Єдиною обставиною, на яку відповідач посилається щодо цієї складової митної вартості у відзиві, є неподання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування. При цьому відповідач не стверджує, що витрати на транспортування не включено до заявленої митної вартості чи що їх розмір визначено невірно.
Проте ні частина 2, ні частина 3 статті 53 МК України не передбачають такого документа, як заявка на транспортно-експедиційне обслуговування, а частиною 5 цієї статті заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Посилання відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, цього висновку не спростовує, оскільки перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів, вичерпно встановлено статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження таких витрат.
Отже, висновок відповідача про непідтвердження витрат на транспортування є необґрунтованим.
Стосовно витребуваних відповідачем додаткових документів суд зазначає, що з п`яти запропонованих позицій декларант надав банківські платіжні документи, прайс-лист і калькуляцію виробника, сертифікат аналізу, а щодо транспортних документів пояснив, що такі документи подавались разом з МД. Виписку з бухгалтерської документації декларант не подав, пояснивши, що бухгалтерськими документами, які підтверджують оплату товару, є платіжні документи.
Водночас, частиною 3 статті 53 МК України на декларанта покладено обов`язок надати додаткові документи «за наявності», а відповідач не зазначив, усуненню якого саме сумніву могла б слугувати виписка з бухгалтерської документації з урахуванням того, що факт і розмір оплати товару підтверджено банківськими платіжними документами. Пояснень декларанта, викладених у листі від 25.03.2025 № 1, відповідач у Рішенні про коригування не оцінив.
Отже, неподання позивачем окремих витребуваних документів не могло бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
Оскільки відповідач не довів наявності підстав для неприйняття заявленої митної вартості за основним методом, у нього були відсутні й підстави для застосування другорядних методів.
Водночас, і саме визначення митної вартості у Рішенні про коригування не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 55 та статті 60 МК України.
Так, за основу коригування відповідачем взято митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 29.07.2024 № 24UA807200011448U2, тобто майже за вісім місяців до подання МД, тоді як частина 1 статті 60 МК України вимагає, щоб час експорту подібних (аналогічних) товарів збігався з часом експорту оцінюваних товарів або був максимально наближеним до нього. Відповідач не зазначив, чи ввозились подібні товари у більш наближений період.
Крім того, товар, взятий за основу, відрізняється від оцінюваного товару товщиною (10 мікрон та 11 мкм відповідно) та артикулом (F-UPF-010.0-XX-B-1020 та F-PAP-011.0-XX-B відповідно), однак відповідач не обґрунтував, чому ці товари є подібними (аналогічними) у розумінні частин 2, 3 статті 60 МК України, та не навів відомостей про те, що товар за митною декларацією від 29.07.2024 № 24UA807200011448U2 ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінюваний товар, а у разі розбіжностей - про здійснення передбаченого частиною 5 статті 60 МК України коригування.
Посилання ж відповідача у відзиві на те, що коригування митної вартості здійснено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, не узгоджується зі змістом Рішення про коригування, в якому зазначено застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України.
Щодо інших доводів відповідача, суд зазначає, що сформовані автоматизованою системою управління ризиками форми митного контролю 105-2 та 106-2 зобов`язували посадових осіб відповідача здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, однак самі по собі не є доказом недостовірності заявлених декларантом відомостей і не звільняють митний орган від обов`язку аргументовано довести наявність підстав, визначених частиною 6 статті 54 МК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі № 300/6315/24, зазначивши, що саме лише спрацювання ризику в автоматизованій системі не є достатньою підставою для сумніву, який має ґрунтуватися на конкретних обставинах.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду, в яких зазначено, що обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з наведених самим відповідачем цитат, у цих постановах Верховний Суд також виходив з того, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Таких обґрунтованих сумнівів у даному випадку відповідачем не доведено.
Отже, відповідач не довів наявності передбачених частиною 6 статті 54 МК України обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, тобто Рішення про коригування прийняте без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Як вже вказувалось, підставою для відмови у митному оформленні товару в Картці відмови зазначено прийняття Рішення про коригування, а для митного оформлення декларанту роз`яснено необхідність подання митної декларації з урахуванням цього рішення.
Отже, Картка відмови є похідною від Рішення про коригування, а тому з огляду на протиправність останнього також підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач не довів правомірності Рішення про коригування та Картки відмови.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з оплатою судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 92; код ЄДРПОУ 37184114) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.03.2025 № UA100320/2025/000030/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000229.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.
Судове рішення № 141546318, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/25467/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: