Рішення № 141546310, 17.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
320/57149/25
Номер документу
141546310
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року м. Київ справа №320/57149/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» (далі - позивач, ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР») з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.05.2025 № UA100190/2025/000012/1 (далі - Рішення про коригування);

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2025/000217 (далі - Картка відмови);

- зобов`язати Київську митницю здійснити митне оформлення товарів згідно з митною декларацією від 19.05.2025 № 25UA100190560751U6 із визнанням заявленої позивачем митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В якості підстав звернення до суду позивач вказує, що у відповідності до контракту від 05.02.2025 № 05022025, укладеного з компанією ARMADIUS STEEL LTD (Кіпр), він ввіз на митну територію України прокат плоский оцинкований з полімерним покриттям у рулонах виробництва VIET PHAP STEEL CORRUGATED JOINT STOCK COMPANY (В`єтнам) на умовах поставки FOB Хайфон та визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), додавши до ціни товару витрати на його транспортування до місця ввезення на митну територію України та страхування. На думку позивача, для підтвердження митної вартості він подав митному органу всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а Рішення про коригування містить лише загальні формулювання про наявність розбіжностей у документах та відсутність відомостей про складові митної вартості, без зазначення того, які саме розбіжності виявлено і яким чином вони вплинули на митну вартість. Позивач також вважає, що відповідач безпідставно застосував резервний метод, не обґрунтувавши ні неможливість застосування основного методу, ні вибір митної декларації, взятої за основу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вказує, що під час перевірки митної декларації від 19.05.2025 № 25UA100190560751U6 встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, а саме: коносамент від 28.02.2025 № BHP250211069 не містить підпису капітана судна або іншого представника перевізника, а тому не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення; не забезпечено переклад копії митної декларації країни відправлення від 26.02.2025 відповідно до статті 254 МК України; довідка про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07 не належить до документів, які згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 підтверджують вартість транспортування; довідку видано ПП «ФЕРСТ ВЕЙ», тоді як перевізниками товару є «Beelogistics» (морським транспортом) та «PKP CARGO CONNECT» (залізничним транспортом), а тому витрати на перевезення мали підтверджуватися документами фактичних перевізників; у заявці на транспортно-експедиторське обслуговування містом доставки товару зазначено Васильків, а у довідці про транспортні витрати - Бориспіль.

Крім того, відповідач посилається на те, що декларант відмовився від надання додаткових документів, а за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів встановлено її заниження. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 804/2708/18, від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17, від 22.08.2019 у справі № 826/25704/15 та від 11.09.2020 у справі № 804/1211/16.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав раніше заявлені позовні вимоги та зазначив, що ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» є експедитором, який згідно з договором про транспортно-експедиторське обслуговування має право залучати до виконання договору третіх осіб, зокрема безпосередніх перевізників; що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, а відповідач не конкретизував, які відомості з неї необхідні для визначення митної вартості; що розбіжність щодо міста доставки пояснено експедитором і вона не стосується витрат на перевезення до місця ввезення на митну територію України; а також що відповідач не обґрунтував порівнянність товару, митну вартість якого взято за основу для застосування резервного методу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Між VIET PHAP STEEL CORRUGATED JOINT STOCK COMPANY (В`єтнам; продавець) та ARMADIUS STEEL LTD (Кіпр; покупець) укладено контракт від 15.11.2024 № 15112024 на поставку сталі оцинкованої з покриттям у рулонах.

Між ARMADIUS STEEL LTD (продавець) та ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» (покупець) укладено контракт від 05.02.2025 № 05022025 (далі - Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - сплатити та прийняти оцинковану сталь з полімерним покриттям у рулонах виробництва VIET PHAP STEEL CORRUGATED JOINT STOCK COMPANY у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в інвойсах.

Згідно з інвойсом від 18.02.2025 № 01.4/VPS-ARM/INV загальна вартість товару вагою нетто 743,705 т у 28 контейнерах становить 628 727,26 долара США на умовах поставки FOB Хайфон, В`єтнам, з оплатою з відстрочкою до 31.12.2025.

Для доставки товару між позивачем (клієнт) та ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» (експедитор) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.11.2022 № ПП22/15-11, на виконання якого позивач подав заявку від 28.02.2025 № FW28022025 на перевезення 28 контейнерів (букінг 250057811) морським транспортом та мультимодальним способом із використанням залізниці та автотранспорту за маршрутом Хайфон - Гданськ - Бориспіль із доставкою автотранспортом до складу у Василькові. У заявці погоджено вартість кожної з послуг (морського перевезення, навантажувально-розвантажувальних робіт за межами України, портового експедирування, оформлення Т1, перевезення залізницею з Гданська до Борисполя та автоперевезення до Василькова) в еквіваленті у доларах США за один контейнер з оплатою у гривні за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку.

ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» уклало договір від 15.02.2023 № UA00206688 з Maersk A/S, як агентом Maersk Line, Limited, на міжнародне інтермодальне перевезення вантажів у контейнерах перевізника, а також договір від 03.03.2025 № FB0303/25 з ТОВ «БІТ ВАНТАЖ» про надання послуг з перевалки, перевезення, завантаження/вивантаження та зберігання контейнерів на контейнерному терміналі у м. Бориспіль.

ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» виставило позивачу рахунки щодо перевезення 28 контейнерів судном MERKUR ARCHIPELAGO: від 13.03.2025 № 4642 на оплату послуг зі страхування (42 180, 11 грн); від 30.04.2025 № 4994 на оплату міжнародного перевезення за межами України, фрахт (1 748 688, 76 грн); від 13.05.2025 № 5079 на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт за межами України (349 272, 00 грн), організації митних послуг (87 318, 00 грн), супутніх послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт за межами України (128 066, 40 грн), транспортно-експедиторського обслуговування за маршрутом Гданськ, Польща - Медика, Польща/Мостиська, Україна (кордон України) (960 498, 00 грн) та за маршрутом Медика, Польща/Мостиська, Україна (кордон України) - Бориспіль, Україна (960 498, 00 грн). Надання послуг оформлено актами від 20.03.2025 № 452, від 30.04.2025 № 692 та від 13.05.2025 № 700.

Позивач сплатив ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» 42 180, 11 грн згідно з платіжною інструкцією від 20.03.2025 № 000867 (оплата за послуги зі страхування за рахунком № 4642) та 1 000 000, 00 грн згідно з платіжною інструкцією від 06.05.2025 № 001383 (оплата за міжнародне перевезення, фрахт за рахунком № 4994).

У довідці про транспортно-експедиційні витрати від 13.05.2025 № 1305/07 ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» зазначило, що транспортно-експедиційні витрати та навантажувально-розвантажувальні роботи за коносаментом BHP250211069 у 28 контейнерах за маршрутом Хайфон, В`єтнам - Гданськ, Польща - Медика, Польща/Мостиська, Україна (кордон України) становлять 3 273 843, 16 грн (116 922, 97 грн за один контейнер), у тому числі: морське перевезення (фрахт) - 1 748 688, 76 грн; навантажувально-розвантажувальні роботи - 349 272, 00 грн; супутні послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт - 128 066, 40 грн; оформлення Т1 - 87 318, 00 грн; перевезення контейнерним поїздом за маршрутом Гданськ, Польща - Медика, Польща/Мостиська, Україна (кордон України) - 960 498, 00 грн (з розрахунку 1,74 грн за т/км). Окремо у довідці зазначено вартість перевезення контейнерним поїздом за маршрутом Мостиська (кордон України) - Бориспіль (960 498, 00 грн, з розрахунку 1,80 грн за т/км) та вартість страхування вантажу (42 180, 11 грн, або 1 506, 43 грн за один контейнер).

Листом від 20.05.2025 № 20/05-2 позивач повідомив відповідача, що під час перевантаження у Німеччині виявлено пошкодження контейнера MRKU7646866, який відправлено до Гданська іншим рейсом, а під час завантаження на залізничні платформи у Гданську - пошкодження фітингового кріплення контейнера MSKU7944712, який залишено в Гданську для перевантаження. У зв`язку з цим до інвойсу від 18.02.2025 № 01.4/VPS-ARM/INV оформлено специфікацію від 23.04.2025 № 1 на 26 контейнерів, які прибули в Україну (вага нетто 690,495 т, вартість 584 223,96 долара США), та специфікацію від 23.04.2025 № 2 на 2 контейнери, що мали бути доставлені пізніше (вага нетто 53,210 т, вартість 44 503,30 долара США).

Додатком від 20.05.2025 № 2005/02 до довідки № 1305/07 ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» повідомило, що відповідно до заявки від 28.02.2025 № FW28022025 містом доставки товару є Васильків, однак відповідно до товаросупровідних документів містом доставки є Бориспіль, а рахунок за перевезення за маршрутом Бориспіль - Васильків буде виставлено окремо, оскільки це перевезення не є міжнародним.

19.05.2025 о 16:21 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який діяв в інтересах позивача, до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ліски» Київської митниці подано митну декларацію № 25UA100190560751U6 (далі - МД) на товар «Прокат плоский оцинкований, листовий з полімерним покриттям, в рулонах» розміром 0,40х1250 мм та 0,45х1250 мм різних кольорів (код УКТ ЗЕД 7210708000; вага нетто 690 495 кг) у 26 контейнерах.

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 658 423,73 долара США (27 323 465, 62 грн), з яких 584 223,96 долара США - ціна товару згідно зі специфікацією № 1, а 3 079 164, 46 грн - витрати на транспортування до пункту пропуску «Мостиська - Пшемисль» (3 039 997, 22 грн) та на страхування (39 167, 24 грн), заявлені у графах 20, 22 декларації митної вартості.

Разом з МД декларантом подано, зокрема: пакувальний лист та інвойс від 18.02.2025 № 01.4/VPS-ARM/INV; коносамент від 28.02.2025 № BHP250211069; документ Т1; сертифікат про походження товару від 17.03.2025 № 2501016846; 26 накладних ЦІМ/УМВС від 04.05.2025; рахунки ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» від 13.03.2025 № 4642, від 30.04.2025 № 4994 та від 13.05.2025 № 5079; платіжні інструкції від 20.03.2025 № 000867 та від 06.05.2025 № 001383; довідку про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07; прайс-лист від 18.02.2025; Контракт та доповнення до нього від 23.04.2025; договір про надання послуг митного брокера від 02.08.2023 № 02/08; договори від 03.03.2025 № FB0303/25, від 15.02.2023 № UA00206688 та від 29.01.2024 № ПП01/29; сертифікат якості виробника № 25022100; акти надання транспортно-експедиторських послуг від 20.03.2025 № 452, від 30.04.2025 № 692 та від 13.05.2025 № 700; заявку від 28.02.2025 № FW28022025; інвойс продавця; контейнерний лист; копію митної декларації країни відправлення від 26.02.2025.

Відповідач повідомив декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів, на що декларант заявою від 23.05.2025 повідомив, що всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості подано, а інших наявних документів немає, та просив оформити МД за ціною договору.

23.05.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 1,1453 долара США за кілограм, тобто в загальному розмірі 790 823,92 долара США.

На бланку Рішення про коригування, копії якого надано обома сторонами, у графі 33 відображено лише висновок про те, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Повний текст графи 33 відповідач надав окремим документом. Згідно з ним відповідач зазначив такі підстави невизнання заявленої митної вартості:

1) поданий до митного оформлення коносамент від 28.02.2025 № BHP250211069 не містить підпису капітана судна або іншого представника перевізника, а тому не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення;

2) не забезпечено відповідно до статті 254 МК України переклад документів, зокрема копії митної декларації країни відправлення від 26.02.2025, у зв`язку з чим відсутня можливість ідентифікації вартісних характеристик оцінюваного товару;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07, однак відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до документів, які підтверджують вартість транспортування, належать договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунок-фактура (акт виконаних робіт), банківський платіжний документ, заявка на перевезення, акт виконаних робіт з перевезення, калькуляція транспортних витрат;

4) довідку про транспортні витрати видано ПП «ФЕРСТ ВЕЙ», однак відповідно до коносаменту перевізником товару морським транспортом є «Beelogistics», а відповідно до накладних ЦІМ/УМВС від 04.05.2025 перевізником залізничним транспортом є «PKP CARGO CONNECT»;

5) відповідно до заявки від 28.02.2025 № FW28022025 містом доставки товару є Васильків, однак відповідно до довідки про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07 - Бориспіль.

Також у графі 33 Рішення про коригування зазначено, що декларант відмовився від надання додаткових документів; що за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів встановлено її заниження; що методи визначення митної вартості за статтями 59-63 МК України застосувати неможливо; а джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом є митна декларація від 17.04.2025 № 25UA401020016702U7, за якою імпортовано схожий за описом товар «Прокат плоский з вуглецевої сталі, в рулонах» (з розрахунку 1,1453 долара США за кілограм).

Того ж дня відповідачем оформлено Картку відмови, у якій причиною відмови зазначено прийняття рішення про визначення митної вартості товару від 23.05.2025 № UA100190/2025/000012/2, а для митного оформлення декларанту роз`яснено необхідність подання нової митної декларації з урахуванням цього рішення.

Не погоджуючись з Рішенням про коригування та Карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

З огляду на це, норми МК України наводяться судом у редакції, чинній станом на 19.05.2025, тобто з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.08.2024 № 3926-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу», який набрав чинності 19.04.2025.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Пунктами 1-4 частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Пунктами 5-7 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З наведених вище норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, а обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, має міститися безпосередньо в рішенні про коригування.

Верховний Суд у постановах від 29.12.2025 у справі № 300/6315/24 та від 14.10.2026 у справі № 420/14208/25 наголосив, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось, на бланку Рішення про коригування у графі 33 відображено лише загальний висновок про наявність розбіжностей та відсутність відомостей у поданих документах, без зазначення того, у чому вони полягають. Водночас, з огляду на те, що відповідач надав повний текст графи 33 Рішення про коригування, а позивач у відповіді на відзив заперечив проти кожної з наведених у ньому підстав, суд надає оцінку кожній з цих підстав.

Щодо витрат на транспортування товару, суд зазначає таке.

За умовами поставки FOB Хайфон витрати на транспортування товару від порту відвантаження несе покупець, а тому відповідно до пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 МК України такі витрати до місця ввезення на митну територію України підлягають включенню до митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені декларантом у графі 20 декларації митної вартості витрати на транспортування (3 039 997, 22 грн) дорівнюють вартості перевезення 26 контейнерів до кордону України, яка відповідно до довідки про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07 становить 116 922, 97 грн на один контейнер (116 922, 97 грн х 26) і складається з вартості морського перевезення, навантажувально-розвантажувальних робіт та супутніх послуг, оформлення Т1 та перевезення контейнерним поїздом від Гданська до кордону України. Ці суми повністю відповідають рахункам ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» від 30.04.2025 № 4994 і від 13.05.2025 № 5079 та актам надання послуг від 30.04.2025 № 692 і від 13.05.2025 № 700, а погоджені сторонами ставки на кожну з послуг визначені у заявці від 28.02.2025 № FW28022025. Частину рахунку № 4994 позивачем сплачено згідно з платіжною інструкцією від 06.05.2025 № 001383.

Так само заявлені у графі 22 декларації митної вартості витрати на страхування (39 167, 24 грн) відповідають вартості страхування 26 із 28 контейнерів згідно з рахунком від 13.03.2025 № 4642, оплату якого підтверджено платіжною інструкцією від 20.03.2025 № 000867.

Відповідач не стверджує, що зазначені суми визначено невірно, а розрахунок складових митної вартості не спростував.

Посилання відповідача на те, що довідка про транспортні витрати не належить до документів, визначених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, суд відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, декларант разом з цією довідкою подав до митного оформлення і договір про транспортно-експедиторське обслуговування, і заявку на перевезення, і рахунки та акти експедитора, і банківські платіжні документи, тобто всі ті документи, про які зазначає сам відповідач. Довідка ж про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07 містить відомості про маршрут перевезення, тарифні ставки за тонно-кілометр та розмежування витрат на перевезення до кордону України і по митній території України, тобто фактично є калькуляцією транспортних витрат.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження таких витрат.

Відсутність у коносаменті від 28.02.2025 № BHP250211069 підпису капітана судна або іншого представника перевізника також не свідчить про розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, оскільки МК України не встановлює вимог щодо оформлення коносамента, а відповідач не зазначив, яким чином ця обставина вплинула на числові значення складових митної вартості. При цьому, факт перевезення товару підтверджується сукупністю поданих до митного оформлення документів: документом Т1, 26 накладними ЦІМ/УМВС від 04.05.2025, рахунками та актами експедитора, у яких зазначено номери тих самих контейнерів, що і в коносаменті, а також заявкою від 28.02.2025 № FW28022025 з номером букінгу 250057811. До матеріалів справи позивачем надано і морську накладну Maersk за цим номером, у якій вантажоодержувачем зазначено ПП «ФЕРСТ ВЕЙ», а судном - MERKUR ARCHIPELAGO, тобто тим самим, що вказано у рахунках експедитора.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 804/2708/18 суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з наведеної самим відповідачем цитати, у цій постанові Верховний Суд вказав на ненадання судом апеляційної інстанції оцінки доводам митного органу, а не сформулював висновок про те, що відсутність підпису на коносаменті є самостійною підставою для коригування митної вартості.

Стосовно залучення до перевезення третіх осіб, суд зазначає, що умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.11.2022 № ПП22/15-11 передбачено організацію експедитором перевезень морським, автомобільним, залізничним транспортом, а для виконання цього договору ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» уклало договори з Maersk A/S та ТОВ «БІТ ВАНТАЖ», які подано до митного оформлення. Залучення ж експедитором до перевезення інших осіб саме по собі не свідчить про недостовірність заявлених витрат, а відповідач не навів жодних відомостей, які б свідчили про те, що позивач поніс витрати на перевезення товару у більшому розмірі, ніж задекларовано.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17, суд враховує, що у цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій за обставин, коли декларантом, крім іншого, не було надано транспортних документів згідно з договором на транспортні послуги, рахунків перевізника та рахунків на здійснення транспортно-експедиційних послуг, а подані документи містили розбіжності щодо ціни товару. Як вбачається з наведеної відповідачем цитати постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 826/25704/15, у тій справі сума, зазначена в довідці про транспортні витрати, відповідала рахунку на оплату перевезення за іншим маршрутом. Натомість, у даній справі розбіжностей між довідкою про транспортні витрати, рахунками та актами експедитора, заявкою та платіжними документами відповідач не встановив, а тому ці правові висновки до спірних правовідносин не застосовні.

Що стосується розбіжностей щодо міста доставки товару (Васильків чи Бориспіль), то відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення. Як вбачається з графи 20 декларації митної вартості та довідки про транспортні витрати від 13.05.2025 № 1305/07, до митної вартості включено лише витрати на транспортування до пункту пропуску «Мостиська - Пшемисль», а вартість перевезення по митній території України виділено окремо. Отже, кінцевий пункт доставки товару на митній території України на числове значення митної вартості не впливає, а розбіжність у його зазначенні до того ж пояснено експедитором у додатку від 20.05.2025 № 2005/02 до довідки.

Отже, висновок відповідача про непідтвердження витрат на транспортування є необґрунтованим.

Наведені у відзиві доводи щодо неподання страхових документів у Рішенні про коригування не наводились. Подібний підхід щодо таких доводів застосував Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі № 300/6315/24, звернувши увагу на те, що аргументи, наведені митним органом лише на стадії судового розгляду, зокрема у відзиві на позовну заяву, не містилися у спірних рішеннях і не були покладені в їх основу. Разом з тим, суд зазначає, що вартість страхування підтверджено рахунком від 13.03.2025 № 4642 та платіжною інструкцією від 20.03.2025 № 000867, а також довідкою про транспортні витрати, тобто документами, що містять відомості про вартість страхування в розумінні пункту 8 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо перекладу копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, передбаченим пунктом 7 частини 3 статті 53 МК України, який декларант подав з власної ініціативи. Відповідач у Рішенні про коригування не зазначив, якою мовою складено цей документ, які саме дані, що містяться в ньому, є необхідними для перевірки відомостей, зазначених у МД, та чи вимагав він від декларанта переклад цього документа. Відповідач також не стверджує, що в копії митної декларації країни відправлення зазначено іншу ціну, кількість чи характеристики товару, ніж у Контракті, інвойсі та специфікації.

Стосовно відмови декларанта від надання додаткових документів суд зазначає, що частиною 3 статті 53 МК України на декларанта покладено обов`язок надати додаткові документи «за наявності», а перелік вимог щодо надання додаткових документів у Рішенні про коригування фактично відтворює частини 2, 3 статті 53 МК України, без зазначення того, усуненню якого саме сумніву мав слугувати кожен з цих документів. При цьому, банківські платіжні документи щодо оплати товару не могли бути подані, оскільки за умовами інвойсу оплата товару здійснюється з відстрочкою до 31.12.2025, а відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України такі документи подаються, якщо рахунок сплачено.

Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі № 300/6315/24 зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 804/1211/16, в якій зазначено, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладено на декларанта, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з наведеної самим відповідачем цитати, у цій постанові Верховний Суд також виходив з того, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Таких обґрунтованих сумнівів у даному випадку відповідачем не доведено.

Отже, відповідач не довів наявності передбачених частиною 6 статті 54 МК України обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, а тому у нього були відсутні й підстави для застосування другорядних методів.

Водночас, і саме визначення митної вартості за резервним методом у Рішенні про коригування не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 55 та статті 64 МК України.

Так, висновок про заниження заявленої митної вартості за результатами порівняння з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у Рішенні про коригування нічим не конкретизовано, а за основу коригування взято митну декларацію від 17.04.2025 № 25UA401020016702U7 із загальним описом товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі, в рулонах».

Водночас, як вбачається з наданої відповідачем копії цієї митної декларації, за нею ввезено попередньо пофарбовану сталь з алюмоцинковим покриттям (PRE-PAINTED GALVALUME STEEL) марки S550GD AZ50 товщиною 0,24 мм на умовах поставки FOB Вунгтау, В`єтнам, тоді як оцінюваним товаром є прокат плоский оцинкований з полімерним покриттям товщиною 0,40 мм та 0,45 мм, поставлений на умовах FOB Хайфон. Відповідач не обґрунтував, чому ці товари є порівнянними, не зазначив, чи враховано відмінності у виді покриття, товщині прокату, умовах поставки та кількості товару (157 920 кг за митною декларацією, взятою за основу, та 690 495 кг за МД), а також чи здійснювалося коригування митної вартості за цією митною декларацією.

Верховний Суд у постанові від 14.10.2026 у справі № 420/14208/25 зазначив, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Держмитслужби інформація про митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована, а рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, на підставі викладеного вище судом встановлено, що Рішення про коригування прийняте без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як вже вказувалось, підставою для відмови у митному оформленні товару в Картці відмови зазначено прийняття рішення про визначення митної вартості товару від 23.05.2025, а для митного оформлення декларанту роз`яснено необхідність подання нової митної декларації з урахуванням цього рішення.

Отже, Картка відмови є похідною від Рішення про коригування, а тому з огляду на протиправність останнього також підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення товарів згідно з МД із визнанням заявленої позивачем митної вартості, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, скасування Рішення про коригування та Картки відмови є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що товар, задекларований за МД, станом на час розгляду справи не випущено у вільний обіг. Навпаки, як зазначає сам відповідач у відзиві, у разі скасування Рішення про коригування сума, яка підлягає поверненню позивачу, становитиме 1 098 942, 67 грн, що свідчить про сплату митних платежів за митною вартістю, визначеною відповідачем. За таких обставин, позивач не позбавлений права на повернення надміру сплачених митних платежів у порядку, встановленому МК України, а позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення товарів за МД є надмірною і задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач не довів правомірності Рішення про коригування та Картки відмови, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» (03067, місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 21; код ЄДРПОУ 31202310) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.05.2025 № UA100190/2025/000012/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2025/000217.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141546310 ?

Документ № 141546310 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141546310 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141546310 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141546310 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141546310, Київський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141546310, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141546310 відноситься до справи № 320/57149/25

Це рішення відноситься до справи № 320/57149/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141546309
Наступний документ : 141546312