Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Київ справа №320/58970/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС.БУД» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування припису і постанови,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС.БУД» (далі - позивач, ТОВ «СЕНС.БУД») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1, Департамент) та Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач-2, КМДА), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2023 № 660/П (далі - Припис);
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника голови Київської міської державної адміністрації від 28.11.2023 № 4 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», прийняту щодо ТОВ «СЕНС.БУД» (далі - Постанова).
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано у відповідача-1 докази надсилання позивачеві Припису, а у відповідача-2 - докази надсилання Постанови. Цією ж ухвалою визначено, що питання щодо строку звернення до суду з цим позовом буде вирішено під час розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 17.11.2026 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду в частині позовної вимоги щодо Припису та залишено позовну заяву в цій частині без розгляду.
Отже, предметом розгляду у цій справі залишається позовна вимога про визнання протиправною та скасування Постанови.
В якості підстав звернення до суду позивач вказує, що є власником земельної ділянки площею 0,0763 га з кадастровим номером 8000000000:79:011:0041 на вул. Володимирській, 95/42 у Голосіївському районі м. Києва та замовником будівництва на ній адміністративного будинку. Будівництво здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень від 20.12.2016 № 1698/16/012/009-16, історико-містобудівного обґрунтування та проєктної документації, погоджених Міністерством культури України у 2017 році, експертного звіту від 07.06.2018 № VL_2018_2P, дозволу на виконання будівельних робіт від 21.08.2019 № КВ 112192330075, а також дозволів Міністерства культури України на проведення земляних робіт.
На думку позивача, вимога Припису про припинення будь-яких робіт без дозволу Департаменту не ґрунтується на законі. Пункт 2 частини третьої статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на який посилається відповідач-1, набрав чинності 26.05.2022, тобто після отримання позивачем усіх дозвільних документів, а абзацом сьомим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX прямо передбачено збереження чинності таких документів до завершення будівництва. Норма, якою заборонялося проведення робіт у зонах охорони та історичних ареалах без дозволу органу охорони культурної спадщини, втратила чинність з 01.01.2023, а пункти 9, 13 частини першої статті 6 та стаття 26 цього Закону стосуються робіт на самих пам`ятках, тоді як будинок на вул. Володимирській, 93 розташований за межами земельної ділянки позивача.
Вимогу про подання науково-проєктної та/або проєктної документації позивач вважає безпідставною, оскільки проєктну документацію об`єкта вже погоджено центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а науково-проєктна документація розробляється лише для робіт з консервації, реставрації, ремонту чи пристосування пам`яток. Постанова, на думку позивача, є похідною від протиправного Припису.
Щодо строку звернення до суду позивач вказує, що Припис і Постанову під час їх прийняття у 2023 році він не отримував, а дізнався про них лише 20.11.2025.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що за результатами візуального обстеження пам`ятки архітектури місцевого значення «Будинок прибутковий Марії Станіславської» на вул. Володимирській, 93 встановлено, що впритул до неї здійснюється будівництво адміністративного будинку, замовником якого є позивач, однак науково-проєктна та/або проєктна документація щодо цих містобудівних перетворень на погодження до Департаменту не надходила. У зв`язку з цим позивачеві винесено Припис, вимоги якого в установлений строк виконано не було, що стало підставою для прийняття Постанови.
На думку відповідача-1, Закон України «Про охорону культурної спадщини» є спеціальним щодо спірних правовідносин, а дозвіл на виконання будівельних робіт є документом у сфері містобудування, який не звільняє замовника від обов`язку дотримуватися вимог законодавства про охорону культурної спадщини. Положення Закону № 1423-IX, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню, оскільки Припис зумовлено набуттям будинком на вул. Володимирській, 93 статусу пам`ятки у 2023 році. Відповідач-1 також посилається на статті 6, 14-1, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та положення Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, а на виконання ухвали суду надав докази надсилання позивачеві Припису і Постанови.
Відповідач-2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивач подав відповідь на відзив відповідача-1, у якій підтримав раніше заявлені позовні вимоги. Звертає увагу, що надані відповідачем-1 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407039598976 та фіскальні чеки не містять описів вкладення, що, на його думку, унеможливлює встановлення змісту цих відправлень. Крім того, позивач зазначає, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» у редакції, чинній на час винесення Припису, не вимагав отримання дозволу Департаменту на будівництво поза межами пам`ятки, а положення Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи мають загальний характер і не встановлюють такого обов`язку.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, та оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд встановив таке.
ТОВ «СЕНС.БУД» є власником земельної ділянки площею 0,0763 га з кадастровим номером 8000000000:79:011:0041 на вул. Володимирській, 95/42 у Голосіївському районі м. Києва.
20.12.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачеві видано містобудівні умови та обмеження забудови цієї земельної ділянки № 1698/16/012/009-16 для будівництва адміністративного будинку.
Листом від 08.12.2017 № 905/10/61-17 Міністерство культури України погодило історико-містобудівне обґрунтування об`єкта «Будівництво адміністративного будинку по вул. Володимирській, 95/42 у Голосіївському районі м. Києва», зокрема в частині обмеження максимальної висоти об`єкта на рівні 161,67 м за Балтійською системою висот (10 наземних поверхів).
Листом від 29.12.2017 № 987/10/61-17 Міністерство культури України погодило проєктну документацію об`єкта «Будівництво адміністративного будинку (офісного центру) з підземним паркінгом по вул. Володимирській, 95/42 у Голосіївському районі м. Києва».
Міністерством культури України (з 2019 року - Міністерством культури та інформаційної політики України) позивачеві видано дозволи на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на цьому об`єкті від 10.01.2018 (лист № 22/10/61-18), від 10.04.2019 (лист № 270/10-2/61-19) та від 31.05.2021 (лист № 625/6.11.1). У кожному з дозволів місцем проведення робіт зазначено історичний ареал міста, зону регулювання забудови II категорії, та вказано, що роботи проводяться відповідно до проєктної документації, погодженої Міністерством культури України 29.12.2017 за № 987/10/61-17.
За результатами експертизи проєктної документації складено експертний звіт від 07.06.2018 № VL_2018_2P, а 21.08.2019 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачеві видано дозвіл на виконання будівельних робіт № КВ 112192330075 щодо нового будівництва об`єкта «Будівництво адміністративного будинку на вул. Володимирській, 95/42 в Голосіївському районі м. Києва».
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.06.2023 № 332 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено пам`ятку архітектури «Будинок прибутковий Марії Станіславської» на вул. Володимирській, 93 (охоронний № 3192-Кв). Пунктами 2, 3 цього наказу визначено, що межі і режими використання території пам`ятки та режим використання самої пам`ятки, не визначені в установленому порядку до 25.05.2022, встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Розроблення та затвердження науково-проєктної документації з визначення меж та режимів використання території пам`ятки доручено Київській міській військовій адміністрації.
27.10.2023 відповідачем-1 винесено Припис, у якому зазначено, що земельна ділянка на вул. Володимирській, 95/42 розташована в межах Центрального історичного ареалу міста Києва та зони регулювання забудови II категорії, а під час її огляду встановлено, що на ділянці проводяться земляні та будівельні роботи впритул до пам`ятки архітектури місцевого значення на вул. Володимирській, 93. Пославшись на те, що науково-проєктна та/або проєктна документація на проведення містобудівних перетворень за цією адресою Департаментом не погоджувалась, а дозвіл на проведення робіт не надавався, відповідач-1 дійшов висновку про порушення позивачем статей 6, 14-1, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та вимагав:
1) з дня отримання Припису припинити виконання будь-яких робіт за вказаною адресою без відповідного дозволу Департаменту;
2) в десятиденний термін надати до Департаменту науково-проєктну та/або проєктну документацію на проведення містобудівних перетворень за адресою: вул. Володимирська, 95/42.
Припис надіслано позивачеві рекомендованим листом № 0407039598976, який, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вручено адресату 01.11.2023.
21.11.2023 Департаментом складено акт про вчинення правопорушення № 04-23, у якому зафіксовано невиконання позивачем вимог Припису.
28.11.2023 заступником голови КМДА прийнято Постанову, якою за порушення частини 3 статті 14-1, частини 2 статті 30 та частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на підставі абзаців 3, 6, 7 частини 1 статті 44 та статті 45 цього Закону на позивача накладено фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, у розмірі 170 000, 00 грн та за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700, 00 грн, а всього 171 700, 00 грн.
Не погоджуючись з Приписом та Постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогою щодо Постанови визначальним є встановлення моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися саме про це рішення. Обов`язок доведення того, що Постанова була доведена до відома позивача раніше, ніж він стверджує, з огляду на частину 2 статті 77 КАС України покладається на суб`єктів владних повноважень.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що відсутність опису вкладення сама по собі виключає можливість вважати рішення суб`єкта владних повноважень надісланим, оскільки для рекомендованих листів опис вкладення Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, не передбачений (постанови Верховного Суду від 29.09.2025 у справі № 320/27124/23, від 18.08.2026 у справі № 140/8413/25). Водночас, для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити не лише факт надсилання рішення, а й факт та дату його вручення адресату.
Так, графа Постанови «Примірник постанови надіслано поштою» не заповнена. На підтвердження надсилання Постанови відповідач-1 надав фіскальний чек відділення АТ «Укрпошта» Київ 71 про прийняття рекомендованого листа, адресованого ТОВ «СЕНС.БУД» (01033, м. Київ), однак номер поштового відправлення та дата на цьому чеку відтворені нечитабельно, а рекомендованого повідомлення про вручення цього відправлення чи інших доказів його вручення позивачеві до суду не надано. Відповідач-2, у якого суд витребував докази надсилання Постанови, таких доказів також не надав.
Отримання ж позивачем 01.11.2023 Припису саме по собі не свідчить про обізнаність позивача з Постановою, яка є окремим рішенням, прийнятим іншою посадовою особою пізніше, 28.11.2023.
За таких обставин відповідачами не доведено, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про Постанову раніше 20.11.2025. Позовну заяву подано до суду 21.11.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а тому підстави для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з вимогою щодо Постанови відсутні.
Щодо суті спору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III; тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що нерухомі об`єкти культурної спадщини мають особливу правову природу, а їх збереження, зокрема запобігання їх руйнуванню або заподіянню їм шкоди внаслідок несанкціонованої господарської діяльності, є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 17.08.2026 у справі № 380/14567/25). Водночас, такий пріоритет не звільняє органи охорони культурної спадщини від обов`язку діяти на підставі та в межах повноважень, визначених Законом № 1805-III, а заходи впливу на суб`єктів господарювання мають ґрунтуватися на нормах, чинних на час їх застосування.
Відповідно до статті 44 Закону № 1805-III відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції, зокрема: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац другий); за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац сьомий).
Згідно зі статтею 45 Закону № 1805-III фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються, зокрема, головою чи заступником голови Київської міської державної адміністрації після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Про вчинення правопорушення особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
З наведених вище норм вбачається, що підставою для застосування фінансової санкції за абзацом другим статті 44 Закону № 1805-III є проведення саме незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці чи її території. Незаконність робіт позивача у Постанові обґрунтовано порушенням ним частини 3 статті 14-1 та частини 4 статті 32 Закону № 1805-III, тобто проведенням будівництва поряд із пам`яткою без дозволу Департаменту та без погодження з ним проєктної документації. Отже, суд має з`ясувати, чи покладав закон на позивача такі обов`язки на час прийняття Постанови.
Згідно зі статтею 14-1 Закону № 1805-III, яку включено до цього Закону згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-IX), територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки. Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 14-1 Закону № 1805-III до затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж та режимів використання території пам`ятки межа території пам`ятки встановлюється для пам`яток архітектури - 20 метрів навколо периметра забудови. У межах встановленої відповідно до цієї частини території пам`ятки (крім територій пам`яток археології) забороняється, зокрема, проведення робіт з нового будівництва, а також будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту, або зменшення відстані від такого об`єкта до пам`ятки, що охороняється.
Водночас, абзацом 7 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1423-IX встановлено, що документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, розташованих у межах територій, на яких відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції відповідно до змін, внесених цим Законом) встановлюються обмеження у використанні земель, видані відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цими змінами, зберігають чинність до завершення будівництва відповідних об`єктів.
Отже, законодавець, запроваджуючи нормативно визначену територію пам`ятки та пов`язані з нею обмеження забудови, одночасно гарантував збереження чинності вже виданих документів, що дають право на виконання будівельних робіт, до завершення будівництва. Такий підхід узгоджується зі статтею 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а також з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, щодо дії нормативно-правового акта в часі.
Як встановлено судом, містобудівні умови та обмеження видано позивачу 20.12.2016, а дозвіл на виконання будівельних робіт - 21.08.2019, тобто до набрання чинності статтею 14-1 Закону № 1805-III (26.05.2022) та до занесення будинку на вул. Володимирській, 93 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (16.06.2023). Відповідачі не надали доказів того, що ці документи скасовано, визнано недійсними або що будівництво на момент винесення Припису було завершено. Отже, обмеження, які виникли внаслідок набуття сусіднім будинком статусу пам`ятки, не могли бути застосовані до позивача як підстава для визнання незаконним будівництва, що здійснюється на підставі чинних документів.
Посилання відповідача-1 на те, що вимоги до позивача зумовлені саме набуттям будинком статусу пам`ятки у 2023 році, суд оцінює критично, оскільки саме для таких випадків, тобто для появи нових обмежень у використанні земель після видачі дозвільних документів, абзацом 7 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1423-IX і передбачено збереження чинності цих документів.
Крім того, жодна з норм, на які послався відповідач-1, не передбачає обов`язку замовника будівництва отримувати дозвіл Департаменту на будівельні роботи на власній земельній ділянці, розташованій поряд із пам`яткою.
Так, пункт 13 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III відносить до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології). Аналогічно стаття 26 цього Закону встановлює обов`язок отримання письмового дозволу на консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт та пристосування самих пам`яток. Позивач будь-яких робіт на пам`ятці на вул. Володимирській, 93 не проводить, і протилежного відповідачами не доведено.
Частина 4 статті 32 Закону № 1805-III, на яку послались відповідачі, у чинній на час прийняття Постанови редакції регулює занесення населених місць до Списку історичних населених місць України та визначення меж і режимів використання історичних ареалів. Наведений же в Постанові текст, згідно з яким на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, відповідає частині 7 статті 32 Закону № 1805-III, яка втратила чинність з 01.01.2023, тобто до прийняття Постанови.
Пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації віднесено погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
Погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини, відповідно до пункту 14 частини 2 статті 5 Закону № 1805-III віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Погодження проєкту є стадією, що передує виконанню будівельних робіт. Як встановлено судом, проєктну документацію об`єкта позивача, земельна ділянка якого розташована в історичному ареалі та зоні регулювання забудови, погоджено Міністерством культури України 29.12.2017, тобто центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, повноваження якого щодо таких територій визначено пунктом 14 частини 2 статті 5 Закону № 1805-III. На той час будинок на вул. Володимирській, 93 не мав статусу пам`ятки, а тому обов`язку погоджувати проєкт з органом охорони культурної спадщини як такий, що може позначитися на стані цієї пам`ятки, у позивача не було.
Закон № 1805-III не передбачає обов`язку замовника, будівництво якого розпочато на підставі погодженого проєкту та чинного дозволу на виконання будівельних робіт, повторно погоджувати проєктну документацію з органом охорони культурної спадщини у разі занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України розташованої поруч будівлі. Покладення на позивача такого обов`язку фактично означало б надання новим обмеженням зворотної дії в часі всупереч наведеним вище положенням Закону № 1423-IX.
Суд також зауважує, що в Приписі та Постанові відповідачі не посилаються на недоліки процедури погодження проєктної документації у 2017 році чи на невідповідність будівництва погодженому проєкту, а виходять виключно з відсутності погодження та дозволу Департаменту, необхідність яких пов`язують зі статусом пам`ятки, набутим будинком на вул. Володимирській, 93 у 2023 році.
Посилання відповідача-1 на положення Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, ратифікованої Законом України від 20.09.2006 № 165-V, не спростовують наведених висновків, оскільки ця Конвенція визначає загальні зобов`язання держав-учасниць щодо політики збереження архітектурної спадщини, а не встановлює для суб`єктів господарювання обов`язків, відмінних від передбачених національним законодавством.
Таким чином, будівельні роботи на вул. Володимирській, 95/42 виконуються позивачем на підставі погодженої Міністерством культури України проєктної документації та дозволу на виконання будівельних робіт, чинність якого збережена до завершення будівництва абзацом сьомим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1423-IX. Доказів того, що позивач виконує роботи з відхиленням від погодженого проєкту, а також того, що ці роботи завдали або можуть завдати шкоди пам`ятці, відповідачі суду не надали. Сам лише факт проведення робіт «впритул» до пам`ятки, зафіксований під час візуального огляду, без встановлення їх впливу на стан пам`ятки, такого висновку не підтверджує.
Крім того, як на підставу застосування цієї санкції Постанова містить посилання на абзаци 3 та 6 частини 1 статті 44 Закону № 1805-III, які встановлюють відповідальність за інші склади правопорушень - недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток та ухилення власника пам`ятки від підписання охоронного договору або порушення ним режиму використання пам`ятки, тоді як санкцію за проведення незаконних робіт передбачено абзацом 2 цієї частини.
З огляду на викладене Постанова в частині накладення на позивача фінансової санкції у розмірі 170 000, 00 грн прийнята без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
Щодо питання застосування фінансової санкції за невиконання припису, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Відповідно до абзацу 2 статті 30 Закону № 1805-III приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Візуальне обстеження об`єкта культурної спадщини, за результатами якого органом охорони культурної спадщини виноситься припис, є охоронним заходом, що здійснюється в межах державного управління у сфері охорони культурної спадщини на підставі спеціального Закону № 1805-III (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 640/15921/20).
Склад правопорушення, передбаченого абзацом 7 статті 44 Закону № 1805-III, полягає у невиконанні припису органу охорони культурної спадщини, який в силу абзацу другого статті 30 цього Закону є обов`язковим для виконання.
Як встановлено судом, Припис позивач отримав 01.11.2023. Його вимогу про надання документації у десятиденний строк позивач не виконав, про причини невиконання Департамент не повідомив, що зафіксовано в акті про вчинення правопорушення від 21.11.2023 № 04-23 і позивачем не заперечується.
Припис у встановленому порядку не скасовано, а позовну заяву в частині вимоги про визнання його протиправним та скасування ухвалою суду від 17.11.2026 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин. Отже, на час прийняття Постанови Припис був чинним і зберігав обов`язковість для позивача, а незгода позивача з його вимогами мала реалізовуватися шляхом своєчасного оскарження Припису, а не його невиконання.
За таких обставин доводи позивача про похідний характер Постанови від протиправного, на його думку, Припису не можуть бути підставою для скасування Постанови в частині фінансової санкції за невиконання Припису. Розмір цієї санкції (1 700, 00 грн) не виходить за межі, визначені абзацом 7 статті 44 Закону № 1805-III. Висновки суду щодо відсутності у позивача обов`язку отримувати дозвіл Департаменту, викладені вище, стосуються наявності складу правопорушення, передбаченого абзацом другим статті 44 цього Закону, і не є оцінкою правомірності Припису.
Отже, в цій частині Постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, правомірності Постанови в частині накладення фінансової санкції за проведення незаконних робіт не довели.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши Постанову на відповідність наведеним критеріям та оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за позовну вимогу щодо Постанови сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Оскільки Постанову скасовано в частині фінансової санкції у розмірі 170 000, 00 грн із загальної суми накладених санкцій у розмірі 171 700, 00 грн, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, посадовою особою якого прийнято Постанову, підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 398, 42 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 257, 262, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС.БУД» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 40/85; код ЄДРПОУ 39358116) до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 12; код ЄДРПОУ 42475311), Київської міської державної адміністрації (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 00022527) про визнання протиправними та скасування припису і постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника голови Київської міської державної адміністрації від 28.11.2023 № 4 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», прийняту щодо товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС.БУД», в частині накладення фінансової санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, у розмірі 170 000, 00 грн (сто сімдесят тисяч гривень).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС.БУД» за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 398, 42 грн (дві тисячі триста дев`яносто вісім гривень сорок дві копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.
Судове рішення № 141546301, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/58970/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: