Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Київ справа №320/63362/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКО УКРАЇНА» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «НОВЕКО УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «НОВЕКО УКРАЇНА») з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, Київська митниця), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2025 № UA100000/2025/000094/2 (далі - Рішення про коригування).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В якості підстав звернення до суду позивач вказує, що на підставі контракту від 01.04.2025 № NGNU-01, укладеного з NOVECO GROUP LTD (Республіка Болгарія), він ввіз на митну територію України дієтичну добавку «НОВОФЕРТИЛ» на умовах поставки CIP Київ та визначив її митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). На думку позивача, для підтвердження митної вартості він подав митному органу всі наявні у нього документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та підтверджують числові значення складових митної вартості.
Щодо страхування позивач зазначає, що за умовами поставки CIP обов`язок застрахувати товар покладено на продавця, а витрати на страхування включено до ціни товару, тоді як сам позивач страхування товару не здійснював.
Позивач посилається на те, що товар поставлено на умовах консигнації з оплатою в міру його реалізації, тому на момент митного оформлення товар оплачено не було і банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у нього були відсутні. Оплату товару в сумі 19 595,40 EUR здійснено 26.09.2025, а відповідні документи подано митному органу разом із заявою від 12.11.2025 № 1211.
Прайс-лист, на думку позивача, може оформлюватись продавцем у довільній формі, а сумніви щодо його оформлення не можуть бути підставою для коригування митної вартості. Щодо пов`язаності продавця і покупця позивач зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та свідоцтва Реєстраційного агентства Міністерства юстиції Республіки Болгарія вони не є пов`язаними особами, а відповідач не надав письмових обґрунтувань того, що взаємовідносини сторін вплинули на ціну товару.
Крім того, позивач вважає, що Рішення про коригування не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, митна вартість якого взята за основу для коригування, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які підтверджували б числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, зокрема:
1) декларант не подав страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, а також не підтвердив витрат, які можуть виникнути при транзитному перевезенні товару митною територією третіх країн;
2) поданий платіжний документ стосується оплати попередньої поставки товару та не містить посилання на інвойс чи специфікацію;
3) прайс-лист має адресну спрямованість і не відповідає поняттю «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ);
4) наявні сумніви щодо відсутності взаємозалежності між продавцем і покупцем товару;
5) на сайті компанії, за адресою якої завантажено товар, розміщено пропозицію щодо продажу такого товару за ціною 48 EUR за одиницю.
Також відповідач зазначає, що Рішення про коригування містить усі відомості, передбачені статтею 55 Митного кодексу України та Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, а митну вартість визначено за резервним методом на підставі раніше визнаної митної вартості товару за митною декларацією від 11.06.2025 № 25UA100060516408U3. Крім того, відповідач посилається на направлення запиту до митних органів Угорщини щодо автентичності документів, поданих позивачем до митного оформлення за митними деклараціями 2024 року.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав раніше заявлені позовні вимоги та зазначив, зокрема, що товар, митна вартість якого взята за основу для коригування, не є ні ідентичним, ні подібним (аналогічним) оцінюваному товару.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між NOVECO GROUP LTD (Республіка Болгарія, продавець) та ТОВ «НОВЕКО УКРАЇНА» (покупець) укладено контракт від 01.04.2025 № NGNU-01 (далі - Контракт), за умовами якого продавець продає і поставляє, а покупець приймає і оплачує добавки дієтичні, профілактично-гігієнічні засоби, продукти дієтичного споживання, функціональне харчування на умовах консигнації (пункт 1.1 Контракту).
Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціни на товар розуміються на умовах CIP Київ, Україна, включно з вартістю транспортування, маркування, навантаження, розвантаження і можливих перевантажень у дорозі.
Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється щомісяця в міру його реалізації; покупець зобов`язується направити продавцю звіт про реалізацію товару до 20 числа кожного місяця, а оплата за товар здійснюється до 30 числа кожного місяця.
Згідно з пунктом 8.3 Контракту всі податки і збори, включаючи митні збори, що підлягають сплаті на території України, сплачує покупець, а ті, що підлягають сплаті за межами України, - продавець.
Додатком № 2 від 27.06.2025 до Контракту сторони погодили поставку, зокрема, 2 969 упаковок дієтичної добавки NOVOFERTIL Capsules N60 за ціною 6,60 EUR за упаковку на умовах CIP Київ.
29.08.2025 позивачем до Київської митниці подано митну декларацію № 25UA100110529851U7 у митному режимі імпорту на товар - дієтичні добавки, упаковані для роздрібної торгівлі, «НОВОФЕРТИЛ» по 60 капсул в упаковці, 2 969 упаковок (фірма-виробник «Салікс С.р.л.», Італія, торговельна марка Noveco), вагою нетто 269,21 кг, що надійшов на умовах поставки CIP Київ відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 27.06.2025 № 2025/EE/15 на суму 19 595,40 EUR. Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 943 206, 94 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією, як вбачається з графи 44 митної декларації, подано, зокрема: Контракт та додаток № 2 до нього; рахунок-фактуру (інвойс) від 27.06.2025 № 2025/EE/15; пакувальний лист від 27.06.2025 № 2025/EE/15; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 25.07.2025 № 003/2025; сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 26.07.2025 № U 091453; прайс-лист від 01.06.2025; звіт щодо якісних характеристик товару від 25.10.2018 № 8/3604; документи щодо попередніх митних оформлень.
03.09.2025 відповідач електронним повідомленням повідомив декларанта, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки за умовами поставки CIP продавець оплачує перевезення та страхування товару, проте документи стосовно страхування до митного оформлення не надано, а наданий платіжний документ стосовно оплати попередньої поставки товару неможливо ідентифікувати як оплату за окрему партію товару. У зв`язку з цим відповідач запропонував декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) договори, рахунки та інші документи щодо організації транспортно-експедиційних послуг;
8) копію митної декларації країни відправлення;
9) документи щодо страхування товару;
10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;
11) будь-яку іншу інформацію щодо вартості складових митної вартості товару.
Листом від 08.09.2025 декларант повідомив митний орган, що надати документ на підтвердження оплати товару неможливо, оскільки за умовами Контракту оплата здійснюється в міру реалізації товару, яка можлива лише після його митного оформлення, а за умовами поставки CIP саме продавець зобов`язаний укласти договір страхування і оплатити страхування вантажу.
13.09.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування, яким митну вартість товару визначено за резервним методом із розрахунку 114,03 EUR/кг.
У графі 33 Рішення про коригування (з урахуванням її продовження, надісланого декларанту окремими електронними повідомленнями) зазначено, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) за умовами поставки CIP на продавця покладається обов`язок по забезпеченню страхування товару, проте декларант не надав страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, а складова митної вартості «страхування» не визначена кількісно, не підтверджена документально та не включена декларантом до заявленої митної вартості; крім того, за результатами аналізу логістичного маршруту встановлено транзитне переміщення товару митною територією третіх країн, а у митного органу відсутні числові відомості щодо витрат, що підлягають сплаті при транзитному перевезенні (якщо вони не покладаються на продавця у складі витрат за договором перевезення);
2) наданий до митного оформлення платіжний документ стосовно оплати попередньої поставки товару неможливо ідентифікувати як оплату за окрему партію товару, оскільки він не містить посилання на інвойс, специфікацію;
3) прайс-лист від 01.06.2025 б/н надано на умовах поставки CIP Київ, тобто він має адресну спрямованість і не містить пропозиції товарів необмеженому колу покупців, а тому не відповідає поняттю «дійсної вартості товару» у розумінні статті VII ГАТТ;
4) відповідно до декларації митної вартості продавець і покупець товару не пов`язані між собою, однак в інвойсі та прайс-листі наявний підпис продавця Sergiy Marysenko, а відповідно до відкритих джерел мережі Інтернет Сергій Марусенко є засновником ТОВ «НОВЕКО Україна»; у листі компанії «Noveco Invest and Trade Corp.» від 03.09.2025 № 0205/0925 зазначено, що Сергій Марусенко є представником компанії NOVECO в Україні, що викликає сумніви стосовно відсутності взаємозалежності між продавцем і покупцем;
5) відповідно до автотранспортної накладної CMR від 25.07.2025 № 003/2025 завантаження товару відбулося за адресою третьої особи (DGP PHARMA srl, м. Новара, Італія), на сайті якої розміщено пропозицію щодо продажу товару «НОВОФЕРТИЛ» по 60 капсул в упаковці за ціною 48 EUR за одиницю, що викликає сумніви щодо відповідності заявленого рівня митної вартості поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII ГАТТ.
Також у графі 33 Рішення про коригування зазначено, що декларант не надав всіх витребуваних додаткових документів, а строк для їх подання сплив 13.09.2025; методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання та додавання вартості не застосовані через відсутність відповідної інформації; джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом є митна декларація від 11.06.2025 № UA100060/2025/516408, обрана «з урахуванням «прямого» контракту, ваги (500 кг), опису товару (склад), виробництво (ЕС)».
Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 22.09.2025 № 25UA100110530790U8 за заявленою декларантом митною вартістю із наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Різниця між сумою митних платежів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, визначених відповідно до Рішення про коригування, становить 107 521, 07 грн.
26.09.2025 позивач перерахував на рахунок NOVECO GROUP LTD 19 595,40 EUR з призначенням платежу «PMNT FOR food supplements CNTR N NGNU-01 DD 01.04.2025, POL:IT, POD:UA BY TRUCK», що підтверджується повідомленням SWIFT від 26.09.2025. Валюту для цього платежу придбано згідно з платіжною інструкцією від 26.09.2025 № P0926DC8QN з призначенням «Купівля валюти згідно угоди № NGNU-01 від 01.04.2025». У картці рахунку 632 за контрагентом NOVECO GROUP LTD цей платіж відображено як оплату за інвойсом № 2025/EE/15 (митна декларація № 25UA100110530790U8).
12.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою № 1211 (вх. від 19.11.2025 № 42264/13/7.8-1) про подання документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України, до якої додав, зокрема, документи про оплату товару, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «НОВЕКО УКРАЇНА», свідоцтво Реєстраційного агентства Міністерства юстиції Республіки Болгарія від 07.05.2024 № 20240507134339 щодо NOVECO GROUP LTD та експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 27.10.2025 № Ц-794.
Розглянувши заяву позивача, відповідач листом повідомив про відсутність підстав для скасування Рішення про коригування, пославшись на ненадання документів щодо страхування товару, неможливість ідентифікувати платіжні документи як оплату за окрему партію товару, адресну спрямованість прайс-листа та сумніви щодо відсутності взаємозалежності між продавцем і покупцем.
Не погоджуючись з таким Рішенням про коригування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 3 Митного кодексу України (далі - МК України) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
З огляду на це, норми МК України наводяться судом у редакції, чинній станом на 29.08.2025.
Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частинами 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Пунктами 1-4 частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до пунктів 5, 7 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Згідно з частинами 12-15 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Частиною 16 статті 58 МК України передбачено, що для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - Угода).
Відповідно до пункту 4 статті 15 Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пунктами 3, 5 частини 3 статті 64 МК України встановлено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера та ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 розділу II Правил № 598).
З наведених вище норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, а якщо він не може аргументовано довести цю обставину, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже зазначалось, підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості відповідач у графі 33 Рішення про коригування визначив п`ять обставин, правомірність посилання на кожну з яких підлягає перевірці.
Щодо витрат на страхування та транзитне перевезення товару, суд зазначає таке.
Пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, віднесено до документів, які підтверджують митну вартість товарів, лише якщо здійснювалося страхування. При цьому витрати на страхування додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише якщо вони не включалися до такої ціни (пункт 7 частини 10 статті 58 МК України).
Як вбачається з пункту 2.1 Контракту, додатку № 2 до нього та рахунку-фактури (інвойсу) від 27.06.2025 № 2025/EE/15, ціну товару визначено на умовах CIP Київ. Сам відповідач у графі 33 Рішення про коригування визнає, що за умовами CIP продавець оплачує перевезення та страхування товару до визначеного місця і саме на продавця покладається обов`язок по забезпеченню страхування товару.
Отже, витрати на страхування товару за умовами поставки CIP несе продавець і вони включаються до ціни товару, яка підлягає сплаті покупцем за інвойсом, а тому не є складовою, яка має додаватися до ціни договору відповідно до частини 10 статті 58 МК України. Доказів того, що позивач як покупець самостійно здійснював страхування товару чи поніс будь-які витрати на страхування понад ціну товару, відповідач не навів.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що за умов поставки, за якими витрати на страхування товарів включені в ціну товарів, страхові платежі, сплачені постачальником товару, не впливають на правильність визначення митної вартості товарів, а якщо страхування здійснювалось контрагентом, на декларанта не може бути покладена відповідальність за повноту відомостей у страхових документах.
Щодо витрат при транзитному перевезенні товару митною територією третіх країн, то відповідач у Рішенні про коригування не зазначив, які саме витрати, у якому розмірі та ким були понесені, обмежившись припущенням про можливість їх виникнення «якщо вони не покладаються на продавця у складі витрат за договором перевезення».
Водночас, пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціна товару включає вартість транспортування, навантаження, розвантаження і можливих перевантажень у дорозі, а пунктом 8.3 Контракту - що податки і збори, які підлягають сплаті за межами України, сплачує продавець. Цих умов Контракту відповідач у Рішенні про коригування не оцінив.
Крім того, суд звертає увагу, що документи щодо організації транспортно-експедиційних послуг та документи щодо страхування товару, які відповідач запропонував надати повідомленням від 03.09.2025, не входять до переліку додаткових документів, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, а транспортні та страхові документи, передбачені пунктами 6, 8 частини 2 цієї статті, подаються декларантом лише у випадках, коли витрати на транспортування не включені у вартість товару та коли здійснювалося страхування. Так само за межі зазначеного переліку виходить вимога надати «будь-яку іншу інформацію щодо вартості складових митної вартості товару», з огляду на заборону, встановлену частиною 5 статті 53 МК України.
Отже, посилання відповідача на непідтвердження складової митної вартості «страхування» та можливих витрат при транзитному перевезенні товару є безпідставним.
Щодо банківських платіжних документів, суд зазначає таке.
Пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, віднесено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, лише якщо рахунок сплачено.
Як вже зазначалось, Контрактом передбачено поставку товару на умовах консигнації з оплатою щомісяця в міру його реалізації (пункти 1.1, 4.1 Контракту). Відповідач не стверджує, що на момент подання митної декларації рахунок-фактура (інвойс) від 27.06.2025 № 2025/EE/15 був оплачений.
Таким чином, у позивача не було обов`язку подавати банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару, а платіжний документ, на який послався відповідач, стосувався оплати попередньої поставки товару і, як зазначає позивач, був поданий додатково. Неможливість ідентифікувати такий документ як оплату за оцінювану партію товару є очевидною, оскільки він її і не стосувався, та не свідчить про розбіжності в документах, поданих на підтвердження митної вартості оцінюваного товару.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів, яка є наслідком передбаченої зовнішньоекономічним контрактом відстрочки платежу, не може свідчити про заниження митної вартості товару, а подані до митного оформлення інвойси є розрахунково-платіжними документами, в яких покупцю виставляються суми до сплати, та містять всю необхідну інформацію для визначення митної вартості товару за ціною договору.
Крім того, оплату товару в сумі, що відповідає рахунку-фактурі (інвойсу) від 27.06.2025 № 2025/EE/15, - 19 595,40 EUR, позивач здійснив 26.09.2025 з посиланням у призначенні платежу на Контракт, що підтверджується повідомленням SWIFT, платіжною інструкцією від 26.09.2025 № P0926DC8QN та карткою рахунку 632, які були подані відповідачу разом із заявою від 12.11.2025 № 1211.
Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі № 300/6315/24, з посиланням на постанови від 04.09.2020 у справі № 826/26058/15 та від 15.04.2021 у справі № 804/7757/16, дійшов висновку, що чинним законодавством не встановлено обов`язку зазначати у банківському платіжному документі посилання на інвойс чи проформу-інвойс, а сама по собі відсутність такого посилання за умови наявності вказівки на контракт не є підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.
Доводи відповідача про те, що повідомлення SWIFT не є остаточним підтвердженням оплати, а платіжна інструкція може бути відкликана, суд оцінює критично, оскільки відповідач не надав жодних доказів того, що зазначений платіж було відкликано чи не виконано.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 140/4486/24 суд також оцінює критично, оскільки у цій справі Верховний Суд виходив з обставин, встановлених судом апеляційної інстанції щодо наявності розбіжностей у документах, поданих декларантом, і не формулював висновку щодо обов`язку декларанта подавати банківські платіжні документи у випадку, коли на момент митного оформлення товар не оплачено.
Отже, зазначена відповідачем обставина не є розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо прайс-листа, суд зазначає, що прайс-лист не належить до документів, які згідно з частиною 2 статті 53 МК України підтверджують митну вартість товарів, а прейскуранти (прайс-листи) виробника товару віднесено частиною 3 цієї статті до додаткових документів, що можуть бути витребувані митним органом.
Ні МК України, ні інші нормативно-правові акти не містять вимог про те, що прайс-лист має бути адресований необмеженому колу осіб чи не може містити умов поставки товару. Відповідач не зазначив, якою нормою встановлено такі вимоги.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначення у прайс-листах умов поставки CIF не свідчить про наявність розбіжностей у поданих документах, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Водночас, ціна товару у прайс-листі від 01.06.2025 (6,60 EUR за упаковку NOVOFERTIL Capsules N60 на умовах CIP Київ) відповідає ціні, зазначеній у додатку № 2 до Контракту та рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.06.2025 № 2025/EE/15, і розбіжностей між цими документами відповідач не встановив.
Отже, зазначена відповідачем обставина не є розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо пов`язаності продавця і покупця, суд зазначає таке.
Сумніви відповідача щодо відсутності взаємозалежності між продавцем і покупцем ґрунтуються на тому, що інвойс і прайс-лист підписані Sergiy Marysenko, який, за інформацією з мережі Інтернет, є засновником ТОВ «НОВЕКО Україна», а також на листі іншої компанії - «Noveco Invest and Trade Corp.», в якому Сергій Марусенко названий представником компанії NOVECO в Україні.
Проте відповідач не встановив наявності жодного з критеріїв пов`язаності осіб, визначених пунктом 4 статті 15 Угоди, а підписання інвойсу та прайс-листа керівником продавця відповідає звичайній діловій практиці.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2025, єдиним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «НОВЕКО УКРАЇНА» з часткою 100 відсотків є ОСОБА_1 , який також є керівником товариства. Відповідно до свідоцтва Реєстраційного агентства Міністерства юстиції Республіки Болгарія від 07.05.2024 № 20240507134339 управителем та єдиним власником капіталу NOVECO GROUP LTD є ОСОБА_2 .
Доказів того, що ОСОБА_2 є учасником, посадовою особою чи працівником ТОВ «НОВЕКО УКРАЇНА» або що продавця і покупця пов`язують інші відносини, визначені пунктом 4 статті 15 Угоди, відповідач не надав.
Більше того, навіть за наявності пов`язаності продавця і покупця, такий факт сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної (частина 12 статті 58 МК України), а за наявності достатніх підстав вважати, що такі відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (частина 13 статті 58 МК України).
Таких обґрунтувань відповідач ні у Рішенні про коригування, ні під час розгляду справи не навів, як і не витребовував у декларанта документів, передбачених частиною 4 статті 53 МК України. З огляду на частину 14 статті 58 МК України у такому випадку необхідно вважати, що взаємовідносини продавця і покупця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, посилання відповідача на сумніви щодо відсутності взаємозалежності між продавцем і покупцем є безпідставним.
Щодо інформації з мережі Інтернет, суд зазначає, що пропозиція щодо продажу товару «НОВОФЕРТИЛ» на сайті DGP PHARMA srl (Італія) за ціною 48 EUR за одиницю не є ні ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, ні раніше визнаною митною вартістю ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів. Відповідач не встановив, на яких умовах поставки, в якій кількості, на якому комерційному рівні та в якому періоді така пропозиція діяла і чи стосувалась вона продажу товару на експорт в Україну.
За своєю суттю така інформація свідчить про ціну пропозиції товару третьою особою в країні-експортері, яка в силу пунктів 3, 5 частини 3 статті 64 МК України не може бути основою для визначення митної вартості навіть за резервним методом.
Крім того, відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 27.10.2025 № Ц-794, поданого позивачем відповідачу разом із заявою від 12.11.2025 № 1211, вартість товару «НОВОФЕРТИЛ» 60 капсул в упаковці, що поставляється за Контрактом на умовах CIP Київ, у розмірі 6,60 EUR за упаковку відповідає поточній кон`юнктурі ринку. Цей висновок відповідач у відповіді на заяву позивача не оцінив.
Отже, наявність в мережі Інтернет пропозиції щодо продажу товару за вищою ціною не є доказом недостовірності заявленої декларантом митної вартості.
Оскільки відповідач не довів наявності підстав для неприйняття заявленої митної вартості за основним методом, у нього були відсутні й підстави для застосування другорядних методів, зокрема резервного.
Водночас, і саме визначення митної вартості за резервним методом у Рішенні про коригування не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 55, статті 64 МК України та пункту 2.1 розділу II Правил № 598.
Так, графа 33 Рішення про коригування містить лише посилання на митну декларацію від 11.06.2025 № UA100060/2025/516408, рівень митної вартості 114,03 EUR/кг та перелік критеріїв, з урахуванням яких її обрано («прямий» контракт, вага 500 кг, опис товару (склад), виробництво ЄС), без зазначення відомостей про товар за цією декларацією, його характеристики, умови поставки та пояснень щодо зроблених коригувань.
Як вбачається з наданої відповідачем копії митної декларації від 11.06.2025 № 25UA100060516408U3, за нею оформлено товари під назвою «XPhe» виробництва metaX Institut fьr Diдtetik GmbH (Німеччина), поставлені на умовах EXW, вагою нетто 500 кг, тоді як оцінюваним товаром є дієтична добавка «НОВОФЕРТИЛ» виробництва «Салікс С.р.л.» (Італія), поставлена на умовах CIP Київ, вагою нетто 269,21 кг. Тобто товари відрізняються виробником, країною виробництва, найменуванням, торговельною маркою, складом, умовами поставки та обсягом партії, однак жодного порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, митна вартість якого взята за основу, як і пояснень щодо коригувань на умови поставки та обсяг партії, Рішення про коригування не містить. Відповідач не спростував доводів позивача про те, що зазначений товар не є ні ідентичним, ні подібним (аналогічним) оцінюваному товару.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ненаведення митним органом у рішенні про коригування митної вартості за резервним методом порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування, а також складових, які вплинули на формування такої вартості, свідчить про порушення частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі № 814/2172/16 також зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.
Щодо інших доводів відповідача, суд зазначає, що посилання у відзиві на подання до митного оформлення коносаменту від 28.12.2025 № S0124 та на непідтвердження складової митної вартості «транспортування» не стосуються обставин цієї справи: такий документ датований пізніше дати подання митної декларації, графа 44 митної декларації відомостей про нього не містить, а непідтвердження витрат на транспортування як підстава для коригування у Рішенні про коригування не зазначене. Так само не стосуються предмета спору наведені у відзиві відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо іншої юридичної особи - ТОВ «СОЛАРІТІ Україна», а також направлення запиту до митних органів Угорщини щодо документів, поданих позивачем до митного оформлення за іншими митними деклараціями 2024 року за іншим зовнішньоекономічним контрактом, відповіді на який, як зазначає сам відповідач, не отримано.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17 та від 11.12.2024 у справі № 380/26554/23 суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з відзиву, висновки у цих постановах зроблено за обставин неподання декларантом витребуваних документів за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів, тоді як у даному випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості відповідачем не доведено, а частина витребуваних документів виходила за межі переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України.
Отже, відповідач не довів наявності передбачених частиною 6 статті 54 МК України обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, тобто Рішення про коригування прийняте без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач не довів правомірності Рішення про коригування.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з оплатою судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКО УКРАЇНА» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 129; код ЄДРПОУ 39552301) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.09.2025 № UA100000/2025/000094/2.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКО УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.
Судове рішення № 141546294, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/63362/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: