Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Київ справа №320/11479/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» (далі - позивач, ТОВ «АГРОС МОРЕ») з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, Київська митниця), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2025 № UA100230/2025/610003/1 (далі - Рішення про коригування);
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2025/000064 (далі - Картка відмови).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В якості підстав звернення до суду позивач вказує, що на підставі контракту від 15.07.2024 № 15072024, укладеного з компанією M/S. NAS FISHERIES PRIVATE LIMITED (Індія), він ввіз на митну територію України варено-морожену креветку та морожений морський коктейль і визначив їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025 на суму 82 000,00 USD. Товар, за твердженням позивача, оплачено на умовах 100 % передоплати, що підтверджується міжнародним переказом SWIFT № 250122/01527471.
На думку позивача, банківські платіжні документи не є обов`язковими для митного оформлення, оскільки вони не передбачені Переліком документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 № 80, а оплата товару не є підтвердженням заявленої митної вартості. Тому документ про оплату до митного оформлення не подавався.
Щодо другої підстави коригування позивач зазначає, що в графі 5 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 19.02.2025 № 1 зазначено саме той рахунок-фактуру № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025, на підставі якого здійснено поставку товару, а тому розбіжності відсутні.
Крім того, позивач вважає, що відповідач не обґрунтував неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, а в Рішенні про коригування не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладної інформації і джерел, використаних при застосуванні резервного методу. Позивач також звертає увагу на те, що товар є швидкопсувним, а відповідач створював штучні перешкоди в його митному оформленні.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує, що згідно з пунктом 2.5 контракту умовою оплати товару є 100 % передоплата, однак банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались, а в CMR від 19.02.2025 № 1 зазначено рахунок-фактуру № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025, номер якого відрізняється від номера поданого рахунку-фактури. Витребуваних додаткових документів декларант не подав, а за його письмовим проханням рішення прийнято без урахування строку, передбаченого статтею 53 Митного кодексу України.
На думку відповідача, у Рішенні про коригування зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості, причини, через які не може бути застосований кожний з них, та джерело інформації, використане при застосуванні резервного методу. Крім того, відповідач посилається на те, що контрактом не визначено умов поставки за Інкотермс, а документів щодо морського перевезення товару (коносаменту) до митного оформлення не подано.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав раніше заявлені позовні вимоги та зазначив, зокрема, що докази оплати товару додано до позовної заяви, а транспортний документ (коносамент) не є обов`язковим, оскільки вартість поставки включено у вартість товару.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між M/S NAS FISHERIES PRIVATE LIMITED (Індія, продавець) та ТОВ «АГРОС МОРЕ» (покупець) укладено контракт від 15.07.2024 № 15072024 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити рибну продукцію в кількості, асортименті та за цінами згідно з інвойсом, що складається до кожної окремої поставки (розділ 1 Контракту).
Пунктом 2.5 Контракту визначено, що умови оплати - 100 % передоплата. Згідно з розділом 4 Контракту покупець здійснює оплату за товар відповідно до умов і у валюті, що вказані в інвойсі, на розрахунковий рахунок продавця; умови оплати - 100 % передоплата, якщо в інвойсі не вказано інше.
20.02.2025 декларантом - товариством з обмеженою відповідальністю «ЕІВА» в інтересах позивача до Київської митниці подано митну декларацію № 25UA100230003234U3 у митному режимі імпорту на товари: 1) варено-морожена креветка, чищена, без хвоста (Frozen Cooked Vannamei Shrimps, Peeled and Undeveined, Tail Off, IQF, size 100/200 pcs/lb), вагою нетто 10 000 кг, ціною 50 000,00 USD; 2) морожений морський коктейль (Frozen Seafood Mix, IQF), вагою нетто 10 000 кг, ціною 32 000,00 USD, виробник - NAS Fisheries Pvt. Ltd., країна виробництва - Індія, умови поставки - CFR Одеса. Митну вартість товарів декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 3 417 874, 80 грн.
Як вбачається з графи 44 митної декларації та графи 4 декларації митної вартості, для підтвердження митної вартості товарів подано, зокрема, Контракт, рахунок-фактуру (інвойс) № NAS/145/2024-25 від 11.12.2024 на суму 82 000,00 USD, автотранспортну накладну (CMR) від 19.02.2025 № 1 та сертифікат про походження товару від 27.12.2024 № FIEO/2024/016/0072545A/00010788. Банківських платіжних документів до митного оформлення не подано.
У графі 5 CMR від 19.02.2025 № 1 зазначено рахунок-фактуру № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025.
Повідомленням від 20.02.2025 відповідач повідомив декларанта, що згідно з пунктом 2.5 Контракту умовою оплати за товар є 100 % передоплата, проте відповідні банківські платіжні документи до митного оформлення не надавались, а в CMR від 19.02.2025 № 1 зазначено рахунок-фактуру № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025, номер якого відрізняється від номера поданого рахунку-фактури. У зв`язку з цим відповідач запропонував декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) копію митної декларації країни відправлення;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 20.02.2025 № 20/02-25/1 декларант повідомив відповідача, що на даний момент інших документів по товару надати не має можливості, та просив прийняти рішення щодо митної вартості на підставі поданих документів без урахування 10-денного строку, передбаченого статтею 53 Митного кодексу України, і надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг у порядку частини 7 статті 55 цього Кодексу.
20.02.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування, яким митну вартість товарів визначено за резервним методом.
У графі 33 Рішення про коригування зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) згідно з пунктом 2.5 Контракту умовою оплати за товар є 100 % передоплата, проте відповідні банківські платіжні документи до митного оформлення не надавались, при цьому надання банківських платіжних документів у випадку, коли на момент митного оформлення рахунок сплачено, передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України;
2) у наданій до митного оформлення CMR від 19.02.2025 № 1 у графі 5 зазначено № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025, що відрізняється від номера поданого інвойсу.
Також у графі 33 Рішення про коригування зазначено, що витребуваних додаткових документів декларант не надав; методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів не можуть бути застосовані через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а методи на основі віднімання та додавання вартості - через відсутність відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки, яких декларант під час консультацій також не надав. Джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом зазначено митну декларацію від 16.11.2024 № 24UA100230523236U8: для товару № 1 - варено-морожена креветка, чищена, без хвоста (Frozen Cooked Vannamei Shrimps, Peeled and Undeveined, Tail Off, IQF, size 100/200 pcs/lb), виробник NAS Fisheries Pvt. Ltd., країна виробництва - Індія, умови поставки - CPT Одеса, кількість - 6 000 кг, вартість - 5,93 USD/кг; для товару № 2 - морожений морський коктейль (Frozen Seafood Mix, IQF) того ж виробника, умови поставки - CPT Одеса, кількість - 4 500 кг, вартість - 4,5 USD/кг. Крім того, зазначено, що рішення винесено без урахування строків, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, на письмове прохання суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Того ж дня відповідачем оформлено Картку відмови з підстав коригування митної вартості згідно з Рішенням про коригування та необхідності внесення змін до граф 12, 44, 45, 46, 47 та графи В митної декларації.
Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 20.02.2025 № 25UA100230003266U5 із наданням гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з таким Рішенням про коригування та Карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 3 Митного кодексу України (далі - МК України) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
З огляду на це, норми МК України наводяться судом у редакції, чинній станом на 20.02.2025.
Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено цією частиною, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 1-4 частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 розділу II Правил № 598).
З наведених вище норм вбачається, що саме декларант зобов`язаний подати митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МК України, є однією з підстав, за наявності яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо неподання банківських платіжних документів, суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, пунктом 2.5 та розділом 4 Контракту передбачено оплату товару на умовах 100 % передоплати, якщо в інвойсі не вказано інше. Інших умов оплати рахунок-фактура (інвойс) № NAS/145/2024-25 від 11.12.2024, поданий до митного оформлення, не містить.
Сам позивач у позовній заяві та відповіді на відзив зазначає, що на виконання пункту 2.5 Контракту він оплатив товар до його митного оформлення міжнародним переказом SWIFT № 250122/01527471, однак документ про оплату до митного оформлення не подавав, вважаючи, що такий документ не є обов`язковим.
Проте пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, прямо віднесено до документів, які підтверджують митну вартість товарів, у випадку, якщо рахунок сплачено. Отже, оскільки за твердженням самого позивача товар було оплачено до подання митної декларації, у декларанта був обов`язок подати такі документи разом з митною декларацією.
Посилання позивача на Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 № 80, суд оцінює критично, оскільки ця постанова втратила чинність з 01.06.2012, а перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною 2 статті 53 МК України.
Водночас, відповідач, встановивши відсутність банківських платіжних документів, повідомленням від 20.02.2025 запропонував декларанту надати їх, як і інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Однак декларант листом від 20.02.2025 № 20/02-25/1 повідомив про відсутність можливості надати інші документи та сам просив прийняти рішення щодо митної вартості без урахування 10-денного строку, встановленого частиною 3 статті 53 МК України.
Отже, позивач, маючи, за його ж твердженням, документ про оплату товару, не скористався можливістю подати його митному органу ні разом з митною декларацією, ні на вимогу відповідача.
Крім того, копія повідомлення SWIFT № 250122/001527471, додана позивачем до позовної заяви, не підтверджує сплату ціни товару, заявленої у митній декларації. Згідно з цим повідомленням 22.01.2025 позивач перерахував на користь M/S NAS FISHERIES PRIVATE LIMITED 65 600,00 USD як передоплату за морепродукти з посиланням у призначенні платежу на Контракт та рахунок-проформу NAS/145/2024-25 від 11.12.2024, тоді як ціна товарів за рахунком-фактурою становить 82 000,00 USD. Наявні на копії цього документа рукописні дописки « 82000» та «А» не є частиною тексту повідомлення SWIFT. Доказів оплати решти вартості товару позивач не надав.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що документ, який не подавався митному органу під час митного оформлення товару, не може бути врахований при оцінці правомірності рішення митного органу, та зазначив, що обґрунтовані сумніви митного органу в правильності визначення митної вартості можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів.
Отже, у даному випадку декларантом не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МК України, що відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.
Що стосується розбіжності між CMR та рахунком-фактурою, то, як встановлено судом, до митного оформлення подано рахунок-фактуру (інвойс) № NAS/145/2024-25 від 11.12.2024, що підтверджується графою 44 митної декларації, графою 4 декларації митної вартості та Карткою відмови. Натомість у графі 5 CMR від 19.02.2025 № 1 зазначено інший документ - рахунок-фактуру № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025.
Доводи позивача про те, що в CMR зазначено саме той рахунок-фактуру, на підставі якого здійснено поставку товару, лише підтверджують наявність зазначеної розбіжності, оскільки рахунок-фактура № NAS/145/2024-25-А від 19.02.2025, доданий позивачем до позовної заяви, до митного оформлення не подавався, а відомостей про нього митна декларація не містить.
Таким чином, для однієї партії товару існують два рахунки-фактури з різними номерами та датами, один з яких подано митному органу, а інший зазначено в транспортному документі, тоді як платіж, на який посилається позивач, здійснено з посиланням на рахунок-проформу від 11.12.2024 та у меншій сумі.
Отже, у відповідача були обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а тому метод визначення митної вартості за ціною договору відповідно до частини 2 статті 58 МК України не міг бути застосований.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо застосування резервного методу, суд виходить з такого.
У графі 33 Рішення про коригування відповідач навів причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання та додавання вартості, а також зазначив, що декларант під час консультацій відповідної інформації не надав.
Джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом відповідач зазначив митну декларацію від 16.11.2024 № 24UA100230523236U8, навівши опис товарів за цією декларацією, виробника, країну виробництва, умови поставки, кількість та рівень митної вартості.
Як вбачається з наданої відповідачем копії митної декларації від 16.11.2024 № 24UA100230523236U8, за нею позивачем ввезено товари від того самого продавця та виробника - NAS Fisheries Pvt. Ltd. (Індія), з тим самим описом, що й оцінювані товари (варено-морожена креветка, чищена, без хвоста, Tail Off, IQF, size 100/200 pcs/lb, та морожений морський коктейль Frozen Seafood Mix, IQF того ж складу). Митну вартість товарів за цією декларацією визначено митним органом (графа 44 містить посилання на рішення про коригування митної вартості від 15.11.2024 № UA100230/2024/610023/1), що відповідає вимозі частини 2 статті 64 МК України про те, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
При цьому, умови поставки товарів за обома деклараціями (CPT Одеса та CFR Одеса) передбачають оплату продавцем перевезення товару до м. Одеса, а відмінність в обсягах партій (6 000 кг і 4 500 кг проти 10 000 кг кожного товару) не свідчить про неможливість використання такої інформації для визначення митної вартості за резервним методом. Позивач не навів жодних обставин, які б свідчили про непорівнянність цих товарів з оцінюваними, обмежившись загальними посиланнями на судову практику.
Отже, Рішення про коригування містить докладну інформацію та джерело, які використовувалися відповідачем при визначенні митної вартості товарів за резервним методом, як того вимагає пункт 2.1 розділу II Правил № 598.
Стосовно доводів відповідача щодо невизначення в Контракті умов поставки за Інкотермс та неподання коносаменту суд зазначає, що такі обставини не були підставою для прийняття Рішення про коригування, а тому судом не оцінюються.
Щодо інших доводів позивача суд зазначає про те, що посилання на швидке псування товару та створення відповідачем штучних перешкод у його митному оформленні не підтверджені доказами. Як вбачається з матеріалів справи, митну декларацію подано, Рішення про коригування та Картку відмови прийнято, а товари випущено у вільний обіг в один день - 20.02.2025, до того ж Рішення про коригування прийнято без очікування строку для подання додаткових документів саме на прохання декларанта.
Відповідно до частин 1, 2 статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Як вже вказувалось, підставою для оформлення Картки відмови стало коригування митної вартості згідно з Рішенням про коригування. Окремих доводів щодо протиправності Картки відмови позивач не навів.
Отже, оскільки Рішення про коригування прийнято відповідачем правомірно, підстави для визнання протиправною та скасування похідної від нього Картки відмови також відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач довів, що приймаючи Рішення про коригування та Картку відмови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені МК України, а доводи позивача висновків відповідача не спростовують.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.
Судове рішення № 141546290, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/11479/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: