Єдиний державний реєстр судових рішень "16" листопада 2026 р. Справа № 363/3598/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді Рукас О.В.,
за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ВСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 10.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 25410-09/2025, за змістом якого ТОВ «Стар Файненс груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ТОВ «Стар Файненс груп» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики.
ТОВ «Стар Файненс груп» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 940,00 грн.
Також, 04.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 10990-09/2025, за змістом якого ТОВ «Стар Файненс груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ТОВ «Стар Файненс груп» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики.
ТОВ «Стар Файненс груп» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 700,00 грн.
25.02.2026 року ТОВ «Стар Файненс груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»» уклали договір факторингу № 25022026, предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстрів боржників до договору факторингу від ТОВ «Стар Файненс груп» до ТОВ «ФК «ЄАПБ»» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 25410-09/2025 на загальну суму 16 940,00 грн. та за кредитним договором № 10990-09/2025 на зальну суму 7 700,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 суми заборгованості за вказаними кредитними договорами, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 31.07.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. В позовній заяві представником позивача заявлено клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_2 повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її зареєстрованою адресою проживання, а також шляхом публікації оголошення через офіційний портал «Судова влада України». Про причини неявки суд не повідомила та будь-яких заяв і клопотань не подала.
Повістка про виклик до суду, що була направлена на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_2 вручена не була та повернулася до суду через відсутність особи за адресою місцезнаходження та закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.
У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Оголошення на сайті судової влади України про виклик ОСОБА_2 до суду на 16.11.2026 року було опубліковано 09.10.2026 року.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 04.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 10990-09/2025. Договір підписаний ОСОБА_2 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису Y855.
Відповідно до кредитного договору № 10990-09/2025 від 04.09.2025 року ТОВ «Стар Файненс груп» передало у власність ОСОБА_2 грошові кошти на погоджений строк, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_3 зобов`язалася повернути позику, сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково.
Відповідно до умов договору позики договору № 10990-09/2025 від 04.09.2025 року ТОВ «Стар Файненс груп» надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 2 500 грн. 00 коп. строком на 120 днів з кінцевою датою погашення кредиту 01.01.2026 року.
В укладеному договорі фінансового кредиту сторонами викладено інформацію щодо реальних витрат за позикою, реальної процентної ставки та реальної вартості наданої позики. Невід`ємним додатком до договору позики є графік платежів, який так само підписаний сторонами та містить інформацію щодо розміру, строків та порядку сплати платежів за договором позики.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 04.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства кредитного договору № 10990-09/2025, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 отримала суму грошових коштів у якості позики, а також взяла на себе зобов`язання з повернення суми позики та сплати процентів за користування нею.
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.05.2026 року, судом встановлено, що 04.09.2025 року на платіжну картку НОМЕР_2 , яка була вказана ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору, було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 2 500 грн. 00 коп.
Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Стар Файненс груп» своє зобов`язання за кредитним договором № 10990-09/2025 від 04.09.2025 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_2 погоджену суму позики у погоджений сторонами спосіб та строк.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 10990-09/2025 від 04.09.2025 року вбачається наявність у ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 7 700,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 1 350,00 грн. та заборгованості за штрафами у розмірі 3 850,00 грн.
Також судом встановлено, що 10.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 25410-09/2025. Договір підписаний ОСОБА_2 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису Y763.
Відповідно до кредитного договору № 25410-09/2025 від 10.09.2025 року ТОВ «Стар Файненс груп» передало у власність ОСОБА_2 грошові кошти на погоджений строк, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_3 зобов`язалася повернути позику, сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково.
Відповідно до умов договору позики договору № 25410-09/2025 від 10.09.2025 року ТОВ «Стар Файненс груп» надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 5 500 грн. 00 коп. строком на 120 днів. Кінцева дата погашення кредиту 07.01.2026 року.
В укладеному договорі фінансового кредиту сторонами викладено інформацію щодо реальних витрат за позикою, реальної процентної ставки та реальної вартості наданої позики. Невід`ємним додатком до договору позики є графік платежів, який так само підписаний сторонами та містить інформацію щодо розміру, строків та порядку сплати платежів за договором позики.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 10.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства кредитного договору № 25410-09/2025, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 отримала суму грошових коштів у якості позики, а також взяла на себе зобов`язання з повернення суми позики та сплати процентів за користування нею.
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.05.2026 року, судом встановлено, що 10.09.2025 року на платіжну картку НОМЕР_2 , яка була вказана ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору, було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 5 500 грн. 00 коп.
Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Стар Файненс груп» своє зобов`язання за кредитним договором № 25410-09/2025 від 10.09.2025 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_2 погоджену суму позики у погоджений сторонами спосіб та строк.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 25410-09/2025 від 10.09.2025 року вбачається наявність у ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 16 940,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 500,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 2 970,00 грн. та заборгованості за штрафами у розмірі 8 470,00 грн.
Судом встановлено, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ»» було укладено договір факторингу № 25022026, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Стар Файненс груп», а ТОВ «Стар Файненс груп» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників.
Платіжною інструкцією № 50 від 27.02.2026, на загальну суму 6 017 489 грн. 05 коп. підтверджується перерахування коштів від ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» на користь ТОВ «Стар Файненс груп» , в якості оплати за відступлення права вимог згідно договору факторингу № 25022026 від 25.02.2026 року.
Відповідно до витягів з реєстру боржників до ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» перейшло право вимоги ТОВ «Стар Файненс груп» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 25410-09/2025 на загальну суму 16 940,00 грн. та за кредитним договором № 10990-09/2025 на зальну суму 7 700,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Таким чином, судом встановлено, що право вимоги первісного кредитора ТОВ «Стар Файненс груп» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 25410-09/2025 на загальну суму 16 940,00 грн. та за кредитним договором № 10990-09/2025 на зальну суму 7 700,00 грн., на підставі укладеного договору факторингу перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ».
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відтак, на підставі вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено укладення кредитного договору № 25410-09/2025 з ОСОБА_2 , факт виконання кредитором свого зобов`язань з надання кредитних коштів у розмірі 5 500,00 грн., факт порушення ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, комісії, факт отримання права вимоги до ОСОБА_2 у загальному розмірі 8 470, 00 грн., яка складається з: 5 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2 970,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Разом з тим, судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами, у розмірі 8 470,00 грн.
Також, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено укладення кредитного договору № 10990-09/2025 з ОСОБА_2 , факт виконання кредитором свого зобов`язань з надання кредитних коштів у розмірі 2 500,00 грн., факт порушення ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, комісії, факт отримання права вимоги до ОСОБА_2 у загальному розмірі 3 850, 00 грн., яка складається з: 2 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1 350,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Разом з тим, судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами, у розмірі 3 850,00 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафами, суд вважає зазначити наступне.
З розрахунку заборгованості за кредитними договорами № 25410-09/2025 та № 10990-09/2025 не вбачається, який саме порядок обчислення та строк прострочення були застосовані позивачем при розрахунку штрафів в сумі 8 470,00 грн. та 3 850,00 грн.
Водночас, з огляду на імперативні приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зважаючи на воєнний стан в Україні, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача штрафів за кредитними договорами № 25410-09/2025 та № 10990-09/2025 в сумі 8 470,00 грн. та 3 850,00 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.) та витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрбування доказів, проведення огляду доказів, забезпечення доказів (1664 грн. 00 коп)
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених вимог.
Витрат, пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів та забезпеченням доказів стороною позивача не понесено.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 25410-09/2025 у загальному розмірі 8 470 (вісім тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту та 2 970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 10990-09/2025 у загальному розмірі 3 850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту та 1 350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач:
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014)
Відповідач:
ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
Головуючий суддя О.В. Рукас
Судове рішення № 141546052, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 363/3598/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: