Рішення № 141545044, 16.11.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
276/532/26
Номер документу
141545044
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 276/532/26

Провадження по справі №2/276/550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоборівської селищної ради, виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права користування житлом, визнання незаконною реєстраційної дії, скасування відомостей реєстру територіальної громади про зняття із зареєстрованого місця проживання, зобов`язання поновити відомості про зареєстроване місце проживання та усунення перешкод у користуванні житлом, -

в с т а н о в и в:

28.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом про визнання права користування житлом, визнання незаконною реєстраційної дії, скасування відомостей реєстру територіальної громади, зобов`язання поновити відомості та усунення перешкод. У позовній заяві просила: визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення Новоборівської селищної ради Житомирського р-ну Житомирської обл. від 23.03.2026 про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні зазначеним житловим приміщенням; стягнути з Відповідача 1 на користь позивача понесені судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з червня 1999 року була вселена до квартири АДРЕСА_1 як член сім`ї власника ОСОБА_5 , з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі починаючи з 1999 року. З моменту вселення та впродовж понад 26 років позивач безперервно та фактично проживає у спірній квартирі, належним чином виконуючи обов`язки щодо її утримання, оплачуючи комунальні послуги та проводячи поточний ремонт. Спірна квартира є єдиним місцем її проживання, іншого нерухомого майна на праві власності чи користування вона не має. У спірній квартирі також проживають спільні з відповідачем діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Шлюб між позивачкою та відповідачем 1 розірвано рішенням суду від 19 вересня 2024 року. При цьому, жодних правових підстав для позбавлення позивача права користування спірним житлом рішення суду не містить. ОСОБА_3 ще до розірвання шлюбу добровільно залишив спірну квартиру та з того часу постійно проживає за іншою адресою. 23 березня 2026 року відповідач 1, діючи в обхід судового порядку, звернувся до Новоборівської селищної ради із заявою про зняття позивачки з реєстрації місця проживання в адміністративному порядку на підставі Порядку декларування та реєстрації місця проживання, затвердженого Постановою КМУ № 265 від 07.02.2022. Селищна рада, порушуючи вимоги чинного законодавства, прийняла рішення про зняття позивачки з реєстрації без її відома та участі, без перевірки фактичних обставин і без судового рішення про позбавлення права користування. Повідомлення про прийняте рішення надійшло позивачці лише 25 березня 2026 року. Скориставшись незаконним зняттям з реєстрації, відповідач 1 вимагає від позивачки звільнення спірного житла, погрожує зміною замків та примусовим виселенням, посилаючись на відсутність у неї реєстрації, чим грубо порушує її право на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України, та право на повагу до житла за статтею 8 ЄКПЛ. На переконання позивача, набуте право користування є особистим житловим сервітутом у розумінні частини першої статті 405 ЦК України, що виникає на підставі факту вселення та спільного проживання і не потребує окремого правовстановлюючого документа. Розірвання шлюбу не припиняє набутого права користування.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 01.04.2026 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 02.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

06.04.2026 ухвалою судді повернуто ОСОБА_1 заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

18.05.2026 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що він з березня 1999 року є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку він набув до реєстрації шлюбу з позивачем. 19.09.2024 року рішенням суду шлюб між ним та ОСОБА_1 було розірвано. Позивач, як колишній член його сім`ї, втратила право на користування квартирою, оскільки вона вже не є членом сім`ї, не зареєстрована у спірній квартирі. Таким чином, у вказаній справі інтереси власника житла перевищують інтереси колишнього члена сім`ї, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном. Проживання позивача у спірній квартирі порушує конституційне право відповідача володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому позовні вимоги в частині визнання права користування житловим приміщенням не підлягають до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та усунення перешкод у користуванні, відповідач просив врахувати, що зняття з реєстрації місця проживання осіб є послугою, вимоги до якої встановлено Законом України від 05.11.2021 № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265. Відповідно до вказаного Закону та Порядку для зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою власника житла не передбачена згода особи на зняття з реєстрації її місця проживання; відсутність згоди особи на зняття з реєстрації її місця проживання не є підставою для відмови у задоволенні заяви власника житла. Законодавство не визначає обов`язку для органу реєстрації витребовувати у заявника документ про укладення шлюбу, згоду одного з подружжя на зняття з реєстрації чи інші документи окрім тих, які передбачені пунктом 61 Порядку. Щодо права Позивачки на усунення перешкод у користуванні житлом, то, на переконання відповідача, що позивач не наділена правом заявляти дану вимогу, з наведених вище підстав.

Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

21.05.2026 судом визнано необґрунтованою заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області Бобра Д.О. від 25.05.2026 представнику позивача відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Збаражського А.М.

28.05.2026 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та долучення відзиву разом з поданими відповідачем доказами до матеріалів справи. Також ухвалами суду задоволено клопотання позивача про виклик свідків та витребування у Новоборівської селищної ради Житомирського району належним чином завіреної копії рішення, на підставі якого було здійснено зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання.

01.06.2026 на виконання ухвали суду від 28.05.2026 Новоборівською селищною радою Житомирського району надано копії документів, на підставі яких проведено зняття з реєстрації ОСОБА_1

17.06.2026 представником позивача подано позовну заяву з уточненими позовними вимогами, в якій позовні вимоги викладено наступним чином: 1. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . 2. Визнати недійсним та скасувати рішення Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 23.03.2026 року про зняття із задекларованого місця проживання Позивачки за адресою: АДРЕСА_2 . 3. Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не чинити перешкод Позивачці у користуванні житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . 4. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

У судовому засіданні від 18.06.2026 судом постановлено ухвалу про прийняття уточнюючої позовної заяви, а також повторно витребувано у Новоборівської селищної ради Житомирського району належним чином завіреної копії рішення, на підставі якого було здійснено зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання, зобов`язано повідомити про форму рішення та його реквізити.

25.06.2026 на виконання ухвали суду відповідачем - Новоборівською селищною радою Житомирського району Житомирської області повідомлено, що зняття з реєстрації ОСОБА_1 здійснено 23.03.2026 на підставі заяви власника житла. Водночас, окреме рішення компетентного органу не приймалось. Реєстраційна дія проведена шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру територіальної громади.

09.08.2026 представником позивача подано до суду заяву про зміну предмета позову та позовну заяву у новій редакції. За змістом позовної заяви ОСОБА_1 просить: визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; визнати незаконною (протиправною) реєстраційну дію, вчинену 23 березня 2026 року органом реєстрації реєстраційним відділом Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, що діє у структурі виконавчого органу ради, на підставі заяви власника житла ОСОБА_3 від 23.03.2026, щодо зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі; визнати недійсними та скасувати внесені 23 березня 2026 року до реєстру територіальної громади Новоборівської селищної ради відомості (запис) про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі, а так само рішення про таке зняття, якщо його прийняття буде встановлено під час розгляду справи; зобов`язати Виконавчий комітет Новоборівської селищної ради та Новоборівську селищну раду на виконання абзаців другого і третього пункту 93 та пункту 96 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) поновити (актуалізувати) у реєстрі територіальної громади відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі станом на 22 березня 2026 року та передати відповідну інформацію до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України для подальшої передачі до Єдиного державного демографічного реєстру; зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною квартирою; вирішити питання про розподіл судових витрат.

02.09.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач надала пояснення, згідно з якими вона з 1999 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 , оплачує комунальні послуги, підтримує в належному стані квартиру, робила ремонт. В дану квартиру вселилась як дружина власника житла, домовленостей щодо строку проживання не було з чоловіком. Це її постійне місце проживання, на тривалий час не залишала вказану квартиру. У 2024 році розлучилась з відповідачем. Перед цим ОСОБА_3 залишив квартиру та почав проживати з іншою жінкою по АДРЕСА_3 . На той момент не вимагав від неї залишити житло. У подальшому, перед зняттям з реєстрації, відповідач зателефонував та усно погрожував її виселити з житла. Водночас, письмових вимог щодо необхідності залишити квартиру не було від нього. Останній не намагався повернутись до квартири. Також зазначила, що відповідач не має доступу до квартири, оскільки нею було змінено замок до вхідних дверей, ключ вона йому не надала. Оскільки в квартирі знаходяться її особисті речі та вона не довіряє відповідачу, тому вважає, що він не може відвідувати квартиру за місцем її проживання. У березні 2026 року, без попередження зі сторони відповідача, її було знято з реєстрації за вищевказаною адресою. Іншого житла вона не має, дана квартира це єдине місце її проживання, а також їх спільних дітей. Повідомила, що не має змоги винаймати інше житло через брак коштів, так як отримує мінімальну заробітну плату. Їх спільні діти вже повнолітні, проте, вони неспроможні орендувати інше житло, оскільки не мають стабільного та достатнього заробітку. Окрім того позивач зазначила, що у неї є мама, яка є власником будинку на 3 кімнати, де проживають: мати, брат та його дочка. Відтак, позивач не зможе там проживати.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. В суді пояснив, що спірна квартира належить йому на праві власності, там проживав з позивачем від дня одруження (з 1999 року). 02.06.2024 внаслідок сімейного конфлікту ОСОБА_1 зібрала його особисті речі та викинула їх, тому він виселився з даної квартири. Наразі проживає разом зі співмешканкою за іншою адресою. Приблизно через місяць після виселення він, на прохання дочки, віддав їй ключ від квартири. У лютому 2026 року намагався поновити документи на квартиру, які були старого зразка, у зв`язку з чим працівникам БТІ потрібен був доступ до квартири для вимірювання площі нерухомості та подальшого оформлення технічної документації. Проте, позивач відмовила йому надати тимчасовий доступ до квартири, повідомивши, що нікого не пустить до квартири. Тому, він звернувся до селищної ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивача. Вважає, що ОСОБА_1 наразі не має права користуватись його квартирою. Окрім того зазначив, що не має вільного доступу до спірної квартири, що є його єдиною власністю. Позивач без його відома замінила вхідний замок. Після зміни свого місця проживання дозволив подальше проживання позивача та його дітей у зазначеній квартирі, не намагався їх виселити. Водночас, в телефонній розмові з позивачем повідомив їй, що може замінити замки. Щодо утримання квартири зазначив, що був офіційно працевлаштований та надавав кошти на оплату комунальних послуг дружині, яка фізично їх сплачувала. У подальшому планує особисто проживати у вказаній квартирі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі докази, надані учасниками справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Встановлені судом обставини та відповідні правовідносини

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 12.06.1999 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19.09.2024 шлюб між сторонами було розірвано, про що свідчить копія судового рішення (а.сп. 26-27).

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.03.1999 № НОМЕР_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією відповідного свідоцтва про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав від 20.03.2026 (а.сп. 67-69).

З 13.01.1999 у вказаній квартирі зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_3 , а з 24.02.2000 за цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_1 . Зазначене стверджується відповідними витягами з реєстру територіальної громади (а.сп. 29, 70).

За змістом акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства в АДРЕСА_2 , який складено 27.03.2026 депутатом Новоборівської селищної ради Шкорбот Н.Т., за даною адресою з 2000 року дійсно проживала ОСОБА_1 (а.сп. 30).

Згідно з довідкою №83 від 27.03.2026, виданою Новоборівським Житлово-комунальним підприємством, у період з 2024 року по 27.03.2026 ОСОБА_1 оплачувала комунальні послуги, а саме: водопостачання, водовідведення, з управління будинком та прибудинковою територією, з управління відходами (а.сп. 12).

Також позивач оплачувала витрати за споживання електричної енергії упродовж 2022-2025 років, про що свідчать надані нею копії квитанцій та платіжних інструкцій за вказані роки(а.сп. 18-25).

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 знято із зареєстрованого місця проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі заяви власника даного житлового будинку, згідно з п. 2 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (а.сп. 28).

25.06.2026 на виконання ухвали суду відповідачем - Новоборівською селищною радою Житомирського району Житомирської області повідомлено, що зняття з реєстрації ОСОБА_1 здійснено 23.03.2026 на підставі заяви власника житла та документів, що підтверджують право власності на житло. Окреме рішення компетентного органу не приймалось. Реєстраційна дія проведена шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру територіальної громади (а.сп. 142).

За змістом заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), ОСОБА_3 23.03.2026 звернувся до уповноваженої особи з питань реєстрації/зняття місця проживання із заявою про зняття ОСОБА_1 з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня було знято зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (а.сп.144).

25.03.2026 ОСОБА_8 звернулась до керівника ЦНАП Житомирської міської ради зі скаргою щодо зняття її матері ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання без попередження (а.сп. 197).

ОСОБА_1 не має у власності нерухоме майно, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.сп. 16).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в суді повідомив, що є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , проживає з 2003 року до цього часу. Мати постійно проживає у цій квартирі разом з ним та сестрою. ОСОБА_1 іншого житла не має, працевлаштована в м. Києві, куди періодично їздить на роботу. Позивач не може самостійно винаймати житло, оскільки отримує мінімальну заробітну плату. Комунальні платежі сплачуються нею. ОСОБА_3 виїхав з квартири 02.06.2024, після того як посварився з позивачем. Не заперечив щодо їх подальшого проживання у цій квартирі. Мати змінила замок до вхідних дверей квартири, про що відповідача не повідомила. Взимку 2026 року батько звернувся до нього, щоб дозволили зайти до квартири для подальшого оформлення документів, однак повідомив йому, що лише з дозволу матері пустить до квартири. Батька так і не впустили в квартиру. ОСОБА_3 при розмові зі свідком повідомляв, що коли захоче, то зніме їх з місця реєстрації. Також повідомив, що спірна квартира належить його батьку, останній іншого житла на праві власності не має.

Свідок ОСОБА_8 надала суду показання, згідно з якими вона з народження проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час разом з нею проживає мати ОСОБА_1 та брат ОСОБА_9 . Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3 , іншого житла він не має. У червні 2024 батько зібрав свої речі та залишив зазначену квартиру, оскільки переїхав проживати до іншої жінки. Після виселення усно дозволив їм всім проживати в квартирі. Комунальні послуги оплачувала мати. Іншого житла мати не має та не може винаймати квартиру. Після того, як заклинив замок до вхідних дверей, його було замінено, про що не повідомили ОСОБА_3 , ключ йому не дали, оскільки мати переживала за збереження особистих речей. Взимку 2026 року батько хотів прийти в квартиру з працівниками БТІ для оформлення документів на квартиру, проте, вона не змогла йому відчинити двері, оскільки знаходилась на роботі. Після цього відповідач повідомив, що наступного разу прийде з поліцією, виламає двері, замінить замки та зніме всіх з місця їх зареєстрованого проживання. Наразі, офіційного звернення від батька з вимогою виселитись позивачу, брату чи особисто їй не надходило, як і вимоги про надання ключів від квартири. Претензій щодо їх проживання батько не має. Водночас, їй не відомо, щоб батько висловлював намір вселитись у спірну квартиру, або ж виселити їх. На даний час ОСОБА_3 не вчиняє фізичних дій щодо перешкоджання користування квартирою її матері чи їй з братом. За останні два роки батько приходив лише кілька разів до квартири.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що з 2004 року знає сім`ю позивача. Остання з 1999 року проживала у спірній квартирі з чоловіком та дітьми. Після того, як ОСОБА_3 почав зустрічатись з іншою жінкою він виселився з квартири, а позивач з дітьми продовжили там проживати. ОСОБА_1 оплачувала комунальні послуги, робила ремонт, у зв`язку з чим позичала в неї кошти. Відповідач ОСОБА_3 не намагався повернутись у квартиру.

Свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що знає сім`ю позивача понад 20 років, проживає з нею по сусідству. ОСОБА_1 проживає постійно за адресою: АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_12 надала показання, за змістом яких вона проживає по сусідству з позивачем, в одному будинку. Знає сторін від часу свого народження. ОСОБА_1 постійно проживає разом з дітьми в спірній квартирі, а відповідач ОСОБА_3 припинив там проживати близько двох років. Власником квартири є відповідач. Позивач іншого житла не має, вона підтримувала квартиру у належному стані, робила там ремонт. ОСОБА_3 за останні 2 роки лише двічі приходив в будинок (бачила його в під`їзді).

Допитана як свідок ОСОБА_13 , яка є матір`ю відповідача ОСОБА_3 , повідомила, що її син - власник квартири за адресою: АДРЕСА_2 . З 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у вказаній квартирі разом з дітьми. Останні 2 роки відповідач ОСОБА_3 там не проживає, оскільки позивач його вигнала з житла. ОСОБА_3 наразі не має доступу до квартири, позивач замінила замки на дверях, про що не попередила відповідача, домовленостей щодо подальшого проживання не було. Коли ОСОБА_3 намагався переоформити квартиру, то позивач не впустила працівників БТІ та відповідача в квартиру.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 стверджує, що зняття її з реєстрації в спірній квартирі відбулось з порушенням норм законодавства.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.

За положеннями частини першої статті 18 Закону № 1871-IX зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Відповідно до ч.13 ст. 18 Закону №1871-IX орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:

1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;

2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;

3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Частиною 14 статті 18 Закону №1871-IX визначено, що при прийнятті рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи застосовуються вимоги, передбачені Законом України "Про адміністративну процедуру" щодо прийняття адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1871-IX місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (надалі Порядок).

Згідно з пунктами 50, 61 Порядку підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Відповідно до п. 69 Порядку посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту:

приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів;

формує і вносить дані про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади;

формує інформацію про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;

за зверненням особи або її законного представника (представника) формує і видає витяг з реєстру територіальної громади;

інформує особу або її законного представника (представника) про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, у тому числі засобами Порталу Дія;

інформує особу (осіб), місце проживання якої (яких) зняте за заявою власника житла, засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.02.2026 (справа №713/1153/23) виснував наступне.

Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зокрема, передбачено, що:

до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України) (пункт 3 частини другої статті 9);

зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла (пункт 2 частини першої статті 18);

орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (пункт 6 частини першої статті 24).

Об`єднана палата дійшла таких висновків щодо застосування норми права, що:

парламентом в Законі України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» розмежовано випадки за яких відбувається зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення та коли лише за заявою власника житла;

за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, в якому встановлено наявність права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права, спір про оспорення рішення органу місцевого самоврядування про зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла буде мати приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу місцевого самоврядування;

власник житла зобов`язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (зокрема, не власника житла, якому встановлено в судовому рішенні наявність права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права);

законодавець не мав наміру дозволити власнику житла, за допомогою зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла, «обходити» судове рішення, що набрало законної сили, в якому встановлено наявність в особи права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права. Тому судове рішення, що набрало законної сили, в якому встановлено наявність в особи права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права, унеможливлює здійснення реєстраційної дії за заявою власника житла.

Водночас, зазначені висновки Об`єднана палата зробила, з огляду на конкретні обставини справи №713/1153/23, за яких вже були ухвалені судові рішення про відмову в задоволенні позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення (у справах № 713/1368/18 і № 713/477/19, зокрема, щодо наявності права користування житлом).

У контексті даної справи, за позовом ОСОБА_1 , судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , будучи єдиним власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , звернувся до Новоборівської селищної ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивача (особи-невласника житла). До вказаної заяви відповідачем надано всі необхідні документи: копії паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вказане нерухоме майно належало на праві власності чи найму (оренди) житла.

При цьому, на час проведення реєстраційної дії зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, судових рішень, що набрали законної сили, в яких встановлено наявність у позивача права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права, не було постановлено.

Відтак, реєстраційним відділом Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області законно, у відповідності до положень частини першої статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та пунктів 50, 61, 69 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), знято позивача з реєстрації місця проживання.

Водночас, в ході судового розгляду не встановлено обставин, що, у відповідності з ч.13 ст. 18 Закону №1871-IX, були б підставою для прийняття органом реєстрації рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Окрім того, з огляду на положення ч. 14 ст. 18 Закону №1871-IX та враховуючи задоволення заяви відповідача про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , селищною радою правомірно не приймалось рішення про задоволення цієї заяви у формі окремого адміністративного акта.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_3 , оминаючи судовий порядок, подав заяву власника, і того ж дня реєстраційну дію було вчинено без відома позивача, без судового рішення, судом відхилено, оскільки Закон №1871-IX не передбачає обов`язок власника житла попередньо звертатись до суду та отримати судове рішення для подальшого зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла, поданою на підставі п. 2 ч. 1 ст. 18 цього Закону.

Крім цього, суд вважає непереконливими аргументи представника позивача щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду у справах №713/1153/23 та №345/6105/23 стосовно неправомірності зняття з реєстрації місця проживання без судового рішення. Так, у цих справах судами попередньо ухвалювались рішення про відмову в задоволенні позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та виселення, тоді як у даній справі судові рішення щодо визнання за ОСОБА_1 права користування житлом не приймались.

Також суд зауважує, що статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для зняття з реєстрації місця проживання особи передбачалась, зокрема, необхідність постановлення судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Проте, вказана стаття втратила законну силу з 01.12.2021, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Зважаючи на вищезазначене, у задоволенні позовних вимог: про визнання незаконною (протиправною) реєстраційну дію, вчинену 23 березня 2026 року органом реєстрації реєстраційним відділом Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі; визнання недійсними та скасування внесених 23 березня 2026 року до реєстру територіальної громади Новоборівської селищної ради відомостей (запису) про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі; зобов`язання виконавчого комітету Новоборівської селищної ради та Новоборівську селищну раду на виконання абзаців другого і третього пункту 93 та пункту 96 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) поновити (актуалізувати) у реєстрі територіальної громади відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі станом на 22 березня 2026 року та передати відповідну інформацію до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України для подальшої передачі до Єдиного державного демографічного реєстру, - необхідно відмовити за безпідставністю.

Стосовно позовної вимоги про визнання за позивачем права користування житловим приміщенням

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Поняття "житло" в розумінні статті 8 Конвенції не обмежується приміщеннями, які перебувають у законному володінні або які законно створені. Це - автономне поняття, класифікація якого не залежить від національного права. Чи становлять окремі приміщення "житло", яке підпадає під захист статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин справи, а саме наявності достатніх і тривалих зв`язків з певним місцем (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року в справі "Євгеній Захаров проти росії" (Yevgeniy Zakharov v. Russia), заява N 66610/10, § 30, пункт 42).

У справі, що розглядається, спір виник між титульним власником квартири ОСОБА_3 та колишнім членом його сім`ї ОСОБА_1 щодо права користування останньої спірним житлом після припинення шлюбу з власником квартири.

У відповідності до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (частина четверта статті 156 ЖК України).

Згідно з положеннями статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі N 447/455/17 (провадження N 14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.

У постанові від 19 квітня 2024 року у справі N 753/193/22 Верховний Суд зазначив, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , як член сім`ї останнього, вселилась у спірну квартиру, на законних підставах постійно в ній проживає з 1999 року, оплачує комунальні послуги, підтримує квартиру у належному стані, строку користування житлом між сторонами не обумовлено, а тому після розірвання шлюбу не втратила право користування цим житлом.

З огляду на те, що наразі право позивача користуватись спірною квартирою заперечується відповідачем ОСОБА_3 , оскільки за його зверненням ОСОБА_1 було знято із зареєстрованого місця проживання та останній неодноразово під час судового розгляду висловив позицію, що позивач втратила право користування квартирою, відтак таке право оспорюється, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за нею права користування вказаним вище житловими приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 405/3575/23.

Також суд зауважує, що припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов`язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Водночас, ОСОБА_3 не звертався до суду з таким позовом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною квартирою, то суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 після розірвання шлюбу та зміни відповідачем ОСОБА_3 місця свого проживання продовжує постійно проживати у спірній квартирі, оплачує витрати за житлово-комунальні послуги.

При цьому, належних, переконливих і достатніх доказів того, що ОСОБА_3 протягом вказаного часу чиняться перешкоди у володінні та користуванні квартирою, суду не надано.

Водночас, суд враховує, що саме за ініціативи ОСОБА_1 замінено замок до вхідних дверей квартири, відповідачу ОСОБА_3 комплекту ключів не надано, останній, починаючи з 2024 року відвідував квартиру всього кілька разів, з дозволу позивача. За вказаний період ОСОБА_3 не звертався до суду з позовною заявою про припинення права користування житлом чи виселення ОСОБА_1 , жодних дій (зокрема фізичного характеру), які б перешкоджали позивачу потрапити до квартири, в якій вона проживає, ОСОБА_3 не вчинялись. Окрім цього, з письмовими вимогами до позивача про необхідність припинити користування квартирою він не звертався. В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу перешкоджання ОСОБА_3 у доступі до квартири.

Водночас, суд зауважує, що факт зняття позивача із зареєстрованого місця проживання, за зверненням ОСОБА_3 , не свідчить про реальне перешкоджання користуватися спірною квартирою.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість та не підтвердження відповідними доказами факту перешкоджання позивачу у користуванні спірною квартирою. За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1065,00 грн.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоборівської селищної ради, виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права користування житлом, визнання незаконною реєстраційної дії, скасування відомостей реєстру територіальної громади про зняття із зареєстрованого місця проживання, зобов`язання поновити відомості про зареєстроване місце проживання та усунення перешкод у користуванні житлом, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1065 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2: Новоборівська селищна рада, адреса місцезнаходження: с-ще Нова Борова, вул. Незалежності, 9А, Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 04344601.

Відповідач 3: Виконавчий комітет Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, адреса місцезнаходження: с-ще Нова Борова, вул. Незалежності, 9А, Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 44432353.

.

Суддя А.М. Збаражський

Часті запитання

Який тип судового документу № 141545044 ?

Документ № 141545044 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141545044 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141545044 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141545044, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Судове рішення № 141545044, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області) було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141545044 відноситься до справи № 276/532/26

Це рішення відноситься до справи № 276/532/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141545043
Наступний документ : 141569928