Рішення № 141543252, 16.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
160/1331/26
Номер документу
141543252
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокуСправа №160/1331/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010096 начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №010096 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.04.1997, види економічної діяльності - 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний), 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт в Україні, 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

Відповідно до акту № 034907 проведення рейдової перевірки, 12.11.2025 о 12:00 Управлінням державного контролю на наземному транспорті управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області була проведена перевірка автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI НОМЕР_1 в присутності водія ОСОБА_2 з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Автомобіль належить ОСОБА_3 . Під час перевірки встановлено порушення ст. ст. 34, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", транспортний засіб не обладнано тахографом. Автомобільний перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст.39 цього Закону, а саме: реєстраційного документа на автомобільного перевізника; схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському транспорті автобусному маршруті загального користування «Вінниця-Дніпро».

Водій ОСОБА_2 повідомив, що працює у ФОП ОСОБА_1 .

Зі змісту акту вбачається, що водій транспортного засобу з актом ознайомлений про що свідчить його підпис в акті від 12.11.2025.

Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 10.12.2025 на електронну пошту ФОП ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено повідомлення про розгляд справи № 104755/26.2/24-25 на 24.12.2025 у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, II поверх, каб. 209 (приймальна) .

Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову від 24.12.2025 №010096 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно із якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за порушення ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, одним із основних завдань якого є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Так, за змістом частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про транспорт" №232/94- ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини 14 статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частинами 17 - 21 статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 затверджено Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті.

Пунктами 1 підрозділів 1 та 3 розділу І Переліку №703 передбачено, що одним із питань для перевірки під час здійснення внутрішніх регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів є наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення.

Щодо суті виявленого порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині здійснення перевезень пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки обов`язкових документів, визначених статтею 39 Закону №2344-ІІІ, як підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови.

Підставою для притягнення Позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарського штрафу стала відсутність на момент проведення перевірки обов`язкових при здійсненні перевезень документів схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду та витягу з дозволу на маршрут, з огляду на порушення Позивачем імперативних вимог пункту 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176).

Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати контроль їх технічного і санітарного стану, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Формулювання "інші документи, передбачені законодавством" передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення перевезень пасажирів документів. Відтак, перелік документів, наведений у статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", не є вичерпним.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

За змістом положень статті 40 зазначеного вище Закону водій автобуса зобов`язаний, серед іншого, виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Так, порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначаються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176.

Відповідно до пункту 30 Правил №176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Правил №176 умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту.

Відповідно до положень пункту 2.1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 паспорт маршруту включає, серед іншого, схему маршруту, таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень), та копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.3, 1.4 Порядку №278).

Вимоги до порядку складання та оформлення схеми руху та розкладу руху визначаються положеннями Порядку №278.

Відповідно до положень пункту 2.2 Порядку №278 схема автобусного маршруту виготовляється: міжміського на карті автомобільних доріг чи фрагменті карти автомобільних доріг України з нанесенням лінії проходження маршруту.

На схемах приміських та міжміських маршрутів умовними знаками позначаються населені пункти, якими проїздить автобус, без зазначення вулиць та додатково наводяться схеми проїзду через районні та обласні центри, де розкладом руху передбачається заїзд на автостанцію.

Пунктом 2.4 вказаного нормативного акту передбачено, що розклад руху автобусів включає для міжміських маршрутів регулярних перевезень: номер рейсу; час відправлення автобуса з початкової зупинки, год. хв.; час прибуття та відправлення з проміжних зупинок, год. хв.; час прибуття на кінцеву зупинку, год. хв.

За змістом пункту 1.3 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху; водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В" (пункт 1.3 Порядку №278).

Таким чином, нормами чинного законодавства чітко передбачено обов`язок автомобільного перевізника із забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних обов`язкових документів для здійснення перевезень пасажирів та/або вантажів. Відсутність вказаних документів та/або ненадання їх для перевірки є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для притягнення перевізника до відповідальності.

За змістом положень статті 35 Закону №2344-ІІІ автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.

Відповідно до положень статті 1, 35 Закону №2344-ІІІ нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт; перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

За змістом статті 39 Закону №2344-ІІІ документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою "Нерегулярне перевезення" на білому фоні. У салоні автобуса розміщується інформація про автомобільного перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми (пункт 60 Правил №176).

В свою чергу, пунктом 52 Правил №176 визначено, що до нерегулярних перевезень належать:

туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку;

інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.

Відповідно до пункту 53 Правил №176 у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:

здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;

організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;

встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;

самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;

здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

З наведених підстав вбачається, що перевезення, яке здійснювалось 12.11.2025, не є нерегулярним та повинно здійснюватися відповідно до вимог, які встановлені для регулярних перевезень за наявності документів для регулярних перевезень, які були відсутні у перевізника (зокрема, схема маршруту, розклад руху, таблиці вартості проїзду та витяг з дозволу на маршрут).

Підстави для застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарських штрафів за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт чітко визначені в частині 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Зокрема, відповідно до абзацу 3 однією з таких підстав є здійснення перевезень пасажирів або вантажів за відсутності на момент проведення перевірки обов`язкових документів, визначених статтями 39 та 48 зазначеного Закону.

Таким чином, у спірних правовідносинах підставою для застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови Nє010096 стала відсутність на момент проведення перевірки обов`язкових для здійснення регулярних пасажирських перевезень документів схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду та витяг з дозволу на маршрут.

Відсутність визначених законом обов`язкових документів або ненадання їх для перевірки становить склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Факт відсутності обов`язкових документів та наявність підстав для притягнення до відповідальності встановлюється саме на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

Зазначена позиція Відповідача підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.08.2019 по справі №823/5035/15, від 19.03.2020 по справі №823/1199/17, від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За вимогами статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень пункту 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було винесено постанову Nє010096.

Суд зазначає, що основним питанням, яке необхідно вирішити в межах розгляду даної справи, є правильність застосування частини 1 статті 33 Закону України Про автомобільний транспорт щодо належного встановлення ознак статусу автомобільного перевізника.

Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-ІІІ в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №640/27759/21, №240/22448/20, №280/3520/22, №620/18215/21, №600/1407/22-а та №280/2150/23.

Так, у постанові від 19.10.2023 (справа №640/27759/21) Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді справ, у яких, зокрема, досліджувалося питання правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності лише з тих підстав, що працівники Укртрансбезпеки дійшли висновку, що він, як власник авто, є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.

Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за подібних обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі №280/3520/22.

Таким чином, положення статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі №620/18215/21).

Отже, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №280/2150/23).

У постанові від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України Про автомобільний транспорт). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

У аспекті наведеного, суд зазначає, що приписи частини 2 статті 33 Закону №2344-ІІІ містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 9 частини 1 статті 60 Закону, а саме:

- особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;

- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;

- використання транспортного засобу на законних підставах.

Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.

Водночас, саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов`язок ретельно перевірити інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив: 51. У контексті належного встановлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що в кожному такому випадку уповноваженого контролюючим органом зобов`язаний встановити, особа, транспортний засіб якого перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільний перевізник.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

53. Натомість, нові докази, які надають зацікавлені особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом відповідного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності повинні оцінюватися з розумною критикою та з чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, надійності та надійності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку. із документами, які були надані контрольному органу в момент перевірки.

54. Тільки такий підхід забезпечує дотримання принципу належного виконання учасниками спільних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, судом встановлено, що до перевірки водієм ОСОБА_2 було надано Витяг Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про видачу ліцензії №127 від 08.02.2018 р. ФОП ОСОБА_1 на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

Відтак, суд констатує, що при проведенні рейдової перевірки водієм транспортного засобу було надано відомості щодо суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , зокрема витяг Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про видачу ліцензії №127 від 08.02.2018р.

Таким чином суд погоджується з твердженнями відповідача, що відповідального суб`єкта господарювання ними було встановлено не тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, а на підставі сукупності документів, свідчення водія та наявної в системі Шлях інформації.

Окрім наведеного, суд зауважує, що позивач також не скористався своїм правом на надання пояснень під час розгляду справи Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті для спростування висновків рейдової перевірки.

Зважаючи на викладене суд відхиляє доводи позивача щодо встановлення відповідачем неналежного суб`єкта господарювання під час проведення рейдової перевірки та зауважує, що виявлені в ході проведення перевірки порушення також не спростовуються позивачем.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення пасажирів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ, а тому Відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом пункту 17 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

10.12.2025 Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на електронну пошту ФОП ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено повідомлення про розгляд справи № 104755/26.2/24-25 на 24.12.2025 у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, II поверх, каб. 209 (приймальна) .

Позивач для участі у розгляді справи не з`явився, що не заперечується останнім в позовній заяві, жодних пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки не надав.

Відповідно до пункту 19 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

В свою чергу, в частині доводів Позивача в позовній заяві про те, що розгляд справи проведено формально, суд зазначає про безпідставність вказаних тверджень та їх виключно суб`єктивний характер, що ґрунтується лише на незгоді з притягненням до відповідальності, адже розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт передбачає повне та всебічне дослідження усіх обставин проведення перевірки та виявленого порушення, а також наявних у справі доказів.

Відповідно, лише за наявності підстав для притягнення перевізника до відповідальності виноситься постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З урахуванням наведеного, судом не було встановлено протиправність прийняття постанови від 24.12.2025 року №010096, а отже відсутні підстави для її скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача щодо протиправності спірної постанови, а тому дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

У відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська

Часті запитання

Який тип судового документу № 141543252 ?

Документ № 141543252 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141543252 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141543252 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141543252 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141543252, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141543252, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141543252 відноситься до справи № 160/1331/26

Це рішення відноситься до справи № 160/1331/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141543251
Наступний документ : 141543257