Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 489/8593/26
Провадження № 2/489/4444/26
РІШЕННЯ
Іменем України
17 листопада 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Костюченка Г.С., секретаря Савкової К.А.,
за участі представника позивача - адвоката Сорочана Є.В.,
представника відповідача Бендрікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
встановив
В вересні 2026 позивачка через свого представника - адвоката сорочана Є.В. звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до змісту позовних вимог просила суд: стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 45 439 грн 92 коп. та 434 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 серпня 2025 року, близько 09:26 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «УАЗ 3909», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись по нерегульованому перехресті проїжджих частин вул. Пограничної, пр. Богоявленського та пр. Миру у місті Миколаєві, на якому організовано круговий рух, здійснюючи з`їзд із зазначеного нерегульованого перехрестя на проїжджу частину пр. Миру, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину пр. Миру в межах нерегульованого пішохідного переходу, допустив наїзд на вказаного пішохода.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у приміщенні реанімації нейрохірургічного відділення КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги». За вказаними обставинами було відкрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152040000888 від 13.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Потерпілою в даному кримінальному проваджені визнано ОСОБА_1 - дружину загиблого ОСОБА_3 , якій цим кримінальним правопорушенням завдано матеріальної та моральної шкоди.
Факт родинних відносин між ними підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.2007р. Автомобіль «УАЗ 3909» р/н НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 керував під час вчинення ДТП належить Акціонерному товариству «Миколаївобленерго», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП працював на посаді водія автотранспортних засобів групи транспорту служби транспорту і механізації в АТ «Миколаївобленерго» з 07.10.1993 року, про що свідчить довідка АТ «Миколаївобленерго» про підтвердження місця роботи №01/02-45-261 від 30.09.2025 та відгук-характеристика обвинуваченого з місця роботи. Згідно подорожного листа службового легкового автомобіля № 14803 від 13.08.2025 під час вчинення ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем «УАЗ 3909» р/н НОМЕР_1 , виконуючи трудові обов`язки водія АТ «Миколаївобленерго».
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу УАЗ 3909 р/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом № 227104404 обов`язкового страхування цивільно-правової від 11.02.2025 відповідальності власників наземних транспортних засобів. В рамках кримінального провадження № 12025152040000888 від 13.08.2025 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 22.10.2025 року було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 та направлено до Інгульського районного суду м. Миколаєва. На стадії судового розгляду кримінального провадження № 12025152040000888 від 13.08.2025 року потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 141 439,92 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Цивільний позов було заявлено з врахуванням того, що 18.08.2025 року ОСОБА_2 оплатив придбання мікрохірургічних імплантів кліпсів Peter Lazic для лікування ОСОБА_3 вартістю 52 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру ТОВ «АЛТИНСОЙ» № 64 від 18.08.2025 та розпискою ОСОБА_1 від 20.08.2025 про отримання коштів. Також 27.01.2026 року ОСОБА_2 передав потерпілій ОСОБА_1 50 000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди, внаслідок смерті її чоловіка, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 27.01.2026 про отримання коштів.
Вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19.03.2026 року у справі № 489/8847/25 ( провадження № 1-кп/489/540/26), який не оскаржувався сторонами та вибрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 2 роки.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
02 жовтня 2026 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву. Заперечував проти задоволення позову. Представник відповідача зазначав наступне.
Цивільно-правова за відповідальність водія транспортного засобу автомобіля «УАЗ 3909» р/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» полісом відповідальності власників 11.02.2025 № 227104404 обов`язкового наземних страхування транспортних цивільно-правової засобів. Відтак основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Понесені позивачем витрати на роздрібне придбання продовольчих товарів на загальну суму 6 489,92 грн, а також на оплату поминального обіду в сумі 26 000,00 грн, не охоплюються поняттям поховання та не належать до відповідних витрат. Поминальний обід є елементом вшанування пам`яті, а не безпосередньо похованням.
Таким чином, до витрат на поховання та встановлення пам`ятника доцільно віднести сплачені Позивачем кошти у сумі 108 950 грн. (141 439,92 грн - 6 489,92 грн - 26 000,00 грн = 108 950 грн).
Сам факт наявності розрахункових документів не звільняє позивача від необхідності довести: фактичне понесення відповідної витрати; безпосередній зв`язок такої витрати зі смертю та похованням померлого; необхідність відповідної витрати; особу, яка фактично понесла витрати; відсутність її попереднього відшкодування страховою компанією або іншою особою.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.02.2025 № 13/25-ЦВ/ Дп/19, укладеного Товариством з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих осіб становить 500 000 грн на одну потерпілу особу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було сплачено позивачу страхову виплату у сумі 112 000 грн.
Розрахунок суми: 500 000 грн (ліміт відповідальності) - 388 000 (страхова виплата на користь матері загиблого ОСОБА_4 ) = 112 000 грн.
Позивач у своєму розрахунку зазначає, що сума сплачені їй страховиком у розмірі 112 000 грн складається: 96 000 грн (витрати на поховання та спорудження пам`ятника) + 16 000 грн (моральної шкоди).
Проте, листом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 01.09.2026 № 010926-6202/К підтверджено лише факт здійснення їй страхової виплати у загальному розмірі 112 000 грн.
У зв`язку з чим, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Аналіз понесених витрат Позивача саме на поховання та встановлення пам`ятника вказує на те, що ця сума складає 108 950 грн, а не вказана нею 141 439,92 грн.
Отже різниця між отриманою позивачем страховою виплатою у сумі 112 000 і понесених нею витрат на поховання та встановлення пам`ятника у сумі 108 950 грн становить 3 050 грн.
Наведений позивачем розрахунок відшкодування матеріальної шкоди не може бути прийнятий судом, оскільки витрати на поховання та встановлення пам`ятника компенсовано ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 30.07.2026 у повному обсязі.
27.01.2026 позивачем отримано від ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 50 000 грн.
Розрахунок позивача про відшкодування моральної шкоди базується на загальному розмірі моральної шкоди у сумі 500 000 грн, з якого відраховано 50 000 грн., отриманих нею від ОСОБА_2 та 16 000 грн, сплачених страховою компанією. 500 000 грн - 50 000 грн - 16 000 грн = 434 000 грн.
Залишок моральної шкоди, який позивач вважає невідшкодованим та просить стягнути, становить 434 000 грн, проте з позовної заяви не вбачається за якими критеріями первісно визначена саме ця сума.
Моральна шкода не має математичної формули, однак це не означає, що заявлений Позивачем розмір не повинен бути обґрунтований. Якими мотивами керувалася позивачка, посилаючись на лист ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 01.09.2026 № 010926-6202/К, вказуючи що страховиком виплачено їй 112 000 грн, з яких 96 000 грн (витрати на поховання та спорудження пам`ятника) та 16 000 грн (моральна шкода) відповідачу невідомо, адже вказаний вище лист ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» цього не підтверджує.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факту ДТП та заподіяння матеріальної шкоди та моральної шкоди. Однак зазначав, що АТ «Миколаївобленерго» є неналежним відповідачем, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.
В зв`язку з чим, також не визнав вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Третя особа в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
13 серпня 2025 року, близько 09:26 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «УАЗ 3909», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись по нерегульованому перехресті проїжджих частин вул. Пограничної, пр. Богоявленського та пр. Миру у місті Миколаєві, на якому організовано круговий рух, здійснюючи з`їзд із зазначеного нерегульованого перехрестя на проїжджу частину пр. Миру, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину пр. Миру в межах нерегульованого пішохідного переходу, допустив наїзд на вказаного пішохода.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у приміщенні реанімації нейрохірургічного відділення КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги». За вказаними обставинами було відкрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152040000888 від 13.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Потерпілою в даному кримінальному проваджені визнано ОСОБА_1 - дружину загиблого ОСОБА_3 , якій цим кримінальним правопорушенням завдано матеріальної та моральної шкоди.
Факт родинних відносин між ними підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.2007р. Автомобіль «УАЗ 3909» р/н НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 керував під час вчинення ДТП належить Акціонерному товариству «Миколаївобленерго», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП працював на посаді водія автотранспортних засобів групи транспорту служби транспорту і механізації в АТ «Миколаївобленерго» з 07.10.1993 року, про що свідчить довідка АТ «Миколаївобленерго» про підтвердження місця роботи №01/02-45-261 від 30.09.2025 та відгук-характеристика обвинуваченого з місця роботи. Згідно подорожного листа службового легкового автомобіля № 14803 від 13.08.2025 під час вчинення ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем «УАЗ 3909» р/н НОМЕР_1 , виконуючи трудові обов`язки водія АТ «Миколаївобленерго».
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу УАЗ 3909 р/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом № 227104404 обов`язкового страхування цивільно-правової від 11.02.2025 відповідальності власників наземних транспортних засобів. В рамках кримінального провадження № 12025152040000888 від 13.08.2025 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 22.10.2025 року було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 та направлено до Інгульського районного суду м. Миколаєва. На стадії судового розгляду кримінального провадження № 12025152040000888 від 13.08.2025 року потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 141 439,92 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Цивільний позов було заявлено з врахуванням того, що 18.08.2025 року ОСОБА_2 оплатив придбання мікрохірургічних імплантів кліпсів Peter Lazic для лікування ОСОБА_3 вартістю 52 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру ТОВ «АЛТИНСОЙ» № 64 від 18.08.2025 та розпискою ОСОБА_1 від 20.08.2025 про отримання коштів. Також 27.01.2026 року ОСОБА_2 передав потерпілій ОСОБА_1 50 000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди, внаслідок смерті її чоловіка, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 27.01.2026 про отримання коштів.
Вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19.03.2026 року у справі № 489/8847/25 ( провадження № 1-кп/489/540/26), який не оскаржувався сторонами та вибрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 2 роки.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з АТ «Миколаївобленерго», шкоду у виді смерті ОСОБА_3 заподіяв у зв`язку та під час виконання своїх трудових обов`язків водія вказаного підприємства, керуючи транспортним засобом, що належить АТ «Миколаївобленерго».
Таким чином відповідачем за вимогами потерпілої про відшкодування шкоди може бути АТ «Миколаївобленерго», оскільки шкода заподіяна під час та у зв`язку з виконанням ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків.
У травні 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (мати померлого ОСОБА_3 ) звернулися до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою прострахове відшкодування. 29.07.2026 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі акту про страхову виплату № 109.01186926-1 від 27.07.2026 здійснило ОСОБА_4 страхову виплату у сумі 388 000 грн. - відшкодування у зв`язку із втратою годувальника та моральної шкоди.
30.07.2026 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі акту про страхову виплату № 109.01186926-2 від 29.07.2026 здійснило ОСОБА_1 страхову виплату у сумі 112 000 грн. - відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди.
25.08.2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася с адвокатським запитом № 28 від 25.08.2026 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про надання, в тому числі, розрахунку страхових виплат ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із зазначенням окремо сум відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, витрат на поховання, моральної шкоди.
Листом від 01.09.2026 року № 010926-6202/К ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомило, що у відповідності до положень ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-IX) страховиком було розраховано страхове відшкодування: 288 000,00 грн. (8000 х 25 (згідно ч.2 ст.25 Закону)) - втрата годувальника ( ОСОБА_4 ); 200 000,00 грн. (8000 х 25 (згідно ч.2 ст.25 Закону)) - загальний розмір моральної шкоди ( ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ); 100 950 (згідно ч.4 ст.25 Закону) - витрати на поховання та спорудження пам`ятника, понесені ОСОБА_1 . З урахуванням зазначеного та в межах страхової суми (ліміту відповідальності) за наслідками ДТП страховиком було здійснено страхову виплату в загальному розмірі 500 000 грн., згідно платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 36841786 від 29.07.2026 та № 37073185 від 30.07.2026: 388 000 грн. (288 000,00 (втрата годувальника) + 100 000 грн. (моральна шкода) - стразова виплата ОСОБА_4 ; 112 000 грн. (500 000 грн. (ліміт відповідальності) - 388 000 грн. (сплачена страхова виплата ОСОБА_4 )) - страхова виплата ОСОБА_1 . Як зазначалося вище, ОСОБА_1 заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 141 439,92 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Тобто спричинена їй матеріальна та моральна шкода не відшкодована в повному обсязі. ОСОБА_2 та АТ «Миколаївобленерго» сплачувати позивачу кошти відмовляються посилаючись на те, що це обов`язок страховика.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди задано не з її вини.
У відповідності до роз`яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 року за N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Тобто, підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність складових елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; шкода та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою потерпілої сторони. Варто довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а шкода,' яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної безпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно положень ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Згідно з узвичаєною практикою застосування зазначених положень цивільного законодавства, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею не укладено цивільно-правового договору.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не тільки перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами.
Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (див. постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19, постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.10.2022 року у справі № 349/381/19, від 29.05.2024 року№ 496/503/22).
ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах з АТ «Миколаївобленерго», шкоду у виді смерті ОСОБА_3 заподіяв у зв`язку та під час виконання своїх трудових обов`язків водія вказаного підприємства, керуючи транспортним засобом, що належить АТ «Миколаївобленерго». Таким чином відповідачем за вимогами потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є АТ «Миколаївобленерго», оскільки шкода заподіяна під час та у зв`язку з виконанням ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків.
З врахуванням вищенаведених норм, АТ «Миколаївобленерго» зобов`язане відшкодувати ОСОБА_1 спричинену їй матеріальну і моральну шкоду.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦПК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. В даному випадку неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у їх житті: щоденні думки та спогади про загиблого чоловіка, страх за інших членів сім`ї, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності, оскільки відповідач отримав досить м`який вирок за скоєний тяжкий злочин.
Наслідки перенесеного стресу призвели до появи у позивача негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, тривога з приводу майбутнього.
Всі ці фактори, узяті разом, потребують значних додаткових зусиль в організації життя позивача та відновлення його психоемоційного стану.
Характер і обсяг моральних страждань, заподіяних їй ОСОБА_2 , є істотним, а тривалість та обсяг заподіяних їй моральних страждань спричинені назавжди.
У зв`язку з чим, суд визначає розмір завданої моральної шкоди позивачу неправомірними діями ОСОБА_2 , у 100 000 грн.
При цьому суд враховує часткову виплату страховиком та отримані позивачкою від винної особи 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача що АТ «Миколаївобленерго» є неналежним відповідачем з огляду на наступне.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 1909-ІХ)).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (стаття 4 Закону № 1909-ІХ ).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/абопенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/ або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (стаття 980 ЦК України). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 3720-IX. Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу , якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Закон № 3720-IX регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/ або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. (ч. 1 ст. 18 Закону № 3720-IX).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону № 3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з смертю потерпілої фізичної особи. Частиною 2 ст. 25 Закону № 3720-IX передбачено, що Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону,- МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Частиною 3 ст. 25 Закону № 3720-IX встановлено, що Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону,- МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах. Частиною 4 ст. 25 Закону № 3720-IX закріплено, що Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат.
Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Отже, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 3720-IX виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком або МТСБУ (постанова ВП ВС від 1412.2021 у справі № 147/66/17).
У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. У нашому випадку цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу УАЗ 3909 р/н НОМЕР_1 (винуватця ДТП) була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом № 227104404 від 11.02.2025 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно умов цього страхового полісу (пункт 8.1.2), страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб дорівнює 500 000 грн., франшиза не передбачена.
З урахуванням зазначеного та в межах страхової суми (ліміту відповідальності) за наслідками ДТП ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було здійснено страхову виплату в загальному розмірі 500 000 грн.: 388 000 грн. (288 000,00 (втрата годувальника) + 100 000 грн. (моральна шкода) - страхова виплата ОСОБА_4 ; 112 000 грн. (500 000 грн. (ліміт відповідальності) - 388 000 грн. (сплачена страхова виплата ОСОБА_4 )) - страхова виплата ОСОБА_1 . Тобто ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повністю виконало свої обов`язки за умовами вищезазначеного договору страхування.
Щодо стягнення матеріальної шкоди, суд погоджується з доводами представника відповідача.
Понесені позивачем витрати на роздрібне придбання продовольчих товарів на загальну суму 6 489,92 грн, а також на оплату поминального обіду в сумі 26 000,00 грн, не охоплюються поняттям поховання та не належать до відповідних витрат. Поминальний обід є елементом вшанування пам`яті, а не безпосередньо похованням.
Таким чином, до витрат на поховання та встановлення пам`ятника доцільно віднести сплачені позивачем кошти у сумі 108 950 грн. (141 439,92 грн - 6 489,92 грн - 26 000,00 грн = 108 950 грн).
Сам факт наявності розрахункових документів не звільняє позивача від необхідності довести: фактичне понесення відповідної витрати; безпосередній зв`язок такої витрати зі смертю та похованням померлого; необхідність відповідної витрати; особу, яка фактично понесла витрати; відсутність її попереднього відшкодування страховою компанією або іншою особою.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було сплачено позивачу страхову виплату у сумі 112 000 грн.
Розрахунок суми: 500 000 грн (ліміт відповідальності) - 388 000 (страхова виплата на користь матері загиблого ОСОБА_4 ) = 112 000 грн.
Позивач у своєму розрахунку зазначає, що сума сплачені їй страховиком у розмірі 112 000 грн складається: 96 000 грн (витрати на поховання та спорудження пам`ятника) + 16 000 грн (моральної шкоди).
Проте, листом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 01.09.2026 № 010926-6202/К підтверджено лише факт здійснення їй страхової виплати у загальному розмірі 112 000 грн.
У зв`язку з чим, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Аналіз понесених витрат позивача саме на поховання та встановлення пам`ятника вказує на те, що ця сума складає 108 950 грн, а не вказана нею 141 439,92 грн.
Отже різниця між отриманою позивачем страховою виплатою у сумі 112 000 і понесених нею витрат на поховання та встановлення пам`ятника у сумі 108 950 грн становить 3 050 грн.
Наведений позивачем розрахунок відшкодування матеріальної шкоди не може бути прийнятий судом, оскільки витрати на поховання та встановлення пам`ятника компенсовано ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 30.07.2026 у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Судом не вирішувалось питання стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем було зроблено заяву про відшкодування таких витрат на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК.
На підставі до ст. 141 ЦПК України з урахуванням розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000 грн.00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 100 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на користь держави судовий збір у розмірі 1000 грн. 00 коп.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Миколаївобленерго», ЄДРПОУ 23399393, адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40.
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення (підписання) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.11.2026.
Суддя Г. С. Костюченко
Судове рішення № 141542198, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва) було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 489/8593/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: