Єдиний державний реєстр судових рішень г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3528/26
Номер провадження 2/213/2502/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючої судді Хмельової С.М., за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1875828, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 12 000,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами. Відповідачка умови кредитного договору не виконала. 29.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, на підставі якого позивач отримав право вимоги до відповідачки за вищезазначеним кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 35 040,00 грн, сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
У судове засідання сторони не викликались. Відповідачка відзив не направила.
У зв`язку з ненаданням відповідачкою відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
19.08.2026 позовна заява надійшла до суду.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №41 від 08.09.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 дану справу передано у провадження судді Хмельової С.М.
Ухвалою судді від 17.09.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
28.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №1875828, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Як вбачається із п.п.1.2, 1.4, 1.5, 1.6 договору сума кредиту - 12 000,00 грн; строк кредиту - 30 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 29.03.2020; комісія за надання кредиту - 1 440,00 грн.; проценти за користування кредитом: 7 200,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % в день; стандартна (базова) процентна ставка - 2,00 % в день. Сукупна вартість кредиту (без врахування суми кредиту) - 8 640,00 грн.
Відповідно до п.2.2.2, 2.2.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Якщо після настання дати повернення кредиту позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку. Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених ст.625 ЦК України.
Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що позичальник має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Зокрема для продовження строку кредитування на 3 дні позичальник повинен сплатити комісію у розмірі 3% від поточного залишку кредиту, на 7 днів - 5 %, на 15 днів - 10 %.
Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором Z60849, який відправлено відповідачці 28.02.2020 о 14:59:53 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацією.
Зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки в сумі 12 000,00 грн підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду. Зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку НОМЕР_2 та повідомлено про зарахування 28.02.2020 на цю картку коштів у сумі 12 000,00 грн.
Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачці кредит, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів і комісії належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
29.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу право вимоги до боржників, зокрема до відповідачки за договором № 1875828 від 28.02.2020 (запис № 4555 в Реєстрі боржників до договору відступлення прав вимоги) на суму 35 040,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн, заборгованість за процентами - 21 600,00 грн, комісія - 1 440,00 грн.
Претензією від 01.04.2026 позивач повідомив відповідачку про наявність заборгованості та необхідність її сплати. Кредитні кошти відповідачкою не повернуто.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Встановлено що договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 цього закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення грошових коштів, відсоткова ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши договір, відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, а грошові кошти не були би перераховані.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).
Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VIII законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Приписами ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Встановлено, що відповідачка користувалася коштами, наданими їй на підставі укладеного кредитного договору. Проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення грошових коштів та сплати комісії і відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Встановлено, що на підставі договору відступлення прав вимоги від 29.12.2020 позивач набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором №1875828.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачкою кредитного договору та порушення нею взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.
Відповідачка будь-яких доказів на спростування того, що вона електронним підписом підписувала договір, отримувала кредитні кошти і користувалася ними, а також щодо суми заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі не надала.
Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту і комісією, а тому ці вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Під час розгляду справи встановлено, що строк кредитування, передбачений договором - 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк кредитування мав сплинути 29.03.2020.
Разом з тим, первісний кредитор здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період з 28.02.2020 по 28.05.2020 включно, тобто поза межами строку кредитування.
При цьому суд зазначає, що пунктом 2.3.1 договору чітко визначено, що строк користування кредитом може бути продовжено виключно шляхом оплати позичальником комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та здійснив оплату комісії та певної частки заборгованості матеріали справи не містять.
Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є безпідставним.
Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позивачем позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після 28.03.2020, заявлено не в порядку ст. 625 ЦК України.
Так, позивач у правових підставах позову не посилається на ч.2 ст.625 ЦК України, вимога про стягнення процентів не розмежована на проценти за правомірне користування кредитом і на проценти за неправомірне (понадстрокове) користування кредитом.
Отже, підлягає стягненню з відповідачки проценти за користування кредитом, нараховані за період з 28.02.2020 по 28.03.2020, тобто в межах строку кредитування, виходячи з наступного: 12 000,00 грн*2%*30 день = 7 200,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідачки заборгованості у загальному розмірі 20 640,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 200,00 грн - заборгованість за процентами, 1 440,00 грн - заборгованість за комісією. У стягненні решти заборгованості за процентами в розмірі 14 400,00 грн позивачу слід відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.
Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8 000,00 грн.
Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачкою не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 712,33 грн (20 640,00/35 040,00*8 000,00).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 568,26 грн (20 640,00/35 040,00*2662,40).
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1875828 від 28.02.2020 у розмірі 20 640 (двадцять тисяч шістсот сорок) грн 00 коп., з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 200,00 грн - заборгованість за процентами, 1 440,00 грн - заборгованість за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 568 (одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) грн 26 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн 33 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Дата складення повного судового рішення - 16.11.2026.
Суддя С.М. Хмельова
Судове рішення № 141540201, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 213/3528/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: