Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 208/14168/25
провадження № 2/208/1515/26
РІШЕННЯ
Іменем України
20 травня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд м. Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредитної лінії № 196265024 від 10.11.2024 року в розмірі 34 705,16 грн., а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії № 196265024, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачці кредитні кошти, а остання зобов`язалася повернути їх, сплатити проценти за користування кредитом та передбачені договором платежі.
Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Надалі відповідачка отримувала додаткові транші в межах кредитної лінії шляхом укладення додаткових угод до договору.
14.01.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/17, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії № 196265024 від 10.11.2024 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач зазначає, що станом на 07.06.2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 40 455,16 грн, з яких: 11 500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 22 630,16 грн заборгованість за процентами, 575,00 грн заборгованість за комісією та 5 750,00 грн неустойка.
Водночас позивач просить стягнути з відповідачки 34 705,16 грн, що складається з 11 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 22 630,16 грн заборгованості за процентами та 575,00 грн заборгованості за комісією.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн..
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 10.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 196265024.
Відповідно до умов договору кредит надавався у формі кредитної лінії, початковий загальний розмір кредиту становив 3 000,00 грн., строк кредитування до 1826 днів, процентна ставка за користування кредитом становила 0,98 % на день, що відповідає 357,70 % річних. Умовами договору передбачалася можливість отримання позичальницею додаткових траншів протягом установленого договором періоду, які збільшували загальний розмір кредиту.
Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора.
Матеріалами справи підтверджується, що після укладення основного договору між первісним кредитором та відповідачкою оформлювалися додаткові угоди щодо надання наступних траншів кредиту.
Так, 13.11.2024 року оформлено додаткову угоду, за якою відповідачці передбачалося надати додатковий транш у розмірі 300,00 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту зазначено в сумі 3 300,00 грн. Комісія за надання траншу становила 15,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 7160.
14.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 200,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 3 500,00 грн, а комісія за надання траншу становила 10,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 8972.
15.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 3 750,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 8809.
16.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 200,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 4 750,00 грн, а комісія становила 10,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 4878.
Того ж дня оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 5 000,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 8759.
Також 16.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 5 250,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 9963.
Крім того, 16.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 5 500,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 4663.
20.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 600,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 6 100,00 грн, а комісія становила 30,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 2879.
23.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 300,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 6 400,00 грн, а комісія становила 15,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 8024.
Того ж дня оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 6 650,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 2901.
Також 23.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 6 900,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 9569.
Крім того, 23.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 250,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 7 150,00 грн, а комісія становила 12,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 4084.
25.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 600,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 7 750,00 грн, а комісія становила 30,00 грн.
Того ж дня оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 450,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 8 200,00 грн, а комісія становила 22,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 1532.
Також 25.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 450,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 8 650,00 грн, а комісія становила 22,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 5318.
Крім того, 25.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 350,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 9 000,00 грн, а комісія становила 17,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 7423.
Того ж дня оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 350,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 9 350,00 грн, а комісія становила 17,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 8507.
Також 25.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 300,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 9 650,00 грн, а комісія становила 15,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 9678.
Крім того, 25.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 350,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 10 000,00 грн, а комісія становила 17,50 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 6836.
26.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 600,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 10 600,00 грн, а комісія становила 30,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 6686.
Того ж дня оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 400,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 11 000,00 грн, а комісія становила 20,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 8048.
Також 26.11.2024 року оформлено додаткову угоду про надання траншу в розмірі 500,00 грн, за якою загальний розмір кредиту зазначено в сумі 11 500,00 грн, а комісія становила 25,00 грн. Угоду підписано одноразовим ідентифікатором 5676..
Надання грошових коштів за додатковими траншами підтверджується наданими позивачем довідками про здійснення переказів на платіжну картку відповідачки № 4149-60XX-XXXX-9120. Зокрема, матеріали справи містять довідки про перекази 300,00 грн від 13.11.2024 року, 200,00 грн від 14.11.2024 року, 250,00 грн від 15.11.2024 року, 200,00 грн та 250,00 грн від 16.11.2024 року, 250,00 грн від 16.11.2024 року, 250,00 грн від 16.11.2024 року, 600,00 грн від 20.11.2024 року, 300,00 грн, 250,00 грн, 250,00 грн та 250,00 грн від 23.11.2024 року, 600,00 грн, 450,00 грн, 450,00 грн, 350,00 грн, 350,00 грн, 300,00 грн та 350,00 грн від 25.11.2024 року, а також 600,00 грн, 400,00 грн та 500,00 грн від 26.11.2024 року. У довідках зазначено, що відповідні платежі виконані, а документи підписані кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором станом на 14.01.2025 року, за договором кредитної лінії № 196265024 від 10.11.2024 року зазначено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 500,00 грн, за процентами 6 401,36 грн, за комісією 575,00 грн та за неустойкою 5 750,00 грн, а загальний розмір заборгованості визначений у сумі 24 226,36 грн.
14.01.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/17, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 14.01.2025 року до зазначеного договору факторингу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передано право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 196265024 від 10.11.2024 року.
Згідно з умовами договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за період з 15.01.2025 року до 07.06.2025 року загальний розмір заборгованості становив 40 455,16 грн, у тому числі 11 500,00 грн за тілом кредиту, 22 630,16 грн за процентами, 575,00 грн за комісією та 5 750,00 грн неустойки.
Повідомленням ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 08.06.2025 року № ТП/196265024 відповідачку повідомлено про дострокове розірвання договору з 08.06.2025 року та пред`явлено вимогу про сплату заборгованості в розмірі 40 455,16 грн.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути не всю зазначену в розрахунку суму, а 34 705,16 грн, з яких 11 500,00 грн тіло кредиту, 22 630,16 грн проценти та 575,00 грн комісія.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
За змістом статей626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно - телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 196265024 від 10.11.2024 року.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів на спростування заявленої позивачем суми заборгованості за договором.
Враховуючи, що ОСОБА_1 користувалася наданими коштами, не виконуючи зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення наданих грошових коштів та сплати відсотків, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
У той же час, не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором № 196265024 від 10.11.2024 року в розмірі 575,00 грн., оскільки у Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обовязків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії за користування кредитом у розмірі 575,00 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 382,27 грн. (2 422,40 ? 34 130,16 : 34 705,16).
В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн..
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 626, 628, 633 ,634, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 141, 175, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за договором кредитної лінії № 196265024 від 10.11.2024 року в розмірі 34 130 (тридцять чотири тисячі сто тридцять) грн 16 коп., з яких:
- 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту);
- 22 630 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять) грн 16 коп. заборгованість за процентами.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) грн 27 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.
Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Похваліта С. М.
Судове рішення № 141540122, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 20.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 208/14168/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: