Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 201/9510/26
Провадження №3/201/2913/2026
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батуєв О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -
В судовому засіданні приймали участь:
Прокурор - Тимченко А.В.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 .
Представник - адвокат Надточиєва А.П.
В С Т А Н О В И В:
01.10.2026 Управлінням стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено в Соборний районний суд м. Дніпра справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією № 108, № 109, № 110, № 111, № 112, № 113 від 25.04.2026 року), які постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2025 об`єднані в одне провадження (т. 2 а.п. 193).
Прокурор Тимченко А.В. у судовому засіданні висловив думку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 і ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, підтримав протоколи та просив визнати його винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, при цьому, оскільки сплили строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, просив за результатом розгляду протоколів провадження щодо нього закрити.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначених правопорушень за всіма протоколами не визнав, просив закрити провадження у зв`язку із спливом строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.
Його представник - адвокат Надточиєва А.П. підтримала думку свого довірителя, просила закрити справу у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, або закрити через відсутність у його діях складу та події адміністративних правопорушень.
На спростування обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, наголосила, що згідно рішення Володимирського міського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі № 154/3475/24 ОСОБА_1 в період з 22 грудня 1993 року по 12 червня 2025 року (включаючи період, про який зазначено у протоколах) перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час розгляду справи відповідачкою (на даний час вже колишньою дружиною ОСОБА_1 ) було подано клопотання про надання строку на примирення від 07.01.2025, за змістом якого ОСОБА_2 спростовує доводи, викладені адвокатом Сивовою Я.В. - представником ОСОБА_1 при поданні позову про розірвання шлюбу, та підтверджує, що станом на дату подання заяви, вони підтримували з чоловіком ( ОСОБА_1 ) сімейні відносини: вона регулярно отримувала від нього кошти, регулярно приїжджала до нього за місцем служби, а у серпні 2024 року, коли ОСОБА_1 було зроблено операцію, вона три тижні була біля нього і опікувалась ним. Відтак, на час подій, зазначених у протоколах, ОСОБА_1 перебував у сімейних відносинах з ОСОБА_2 , а з особою, вказаною у протоколах, не мав сімейних відносин та спільно не проживав, не був пов`язаний спільним побутом, взаємних прав і обов`язків не мав. Крім того, премія нараховувалсь усьому особовому складу КЕВ без виключень, що виключає відсутність будь-якого приватного інтересу ОСОБА_1 при підписанні наказів про преміювання, а ОСОБА_3 не надавалось будь-яких переваг у порівнянні з іншими працівниками, що виключає наявність складу корупційних адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією у керівника КЕВ.
Зауважила, що на даний час по усім шести протоколам від 25.04.2026 (№ 108, № 109, № 110, №111, № 112 та № 113) про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відносно ОСОБА_1 , складних у м. Дніпро старшим уповноваженим 6-го відділу управління стратегічних розслідувань в Донецькій області ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції Шуріберко М.Д., закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності. Так, зокрема, за останніми протоколами №№ 112-113 датою вчинення адміністративного правопорушення є 24.07.2024 року, за протоколами №№ 108-109 - 30.05.2024 року, за протоколами №№ 110-111 - 27.06.2024 року. Отже, з дат, визначених у протоколах як дата вчинення адміністративного правопорушення, минуло більше двох років.
Справа технічними засобами не фіксувалась у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання учасників.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, які надійшли до суду 01.10.2026, дійшов наступного висновку.
З протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією № 108, № 109, № 110, № 111, № 112, № 113 від 25.04.2026 року судом встановлено таке.
Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1 від 04.01.2023 ОСОБА_1 призначено начальником КЕВ м. Луганськ.
Відповідно до наказу КЕВ м. Луганськ № 87 від 02.05.2025 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України № 84 від 10.04.2025.
Відповідно до п.п. «г» п.1 ч.1. ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього закону, є військові посадові особи Збройних сил України.
Згідно положення, КЕВ м. Луганськ - є державною установою, створеною з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних сил України у межах визначеної зони. На посаду начальника КЕВ м. Луганськ призначають військовослужбовця, він є прямим начальником для військовослужбовців та працівників ЗС України.
Таким чином, ОСОБА_1 , як начальник КЕВ м. Луганськ наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями і відповідно до п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є військовою посадовою особою Збройних Сил України.
Відповідно до наказу КЕВ м. Луганськ № 78 від 12.04.2019 року ОСОБА_3 було призначено на посаду юрисконсульта.
Згідно наказу КЕВ м. Луганськ № 151 від 01.08.2022 року ОСОБА_3 було переведено на посаду начальника юридичної служби.
Відповідно до посадової інструкції начальника юридичної служби КЕВ м. Луганськ, начальник юридичної служби призначається на посаду та звільняється із займаної посади наказом начальника КЕВ м. Луганськ, та безпосередньо йому підпорядковується.
03. 10.2024 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області було відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі №154/3475/24 за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Згідно заяв представника ОСОБА_1 у даній судовій справі Сивової Яни Віталіївни від 08.01.2025 та від 06.02.2025 остання зазначає, що шлюбні стосунки між подружжям фактично припинені з 2021 року і з цього часу вони не спілкуються, не проживають разом, не мають спільного бюджету, у них немає спільних витрат, відсутні взаємні подружні обов`язки. Також, у період 2021-2025 років ОСОБА_1 фактично мав сімейні стосунки та проживав разом с ОСОБА_3 , з якою має намір укласти шлюб.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» близькими особами - є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.
При цьому відповідно до зазначено статті Закону членами сім`ї є будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:
- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Відповідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі тими, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Відповідно до протоколу № 108 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , начальник КЕВ м. Луганськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та згідно п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 30.05.2024, перебуваючи на робочому місці, не повідомив у встановленому Законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо підписання наказу № 108 від 30.05.2024 року про преміювання працівників КЕВ м. Луганськ, в тому числі і близької особи, яка спільно проживає з гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 30.05.2024.
Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання протоколу 25.04.2026 року.
Відповідно до протоколу № 109 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , начальник КЕВ м. Луганськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та згідно п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 30.05.2024 перебуваючи на робочому місці, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 108 від 30.05.2024 року про преміювання працівників КЕВ м. Луганськ, в тому числі і близької особи, яка спільно проживає з гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 30.05.2024.
Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання протоколу 25.04.2026 року.
Відповідно до протоколу № 110 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , начальник КЕВ м. Луганськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та згідно п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 27.06.2024, перебуваючи на робочому місці, не повідомив у встановленому Законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо підписання наказу № 130 від 27.06.2024 року про преміювання працівників КЕВ м. Луганськ, в тому числі і близької особи, яка спільно проживає з гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , у розмірі 10780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 27.06.2024.
Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання протоколу 25.04.2026 року.
Відповідно до протоколу № 111 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , начальник КЕВ м. Луганськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та згідно п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 27.06.2024 перебуваючи на робочому місці, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 130 від 27.06.2024 року про преміювання працівників КЕВ м. Луганськ, в тому числі і близької особи, яка спільно проживає з гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , у розмірі 10780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 27.06.2024.
Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання протоколу 25.04.2026 року.
Відповідно до протоколу № 112 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , начальник КЕВ м. Луганськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та згідно п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 24.07.2024, перебуваючи на робочому місці, не повідомив у встановленому Законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо підписання наказу № 145 від 24.07.2024 року про преміювання працівників КЕВ м. Луганськ, в тому числі і близької особи, яка спільно проживає з гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , у розмірі 13750 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 27.07.2024.
Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання протоколу 25.04.2026 року.
Відповідно до протоколу № 113 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , начальник КЕВ м. Луганськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та згідно п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 24.07.2024 перебуваючи на робочому місці, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 145 від 24.07.2024 року про преміювання працівників КЕВ м. Луганськ, в тому числі і близької особи, яка спільно проживає з гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , у розмірі 13750 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 24.07.2024.
Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання протоколу 25.04.2026 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Ця норма є імперативною та кінцевою (преклюзивний строк), тобто після спливу дворічного терміну з дня вчинення правопорушення справа підлягає обов`язковому закриттю незалежно від часу виявлення правопорушення чи стадії судового розгляду.
Згідно з матеріалами справи, датами вчинення інкримінованих правопорушень є:
- Протоколи № 108 та № 109: 30.05.2024 року (строк закінчився 30.05.2026).
- Протоколи № 110 та № 111: 27.06.2024 року (строк закінчився 27.06.2026).
- Протоколи № 112 та № 113: 24.07.2024 року (строк закінчився 24.07.2026).
Станом на дату розгляду справи (після 24 липня 2026 року) дворічний строк давності з дня вчинення кожного з цих правопорушень минув, що підтвердили всі учасники.
Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Закриття провадження у справі на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП є обов`язковим після закінчення встановлених законом строків та не передбачає вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення по суті із накладенням стягнення, а констатує неможливість притягнення особи до адміністративної відповідальності через сплив часу.
07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності».
У Висновку зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Згідно роз`яснень, наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Тлумачення положень КУпАП, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення не відповідає дійсності, оскільки п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП чітко вказує на обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Також, п. 3. Ч. 1 ст. 284 284 КУпАП вказує, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
На підтримання цієї позиції слід звернути увагу, на Постанову ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24, ЄДРСРУ № 125435248) де чітко вказано, що у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і вказують, що після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
При цьому, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Така правова позиція також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі "Грабчук проти України" від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
Положення п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є прямою процесуальною перешкодою для будь-якого провадження у справах, де закінчився строк накладення адміністративного стягнення.
Ця норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, підтвердження чи спростування вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративне правопорушення.
Такі висновки, за правовою аналогією, кореспондуються і з положеннями статті 49 КК України.
Згідно висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2025 року (справа №712/8174/23), у результаті закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою інкримінованого діяння.
У даному випадку поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і прийняття таких рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовами яких є визначення вини.
Тому, наявність або відсутність вини встановлюється лише під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, якщо на час розгляду справи не закінчився строк накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, де закривається провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, що також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі №572/2133/19.
За правовою аналогією із кримінальним процесом суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі №598/1781/17 від 17 червня 2020 року звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у справі № 455/229/17 від 11.11.2020 року, дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до ст. 372 КПК України, суд не повинен встановлювати обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 286 КПК України суд має розглянути клопотання невідкладно, не з`ясовуючи при цьому обставини, встановлені під час кримінального провадження та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347, 363 КПК України.
Викладене узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в ухвалах Верховного суду від 04 березня 2021 року справі 742/3594/14, від 24 лютого 2020 року справі 466/5490/17, від 12 листопада 2019 року справі 566/554/16-к та від 26 березня 2020 року у справі № 288/685/17.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою (Постанова ВС від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к).
Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення (Постанова ВС ККС від 26.03.2020 справа № 730/67/16-к).
ОСОБА_1 роз`яснено суть адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, підстав закриття за нереабілітуючими підставами та права заперечувати проти такого закриття, на що ОСОБА_1 наполягав на закритті провадження.
Таким чином, з огляду на вищевказані положення закону, провадження в об`єднаній справі про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, стосовно ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (протоколи від 25.04.2026 № 108, № 109, № 110, № 111, № 112, № 113) слід закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Керуючись статтями 36, 38, 40-1, 245, 247, 251, 252, 268, 276, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Провадження в об`єднаній справі про адміністративні правопорушення, пов`язаного з корупцією, стосовно ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (протоколи від 25.04.2026 № 108, № 109, № 110, № 111, № 112, № 113) - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Судовий збір не стягувати.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Суддя О.В. Батуєв
Судове рішення № 141539951, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/9510/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: