Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 201/3826/26
Провадження № 2/201/3635/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі головуючого судді Федоріщева С.С.,
при секретарі Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
До Соборного районного суду м. Дніпра 12 червня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 02.03.2025 року о 18 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «Сузукі», д/н НОМЕР_1 , в районі електроопори №192 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі, перед початком та зміною напрямку руху, зокрема розвороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого своїми діями спричинив створення аварійної обстановки, змусивши зустрічний автомобіль «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , різко змінити швидкість та напрямок руху ліворуч, після чого автомобіль «Фольксваген» продовжив некерований рух та здійснив наїзд на дорожнє огородження на розділювальній смузі. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортному засобу «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. ДТП сталася з вини водія автомобіля «Сузукі», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 , що встановлено та підтверджується постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 17.10.2025 року, згідно із якою водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 та позивачу заподіяний матеріальний збиток, розмір якого визначений Висновком суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 у Висновку суб`єкта оціночної № 139/04-25 від 10.04.2025 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 10.04.2025 року (підготовлено для подання до суду), згідно із яким визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , на складові частини, що потребують заміни становить 456 944,45 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , становить 503 982,55 грн. Ринкова вартість КТЗ «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень становить 215 404,81 грн. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , становить 503 982,55 грн. А тому, позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, відновлювального ремонту у розмірі 503 982,55 грн.
Висновок суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 (№ 139/04-25 від 10.04.2025) є документом, складеним фахівцем, що має відповідний сертифікат та кваліфікацію. До матеріалів справи надані докази надсилання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» запрошення на проведення огляду транспортного засобу до проведення ремонту.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Сузукі», д/н НОМЕР_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №223644642 у ПАТ «НАСК «Оранта» зі строком дії з 24.09.2024 р. до 23.09.2025 р.
Умовами полісу № 223644642 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений у розмірі 160 000 грн. 00 коп., франшиза передбачена у розмірі 2 500 грн. 00 коп.
01.04.2025 року на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надсилався лист про проведення огляду транспортного засобу який постраждав у дорожньо-транспортній пригоді 02.03.2025 за участю водія цивільно-правова відповідальність якого була забезпечена полісом обов`язкового страхування у ПАТ «НАСК «Оранта» № 223644642. Відповідач №2 на огляд не з`явився та свого представника не направляли.
ПАТ «НАСК «Оранта» відмовила у здійсненні виплати страхового відшкодування на користь позивача у зв`язку із тим, що позивач самостійно відремонтував пошкоджений транспортний засіб.
Не погоджуючись з відмовою, позивач просить стягнути із відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» 160 000 грн страхового відшкодування відповідно до діючого полісу ОСЦПВВНТЗ № 223644642.
Стислий виклад позиції відповідачів.
06.04.2026 р. ПАТ «НАСК «Оранта» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», у зв`язку із тими, що вимоги є безпідставними через самостійний ремонт транспортного засобу позивачем.
01.04.2025 року на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надсилався лист про проведення огляду транспортного засобу який постраждав у дорожньо-транспортній пригоді 02.03.2025 за участю водія цивільно-правова відповідальність якого була забезпечена полісом обов`язкового страхування у ПАТ «НАСК «Оранта» № 223644642. Відповідач №2 на огляд не з`явився та свого представника не направляли.
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
20 березня 2026 року справа надійшла до Соборного районного суду міста Дніпра, та відповідно до протоколу авторозподілу справ між суддями від 20 березня 2026 року, її передано до розгляду судді Федоріщеву С.С.
23 березня 2026 року суддя на підставі ч.8 ст.187 ЦПКУ звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , та отримав відповідь №2494388.
Ухвалою судді від 25 березня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
27 жовтня 2026 року представник позивача до суду подав заяву про розгляд цивільної справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.
06 квітня 2026 року ПАТ «НАСК «Оранта» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 02.03.2025 року о 18 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «Сузукі», д/н НОМЕР_1 , в районі електроопори № 192 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі, перед початком та зміною напрямку руху, зокрема розвороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого своїми діями спричинив створення аварійної обстановки, змусивши зустрічний автомобіль «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , різко змінити швидкість та напрямок руху ліворуч, після чого автомобіль «Фольксваген» продовжив некерований рух та здійснив наїзд на дорожнє огородження на розділювальній смузі. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортному засобу «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. ДТП сталася з вини водія автомобіля «Сузукі», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 , що встановлено та підтверджується постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 17.10.2025 року, згідно із якою водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 та позивачу заподіяний матеріальний збиток, розмір якого визначений Висновком суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 у Висновку суб`єкта оціночної № 139/04-25 від 10.04.2025 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 10.04.2025 року (підготовлено для подання до суду), згідно із яким визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , на складові частини, що потребують заміни становить 456 944,45 грн.
Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , становить 503 982,55 грн. Ринкова вартість КТЗ «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень становить 215 404,81 грн. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , становить 503 982,55 грн. А тому, позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, відновлювального ремонту у розмірі 456 344,45 грн. відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Висновок суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 (№ 139/04-25 від 10.04.2025) є документом, складеним фахівцем, що має відповідний сертифікат та кваліфікацію.
До матеріалів справи надані докази надсилання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» запрошення а проведення огляду транспортного засобу до проведення ремонту.
Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплений печаткою оцінювача.
Крім того, як зазначено у вказаному звіті, його було проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Вказана методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту та застосовується всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. (п.1.2.-1.3 Методики).
Вказана методика застосовується зокрема із метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок (п. 1.4. Методики).
Як визначено методикою, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.
За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Висновок оцінювача Позивача №139/04-25 від 10.04.2025 (суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_5 ) підтверджує розмір збитків, нанесених внаслідок ДТП та є належним доказом на підтвердження збитків, при цьому суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 є фахівцем, що має відповідний сертифікат та кваліфікацію.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», результати оцінки оформлюються у вигляді звіту/висновку, і такий документ є належним письмовим доказом у розумінні ст. 95 ЦПК України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Сузукі» р/н НОМЕР_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №223644642 у ПАТ «НАСК «Оранта» зі строком дії з 24.09.2024 р. до 23.09.2025 р.
Умовами полісу № 223644642 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений у розмірі 160 000 грн. 00 коп., франшиза передбачена у розмірі 2 500 грн. 00 коп. Однак, ПАТ «НАСК «Оранта» листом від 08.02.2026 року №09-02-26/2736 відмовила у здійсненні виплати страхового відшкодування на користь позивача у зв`язку із тим, що позивач самостійно відремонтував пошкоджений транспортний засіб.
Не погоджуючись з відмовою, позивач просить стягнути із відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» 160 000 грн страхового відшкодування відповідно до діючого полісу ОСЦПВВНТЗ № 223644642.
06.04.2026 р. ПАТ «НАСК «Оранта» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», у звязку із тими, що вимоги є безпідставними через самостійний ремонт транспортного засобу позивачем.
01.04.2025 року на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надсилався лист про проведення огляду транспортного засобу який постраждав у дорожньо-транспортній пригоді 02.03.2025 за участю водія цивільно-правова відповідальність якого була забезпечена полісом обов`язкового страхування у ПАТ «НАСК «Оранта» № 223644642. Відповідач №2 на огляд не з`явився та свого представника не направляли.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з вимогами п.1), п. 3).ч.1 ст.129 Конституції України одними з основних засад судочинства є:1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно п 2.1 ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), Цивільним кодексом України (435-15), Законом України «Про страхування» (85/96-ВР), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.
За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 34.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Згідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або іншій особі, яка має право на отримання відшкодування. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
В даному випадку, Позивач, через представника звернувся до Відповідача №2 за виплатою страхового відшкодування. Однак, листом від 08.02.2026 року №09-02-26/2736 йому відмовлено у відшкодування шкоди у зв`язку із проведеним відновлювальним ремонтом транспортного засобу «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , та неможливістю оцінки проведення дослідження. Однак доводи позивача підтверджуються згаданим висновком експерта та цей висновок відповідачами не спростовано. При цьому суд бере до уваги той факт, що позивачем надано докази направлення відповідачам запрошення на огляд експертом пошкодженого транспортного засобу, а неотримання ними цього запрошення та неприбуття на огляд, знаходиться поза контролем позивача та від нього не залежить.
З огляду на викладене, оцінюючі усі докази, які були досліджені судом в ході розгляду даної цивільної справи їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн. та стягнення з ОСОБА_2 296 944,45 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, позивач просить стягнути із відповідачів ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 судові витрати по справі, які складаються із з витрат по оплаті судового збору. Ця вимога, зважаючи на результат розгляду справи, та виходячи з приписів ст. 141 ЦПК України, теж підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 16, 22, 529, 999, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 49, 76-81, 89, 102, 110, 133, 137, 141, 142, 206, 255, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 296 944,45 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) по 2 284,73 грн. з кожного в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев
Судове рішення № 141539942, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/3826/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: