Рішення № 141539893, 09.11.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
201/16772/25
Номер документу
141539893
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 201/16772/25

Провадження № 2/201/1913/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 листопада 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Піняєві В.Д.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 13.09.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 352041497, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3850 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, однак відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість.

26.11.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № МВ-ТП/10, 28.05.2025р. між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 28/0525-01, а 16.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, за умовами яких до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 15 545,55 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5199,36 грн., заборгованість за процентами 7746,51 грн., заборгованість за штрафними санкціями 2599,68 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та процентами у розмірі 12 945,87 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

В судові засідання, які були призначені на 13.04.2026р., 07.07.2026р., 31.08.2026р. та 09.11.2026р., відповідач не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, згідно зі ст. 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.09.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 352041497 (далі договір), відповідно до п. 2.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 5200 грн. на умовах строковості, зворотності, платності; згідно з п. 2.3 договору перший транш надається в сумі 3850 грн. 13.09.2024р.

Згідно із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 13.09.2024р. сума кредиту становить 3850 грн., строк кредиту 7 днів

Відповідно до паспорту споживчого кредиту строк кредитування становить до 1826 днів (дисконтний період 7 днів, з можливістю продовження та поновлення); базова процентна ставка 365,00 % річних; при виконанні умов, передбачених кредитним договором, можуть надаватися знижки до рівня дисконтної ставки: 3,65 % 365,00 % або індивідуальної ставки: 328,50 365,00 %.

Згідно з п. 3.1 договору на момент його укладення строк дисконтного періоду користування складає 7 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Відповідно до п. 3.3 договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 7 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 148,26 грн.

Згідно з п. 8.3 договору базова процентна ставка складає 1,00 відсоток в день від суми залишку кредиту, що становить 365,00 відсотків річних. Відповідно до п. 8.5.1 договору за період від 13.09.2024р. до 20.09.2024р. (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 45 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,55 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (200,75 % річних); згідно з п. 8.5.2 договору у разі продовження (пролонгації) або поновлення дисконтного періоду на період після 20.09.2024р. розрахунок витрат здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 1,00 відсоток в день.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено 13.09.2024р. о 9:23:01 та введено 13.09.2024р. о 9:23:42.

15.09.2024р. відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7R89H підписано угоду до договору щодо отримання додаткового траншу.

Згідно з платіжними дорученнями від 13.09.2024р. та від 15.09.2024р. на виконання договору на платіжну картку відповідача № 5168-18XX-XXXX-1408 перераховано кошти у сумі 3850 грн. та 1350 грн. відповідно, а всього 5200 грн.

Згідно з відповіддю АТ «ВСТ Банк» № 1371-БТ від 24.03.2026р., яка надійшла до суду 31.03.2026р. платіжна картка № 5168180018941408 емітована як спосіб доступу до рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 ; фінансовим номером телефону за вказаною карткою у період з 13.09.2024р. по 20.09.2024р. був номер НОМЕР_3 , який також міститься в анкетних даних ОСОБА_1 ; банк підтверджує, що 13.09.2024р. та 15.09.2024р. відбулися фінансові операції по безготівковому зарахуванню коштів у сумі 3850 грн. та 1350 грн. відповідно на рахунок відповідача (картка № НОМЕР_4 ).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у період з 13.09.2024р. по 19.09.2024р. відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,55 % в день (за першим траншем по 21,18 грн. в день, з 15.09.2024р. по 28,60 грн. в день), загалом 185,36 грн.; 20.09.2024р. відповідач сплатив 186 грн., з яких зараховано в погашення тіла кредиту 0,64 грн., в погашення процентів 185,36 грн. Надалі первісний кредитор з 20.09.2024р. нараховував відповідачу проценти по 28,60 грн., а з 21.09.2024р. по 51,99 грн. в день (1,00 % в день), а також нарахував неустойку у розмірі 2599,68 грн. Станом на 26.11.2024р. (дата відступлення права вимоги) заборгованість відповідача становила: за тілом кредиту 5199,36 грн., за процентами 3483,33 грн., неустойка 2599,68 грн.

26.11.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/10, згідно з умовами якого та реєстром прав вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 352041497 від 13.09.2024р.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» після набуття права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» у період з 27.11.2024р. по 27.12.2024р. продовжило нараховувати відповідачу проценти по 51,99 грн. в день, у зв`язку з чим загальна заборгованість за процентами становить 7746,51 грн.

28.05.2025р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01, згідно з умовами якого та реєстром прав вимоги № 2 від 28.05.2025р. до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Оплата за відступлення права вимоги здійснена згідно з платіжною інструкцією № 768 від 09.06.2025р.

16.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, згідно з умовами якого, реєстром боржників № 2 від 16.07.2025р. та актом прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 16.07.2025р. до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 15 545,55 грн., з яких: за тілом кредиту 5199,36 грн., за процентами 7746,51 грн., штрафні санкції 2599,68 грн.

Оплата фінансування здійснена позивачем згідно з платіжними інструкціями, зокрема № 446 від 21.11.2025р.

Згідно з випискою з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» за період з 16.07.2025р. по 01.11.2025р. позивач нарахувань не здійснював, платежі від відповідача не надходили.

04.11.2025р. позивач направив відповідачу досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони уклали кредитний договір.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи та отримав від неї всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Крім того, відповідач отримав додатковий транш у межах кредитного ліміту та частково виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши 20.09.2024р. платіж у сумі 186 грн. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 5200 грн. на належну йому платіжну картку підтверджується також листом АТ «ВСТ Банк» № 1371-БТ від 24.03.2026р., наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише дає йому можливість виконати його первісному кредитору (частина друга статті 516 ЦК України).

Доказів повернення відповідачем тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5199,36 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено, 13.09.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 352041497, за яким відповідачу надано кредитні кошти у загальному розмірі 5200 грн. з дисконтним періодом 7 днів, загальний строк кредитування до 1826 днів, зі сплатою процентів за дисконтною ставкою 0,55 % в день, за індивідуальною або базовою ставкою 1,00 % в день (365,00 % річних).

Проте, заборгованість за відсотками нараховувалась відповідачу як протягом дисконтного періоду, так і після закінчення цього строку, у тому числі новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» після набуття ним права вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.

Так, відповідно до заявки на отримання кредиту та п. 3.1 договору строк кредиту (дисконтного періоду кредитування) складає 7 днів. Водночас, згідно з паспортом споживчого кредиту строк кредитування встановлено до 1826 днів.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту базова процентна ставка складає 365,00 % річних, дисконтна ставка від 3,65 % до 365,00 % річних, індивідуальна від 328,50 % до 365,00 % річних; при цьому договором передбачено застосування різних процентних ставок (п.п. 8.3, 8.5.1, 8.5.2 договору) залежно від поведінки позичальника, а пунктом 8.10 договору передбачено відображення в обліку кредитодавця зобов`язань позичальника по оплаті процентів без застосування знижки після спливу визначеного строку від дати закінчення дисконтного періоду.

Та згідно з паспортом споживчого кредиту орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 3305,29 % річних.

Водночас, договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Тож тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача», передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача /частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо строку, на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача, а строком, на який надано кредит, слід вважати дисконтний період 7 днів, тобто з 13.09.2024р. по 19.09.2024р., а процентною ставкою, що підлягає застосуванню у межах цього строку, дисконтну процентну ставку 0,55 % в день, визначену пунктом 8.5.1 договору.

Відсотки за користування кредитом в межах цього строку за ставкою 0,55 % в день складають 185,36 грн., з яких: за першим траншем у сумі 3850 грн. 148,23 грн. (3850 грн. х 0,55 % = 21,175 грн. х 7 днів), за другим траншем у сумі 1350 грн., отриманим 15.09.2024р., 37,13 грн. (1350 грн. х 0,55 % = 7,425 грн. х 5 днів), що відповідає розрахунку первісного кредитора за цей період.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач 20.09.2024р. сплатив на погашення процентів за користування кредитом 185,36 грн., тобто в повному розмірі процентів, нарахованих у межах строку кредитування. Отже, зобов`язання відповідача зі сплати процентів за користування кредитом у межах строку кредитування виконані в повному обсязі.

Доказів продовження (пролонгації) чи поновлення дисконтного періоду в порядку, передбаченому п. 3.2 договору, зокрема доказів активації позичальником в особистому кабінеті функції продовження строку дисконтного періоду, матеріали справи не містять.

Крім того, суд, витлумачивши умови кредитного договору, також наголошує, що первісний кредитор, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору на двозначних положеннях та на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, що не є сумісним із принципом верховенства права і не може вважатися таким, що позбавлено свавілля.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 7746,51 грн., нарахованих після спливу строку кредитування, задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5199,36 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

За положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 28.06.2023р. у справі № 369/576/22).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025р. до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025р. та додаткової угоди № 25771011886 від 11.09.2025р., укладених між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», надані такі послуги: складання позовної заяви тривалістю 2 години вартістю 5000 грн.; вивчення матеріалів справи тривалістю 2 години вартістю 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту тривалістю 1 година вартістю 500 грн.; підготовка клопотання тривалістю 1 година вартістю 500 грн., а всього на суму 7000 грн.

Враховуючи, що справа є незначної складності, ціну позову, сталу судову практику, те, що вивчення матеріалів справи охоплюється складанням позовної заяви, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а тому такі витрати підлягають зменшенню до 2000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 972,89 грн. (2422,40 х 5199,36 / 12 945,87).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 352041497 від 13.09.2024р. в розмірі 5199 (п`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. 36 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 972 грн. 89 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп., що в загальному розмірі становить 2972 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 89 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д.О. Покопцева

Часті запитання

Який тип судового документу № 141539893 ?

Документ № 141539893 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141539893 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141539893 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141539893 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141539893, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141539893, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141539893 відноситься до справи № 201/16772/25

Це рішення відноситься до справи № 201/16772/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141539892
Наступний документ : 141539894