Рішення № 141539516, 16.11.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
932/7852/24
Номер документу
141539516
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 932/7852/24

Провадження № 2-о/932/76/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді- Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання- Олянецької А.І.,

представника заінтересованої особи - Довженка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Довженко О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України.

В обґрунтування заяви зазначив, що у березні 1991 року ОСОБА_1 переїхала разом зі своєю донькою до України, м. Дніпро (на той час Дніпропетровськ), де познайомилась із ОСОБА_2 , із яким в неї зав`язались подружні стосунки, у зв`язку із чим з березня 1991 року ОСОБА_1 стала постійно проживати в Україні, за місцем проживання та реєстрації майбутнього чоловіка, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час: АДРЕСА_1 ). 20.06.1992 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб. В Україні також народилася ще одна донька. Оскільки, починаючи з березня 1991 року, вона постійно проживає в Україні, в м. Дніпрі, вийшла тут заміж, народила доньку, стала бабусею, продовжує працювати, їй не вдається належним чином оформити свій статус громадянки України та одержати паспорт громадянина України.

У зв`язку з чим, вона звернулася до суду з цією заявою.

Ухвалою від 25.11.2024 заяву залишено без руху

Ухвалою від 19.12.2024 заяву залишено без руху та надано заявнику додатковий десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, виправити зазначені недоліки.

Ухвалою від 06.01.2025 заяву повернуто заявнику.

Ухвалою від 06.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Ухвалою від 01.07.2025 заяву - залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2025 ухвала від 01.07. 2025 скасована, і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 10.03.2026 призначені судові засідання.

Заінтересована особа- Від заінтересованої особи- Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшли пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви та зазначає, що процедура встановлення належності до громадянства України відповідно до часин першої та другої ст. 3 Закону України «Про громадянство» виключно до громадян колишнього СРСР. Також вказує, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина рф (термін дії 06.11.2018-06.11.2028), і тому положення ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» до неї не може бути застосовані. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 лише з 20.08.1993. Знята з постійного місця проживання в рф-18.06.1993. Також ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання як громадянка рф. ОСОБА_1 ОСОБА_1 заяву про вихід з громадянства рф на території України не подавала. 01.05.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області скасовані дозвіл на імміграцію в Україну, посвідка на постійне проживання. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні заяви.

У судових засіданнях представник заявниці надав пояснення, які аналогічні викладеним у заяві. Представник заінтересованої особи просила відмовити у задоволення заяви з підстав, викладених у письмових поясненнях.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначене на 16.11.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 644/6274/16-ц від 22.08.2018 та в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 наведено висновки про те, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище- ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у селі Под`ячево, Дмитрівського району Московської області.

Заявницею до матеріалів справи надана копію паспорта громадянина колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР) серії НОМЕР_1 , виданого 26.09.1992 Рогачевським селищним відділенням міліції Дмитровського району Московської області (а. с. 7 зв.б-8), де міститься відмітка про її прописку 26.09.1992 за адресою с. Под`ячево, Дмитривського району Московської області (сторінка 17 паспорта), та її виписку 18.06.1993, а також реєстрація місця проживання з 20.08.1993 за адресою: АДРЕСА_1 .

20.06.1992 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серія НОМЕР_2 від 20.06.1992, актовий запис № 454, шлюб зареєстрований Відділом ЗАЦС виконкому Бабушкінської райради народних депутатів м. Дніпропетровська (а.с.11). На копії свідоцтва про шлюб міститься відмітка про отримання паспорту серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 має двох дітей, які є громадянами України:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження сел. Под`ячево, Дмитрівського району Московської області, РСФСР (а.с.9) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8, 12).

Відповідно до копії трудової книжники серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.03.1994 прийнята на роботу сторожем в ТОВ «Магазин 356» та до сьогодні заявниця офіційно працевлаштована та працює в Україні. Останнє місце роботи заявниці, Дніпропетровське учбово-виробниче об`єднання «ЛУЧ Українського товариства сліпих (а.с.16-17).

У судовому засіданні представник заявниці пояснив, що у березні 1991 року вона переїхала разом зі своєю донькою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Дніпропетровська, де познайомилась із ОСОБА_2 , із яким у заявниці зав`язались подружні стосунки, у зв`язку із чим з березня 1991 року вона стала постійно проживати в Україні, за місцем проживання та реєстрації майбутнього чоловіка, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час: АДРЕСА_1 . Згодом у 1992 році між ними був укладений шлюб.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні пояснила, що заявниця була документована посвідкою на постійне проживання як громадянка рф. Заявниця на підставі поданого 21.12.2009 зобов`язання припинити іноземне громадянство Указом Президента України від 03.03.2011 № 255/2011 прийнята до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство» від 18.01.2001. Проте ОСОБА_1 заяву про вихід з іноземного громадянства не подала, звернулася за обміном посвідки на постійне проживання по досягненню 45-ти річного віку, а у травні 2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію. Відповідно до цього посвідка на постійне проживання скасована. ОСОБА_1 документована паспортом громадянина рф, терміном дії з 06.11.2018 по 06.11.2028.

Метою звернення заявниці до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, є намір оформити свій статус громадянки України та одержати паспорт громадянина України.

З огляду на те, що інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання особи на території України для набуття громадянства України, не передбачено, заявниця звернулась до суду для встановлення такого факту.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, слід застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

У статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, Закон) передбачено визначення, зокрема, таких термінів:

Громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Чинне законодавство, яке регулює підстави і порядок набуття громадянства та його припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб розрізняє, зокрема, порядок та процедуру встановлення належності до громадянства України та набуття громадянства України.

У статті 3 Закону України «Про громадянство України» встановлено належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:

1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;

2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;

3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;

4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;

5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

У пункті 25 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення набуття громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Заперечуючи проти задоволення заяви, представник ГУ ДМС у Дніпропетровській області наголошувала, що заявниця має громадянство рф, не проживала постійно на території України з березня 1991 року, мала постійне зареєстроване місце проживання на території колишнього рсфср, і тому не може бути громадянкою України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 161/9609/22 постанова від 25.03.2024 зробила наступний висновок:

Якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України», предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; сама собою наявність у особи громадянства іншої держави не є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту проживання такої особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Отже, доводи органів міграційної служби про те, що заявниця є громадянкою російської федерації і не відмовилася від громадянства, а тому не може претендувати на набуття громадянства України, не свідчать про безпідставність заяви, оскільки сама собою наявність у особи громадянства іншої держави не виключає можливість встановлення факту проживання такої особи на території України.

У судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_8 показав, що заявниця разом зі старшою донькою у 1991 році приїхала до ОСОБА_9 , почала жити разом з ОСОБА_10 , вони одружилися і у них народилася ще одна донька.

Допитаний свідок ОСОБА_11 показала, що пам`ятає, як заявниця приїхала весною 1991 року до м. Дніпропетровська, залишилась тут жити і все життя живе тут

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона разом з заявницею навчалася у технікумі. Вони разом з нею приїжджали до її бабусі, яка мешкала у Дніпрі, та вона познайомилася з ОСОБА_10 , покохали один одного. ОСОБА_13 поїіхала до рф забрала свої речі, і, починаючи з березня 1991 року, постійно мешкала у Дніпрі, в домі чоловіка .

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили, що заявниця постійно проживає з 1991 року в Україні.

Свідок ОСОБА_2 показав, що є чоловіком заявниці, вони одружені з 1992 року, познайомилися раніше, вона приїхала до нього весною 1991 року, і з тих пір вони мешкають разом, працювали разом.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, заявниця зазначила, що з березня 1991 року проживає у м.Дніпро, все життя живе тут, тут її родина, вона працювала разом з чоловіком, який є інвалідом по зору

Суд зазначає, що сімейні відносини, які склалися у заявниці з ОСОБА_10 також підтверджує постійний характер проживання у м. Дніпрі, незважаючи на наявність реєстрації місця проживання в іншому місці.

Суд враховує, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство» і може пов`язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Також суд враховує, що донька заявниці- ОСОБА_6 , яка за своїм віком у 1991 році вочевидь проживала разом з матір`ю, є громадянкою України. Факт її постійного проживання не заперечувався у Україні. Тому, на переконання суду, ці обставини з урахуванням місця народження доньки, підтверджує факт постійного проживання і заявниці на території України.

Оцінивши докази у справі у сукупності, а саме показання свідків, які безумовно підтвердили факт проживання заявниці з березня 1991 року у м.Дніпро, укладання шлюбу, народження дитини, перебування у трудових відносинах на підприємствах, які розташовані у Дніпрі, суд вважає, що заявниця довела факт постійного, безперервного проживання на законних підставах на території України з березня 1991 року, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року.

За висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 161/9609/22 у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року не має юридичного значення у такому випадку.

З огляду на те, що інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання особи на території України для встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства, не передбачено, заявниця правильно звернулась до суду для встановлення такого факту.

Відповідно до статті 4 Європейської конвенції про громадянство, ратифікованої Законом України № 163-V ( 163-16 ) від 20 вересня 2006 року, кожна особа має право на громадянство.

Статтею 5 Європейської конвенції про громадянство встановлено, що правила держави-учасниці, які стосуються громадянства, не повинні містити розрізнень або допускати практику, що призводять до дискримінації за ознакою статі, релігії, раси, кольору шкіри, національного чи етнічного походження. Кожна держава-учасниця керується принципом заборони дискримінації своїх громадян незалежно від того, чи вони є громадянами за народженням, чи набули свого громадянства пізніше.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявниця на підтвердження своїх вимог надала достатньо належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчать про постійне проживання на території України як з березня 1991 року, так і станом на 24.08.1991, факт проживання на території України станом на 13.11.1991 не має юридичного значення.

За таких обставин, заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.263-265, 268, 273, 293, 315,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України, починаючи з березня 1991 року, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року, по теперішній час.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 ;

Представник заявниці ОСОБА_16 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса робоча: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ;

Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, адреса вул. В. Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37806243

Представник заінтересованої особи Янковська Лариса Юріївна, адреса вул. В. Липинського, 7, м.Дніпро, 49000

Суддя С.С. Потоцька

Часті запитання

Який тип судового документу № 141539516 ?

Документ № 141539516 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141539516 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141539516 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141539516 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141539516, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141539516, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141539516 відноситься до справи № 932/7852/24

Це рішення відноситься до справи № 932/7852/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141539514
Наступний документ : 141539517