Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________
46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10 листопада 2026 року м.ТернопільСправа № 921/602/26Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІК 777", м. Вінниця
до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва Російської Федерації
про стягнення 36 805 742 грн 81 коп.
за участю представників:
позивача: Пляченко В.А., адвокат, ордер серії АІ № 2305122 від 09.09.2026;
відповідача: не з`явився.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІК 777", місто Вінниця, звернулося 09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, місто Москва, про стягнення 36 805 742,81 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, в тому числі 35 992 545,69 грн реальних збитків (заподіяної майнової шкоди) та 813 197,12 грн упущеної вигоди. Позовні вимоги обґрунтовані фактом знищення майна позивача внаслідок ракетно-дронового удару збройних сил держави-відповідача по складському приміщенню за адресою: вулиця В. Стуса, 11, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.
В обґрунтування позову зазначено, що товариство є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є оптова торгівля товарами. Товар знаходився на зберіганні у складському приміщенні за адресою: вулиця В. Стуса, 11, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, яке позивач орендував на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2025 за № ОР-1471/25. 19 листопада 2025 року близько 06 год. 36 хв. внаслідок військової атаки Російської Федерації, зокрема влучання ракет в приміщення ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», у вказаному орендованому приміщенні виникла пожежа, внаслідок якої повністю знищено товарно-матеріальні цінності позивача.
За результатами проведеної позапланової інвентаризації, затвердженої наказом від 02.12.2025 № 09/1-АГ, підтверджено нестачу та повністю списано з балансу товариства товарно-матеріальні цінності у кількості 658 960 одиниць продукції (729 найменувань) балансовою вартістю 35 992 545,69 грн. Згідно зі Звітом про оцінку майна, розмір реальних збитків (вартість заміщення знищеного майна) становить 35 992 545,69 грн, а розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) від припинення господарської діяльності - 813 197,12 грн, тобто загалом понесені збитки становлять 36 805 742,81 грн.
Посилаючись на норми статей 11, 15, 16, 22, 1166 ЦК України та позбавлення держави-агресора судового імунітету, позивач просить стягнути із відповідача зазначену суму збитків.
Заперечення відповідача.
Відповідач - Російська Федерація в особі Міністерства оборони Російської Федерації у встановлений судом строк та до закінчення розгляду справи по суті правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень, клопотань чи доказів на спростування позовних вимог та наданого позивачем розрахунку збитків суду відповідачем не надано, про причини неподання відзиву суд не повідомлено.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Спір у даній справі виник між суб`єктом господарювання - юридичною особою приватного права ТОВ «ДОМІНІК 777» як позивачем та іноземною державою - Російською Федерацією в особі Міністерства оборони РФ як відповідачем з приводу відшкодування майнової шкоди (реальних збитків та упущеної вигоди), завданої знищенням товарно-матеріальних цінностей під час збройної агресії.
Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при виконанні, зміні, розірванні господарських договорів, а також у спорах щодо недоговірних зобов`язань (у тому числі про відшкодування шкоди), що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Зважаючи на те, що знищені товарно-матеріальні цінності перебували на балансі позивача та використовувалися ним для здійснення оптової торговельної діяльності в орендованому складському приміщенні, даний спір є спором щодо недоговірного зобов`язання з заподіяння шкоди у сфері господарювання, а отже, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Правилами частини 8 статті 29 ГПК України встановлено альтернативну підсудність для даної категорії спорів, відповідно до якої позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Як підтверджується матеріалами справи, місцем заподіяння шкоди є складське приміщення за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Байківці, вулиця Василя Стуса, 11, тобто територія, на яку поширюється юрисдикція Господарського суду Тернопільської області.
Таким чином, дана справа належить до предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 жовтня 2026 року.
Відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення-повідомлення на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022 та оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України та офіційному вебсайті Господарського суду Тернопільської області.
У зв`язку з військовою агресією держави відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою відповідача, а відтак, суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку та не звертається до суду держави відповідача з судовим дорученням про вручення документів.
Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Враховуючи наведене, для повідомлення учасників справи, які перебувають на території країни-агресора, або самої країни-агресора є можливим розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.4 ст. 122 ГПК України, а також на офіційному вебсайті Господарського суду Тернопільської області.
14.09.2026 на офіційному вебпорталі Судової влади України опубліковано оголошення про виклик Російської Федерації в особі Міністерства оборони РФ у підготовче засідання на 13.10.2026. Крім того, позивачем копію позовної заяви з доданими документами було направлено на офіційну електронну пошту Міністерства оборони РФ (pm@mil.ru).
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень та знаходяться у вільному доступі.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/602/26 до судового розгляду по суті на 10 листопада 2026 року.
13.10.2026 на офіційному вебпорталі Судової влади України здійснено публікацію оголошення про виклик відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті на 10.11.2026 об 11:30год.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.11.2026 представник позивача (в режимі відеоконференції), підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Суд виходить з того, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 4 статті 122 ГПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному вебпорталі Судової влади України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Зважаючи на оприлюднення оголошень про виклик відповідача (від 14.09.2026 та від 13.10.2026), а також оприлюднення ухвал суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та цілодобовим, судом вжито всіх належних і достатніх заходів для забезпечення обізнаності відповідача про рух справи та реалізації ним своїх процесуальних прав.
Таким чином суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної справи.
Приписами частини 1 статті 202 ГПК України встановлено загальне правило, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, зважаючи на принципи диспозитивності, змагальності та необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, суд дійшов висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву й заперечень проти позову не перешкоджають розгляду справи по суті та ухваленню рішення за наявними у справі матеріалами та доказами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні 10.11.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМІНІК 777» є юридичною особою приватного права, зареєстрованою в установленому законом порядку (ідентифікаційний код 34625668), місцезнаходженням якого є місто Вінниця, вулиця Академіка Янгеля, будинок 4. Основним видом економічної діяльності підприємства, відповідно до видів економічної діяльності КВЕД, є КВЕД 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля",іншими видами діяльності є оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, будівельними матеріалами, деревиною, санітарно-технічним обладнанням , напоями, іншими проміжними продуктами (КВЕД 46.90).
З метою забезпечення функціонування торговельної мережі, здійснення оптових поставок та обслуговування контрагентів у західному регіоні України, ТОВ «ДОМІНІК 777» розміщено склади з товарами на території Тернопільської області за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Байківці, вулиця Василя Стуса, будинок 11.
01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАНЗА ТРЕЙД» як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕНДЕКС» як Орендарем укладено договір оренди приміщення № ОР-0109/25, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 8 886,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Байківці, вулиця Василя Стуса, будинок 11 (об`єкт оренди - корпус № 3 під літ. Ж-1), з метою використання в господарській діяльності, у тому числі для використання складських потужностей. Загальна балансова вартість об`єкта оренди складала 3 366 666,66 грн.
Орендар має право здавати Об`єкт оренди або його частину в суборенду третім особам на власний розсуд без попереднього погодження з Орендодавцем (п.2.2.4 договору).
Строк дії договору встановлено тривалістю 2 роки 11 місяців (п. 5.1 договору).
У подальшому сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 30.09.2025 до договору оренди № ОР-0109/25 від 01.09.2025, якою з 01 жовтня 2025 року зменшено площу орендованого приміщення до 8 745,4 кв.м, про що підписано Акт приймання-передачі (повернення) приміщення, площею 141,5 кв.м від 30.09.2025. Розташування орендованих приміщень наведено у Додатку № 1 до договору - План-схемі орендованого приміщення (частина 1 та частина 2).
30 листопада 2025 року між ТОВ «ГАНЗА ТРЕЙД» та ТОВ «ТРЕНДЕКС» укладено Додаткову угоду № 2 про дострокове припинення договору оренди з 30.11.2025 у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин та знищенням приміщення, без складання Акта повернення через його фізичне руйнування.
01 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕНДЕКС» як Суборендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМІНІК 777» як Суборендарем укладено договір суборенди нежитлового приміщення № ОР-1471/25, відповідно до пунктів 1.1, 3.1 якого Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення загальною площею 350,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Байківці, вулиця В. Стуса, будинок 11 (корпус № 3 під літ. Ж-1), з метою здійснення господарської діяльності, у тому числі для використання складських потужностей.
Договір набув чинності з дня підписання акту приймання-передачі об`єкту суборенди і діє 1 рік, але в будь якому випадку не повинен перевищувати строк дії основного договору оренди (п.7.1 договору).
Прийняття об`єкта суборенди позивачем підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі об`єкта суборенди від 01 жовтня 2025 року.
02 жовтня 2025 року між ТОВ «ТРЕНДЕКС» та ТОВ «ДОМІНІК 777» укладено Додаткову угоду № 1 до договору суборенди № ОР-1471/25, згідно з якою площу суборендованого приміщення з 02.10.2025 зменшено до 307,0 кв.м, про що підписано Акт від 02.10.2025 про повернення частини об`єкта суборенди площею 43 кв.м. Того ж дня, 02.10.2025, укладено Додаткову угоду № 2, якою викладено пункт 6.1 договору в новій редакції та встановлено суборендну плату у розмірі 100,00 грн без ПДВ за 1 кв.м на місяць, що складає 30 700,00 грн (за 307 кв.м) на місяць.
Розташування складської зони ТОВ «ДОМІНІК 777» площею 307 кв.м наведено у Додатку № 1 до Договору суборенди - План-схемі суборендованого приміщення.
Отже, починаючи з 01.10.2025 позивач займався господарською діяльністю, використовуючи орендоване складське приміщення для зберігання належного йому товару.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, востаннє продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року строком на 90 діб (Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №1060/2026, затверджений Законом України № 5029-IX від 26.10.2026).
19 листопада 2025 року близько 06 год. 36 хв. збройними силами Російської Федерації, здійснено масований ракетно-дроновий обстріл території міста Тернополя та Тернопільського району. Внаслідок влучання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та російських ракет в центральне приміщення ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» та суміжну цивільну складську інфраструктуру за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Байківці, вулиця Василя Стуса, будинок 11 (нежитлова будівля корпусу № 3 під літ. Ж-1) із подальшим виникненням масштабної пожежі на території підприємства, внаслідок чого було повністю зруйновано складську будівлю, а також повністю знищено все майно, товарно-матеріальні цінності, обладнання та документацію ТОВ «ДОМІНІК 777», що зберігалися у даному приміщенні.
За даним фактом органом досудового розслідування 19 листопада 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 22025210000000082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни), що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.11.2025. В ньому також ззаначаено, що внаслідок влучання російського БПЛА у центральне приміщення ПАТ «ТРЗ «Оріон» у м. Тернопіль пошкоджено вказане приміщення, а також приміщення інших установ, підприємств та організацій, що розташовані поруч, зокрема по вул. В. Стуса у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Досудове розслідування у справі здійснюється Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Тернопільській області. Постановою слідчого ТОВ «ДОМІНІК 777» визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, а 18 грудня 2025 року позивачу видано відповідну Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.
20 листопада 2025 року комісією у складі заступника начальника відділу № 2 Тернопільського РУ ЦЗ та ПД ГУ ДСНС України у Тернопільській області підполковника служби цивільного захисту Вітяка М.М., старшого слідчого СВ ВП № 4 Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області капітана поліції Липницького В.В., та представника власника (користувачів) Балана В.В. складено Акт про пожежу, яка виникла 19.11.2025 о 06 год. 36 хв. на об`єкті за адресою: Тернопільський район, с. Байківці, вул. В. Стуса, 11 (нежиле приміщення корпусу № 3 під літ. Ж-1). Пожежу ліквідована 20.11.2025 о 07 год. 53 хв. силами 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Тернопільській області.
Актом про пожежу зафіксовано, зокрема, знищення адміністративно-складської будівлі (нежитлове приміщення корпусу № 3 під літ. Ж-1) ТОВ «Ганза Трейд», майна орендарів та суборендарів. Причиною пожежі визначено вибух внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків під час бойових дій.
Позивач вказує про знищення його ТМЦ внаслідок пожежі, спричи нено ракетним ударом з боку Збройних сил Російської Федерації 19.11.2025.
Відповідно до Висновку про причини виникнення пожежі від 21 листопада 2025 року, складений заступником начальника відділу № 2 Тернопільського РУ ЦЗ та ПД ГУ ДСНС України у Тернопільській області підполковником служби цивільного захисту Вітяком М.М., за результатами перевірки обставин пожежі в складському приміщенні за адресою: Тернопільський район, с. Байківці, вул. В. Стуса, 11 встановлено, встановлено, що причиною пожежі є детонаційний вибух внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків під час бойових дій (військової агресії РФ).
Згідно з Актом № 25 від 25 листопада 2025 року обстеження об`єкта, затвердженим 27.11.2025 головою комісії - заступником Байковецького сільського голови Пулькою В.В., складений комісією у складі: заступника голови комісії Лебедєва О.А., секретаря Сосульської В.М., членів комісії Троцюк О.З., Зимбовича С.С., Пирча Т.І., за участю представника Балана В.В., за результатами комісійного обстеження будівлі за адресою: с. Байківці, вул. В. Стуса, 11 (корпус № 3 під літ. Ж-1, площею 8 886,9 кв.м) комісією встановлено, що зовнішні стіни та фасад зазнали значних руйнувань, часткові та повні обвали зовнішніх стінових конструкцій, глибокі тріщини, прогорілі ділянки, фасадне оздоблення знищене або сильно пошкоджене, наявні сліди термічної дії, обвуглення матеріалів та кіптява по всьому периметру; дах та покрівля зазнали значних ушкоджень, покрівельне покриття повністю знищене, несучі елементи деформовані та обвуглені, наявні обвали ділянок покрівлі; внутрішні стіни та перегородки мають тріщини різної протяжності, часткові руйнування та обвали фрагментів стін, оздоблення повністю знищене термічною дією; підлогове покриття повністю знищене, стяжка деформована; усі віконні конструкції та двері повністю знищені (відсутні/розбиті/деформовані); мережі електропостачання, водопостачання та опалення повністю зруйновано; причиною ушкодження є вибух внаслідок потрапляння боєприпасів (влучання ворожих засобів ураження РФ) з подальшим горінням об`єкта.
За результатами обстеження комісією встановлено орієнтовний ступінь пошкодження об`єкта в цілому не менше 80%. Будівля є аварійною та непридатною для подальшої експлуатації. У розділі Акті «Додаткова інформація» підтверджено, що на території об`єкта здійснював господарську діяльність шляхом суборенди приміщень суб`єкт господарювання - ТОВ «ДОМІНІК 777».
Відповідно до Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, виданого 28 листопада 2025 року Байковецькою сільською радою власнику приміщення ТОВ «ГАНЗА ТРЕЙД», підтверджується здійснення державної реєстрації Акта комісійного обстеження № 25 від 25 листопада 2025 року.
19 листопада 2025 року директором ТОВ «ДОМІНІК 777» Городюк Н.В. видано наказ № 53/1-ОД «Про вжиття невідкладних заходів для збереження вцілілого майна», на підставі якого організовано перевірку стану приміщень, проведено фото- та відеофіксацію пошкоджень, забезпечено охорону території та обмеження будь-якого переміщення чи списання майна до проведення інвентаризації.
26 січня 2026 року Вінницькою торгово-промисловою палатою видано ТОВ «ДОМІНІК 777» Сертифікат № 0500-26-0206 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), згідно з яким, на підставі аналізу поданих документів, засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме те, що пожежа, спричинена військовим російським влучанням по території ПАТ «ТРЗ «Оріон», внаслідок якої пошкоджено/знищено майно ТОВ «ДОМІНІК 777» за адресою: с. Байківці, вул. В. Стуса, 11, є обставиною непереборної сили для ТОВ «ДОМІНІК 777» у період з 19 листопада 2025 року по 03 грудня 2025 року.
25 листопада 2025 року позивачем проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складі у с. Байківці, вул. В. Стуса, 11 після отримання допуску від ДСНС та утворено робочу інвентаризаційну комісію у складі: голова комісії - головний бухгалтер Мащенко Тетяна; члени комісії - провідний фахівець з регіонального розвитку Рудик Олена, адміністратор бази даних Гоцалюк Юлія.
За результатами проведеної ТОВ «ДОМІНІК 777» інвентаризації 25 листопада 2025 року складено Інвентаризаційний опис запасів ТОВ «ДОМІНІК 777» (зняття залишків за даними бухгалтерського обліку), у якому наведено, що на момент російського військового удару на складі ТОВ «ДОМІНІК 777» обліковувалося 729 найменувань (позицій) товарно-матеріальних цінностей, загальною кількістю 658 960 одиниць продукції, загальною обліковою (балансовою) вартістю без ПДВ 35 992 545,69 грн (загальна вартість з ПДВ склала 43 188 450,89 грн). За результатами перевірки встановлено нестачу усіх товарно-матеріальних цінностей (повне термічне знищення/згорання без залишків).
У Протоколі засідання інвентаризаційної комісії ТОВ «ДОМІНІК 777» від 01 грудня 2025 року комісією встановлено, що внаслідок пожежі, яка виникла 19.11.2025 через влучання російських БПЛА та ракет, орендоване приміщення та складське обладнання повністю зруйновані, а товарні запаси та первинні документи згоріли повністю. За результатом зіставлення даних бухгалтерського обліку з фактичним станом встановлено втрату товарно-матеріальних цінностей на суму 35 992 545,69 грн без ПДВ.
Наказом директора ТОВ «ДОМІНІК 777» № 09/1-АГ від 02 грудня 2025 року «Про затвердження результатів інвентаризації» затверджено Протокол від 01.12.2025, списано з балансу ТОВ «ДОМІНІК 777» знищені товарно-матеріальні цінності у кількості 658 960 одиниць, загальною вартістю 35 992 545,69 грн без ПДВ та віднесено суму нестачі на витрати діяльності підприємства.
03 грудня 2025 року позивачем складено Акт списання товарів № 23, яким списано з балансу ТОВ «ДОМІНІК 777» знищену товарну продукцію в кількості 658 960 одиниць, загальною обліковою вартістю 35 992 545,69 грн без ПДВ (43 188 450,89 грн з ПДВ).
Зазначені документи підтверджують, що внаслідок влучення ракет знищено товарні запаси товарів масового попиту, а саме:
1) дитяче харчування та питна вода для дітей (33,7 % від загальної вартості): молочні суміші сухі для немовлят та дітей раннього віку від народження до 18 місяців: ТМ «Малютка-1» (350г - 1 318 шт.), «Малютка-2» (350г - 4 754 шт.), «Малютка-3» (350г - 3 073 шт.), «Малютка-4» (350г - 3 124 шт.), «Малютка Преміум» суміші сухі молочні з пребіотиками та нуклеотидами (преміум 1, 2, 3, 4 у кількості понад 45 000 упаковок), «Малютка Opti Formula-1, 2, 3»; сухі молочно-зернові каші ТМ «Малютка» та «Малюк» (гречані, рисові, кукурудзяні, вівсяні - понад 20 000 шт.); питна вода спеціалізована дитяча ТМ «Малятко» (бутильована 0,33л, 1,5л, 5л - понад 25 000 пляшок) та ТМ «Аквуля» (0,5л, 2л, 6л - понад 12 000 пляшок).
2) дитячі підгузки та вологі серветки (15,8 % від загальної вартості): підгузки та підгузки-трусики дитячі ТМ Huggies лінійок Extra Care (розміри 0, 1, 2, 3, 4, 5 - понад 11 000 упаковок), Classic (розміри 3, 4, 5 - понад 1 800 упаковок), Little Movers (розміри 3, 4, 5 - понад 900 упаковок), Pants підгузки-трусики для хлопчиків та дівчаток (розміри 3, 4, 5, 6 - понад 5 000 упаковок), DryNites, Little Swimmers; вологі серветки дитячі ТМ Huggies (Pure, Natural Care, Simply Clean - понад 4 000 упаковок) та ТМ Dada (Elite Care, Extra Soft - понад 2 500 упаковок);
3) засоби гігієни порожнини рота (12,7 % від загальної вартості): зубні пасти ТМ Colgate у асортименті лінійок Colgate Total 12 (125мл Ектів фреш, Ориджинал, Чиста М`ята - понад 8 000 шт.), Colgate Макс Блиск, Макс Фреш, Потрійна Дія (50мл, 100мл, 125мл, 150мл - понад 20 000 шт.), Colgate Оптик Уайт, Прополіс, Цідющі Трави, Дитяча (0-5, 6-9 років); ополіскувачі для порожнини рота Colgate Plax (250мл, 500мл - понад 3 000 шт.), Elmex, Meridol; зубні щітки Colgate (360 Деревне вугілля, Оптик Уайт, шовкові нитки, дитячі зубні щітки - понад 15 000 шт.);
4) жіночі гігієнічні засоби (11,1 % від загальної вартості): гігієнічні прокладки, щоденні прокладки та тампони ТМ Kotex: Kotex Ultra Dry (Normal, Super, Night - понад 12 000 упаковок), Kotex Ultra Soft (Normal, Super, Night - понад 10 000 упаковок), Kotex Natural, Kotex Young, Kotex Active, Kotex Lux з аплікатором; щоденні прокладки Kotex Normal, SuperSlim; тампони Kotex Normal, Super, Mini (понад 15 000 упаковок); прокладки Lidie by Kotex (щоденні deo - понад 7 000 упаковок);
5) парфумерно-косметична продукція та догляд за тілом (9,4 %): гелі для душу та мило ТМ Palmolive (Натурель Мигдальне Молочко, Оливкове Молочко, Кокос, Орхідея, Термал Спа, Арома Настрій - у флаконах 250мл, 500мл, 750мл загальною кількістю понад 18 000 шт.); шампуні та бальзами для волосся Palmolive, Elfa Pharm, Ocenifur; тонуючі бальзами для волосся Be Extreme (понад 2 000 шт.), фарби для волосся Florex, Forte Vita; лаки для волосся Леда Style (понад 6 000 шт.).
6) побутова хімія та засоби для прибирання (3,1 % від загальної вартості): високоякісні губки, серветки та засоби для прибирання ТМ Scrub Daddy (Original, Dump Duster, Scrub Mommy, Sponge Daddy - понад 3 000 шт.); засіб для миття посуду та чищення поверхні ТМ МіЛаМ (розчин соляної кислоти, сантрі-гелі, засоби для видалення забій та кіптяви - понад 15 000 шт.); капсули для посудомийних машин TEMS; чистячі засоби VACO;
7) засоби для догляду за взуттям (2,5 % від загальної вартості): крем-блиск для гладкої шкіри, фарби-ліквід, губки-хвилі з дозатором, дезодоранти та нейтралізатори запаху для взуття ТМ WALKIN (WALKIN ACTIVE, Віск-банка, Захист від води/солі/бруду - понад 14 000 одиниць);
8) господарські товари, репеленти, паперова продукція (10,7 % від загальної вартості): туалетний папір та паперові рушники ТМ Альбатрос (рулони Джамбо, Серветки - понад 20 000 шт.); засоби захисту від комах та шкідників ТМ Extravel (Classic, Kids, Military, Strong аерозолі та креми - понад 5 000 шт.), Bros (гранули від мишей/пацюків, засоби від молі), IREX, VACO; добрива для рослин Вiороп (гранульовані та рідкі); мило господарське Венець-Л 72% (понад 4 000 шт.).
В подальшому ТОВ «ДОМІНІК 777» укладено договір про надання послуг № НП-3/26 від 30 березня 2026 року з суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТИР-РЕФОРМА» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 210/2023 від 12.04.2023). За результатами проведеної 19 листопада 2025 року даним суб`єктом оцінки реальних збитків та проведеної 19 січня 2026 року оцінки упущеної вигоди складено 13 серпня 2026 року Звіт про оцінку вартості реальних збитків та упущеної вигоди від пошкодження/знищення товарно-матеріальних запасів ТОВ «ДОМІНІК 777».
Із Звіту про оцінку вбачається, що оціночне дослідження виконано у відповідності до положень Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 (далі - Порядок № 326), та Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022 (далі - Методика № 3904/1223).
Згідно з розділом III (пункт 6) Методики № 3904/1223 оцінку реальних збитків щодо знищених оборотних активів (ТМЦ) здійснено за витратним підходом на основі первинної облікової (балансової) вартості майна станом на дату події (19.11.2025). У зв`язку з повним термічним знищенням товарів їх відновлення є технічно неможливим, а розмір реальних збитків дорівнює повній вартості заміщення знищених запасів.
Відповідно до пункту 29 Загальних засад (Додаток до Порядку № 326) та пунктів 5.12, 6.3 Методики №3904/1223, для усунення інфляційного впливу здійснено конвертацію облікових показників в умовні грошові одиниці (долари США - USD) за офіційним курсом НБУ станом на дату заподіяння шкоди (19 листопада 2025 року - 1 USD = 42,0924 грн). Облікова вартість знищених товарно-матеріальних цінностей у розмірі 35 992 545,69 грн в еквіваленті склала 855 084,08 USD. На дату складання Звіту вартісний вираз реальних збитків ТОВ «ДОМІНІК 777» становить 35 992 545,69 грн без ПДВ.
Крім того, з Звіту вбачається, що оцінку упущеної вигоди виконано відповідно до розділу IV Методики № 3904/1223 (п. 5.7 Методики), вказано, що знищення ТМЦ призвело до повного зупинення операційної діяльності складського підрозділу у с. Байківці, тому розрахунок упущеної вигоди проведено щодо даного відокремленого підрозділу на основі його фінансових результатів за 2023 та 2024 роки (згідно з фінансовою довідкою ТОВ «ДОМІНІК 777»), а саме:
- за 2023 рік чистий дохід склав 15 914 200,93 грн, собівартість - 12 306 069,61 грн, витрати на збут - 720 800,13 грн; операційний прибуток до оподаткування склав 2 887 893,00 грн, що за середньорічним курсом НБУ за 2023 рік (36,5738 грн/USD) становить 78 960,70 USD;
- за 2024 рік чистий дохід склав 29 707 028,76 грн, собівартість - 22 834 213,90 грн, витрати на збут - 1 073 053,35 грн; операційний прибуток склав 5 800 398,00 грн, що за середньорічним курсом НБУ за 2024 рік (40,1521 грн/USD) становить 144 460,64 USD.
Базовий середньорічний неотриманий прибуток (EL_year) обчислено як середнє арифметичне значення за 2023-2024 роки в іноземній валюті (78 960,70 + 144 460,64) / 2 = 111 710,67 USD, а базовий щомісячний неотриманий прибуток (EL) склав 111 710,67 USD / 12 місяців = 9 309,22 USD.
Суб`єктом оціночної діяльності взято період з 19.11.2025 до дати оцінки упущеної вигоди 19.01.2026 як об`єктивно необхідний часовий інтервал для відновлення товарного обороту. Ставка компаундування визначена на рівні 15,61% річних (середня дохідність облігації внутрішньої державної позики за 2025 рік), що відповідає щомісячній ставці Y_MComp = 1,2161% (0,012161).
Сума упущеної вигоди у USD обчислена за нормативною формулою компаундування грошових потоків (п. 5.11 Методики № 3904/1223) і визначена 18 731,65 USD, що в гривневому еквівалент за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки упущеної вигоди (19 січня 2026 - 1 USD = 43,4130 грн) становить 813 197,12 грн.
Таким чином, за висновками Звіту про оцінку майна ТОВ «ОРІЄНТИР-РЕФОРМА» від 13.08.2026, загальний розмір сукупної майнової шкоди, завданої ТОВ «ДОМІНІК 777» внаслідок збройної агресії Російської Федерації, становить 35 992 545,69 грн реальних збитків та 813 197,12 грн упущеної вигоди, що в сумі складає 36 805 742,81 грн.
З огляду на наведені обставини, з метою захисту своїх порушених майнових прав та законних інтересів Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМІНІК 777» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації 36 805 742,81 грн шкоди, завданї позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та ракетно-дронового удару по орендованому складському приміщенню.
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить ухвалюючи рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно з ч.2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" визначило відповідачем державу - Російську Федерацію в особі Міністерства оборони Російської Федерації.
В силу положень ч.1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Як встановлено вище, майно позивача було знищено на території України, тому даний спір відповідно до ч.8 ст. 29 ГПК України, підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме Господарському суду Тернопільської області.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція Організації Об`єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
У рішенні від 14.03.2013 у справі "Олєйніков проти Росії" ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівним не має влади і юрисдикції". Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, виснувано, що оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, то й зобов`язань дотримуватися суверенітету вказаної держави та поважати його на цей час немає.
У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу із цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні через припинення його роботи на території України.
За висновком Верховного Суду, починаючи з 2014 року немає необхідності у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку з розірванням дипломатичних зносин України з Російською Федерацією.
Зазначена держава, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 (провадження №61-19853св21) та №311/498/20 (провадження № 61-988св22).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 (провадження №61-8291св21) та у справі №760/17232/20-ц (провадження №61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, у спорах про відшкодування шкоди, завданої збройними силами/військовою агресією Російської Федерації, викладеної, зокрема в постанові від 12.10.2022 у справі №463/14365/21 (провадження №61-4498св22), з урахуванням положень статті 11 Європейської конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та статті 12 Конвенції Організації об`єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року (яка відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" ("tort exсeption") та підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права, оскільки Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року) судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на зазначені позивачем у цій справі підстави для позовних вимог: завдання збройними силами Російської Федерації шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права, а підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Подібна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №910/5699/23.
Отже, виходячи з наведеного, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача.
Судом також береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про можливість розгляду зазначеної справи про стягнення з Російської Федерації збитків без згоди компетентних органів вказаної держави.
Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України".
Згідно із ст.ст. 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 3 ГПК України встановлює, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а просто включається та автоматично діє в складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною відразу інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частини системи національного законодавства України.
Згідно із ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, внаслідок чого останній набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Згідно із частинами 2-3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19 (пункт 58); постанова Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 905/1793/19 (пункт 14); постанова Верховного Суду від 23.03.2022 у справі № 917/674/17).
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, передбаченим ст. 22 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Відтак, обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
Згідно Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Як вже зазначалося вище, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У п. 4 частини першої статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Наказом Міжнародного суду справедливості Організації Об`єднаних Націй №182 від 16.03.2022 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії у відношенні до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
Як встановлено судом, і це вбачається з наявних у справі доказів, зокрема Акту про пожежу від 20.11.2025, Висновку ДСНС про причини виникнення пожежі від 21.11.2025 з доданою фототаблицею на 4 аркушах, Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 19.11.2025 кримінального провадження № 22025210000000082 за ч. 1 ст. 438 КК України саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитки.
Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України, яка 24 лютого 2022 року переросла у повномасштабне військове вторгнення.
Військова агресія РФ проти України засуджена Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року "Агресія проти України" як така, що прямо порушує пункт 4 статті 2 Статуту ООН. Застосування збройних сил РФ проти цивільної інфраструктури, суб`єктів господарювання та мирного населення України є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, Гаазьких конвенцій, Законів та звичаїв війни та становить кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Протиправність дій Російської Федерації як держави-агресора закріплена на законодавчому та міжнародному рівнях і є загальновідомим фактом, який не підлягає окремому доказуванню.
Матеріалами справи підтверджено, що орендоване позивачем складське приміщення не використовувалося у військових цілях (доказів протилежного матеріали справи не містять), а отже, його обстріл військовими силами та знищення є протиправним діянням відповідача.
Наявність майнової шкоди (реальних збитків та упущеної вигоди) та її розмір полягають у документальному доведенні обставин того, що ТОВ "ДОМІНІК 777" на законних підставах користувалося складським приміщенням, площею 350,0 кв.м за адресою: вул. Василя Стуса, 11, село Байківці Тернопільського району Тернопільської області, а саме за договором суборенди нежитлового приміщення № ОР-1471/25 від 01.10.2025, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.10.2025 та додаткової угоди № 2 від 02.10.2025, укладених із ТОВ "ТРЕНДЕКС", яке, у свою чергу, орендувало дане приміщення (споруду) у власника - ТОВ "ГАНЗА ТРЕЙД" на підставі договору оренди № ОР-0109/25 від 01.09.2025.
Також матеріалами справи підтверджено, що станом на момент ракетно-дронового удару 19.11.2025 о 06:36год. у вказаному приміщенні знаходилось майно позивача - товарно-матеріальні цінності у кількості 658 960 одиниць (729 найменувань) котрі в результаті виниклої пожежі, повністю знищено.
Наявність та перелік знищеного майна підтверджується Інвентаризаційним описом запасів від 25.11.2025, Протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 01.12.2025 та Актом списання товарів № 23 від 03.12.2025, прийнятих на виконання наказів директора ТОВ "ДОМІНІК 777" № 08/1-АГ та № 09/1-АГ від 02.12.2025, а також актом обстеження.
Таким чином, внаслідок військових дій збройних сил РФ знищено майно позивача, чим останньому завдано збитків.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно із п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Відповідно до під.18 п.2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п.5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи. Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Згідно з доданими до позову розрахунками та матеріалами інвентаризації, загальна балансова вартість повністю знищених товарно-матеріальних цінностей позивача становить 35 992 545,69 грн (без ПДВ).
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrumcessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnumemergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.
Суд зазначає, що упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а відповідач додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Водночас аналіз змісту положень чинного законодавства свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків та завдання - компенсацію дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.
Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).
За висновком суб"єкта оціночної діяльності та виготовленого ТОВ "Орієнтир-Реформа" Звіту про оцінку вартості реальних збитків та упущеної вигоди від пошкодження/знищення товарно-матеріальних запасів (інвентаризаційний опис запасів від 25.11.2025), що перебувало на балансі ТОВ "Домінік 777", розмір реальних збитків (вартість заміщення повністю знищеного майна) внаслідок ворожої атаки РФ 19.11.2025 станом на дату події (19.11.2025) становить 855 084,08 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (42,0924 грн/USD) становить 35 992 545,69 грн без ПДВ.
Розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку від припинення господарської діяльності підрозділу) станом на дату оцінки (19.01.2026) за 2-місячний період відновлення із застосуванням нормованої річної ставки компаундування 15,61% та середнього прибутку Байковецького підрозділу ТОВ "Домінік 777" за 2023- 2025 роки становить 18 731,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (43,4130 грн/USD) становить 813 197,12 грн.
Даний Звіт про оцінку майна в силу положень статей 86, 98, 101 ГПК України є належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки такий виконано кваліфікованим суб`єктом оціночної діяльності, з використанням витратного, дохідного підходу та діючих нормативного-правових актів, містить методологічне обґрунтування, відтак даному доказу надається оцінка разом з іншими матеріалами справи.
Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення, то законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, оскільки діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Як вже зазначалось, відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
За таких умов, вимога позивача про стягнення суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально підтвердженою а її пред`явлення до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Висновки господарського суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.2 ст. 74 ГПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Справедливе відшкодування збитків (реальних збитків та у вигляді упущеної вигоди) за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, його вина, є одним із ефективних засобів захисту порушених прав позивача.
Оцінивши подані позивачем докази відповідно до ст. 86 ГПК України, судом встановлено відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів використання знищеного майна позивачем у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач має нести повну відповідальність як за відповідний обстріл, так і за спричинені ним наслідки, а саме відшкодувати завдані збитки у виді вартості знищеного майна позивача у розмірі 35 992 545,69 грн та упущену вигоду у розмірі 813 197,12 грн, розмір яких є доведеним належними та допустимими доказами.
Суд також ураховує усталену практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії"), згідно з якою національний суд має свободу розсуду щодо вибору аргументів та прийняття доказів, а обов`язок наводити підстави для своїх рішень свідчить про те, що сторони були почуті.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "ДОМІНІК 777" про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації 36 805 742,81 грн шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та ракетно-дронового удару по орендованому складському приміщенню, є законними, обґрунтованими, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, Російська Федерація, індивідуальний податковий номер 7704252261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІК 777" (вулиця Академіка Янгеля, будинок 4, місто Вінниця, ідентифікаційний код 34625668) - 36 805 742 грн 81 коп. шкоди.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 16.11.2026.
Суддя Н.О. Андрусик
Судове рішення № 141538814, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 921/602/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: