Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2026 Справа № 917/1339/26
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали
за позовною заявою ГОРІШНЬОПЛАВНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (адреса: 39800, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, місто Горішні Плавні, вул. Миру, будинок 24, ЄДРПОУ 24388291)
до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОПОМОГА" (адреса: 39800, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, місто Горішні Плавні, пр.Героїв Дніпра, будинок 67, ЄДРПОУ 30222011)
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ ДОПОМОГА, оформлених протоколом № 48 від 04.06.2026
представники сторін згідно з протоколом судового засідання,
ВСТАНОВИВ:
02.07.2026 до суду звернулась Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога» (ТОВ «ДОПОМОГА», Товариство, відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ДОПОМОГА», яке оформлене протоколом №48 від 04.06.2026 (далі оспорюване рішення).
03.07.2026 позивачем подана заява про забезпечення позову (вх. № 9184) шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та іншим особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «ДОПОМОГА».
Ухвалою від 06.07.2026 суд заяву задовольнив частково, заборонив державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та іншим особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти реєстраційні дії щодо:
- виключення Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області зі складу учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОПОМОГА";
- зміни відомостей про розмір статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОПОМОГА" (та розміру частки Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області у статутному капіталі зазначеного товариства.
Ухвалою від 07.07.2026 суд виправив описку, допущену в резолютивній частині ухвали Господарського суду Полтавської області від 06.07.2026, оскільки в графі «стягувач» вказано юридичну адресу без найменування самого стягувача.
Ухвалою від 07.07.2026 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.07.2026 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 14.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору; призначив підготовче засідання у справі на 04.08.2026 11:40.
Від представника позивача надійшли заяви (вхід. № 10374 від 29.07.2026, вхід. № 10382 від 29.07.2026) про участь в судовому засіданні, призначеному на 04.08.2026 об 11:40 год по справі № 917/1339/26, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Аналогічна заява надійшла і від представника відповідача (вхід. № 10295 від 28.07.2026).
Ухвалою від 03.08.2026 суд подані клопотання задовольнив, постановив проводити судове засідання, призначене на 04.08.2026 об 11:40 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представників позивача та відповідача.
28.07.2026 до суду надійшов відзив на позов (вхід. № 10329 від 28.07.2026) та уточнення до відзиву (вхід. № 10359 від 29.07.2026), в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 10582, сформована в системі «Електронний суд» 03.08.2026), в якій позивач вважає доводи та заперечення відповідача необґрунтованими; наполягає на задоволенні позовних вимог.
04.08.2026 суд отримав клопотання позивача про витребування доказів у ТОВ «Допомога» (вхід. № 10586, сформоване в системі «Електронний суд» 03.08.2026).
Ухвалою від 04.08.2026 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання в справі відклав; призначив дату підготовчого засідання у справі на 29.09.2026 на 11:30 год; враховуючи раніше заявлені клопотання представників позивача та відповідача про проведення усіх судових засідань по справі № 917/1339/26 в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, постановив проводити наступне судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача та відповідача.
07.08.2026 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, яка задоволена судом (вх. № 10799, сформоване в системі «Електронний суд» 06.08.2026).
07.08.2026 від відповідача надійшла заява про залишення без задоволення клопотання Горішньоплавнівської міськради про витребування доказів від 03.08.2026, яке було подане до суду 04.08.2026; залишити без розгляду відповідь на відзив Горішньоплавнівської міськради від 03.08.2026, яка була подана до суду 04.08.2026 (вх. № 10797, сформована в системі «Електронний суд» 06.08.2026).
Від позивача надійшло клопотання (вхід. № 13007 від 29.09.2026) про поновлення строку для подачі доказів та залучення доказів до матеріалі справи.
Відповідач подав заперечення на це клопотання (вхід. № 13733 від 13.10.2026).
Протокольною ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2026 в підготовчому судовому засіданні була оголошена перерва до 13.10.2026 до 10-45 год.
В судовому засіданні представниця відповідача заявила усне клопотання про витребування оригіналів доказів у позивача, а саме: рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 30.06.1987 № 253, рішення виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 17.01.1992 № 13 з відповідними додатками, рішення Комсомольської міської ради від 12.11.1992 «Про затвердження переліку державних підприємств, прийнятих до комунальної власності», яке задоволено судом.
Ухвалою від 13.10.2026 суд поновив позивачу строк для подачі доказів у справі, поданих разом з клопотанням про залучення доказів (вхід. № 13007 від 29.09.2026) та долучив докази до справи; задовольнив клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів; витребував у позивача оригінали доказів: рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 30.06.1987 № 253, рішення виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 17.01.1992 № 13 з відповідними додатками, рішення Комсомольської міської ради від 12.11.1992 «Про затвердження переліку державних підприємств, прийнятих до комунальної власності»; закрив підготовче провадження у справі № 917/1339/26; справу призначити до судового розгляду по суті на 12.11.2026 на 11:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача.
Інших заяв по суті спору суду не надходило.
В судовому засіданні 12.11.2026 суд перейшов до стадії прийняття рішення.
В судовому засіданні 17.11.2026 суд оголосив рішення.
Правові позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що для участі у загальних зборах ТОВ «ДОПОМОГА» 04.06.2026 прибув уповноважений представник позивача, а саме секретар Горішньоплавнівської міської ради, який на момент проведення загальних зборів здійснював повноваження міського голови, однак його не було допущено до участі у зборах.
Таким чином, позивача було фактично усунуто від участі в управлінні товариством, позбавлено можливості брати участь в обговоренні питань порядку денного, висловлювати позицію щодо діяльності товариства та реалізовувати право голосу.
Позивач звертає увагу, що відомості про наявність у секретаря Горішньоплавнівської міської ради повноважень діяти від імені позивача без доручення були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач також посилається на те, що під час проведення загальних зборів вирішувалися питання щодо наслідків невнесення позивачем вкладу до статутного капіталу товариства (відповідача); водночас, позивач вважає, що він повністю вніс свій внесок до статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА» шляхом передачі нежитлового приміщення.
Відповідач у відзиві, поданому представником відповідача адвокатом Кириченко Г.В. (том 1, а.с.120-123) проти позову заперечує, посилаючись на те, що міському голові ОСОБА_1 чи секретарю міської ради Олешку С.С. не надавалося право від імені Горішньоплавнівської міськради брати участь у загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «ДОПОМОГА» та вирішувати питання, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників товариства, у тому числі щодо загальних зборів учасників, скликаних на 04.06.2026.
Також у відзиві представник відповідача зазначає, що тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження є обставинами, які роблять неможливим здійснення сільським, селищним, міським головою своїх повноважень, а тому відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» їх повинен здійснювати секретар відповідної ради, окрім повноважень, які пов`язані з представницьким характером посади сільського, селищного, міського голови, а також повноважень, реалізація яких прямо закріплена законом за іншими посадовими особами.
На думку представника відповідача, секретар Горішньоплавнівської міської ради не був станом на 04.06.2026 повноважним представником позивача як учасника ТОВ «ДОПОМОГА», тому загальні збори були проведені на підставі, в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а прийняті на них рішення були ухвалені необхідною кількістю голосів.
У відзиві представник відповідача посилається також на те, що на день проведення зборів та на момент вирішення спору позивач не виконав свій обов`язок щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА» нежитлового приміщення за адресою: м. Горішні Плавні, проспект Героїв Дніпра, 67, оскільки позивач не є власником такого приміщення.
Також відповідачем в особі директора ОСОБА_2 подано окремий відзив на позов (том 1, а.с.167-174), в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у протоколі №48 від 04.06.2026 прямо зафіксовано, що секретар Горішньоплавнівської міської ради Олешко С.С. прибув на збори та заявив про представництво інтересів позивача як учасника Товариства, але під час реєстрації було встановлено, що він не надав документи, які належним чином підтверджували його повноваження.
Відповідач стверджує, що ні міський голова, ні секретар міської ради не можуть підміняти собою відповідну раду у питаннях здійснення прав суб`єкта комунальної власності; для участі конкретної особи у загальних зборах ТОВ «ДОПОМОГА», на думку відповідача, від імені Горішньоплавнівської міської ради необхідним було належне підтвердження того, що саме рада, як суб`єкт здійснення права комунальної власності, уповноважила таку особу представляти її інтереси, брати участь у зборах та голосувати певним чином з питань порядку денного.
Відповідач також звертає увагу, що відповідно до п.31 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідач вважає, що норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містять положення, яке б надавало виконавчим органам міської ради автоматичне право представляти міську раду або територіальну громаду у корпоративних відносинах з господарським товариством.
Відповідач у відзиві посилається також на те, що ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає міському голові представницькі повноваження у відносинах з підприємствами, установами та організаціями, але таке представництво не є абсолютним і не скасовує виключну компетенцію ради як колегіального органу, зокрема, ту, яка визначена Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в тому числі стосовно прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання юридичних осіб комунальної власності відповідної територіальної громади; про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності.
Отже, на думку відповідача, ні міський голова, ні секретар міської ради, ні інша посадова особа місцевого самоврядування не можуть самостійно, без відповідного рішення ради, реалізовувати повноваження щодо управління комунальним майном або пов`язаними з ним корпоративними правами територіальної громади.
Також у відзиві відповідач зазначає, що додані до позовної заяви документи підтверджують лише намір позивача передати майновий внесок до статутного фонду ТОВ «ДОПОМОГА»; передача позивачем на баланс відповідачу нерухомого майна не є внесенням вкладу до статутного капіталу.
Відповідач окремо звертає увагу, що він намагався зареєструвати за собою право власності на приміщення за адресою: м. Горішні Плавні, проспект Героїв Дніпра, 67, яке було передане позивачем як внесок до статутного капіталу, але реєстратором було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності, оскільки не був встановлений факт наявності у позивача документів, які б підтверджували його право власності на відповідне майно.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оспорюване рішення загальних зборів було прийняте за наявності правових підстав та з дотриманням процедури, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Позивач у відповіді на відзив (том 1, а.с.199-204) проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на те, що у відносинах із ТОВ «ДОПОМОГА» міська рада виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як учасник корпоративних відносин юридична особа, якій належить частка у статутному капіталі товариства; реалізація цих прав здійснюється від імені ради особою, уповноваженою діяти без довіреності відповідно до закону та відомостей ЄДР, які мають презумпцію достовірності у відносинах з третіми особами.
Позивач також звертає увагу, що секретар міської ради, який здійснює повноваження міського голови, реалізує також його представницькі повноваження, визначені статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», без необхідності прийняття окремого рішення ради щодо кожного конкретного випадку представництва.
Позивач зазначає, що ні статут ТОВ «ДОПОМОГА», ні діюче законодавство не містять вимоги про подання представником органу місцевого самоврядування окремого рішення ради для участі у загальних зборах товариства або для реалізації права голосу, тобто фактично відповідач вимагав від представника позивача надання документа, який не передбачений жодною нормою законодавства.
Водночас, позивач посилається на те, що рішення про передачу нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА» було прийняте Комсомольською міською радою ще в 1998 році, саме цим рішенням органом місцевого самоврядування у межах його виключної компетенції було вирішене питання про передачу комунального майна до статутного фонду Товариства.
Предметом розгляду на загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «ДОПОМОГА» 04.06.2026 не було прийняття рішень щодо розпорядження комунальним майном; на цих зборах вирішувалися питання реалізації корпоративних прав учасників Товариства, зокрема, щодо виключення учасника (позивача).
Позивач також звертає увагу, що на момент передачі ним нерухомого майна до статутного фонду Товариства, відповідно до ст.128 Цивільного кодексу УРСР, право власності у набувача за договором виникало з моменту передачі речі; сукупність корпоративних документів за весь період існування ТОВ «ДОПОМОГА» з 1998 року (зокрема, щодо відступлення частки, збільшення статутного фонду, виходу ПАТ «Полтавський ГЗК» зі складу учасників та визначення нового розміру статутного капіталу та співвідношення часток) послідовно підтверджують існування частки позивача та визнання її корпоративних прав іншими учасниками Товариства.
Позивач зазначає, що застосування норми, викладеної в ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», можливо лише на стадії створення товариства та формування його статутного капіталу; відповідач фактично намагається застосувати наслідки, передбачені вказаною нормою, через 28 років після створення Товариства.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до рішення Комсомольської міської ради від 26.11.1998 «Про участь Комсомольської міської ради у заснуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога», протоколу зборів засновників №1 від 30.11.1998 (том 1, а.с.5-6) було створено ТОВ «ДОПОМОГА» (відповідач), учасниками якого були Комсомольська міська рада та ПАТ «Полтавський ГЗК».
Згідно з п.5 розділу 6 Статуту ТОВ «ДОПОМОГА» (в редакції, затвердженій протоколом зборів засновників №1 від 30.11.1998, том 1, а.с.90-95), статутний фонд Товариства складав 34 375 грн, розмір частки кожного із учасників Товариства складав 50 % статутного капіталу.
Відповідно до наказу Управління економіки №123 від 30.04.1999 (том 1, а.с.110), акта приймання-передачі майна від 04.05.1999 (том 1, а.с.7), була здійснена передача на баланс ТОВ «ДОПОМОГА» нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .
Як зазначено у довідці, підписаній директором та головним бухгалтером ТОВ «ДОПОМОГА», Комсомольська міська рада як засновник ТОВ «ДОПОМОГА», зробила внесок в статутний фонд нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 , загальною площею 50,83 м.кв, балансовою вартістю на 01.05.1999 12 742 грн, залишковою вартістю на 01.05.1999 9 905 грн (том 1, а.с.8).
Відповідно до рішення Комсомольської міської ради від 18.11.2014 «Про визнання нежитлового приміщення таким, що внесене до статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА» (том 1, а.с.6, зворот), нежитлове приміщення загальною площею 50,6 кв.м, яке розташоване у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у власності територіальної громади м. Комсомольська, є внеском Комсомольської міської ради до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога».
Рішенням Комсомольської міської ради від 20.10.2015 АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_2 (том 1, а.с.8, зворот).
Директор ТОВ «ДОПОМОГА» ОСОБА_3 10.08.2016 звертався до виконкому Горішньоплавнівської міської ради з листом (службовою запискою), в якому, з посиланням на те, що Товариство не займається господарською діяльністю з квітня 2016 року, просив вирішити питання щодо повернення приміщення, яке є внеском засновника (міської ради) в ТОВ «ДОПОМОГА», на баланс міської ради (том 2, а.с.23, зворот).
В подальшому, на підставі рішень загальних зборів учасників, вносилися зміни до Статуту Товариства щодо відступлення частки, збільшення статутного фонду, виходу ПАТ «Полтавський ГЗК» зі складу учасників та визначення нового розміру статутного капіталу та співвідношення часток учасників (том 1, а.с.101-108).
Відповідно до п.1.2.1 Статуту ТОВ «ДОПОМОГА» (в редакції, затвердженій протоколом зборів засновників № 47 від 26.10.2021, том 1, а.с.9-19, далі Статут ), на момент виникнення спору учасниками Товариства є Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області (позивач) та ОСОБА_2 ; статутний фонд Товариства створюється за рахунок внесків учасників та складає 27 843,75 грн (п.2.6 Статуту).
Внесками учасників відповідно до п.2.6.1 Статуту є внесок Горішньоплавнівської міської ради у розмірі 50,82 % статутного капіталу у вигляді нерухомого майна площею 50,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , номінальною вартістю 14 150 грн, та внесок ОСОБА_2 у розмірі 49,18 % статутного капіталу у вигляді грошового вкладу номінальною вартістю 13 693,75 грн.
До відзиву на позов відповідачем були додані рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 28.09.2022 та від 23.08.2023 (том 1, а.с.128-130), якими відповідачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ТОВ «ДОПОМОГА» на нерухоме майно площею 50,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з посиланням на відсутність в Державному реєстрі прав, в тому числі в його невід`ємних архівних складових частинах, відомостей про власника майна, що передається у власність юридичної особи.
Відповідач листом №2 від 25.03.2026 надсилав позивачу попередження про прострочення внесення вкладу до статутного капіталу, з посиланням на невиконання позивачем обов`язку щодо внесення вкладу, та з вимогою про забезпечення у строк 7 днів з моменту отримання цієї вимоги передачі у власність ТОВ «ДОПОМОГА» нежитлового приміщення площею 50,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з належним оформленням відповідно до вимог законодавства.
Позивачем було отримано лист відповідача вих.№5 від 25.05.2026 з повідомленням про проведення загальних зборі засновників (учасників) Товариства 04.06.2026 (том 1, а.с.20) з порядком денним:
1. Про обрання Голови та Секретаря Зборів та визначення осіб, уповноважених підписати протокол зборів учасників.
2. Про виконання учасником ТОВ «ДОПОМОГА» - Горішньоплавнівською міською радою Кременчуцького району Полтавської області обов`язку щодо внесення вкладу до статутного капіталу Товариства та застосування передбачених законом наслідків.
3. Про внесення змін та затвердження нової редакції Статуту ТОВ «Допомога».
4. Про обрання особи, уповноваженої на проведення державної реєстрації змін.
Відповідно до розпорядження міського голови № 79-в від 01.06.2026 (том 1, а.с.26), на період перебування у відпустці міського голови ОСОБА_1 з 02.06.2026 по 08.06.2026, виконання обов`язків міського голови з питань, що стосуються діяльності Горішньоплавнівської міської ради, було покладено на секретаря міської ради Олешка С.С.
Як свідчить зміст протоколу (рішення) №48 загальних зборів учасників ТОВ «ДОПОМОГА» від 04.06.2026 (том 1, а.с.20-25), на загальні збори прибув секретар Горішньоплавнівської міської ради ОСОБА_4 та заявив про представництво інтересів Горішньоплавнівської міської ради як учасника Товариства; водночас, він не був зареєстрований та допущений до участі в загальних зборах з посиланням на відсутність документів, якими підтверджуються його повноваження представника, а саме рішення сесії, яким би його було уповноважено представляти інтереси учасника ТОВ «ДОПОМОГА» - Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та відповідної довіреності на вчинення конкретних дій.
На розгляд загальних зборів Товариства були винесені наступні питання порядку денного:
1. Про обрання голови зборів та визначення осіб, уповноважених підписати протокол зборів учасників Nє 48 від 04 червня 2026 року.
2. Про виконання учасником ТОВ «ДОПОМОГА» - Горішньоплавнівською міською радою Кременчуцького району Полтавської області обов`язку щодо внесення вкладу до статутного капіталу Товариства.
3. Про застосування наслідків, передбачених ст. 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до учасника - Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
4. Про зміну місцезнаходження ТОВ «ДОПОМОГА».
5. Про внесення змін та затвердження нової редакції Статуту ТОВ «Допомога».
6. Про обрання особи, уповноваженої на проведення державної реєстрації змін.
Рішення з питань 1,4,5 порядку денного не були прийняті на зборах з посиланням на відсутність кількості голосів, необхідних для їх прийняття.
З питань 2,3,6 порядку денного 49% голосами «за» учасника ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_5 , було прийняте рішення визнати факт невиконання корпоративного обов`язку учасником ТОВ «ДОПОМОГА» Горішньоплавнівською міською радою Кременчуцького району Полтавської області, а саме: несплата внеску до статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА» у вигляді нерухомого майна площею 50.,6 кв.м за адресою: м. Горішні Плавні, проспект Героїв Дніпра, 67, номінальною вартістю 14 150 грн; застосувати до учасника ТОВ «Допомога» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області наслідки невнесення вкладу, передбачені Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме виключити Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району Полтавської області зі складу учасників ТОВ «ДОПОМОГА»; у зв`язку з виключенням учасника, якій не вніс вклад, визначити розмір статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА» у сумі 13 693,75 грн; визначити, що єдиним учасником ТОВ «ДОПОМОГА» є ОСОБА_2 , якому належить частка у розмірі 100% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 13 693,75 грн; уповноважити ОСОБА_5 представляти інтереси ТОВ «ДОПОМОГА» при державній реєстрації змін до відомостей про Товариство стосовно виключення позивача зі складу учасників ТОВ «ДОПОМОГА».
Оспорюване рішення, оформлене протоколом Nє 48 від 04 червня 2026 року, підписане від імені учасника ОСОБА_2 його представником ОСОБА_5 .
Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу (далі ЦК) України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Згідно зі статтею 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі Закон № 2275-VIII).
Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства (ч.1 ст. 96-1 ЦК України).
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (ч.2 ст. 96-1 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 96-1 ЦК України, учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, разом з іншими правами, брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом.
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (ч.6 ст. 96-1 ЦК України).
Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (ч.1 ст.114 ЦК України).
З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом, спір виник з корпоративних правовідносин, сторонами яких є відповідач (Товариство) та позивач як учасник ТОВ «ДОПОМОГА».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону № 2275-VIII, учасники товариства мають, зокрема, право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.
Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників (ч.ч.1,2 ст. 29 Закону № 2275-VIII).
Аналогічна за змістом норма міститься в п.4.2.1 Статуту відповідача (в редакції від 26.10.2021).
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.172 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР (далі Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Позивач є органом місцевого самоврядування міською радою, яка відповідно до ч.1 ст.16 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 ЦК України).
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; він очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради (ч.ч.1, 3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до п.14 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Сільський, селищний, міський голова також здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів ( п.19 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Суд констатує, що ні в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зокрема, у ст. 26 цього Закону, яка встановлює виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад), ні в інших нормативних актах не визначено, що реалізація права відповідної ради на участь в управлінні господарським товариством, учасником якого є така рада (орган місцевого самоврядування), в тому числі права бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників, належить до компетенції будь-яких органів місцевого самоврядування, або до повноважень інших посадових осіб, ніж міський голова.
Відповідачем не надані суду докази, які б свідчили про віднесення Горішньоплавнівською міською радою відповідних повноважень щодо реалізації її права на участь в управлінні Товариством до відання інших органів ради (зокрема, органів управління майном) чи інших посадових осіб відповідно до п.19 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Суд звертає увагу, що доводи відповідача, викладені у відзивах, ґрунтуються на неправильному розумінні ним правового змісту корпоративних прав, які відповідач фактично ототожнює з лише з правом на майно (частку у статутному капіталі), цитуючи зміст норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які стосуються повноважень органу місцевого самоврядування як суб`єкта права комунальної власності на майно.
Так, ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», дійсно передбачає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідні правомочності позивача як органу місцевого самоврядування щодо належного територіальній громаді комунального майна були реалізовані ним шляхом прийняття рішень Комсомольської міської ради від 26.11.1998 «Про участь Комсомольської міської ради у заснуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога», від 18.11.2014 «Про визнання нежитлового приміщення таким, що внесене до статутного капіталу ТОВ «ДОПОМОГА».
Водночас, саме господарське товариство (відповідач) є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ч.1 ст.115 ЦК України).
Ст. 12 Закону № 2275-VIII також передбачає, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками.
Права учасників юридичних осіб (корпоративні права), за визначенням, наведеним в ч.1 ст.96-1 ЦК України, є сукупністю правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства; вони набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 96-1 ЦК України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.
Тож закон розрізняє (1) право на частку у статутному капіталі та (2) корпоративні права (права, що випливають з володіння такою часткою, або права з частки).
Відповідна правова позиція є усталеною та послідовною в судовій практиці, та викладена, зокрема, в п.п.46-49 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2026 року у справі № 924/68/25.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України).
За змістом ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Право учасника господарського товариства на частку в статутному капіталі товариства є майновим правом, з огляду на що така частка в розумінні статті 190 ЦК України є різновидом майна та може бути об`єктом права власності. Натомість корпоративні права, на відміну від права на частку, не можуть бути об`єктом права власності (п.51 постанови Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 924/68/25).
За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі об`єктом правовідносин.
Виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі, закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства.
Водночас, слід розрізняти право на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою часткою; корпоративні права та обов`язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 911/1149/19, п.52 постанови Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 924/68/25.
За висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 723/1239/19, право участі в товаристві є особистим немайновим правом учасника такого товариства; так само нерозривно пов`язані з правом участі у товаристві право учасника бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного, які також є немайновими корпоративними правами.
Такі корпоративні права, з огляду на їх немайновий характер, не є майновим правом (тобто, майном) в розумінні ч.1 ст. 190 ЦК України.
Відповідно до змісту ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, міська рада від імені та в інтересах територіальної громади має здійснювати права суб`єкта комунальної власності саме на частку в статутному капіталі товариства, учасником якого вона є; наприклад, має право визначати юридичну долю такої частки як майна (зокрема, шляхом прийняття рішення про відчуження частки).
В той же час, ні ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні іншими нормами зазначеного Закону не передбачено, що саме міська рада, яка є колегіальним органом, має здійснювати немайнові корпоративні права щодо участі в управлінні таким товариством шляхом прийняття рішень в пленарному складі, зокрема, щодо визначення певної посадової особи, яка має приймати участь у загальних зборах учасників відповідного товариства, з наданням їй права брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосування з таких питань.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що його немайнові права учасника корпоративних відносин юридичної особи, якій належить частка у статутному капіталі Товариства, мали здійснюватися від його імені представником, уповноваженим діяти без довіреності відповідно до закону.
За змістом ч.1 ст.92 ЦК України, а також п.п.14, 19 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таким представником позивача є саме міський голова як головна посадова особа територіальної громади та очільник виконавчого комітету міської ради, оскільки судом не встановлено, що здійснення відповідних немайнових прав віднесено вказаним Законом до виключних повноважень міської ради, або було віднесено Горішньоплавнівською міською радою до відання її виконавчих органів чи інших посадових осіб.
Судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень п.31 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
При цьому, суд звертається до викладених вище висновків, які ґрунтуються на відповідних правових висновках Верховного Суду, стосовно того, що немайнові корпоративні права, на відміну від права на частку, не є майном, а тому не можуть бути об`єктом права власності.
Крім того, суд звертає увагу, що у наведеній вище нормі (п.31 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») йдеться саме про передачу, визначення меж та умов здійснення окремих повноважень щодо управління майном, а не повноважень щодо управління немайновими корпоративними правами; крім того, йдеться про можливу передачу, визначення меж та умов здійснення таких повноважень саме іншим органам (наприклад, органам управління комунальним майном), а не певним посадовим особам.
З цих же підстав судом відхиляються і доводи відповідача з посиланням на підпункт 1 п. «а» ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, є одним із повноважень щодо управління комунальною власністю, та віднесене до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
За висновком суду, відповідні повноваження стосуються права комунальної власності саме на частку в статутному капіталі товариства, яка є майном в розумінні ч.1 ст. 190 ЦК України, а не управління немайновими корпоративними правами чи здійснення реалізації таких прав.
Водночас, як було встановлено судом, для участі у загальних зборах Товариства, які були проведені 04.06.2026, прибув представник позивача, а саме секретар Горішньоплавнівської міської ради Олешко С.С., який не був допущений відповідачем до участі у зборах, про що свідчить зміст протоколу №48 від 04.06.2026.
Щодо повноважень секретаря Горішньоплавнівської міської ради на участь у загальних зборах, на яких було прийняте оспорюване рішення, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень, повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради (ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Під «неможливістю здійснювати свої повноваження» необхідно розуміти фізичний та/або юридичний стан відповідного міського голови, що виключає фізичну та/або юридичну можливість виконувати свої повноваження або скликати сесію ради: відсторонення від посади, хвороба, відпустка, відрядження тощо. Отже, основними ознаками випадків неможливості виконання міським головою своїх повноважень та/або неможливості ним скликати сесію ради є їхня тимчасовість (обмеженість у часі на період дії певних обставин) та об`єктивність у вигляді певного зовнішнього прояву, що перешкоджає реалізації відповідних повноважень або їхньої частини.
Відповідна правова позиція була викладена в п.п.33-34 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №712/13071/17.
Як було встановлено судом, на момент проведення загальних зборів учасників Товариства (04.06.2026) міський голова Биков Д.Г. перебував у відпустці; розпорядженням міського голови № 79-в від 01.06.2026, на період перебування у відпустці міського голови з 02.06.2026 по 08.06.2026, виконання обов`язків міського голови з питань, що стосуються діяльності Горішньоплавнівської міської ради, було покладено на секретаря міської ради Олешка С.С.
Суд звертає увагу, що ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не конкретизує, які саме повноваження міського голови має виконувати секретар міської ради у разі неможливості здійснення міським головою своїх повноважень (зокрема, якщо така неможливість пов`язана з відпусткою).
Враховуючи викладене, за висновком суду, до секретаря міської ради відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть перейти як владні та/або організаційні повноваження міського голови, так і його представницькі повноваження, визначені п.п.14, 19 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вказаний висновок кореспондується зі змістом п.10 ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого секретар міської ради вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів.
Оскільки право на участь в загальних зборах Товариства належить саме Горішньоплавнівській міській раді як юридичній особі, з урахуванням змісту п.3.2 розпорядження міського голови № 79-в від 01.06.2026 та положень ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», саме секретар Горішньоплавнівської міської ради Олешко С.С. був станом на 04.06.2026 законним представником позивача, уповноваженим від його імені реалізовувати належні йому немайнові корпоративні права, а саме приймати участь у загальних зборах Товариства, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з таких питань.
Також судом приймається до уваги, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які визнаються судом загальновідомими відповідно до ч.3 ст.74 ГПК України, Олешко С.С., як і міський голова Биков Д.Г., є представником позивача, який уповноважений діяти від імені позивача як юридичної особи без довіреності; відомості про обмеження його повноважень в Єдиному реєстрі відсутні.
За змістом статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» основними засадами державної реєстрації є, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; а також внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Це означає, що такі відомості вважаються достовірними доти, доки не буде доведено їх недостовірність.
Суд звертає увагу, що відповідачем не були надані суду докази, які б свідчили про те, що станом на 04.06.2026 Горішньоплавнівською міською радою було прийняте рішення про обмеження представницьких повноважень міського голови та/або секретаря міської ради, зокрема, щодо реалізації належних позивачу немайнових корпоративних прав учасника Товариства; так само як і не надані докази віднесення Горішньоплавнівською міською радою відповідних повноважень щодо реалізації її права на участь в управлінні Товариством до відання інших органів ради (зокрема, органів управління майном) чи інших посадових осіб.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
З урахуванням обставин, встановлених судом, процесуальний обов`язок спростування презумпції достовірності відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо наявності у Олешка С.С. повноважень діяти без довіреності від імені позивача як юридичної особи станом на 04.06.2026, покладається саме на відповідача, проте відповідачем такі докази надані суду не були.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що без відповідного рішення Горішньоплавнівської міської ради, ні міський голова, ні секретар міської ради не могли самостійно реалізовувати немайнові корпоративні права позивача як учасника Товариства.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що фактичний недопуск відповідачем до участі в загальних зборах представника позивача (секретаря Горішньоплавнівської міської ради Олешко С.С.), який діяв на підставі та в межах повноважень, визначених ч.2, п.п.14, 19 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», був неправомірним; позивач був фактично позбавлений відповідачем можливості прийняти участь у загальних зборах Товариства за відсутності належних правових підстав.
У постанові від 01.09.2023 у справі №909/1154/21 палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути, зокрема, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 22.05.2019 у справі №911/1798/18, від 06.03.2019 у справі №910/16715/17, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 16.10.2019 у справі №912/430/19, від 31.07.2019 у справі №910/7633/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 21.12.2021 у справі №902/1256/20, від 17.11.2022 у справі №917/1523/21, від 16.04.2025 у справі № 916/203/24.
При цьому, у пункті 43 постанови від 06.03.2018 у справі №907/167/17 Верховний Суд зазначив, що позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
У постановах від 10.10.2019 у справі №916/1807/17, від 05.11.2020 у справі №910/12792/19, Верховний Суд також зазначив, що позивачу не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників рішень, оскільки вплив учасника на прийняття загальним зборами рішень не вичерпується лише голосуванням. Участь позивача у загальних зборах не обмежується виключно голосуванням з питань порядку денного. Голосуванню передують обговорення між учасниками питань порядку денного, внесення обґрунтованих пропозицій відносно порядку денного, виступи учасників, що за певних обставин можуть істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими результатами, які мали місце за відсутності на загальних зборах неповідомленого учасника.
Можливою є ситуація, коли учасник, який володіє невеликою часткою у статутному капіталі товариства, своїми пропозиціями до порядку денного, виступом відносно пропозицій з голосування питань порядку денного, тощо, переконавши іншого (інших) учасника в правоті своєї позиції, шляхом голосування, при наявності необхідного кворуму голосів у таких учасників для прийняття рішень, може змінити хід голосування.
Подібною за змістом є також ситуація, коли голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до ч.2 ст.15 Закону № 2275-VIII (про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу); разом з тим, такий учасник має право прийняти участь у загальних зборах та в обговоренні зазначеного питання, тобто право бути вислуханим на зборах та довести до іншого учасника (учасників) свої міркування та доводи з питань порядку денного, які стосуються його можливого виключення.
Суд констатує, що позивач був позбавлений відповідачем можливості реалізувати відповідні права учасника Товариства внаслідок недопуску його представника до участі в загальних зборах 04.06.2026, на яких було прийняте оспорюване рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
Як було встановлено судом, оспорюваним рішенням, прийнятим на загальних зборах Товариства 04.06.2026 без участі позивача, було визнано факт невиконання позивачем свого обов`язку з внесення вкладу до статутного капіталу Товариства та вирішено виключити позивача зі складу учасників Товариства, що свідчить про порушення прав та інтересів позивача як учасника ТОВ «ДОПОМОГА» внаслідок прийняття оспорюваного рішення.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
Оскільки судом встановлено, що відповідачем було порушене право позивача як учасника Товариства на участь в управлінні Товариством, а саме право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного, бути вислуханим на зборах, суд приходить до висновку про належність та ефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах шляхом визнання недійсним оспорюваного рішення, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.
При цьому, суд констатує, що встановлення наявності або відсутності правових підстав для виключення позивача зі складу учасників Товариства, тобто наявності або відсутності факту невиконання ним обов`язку внесення вкладу до статутного фонду (шляхом передачі нежитлового приміщення) не має суттєвого значення для вирішення спору по суті, оскільки вирішення відповідного питання загальними зборами, проведеними 04.06.2026, в будь-якому випадку відбулося з порушенням права позивача на участь у таких зборах, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
З урахуванням обставин справи, встановлених судом, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 760 від 02.07.2026, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 03.07.2026, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
При зверненні із заявою про забезпечення позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1664,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 775 від 03.07.2026, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 06.07.2026, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд встановив, що під час сплати судового збору позивач не врахував зазначену норму, тому сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж належало.
Таким чином, враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,8 у зв`язку з поданням позовної заяви та заяви про забезпечення позову в електронній формі, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у таких розмірах: 2 662,40 грн за подання позовної заяви та 1 331,20 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Суд роз`яснює, що надміру сплачений судовий збір буде повернуто позивачу у разі звернення до суду з відповідним клопотанням згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПОМОГА» (адреса: 39800, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, місто Горішні Плавні, пр. Героїв Дніпра, будинок 67, ЄДРПОУ 30222011), оформлені протоколом (рішення) №48 від 04.06.2026.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПОМОГА» (адреса: 39800, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, місто Горішні Плавні, пр. Героїв Дніпра, будинок 67, ЄДРПОУ 30222011) на користь ГОРІШНЬОПЛАВНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (адреса: 39800, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, місто Горішні Плавні, вул. Миру, будинок 24, ЄДРПОУ 24388291) 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову; 1331,20 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
4.Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя І.І. Пушко
Судове рішення № 141538695, Господарський суд Полтавської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 917/1339/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: