Рішення № 141538618, 14.07.2026, Господарський суд Полтавської області

Дата ухвалення
14.07.2026
Номер справи
910/9130/23
Номер документу
141538618
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 Справа № 910/9130/23

м. Полтава

За позовом Фізичної особи - підприємця Коваль Вікторії Вікторівни АДРЕСА_1

до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний Банк", вул. Володимирська 46, м. Київ, 01034

про стягнення 1 111 406, 72 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 1 111 406,72 грн., з них 277 851,68 грн - заборгованості за договором суборенди приміщення від 02.09.2019 та 833 555,04 грн -неустойки.

Ухвалою від 26.07.2023 суд залишив позовну заяву без руху, запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду доказів сплати судового збору на суму 3 695,40 грн та доказів їх направлення відповідачу листом з описом вкладення.

08.08.2023 (вхід. № 9715) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання/заява про усунення недоліків позовної заяви, а саме надання суду доказів сплати судового збору.

Ухвалою від 11.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 12.09.2023р. на 10:50 год.

07.09.2023 (вхід. № 10990) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.09.2023 (вхід. № 11169) від представника відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою від 12.09.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 23.11.2023 на 10:00 год.

16.11.2023 (вхід. № 14792) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 21.11.2023 суд відмовив в задоволенні заяви представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних заходів.

23.11.2023 (вхід. № 15058) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.11.2023 (вхід. № 15084) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 23.11.2023 суд відклав розгляд справи на 06.02.2024 на 11:30 год.

15.12.2023 (вхід. № 16188) від представника позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

28.12.2023 (вхід. № 16765) від представника відповідача до матеріалів справи надійшли заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі.

26.01.2024 (вхід. № 1078) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 01.02.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

05.02.2024 (вхід. № 1515) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 06.02.2024 суд відклав розгляд справи на 25.04.2024 на 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Заявою (вх. № 5665 від 23.04.2024) представник відповідача повідомив, що 06.09.2019 р. Банком сплачувався гарантований платіж згідно п. 5.6. договору суборенди в сумі 138 925,84 грн.

25.04.2024 (вхід. № 5786) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 25.04.2024 суд відклав розгляд справи на 20.06.2024 на 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.06.2024 за вх.№7872 до суду від позивача надійшов розрахунок заборгованості за договором суборенди від 02.09.2019 р.

19.06.2024 (вхід. № 8619) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 20.06.2024 суд відклав розгляд справи на 24.09.2024 на 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23.09.2024 (вхід. № 12516) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 24.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024 на 13:00 год. в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 14.11.2024 представник позивача позов підтримує, представник відповідача проти позову заперечує. Суд оголосив перерву до 30.01.2025 на 11:00 год. в режимі відеоконференції.

29.01.2025 (вхід. № 1184) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. До клопотання додана копія заяви про визнання вимог кредитора від 08.01.2025 р., направлена позивачем Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний Банк».

Ухвалою від 30.01.2025 суд відклав розгляд справи на 22.04.2025 на 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.04.2025 (вхід. № 4966) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 22.04.2025 суд відклав розгляд справи на 05.06.2025 на 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.06.2025 (вхід. № 7465) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 05.06.2025 суд відклав розгляд справи на 11.09.2025 на 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.09.2025 (вхід. № 11552) від представника відповідача до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення.

11.09.2025 (вхід. № 11654) від представника позивача до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 11.09.2025 суд оголосив перерву до 07.10.2025 до 14:00 год. в режимі відеоконференції.

01.10.2025 (вхід. № 12570) від представника відповідача до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 07.10.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про дату ухвалення та проголошення рішення - 16.10.2025 о 15:00 год. в режимі відеоконференції.

Судове засідання, призначене на 16.10.2025 на 15:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою від 27.10.2025 суд призначив розгляд справи на 18.11.2025 на 15:00 год. в режимі відеоконференції.

14.11.2025 (вхід. № 14697) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18.11.2025 суд відклав розгляд справи на 12.02.2026 на 11:00 год. в режимі відеоконференції.

11.02.2026 (вхід. № 1750) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 12.02.2026 суд відклав розгляд справи на 14.04.2026 на 13:00 год. в режимі відеоконференції.

08.04.2026 (вхід. № 4658) від представника відповідача до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення.

13.04.2026 (вхід. № 4869) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.04.2026 суд відклав розгляд справи на 07.05.2026 на 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.05.2026 (вхід. № 6173) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 07.05.2026 суд відклав розгляд справи на 14.07.2026 на 13:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 14.07.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

На підставі п.1.1. Договору суборенди приміщення від 02.09.2019 р. (надалі-Договір оренди), укладеному між (Суборендодавець) - Фізичною особою-підприємцем Коваль Вікторією Вікторівною (надалі - Позивач) та Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" Суборендар), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (надалі - Відповідач), Позивач передав Відповідачу у строкове платне користування вбудоване приміщення магазину загальною площею 124,4 кв.м відповідно до плану БТІ розміщене на першому поверсі будівлі за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 13/39. Вказане приміщення належить на праві власності Орендодавцю - Фізичній особі-підприємцю Смелянській Поліні Борисівні.

Згідно пунктів 5.1, 5.1.1-5.1.3. Договору оренди, договірний розмір місячної суборендної плати за користування приміщення становить:

- з 06.09.2019р. по 05.09.2020р. - 59553,26 грн.;

- з 06.09.2020р. по 05.09.2021р. - 64317,52 грн.;

- з 06.09.2021 р. по 05.09.2022р. - 69462,92 грн.

Згідно п. 4.1. договору строк суборенди складає 36 місяців з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщення та закінчується 05.09.2022 р.

Згідно п.5.4. Договору оренди, обов`язковою умовою для сплати орендної плати є підписаний Суборендарем і Суборендодавцем Акт наданих послуг (підтвердження суборенди) за попередній місяць суборенди.

Тобто, Сторони за умовами договору узгодили, що підставою для оплати послуг є виставлені рахунки та акти виконаних робіт.

Позивач в позові зазначає, що починаючи з червня 2022р. і станом на час пред`явлення позову, Відповідач припинив здійснювати оплату орендної плати та комунальних платежів, у зв`язку з чим, на його адресу було надіслано 05.12.2022р. вимогу про погашення заборгованості, яку було залишено без відповіді, а заборгованість - без погашення.

Також Позивач зазначає, що Відповідач відмовився і від підписання актів наданих послуг. Проте, необхідні документи (рахунки, акти, платіжні доручення) надсилались Позивачем у електронному вигляді і на електронну адресу Відповідача, що підтверджується відповідними скріншотами з екрану, тобто, Відповідач знає про наявність свого обов`язку здійснювати оплату орендної плати та комунальних платежів за Договором оренди і має усі необхідні документи для цього, про що, також, свідчать і проведені ним оплати за інші періоди: 01.01.2022р. сплачено орендної плати 69 462,92 грн. за січень 2022р., 01.02.2022р. сплачено орендної плати 69 462,92 грн. за лютий 2022р., 29.03.2022 р. сплачено орендної плати 69 462,92 грн за березень 2022р. У подальшому, Відповідач сплачував лише частково тільки комунальні платежі.

Згідно п. 4.1. Договору суборенди, строк його дії закінчується 05.09.2022р. і у подальшому Сторони його не продовжували.

Після закінчення строку дії Договору оренди Відповідач майно Позивачу не повернув і відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України Відповідачу нарахована неустойка за неправомірне користування приміщенням у вигляді подвійної орендної плати.

Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача з орендної плати та неустойки станом на дату звернення з позовом до суду складає 1 111 406,72 грн.

На підставі рішення Правління Національного Банку України від 25.02.2022 № 91-рш /БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №131 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку - Луньо Іллю Вікторовича.

Отже, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати та неустойки у загальній сумі 1 111 406,72 грн. (277 851, 68 грн - орендна плата за період з червня 2022 р. по вересень 2022 р.; 833 555, 04 грн - неустойка в порядку ст. 785 ЦК України за період з жовтня 2022 р. по березень 2023 р.). Згідно Акту приймання - передачі (повернення з суборенди) від 02.05.2023 р. Відповідач повернув Позивачу приміщення із суборенди.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ч. ч.1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 526 та 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем існували договірні відносини з суборенди приміщення за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, буд.13/39, що посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка В.М., за номером 848 від 02.09.2019 (надалі - Договір суборенди).

Строк суборенди закінчується (закінчено) 05.09.2022 року.

Постановою Правління Національного банку України №91-рш/БТ від 25.02.2022 було прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк".

05.12.2022 р. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про сплату заборгованості та повернення приміщення.

Підставою для відкликання НБУ банківської ліцензії та початку ліквідації Банку був факт контролю Банку на дату прийняття вказаного рішення Російською Федерацією, яка є державою-агресором та здійснює військову агресію стосовно Держави Україна.

На підставі вказаного рішення НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №131 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації AT "МР БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ "МР БАНК", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#top), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Дана інформація є публічною та розміщена на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: https://www.fg.gov.ua/articles/51118-rozpochato-likvidaciyu-at-mr-bank-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.

Так, згідно положень ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є державною установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частинні, що не суперечить цьому Закону.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі 6-2001цс15 зазначено, що у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та почата процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Отже, всі взаємовідносини з кредиторами, контрагентами, працівниками Банку, що ліквідується, зокрема стосовно вивільнення працівників, регулюються спеціальними нормами Закону, які мають пріоритет з врахуванням інших загальних норм чинного законодавства про працю в частині, що не суперечить Закону.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що у зв`язку із повномасштабною військовою агресією Російської Федерації ревізія Фондом укладених угод з орендодавцями та налагодження коштів з ними було ускладнено, також було обмежено і доступ до приміщення банку та ускладнено пошук первинної документації.

Так, як раніше було зазначено, як зазначається і Позивачем та не спростовується ним, 25.02.2022 у Відповідача було відкликано банківську ліцензію та почалась процедура ліквідації, в зв`язку із чим, згідно пункту 2 частини 2 статті 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, з моменту початку ліквідації Банк, як юридична особа, вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльність, що передбачена Законом України "Про банки та банківську діяльність", отже всі функції Банку припиняються, а всі операції Банку, що ліквідується, здійснюються виключно в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який регламентує порядок та черговість задоволення кредиторських вимог та норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до інших законодавчих та нормативно-правових актів.

Таким чином, функціональні бізнес процеси Відповідача були завершені 25.02.2022 одночасно з відкликанням ліцензії. Подальше функціонування юридичної особи Відповідача здійснюється виключно для забезпечення потреб ліквідаційної процедури.

З огляду на наведене, як зазначає Відповідач, потреба в банківських відділеннях відпала, оскільки Банку вже не здійснював статутної діяльності.

Під час комунікацій з Позивачем представниками Банку з приводу спірних правовідносин, Відповідач посилався на форс-мажорні обставини (військову агресію Російської Федерації проти України), які засвідчені Торгово-промисловою палатою України рішенням від 28.02.2022, як обставини непереборної сили.

Заперечення Позивача з цього приводу та ставлення під сумнів форс-мажорних обставин є в даному випадку необгрунтованими, оскільки такі обставини є загальновідомими.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань, якщо таке порушення сталось в зв`язку із випадком чи обставинами непереборної сили.

Відповідно до п.11.7 Договору суборенди, доказом настання форс-мажорної обставини є письмові підтвердження Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої на те особи; прийняття документів нормативного і ненормативного характеру органів державної влади і управління в галузі регулювання банківської діяльності, які роблять неможливими для Сторін виконання своїх зобов`язань за цим Договором, є факт офіційного опублікування відповідного рішення (документу) у визначеному порядку/ опублікування тексту прийнятого рішення (документу) на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Такою форс - мажорною обставиною для АТ "МР БАНК" є, в тому числі, відкликання банківської ліцензії, здійснення ліквідаційної процедури, що виключає можливість використання приміщення для надання банківських послуг, отримання прибутку від діяльності, можливість вивезення майна та звільнення приміщення для його передачі, тому що ліквідаційна процедура та спеціальний Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають особливий порядок використання наявних коштів (насамперед, на погашення вимог кредиторів за зобов`язаннями, що виникли до початку ліквідаційної процедури), а також, особливий порядок складання та погодження витрат (в тому числі на вивезення майна з орендованих приміщень).

На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як зазначено вище, інформація про припинення Банком діяльності, відкликання ліцензії та ліквідацію розміщені.

Відповідно до ст.11.1. Договору суборенди Сторона, яка порушила зобов`язання за цим Договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс - мажору).

Крім зазначеного, відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зважаючи на те, що як зазначено вище, 25.02.2022 рішенням Національного Банку України у АТ "МР БАНК" відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації (банк за це не відповідає і вплинути на це не може), Суборендар з зазначеної дати не міг використовувати суборендоване приміщення для здійснення статутної діяльності, як це зазначеного в Договорі суборенди, не міг заробляти взагалі, в тому числі при використанні приміщення.

Відповідач Листом від 25.04.2022 за вих.№130 повідомив Позивача про існування форс-мажорних обставин та ліквідацію Банку, запропонував здійснити розрахунки станом на 01.05.2022, розглянути питання про розірвання договору суборенди та після припинення орендних відносин врегулювати питання стосовно збереження майна Банку в приміщенні Позивача на договірної основі.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь Відповідач отримав лист від Позивача, відповідно до якого Позивач проти аргументів Відповідача щодо настання форс-мажорних обставин нічого не заперечив, стосовно розірвання Договору оренди достроково детальної інформації не надав, наполягав на поверненні майна та сплаті орендної плати до дня підписання акту приймання - передачі, зберігати майно на безоплатній основі відмовився.

Враховуючи перелічені обставини - ліквідація Відповідача, воєнний стан та неможливість налагодження звичайної роботи Фонду щодо ліквідації Відповідача в умовах бойових дій, засвідчення форс-мажорних обставин, ускладнення логістики, відсутність додаткових коштів для негайного вивільнення приміщення в умовах ліквідації, готовність Відповідача здійснити розрахунок станом на 01.05.2022, фактичне не використання орендованого приміщення Відповідачем з березня 2022 в зв`язку із ліквідацією, Позивач наполягав на оплаті орендних платежів.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результатах розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (постанова Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21).

Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, кредитор має право звернутися до суду.

В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту слід зауважити, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Так право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми з відповідача, який на час розгляду справи перебуває в стані ліквідації (припинення).

Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи.

Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора), як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статтей 104- 112 ЦК України не передбачають (постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19; від 25.11.2024 у справі №922/2194/21; від 03.05.2018 у справі № 924/478/16).

Отже, прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів з боржника, який перебуває в стані припинення, не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не виключає необхідності звернутись до ліквідаційної комісії щодо визнання та акцептування його вимог уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів, та, у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду.

Процедура виведення з ринку і ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким с спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Процедура заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується, передбачена частиною 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за вкладами.

Згідно ч. 8 ст. 49 цього ж Закону вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

В силу ст. 3 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимог за правочинами, забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, вимоги кредиторів задовольняються в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не є предметом та підставами цього позову.

Отже, відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії Відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для Позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні.

При цьому вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, незалежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов`язання останнього.

Саме такий висновок викладено у постанові КГС Верховного суду від 20.03.2018р. у справі № 910/3226/17. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховної Суду від 02 березня 2018 року у справі № 910/8297/17.

Таким чином, задоволення вимог кредитора здійснюється у ліквідаційній процедурі, в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Як зазначено вище, АТ "МР Банк" перебуває в стані припинення з 25.02.2022р.

Враховуючи те, що Національним Банком України відкликано ліцензію АТ "МР Банк", а Фондом гарантування вкладів прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку, позивачу необхідно користуватись спеціальною процедурою заявлення та визнання або невизнання вимог, в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, спосіб, що обрав позивач для захисту та є предметом позовних вимог до Банку, є неефективним.

Позивач в разі наявності обгрунтованих претензій стосовно реальної суми боргу з орендної плати мав дотриматись процедури заявлення кредиторських вимог відповідно до Закону, та заявити відповідні кредиторські вимоги у строки, які були зазначені в офіційному оголошенні про ліквідацію АТ "Міжнародний резервний Банк", зокрема на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням - https://mr-bank.fg.gov.ua/articles/51118-rozpochato-likvidaciyu-at-mr-bank-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів (в т.ч. неустойки згідно ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення приміщення з оренди) за період вже під час ліквідації, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.46 Законом України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, в тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

В Постанові Верховного суду від 02 вересня 2025 року у cправі № 910/13129/24 вказується, що «Наведені норми свідчать, що строк виконання всіх грошових зобов`язань настає з дня початку процедури ліквідації. Відповідно, таке грошове зобов`язання має існувати на момент початку процедури ліквідації банку. Жодних додаткових зобов`язань після початку процедури ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникає.»

Тобто, з моменту початку ліквідаційної процедури нові зобов`язання можуть виникнути тільки щодо витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури

Ліквідаційна процедура здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який делегує частину повноважень уповноваженій особі Фонду на ліквідацію.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.

Також зазначеною нормою визначено що, зокрема, входить до складу витрат (в т.ч. витрати, пов"язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку).

Таким чином, усі витрати безпосередньо пов`язані із здійснення ліквідаційної процедури можуть ініціюватися Фондом та уповноваженою особою, або здійснюються за погодженням з такими особами.

Склад та порядок здійснення витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури визначається також «Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку» (затверджено Рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 05.07.2012 № 2, Зареєстровано в МЮУ 14 вересня 2012 р. за № 1581/21893), аналіз якого дозволяє визначити, що:

- щодо витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури складається та виконується кошторис (п.2.18 розділу V. «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації» Положення);

- витрати, безпосередньо пов`язані із ліквідаційною процедурою банку за рахунок коштів Банку здійснюються в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду (п.3.5. розділу V. «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації» Положення);

- передбачено склад витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури серед яких є витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у разі делегування їй відповідних повноважень) для забезпечення здійснення покладених на нього (неї) повноважень, витрати, пов"язані з утриманням і збереженням майна банку (п.6.8 розділу V. «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації» Положення).

Отже, обов`язковими умовами віднесення до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури Банку, є залучення осіб які надають послуги (в т.ч. щодо одержання активів) Фондом або уповноваженою особою, витрати, пов"язані з утриманням і збереженням майна банку, попереднє включення таких витрат в кошторис, який повинен бути затверджений Фондом.

Такі витрати за ініціативою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку, в тому числі за результатами розгляду заяв кредитора, вносяться до кошторису та затверджуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. І тільки після цього можлива сплата таких витрат.

Позивач безпосередньо до АТ «МР БАНК» із заявою з вимогами кредитора та підтверджуючими документами не звертався.

Відповідно, належним способом захисту прав Позивача слід вважати звернення з відповідними вимогами до Банку, управління яким здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з подальшими діями відповідно до вимог законодавства в залежності від результатів розгляду звернення.

В Постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі 910/8297/17 містяться висновки:

"Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської

ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб."

Також, згідно висновків, викладених в Постанові Верховного суду від 28.07.2021 у справі №748/1961/19:

"Оскільки на час пред`явлення ОСОБА_1 позову і розгляду цієї справи в судах першої

та апеляційної інстанцій в ПАТ «Банк «Київська Русь» вже було розпочато процедуру ліквідації, то стягнення коштів, в тому числі за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, в будь-який інший спосіб, аніж це визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим.

Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Початок процедури ліквідації банку як юридичної особи зумовив настання для позивача певних правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку та черговості. "

Крім того, відповідно до висновків викладених в Постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №910/7660/23:

"Задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 20.03.2018 у справі №910/3226/17, від 29.08.2018 у справі №910/3361/17."

Усі зазначені справи стосуються спорів щодо різних правовідносин, але висновки свідчать про єдину позицію Верховного Суду незалежно від правовідносин.

Отже, існує стала позиція Верховного Суду про те, що будь - які вимоги кредитора повинні бути заявлені виключно відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в порядок та спосіб, визначений цим законом, що є пріоритетним в регулюванні будь - яких відносин, в яких стороною є Банк в ліквідації.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, спростовані відповідачем і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141538618 ?

Документ № 141538618 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141538618 ?

Дата ухвалення - 14.07.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141538618 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141538618 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141538618, Господарський суд Полтавської області

Судове рішення № 141538618, Господарський суд Полтавської області було прийнято 14.07.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141538618 відноситься до справи № 910/9130/23

Це рішення відноситься до справи № 910/9130/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141538617
Наступний документ : 141538619